Читомо > Новини > Форум видавців №23: тематичні форуми і комерційний потенціал поезії

Новини

Форум видавців №23: тематичні форуми і комерційний потенціал поезії

22.09.2016 0 Автор:

Під час цьогорічного Форуму видавців відбулося 1236 заходів, що на 49 подій менше, ніж минулого року, проте майже на 300 більше порівняно з 2014-м. Близько трьох сотень автограф-сесій, понад 100 локацій та 36 спецпрограм, з них 12 тематичних форумів. Загалом відбувся своєрідний прорив Форуму видавців у поділові програми на тематичні сегменти, що полегшувало відвідувачам обрати заходи відповідно до їхніх інтересів. Суттєво допомогла зорієнтуватися зручніша програма на сайті. Тим часом як координація заходів у режимі офф-лайн, раптові зміни графіку й локацій виглядали, швидше, як закономірність, а не як форс-мажорні ситуації.  

Формати

У межах форуму найпопулярнішим форматом комунікації з відвідувачами залишились презентації (586) та автограф-сесії (279). За всі дні відбулося 96 поетичних читань, 68 авторських зустрічей, 53 лекції, 29 майстер-класів, 14 творчих зустрічей, 96 подій у межах 11 спецпроектів, 11 круглих столів, 9 читань-марафонів, 9 мультимедійних проектів, 9 концертів, 5 театральних вистав, 5 кінопоказів, 4 виставки, 2 семінари.

Одночасні автограф-сесії Фредеріка Беґбедера на другому поверсі Палацу мистецтв і Паоло Джордано на першому істотно блокували можливість пересуватись, дихати у й без того доволі задушливому приміщенні, а тим, хто хотів мати автографи обох авторів – обирати. Схоже, смартфони в Палаці Потоцьких доведеться заборонити – можливість селфі з автором на автограф-сесіях перетворює простір на зону заторів.

14364709_1258839634160356_6704706361532751628_n

Дивіться найцікавіші публікації в Instagram та реакцію користувачів на приїзд Беґбедера

Тим часом варто відмітити цікаве нововведення фестивалю – зону автограф-сесій, яка розвантажила ярмарковий простір, хоч разом із тим чимало видавців спокушало письменників роздавати автографи безпосередньо на стендах.  

Локації далеко не завжди пасували до заходів – як за потенційним заповненням, так і за тематикою. Хоча були приємні винятки, наприклад, презентація роману «Вуличний кіт на ім’я Боб» в котокафе, науково-популярний проект у Медіатеці, «Мандри» в кінотеатрі з відповідним екраном, програма «Українська візуальна книга» в затишному готелі тощо. Не підфортило подіям у затишному дворику кав’ярні «Щось цікаве»: плановий ремонт Львова не зважав на Форум і працював на повну гучність.

З програмою на таку кількість заходів, звісно, не обійшлося без організаційних проблем – скасування, перенесення, затримка заходів (останнє особливо напружувало в умовах пересування між локаціями). Окремо варто згадати про невідповідність заходів заявленим назвам – учасники змінювали свої плани просто в переддень Форуму, або ж спікери не надто багато часу приділяли підготовці. Відтак заходи, які мали б стати промоцією для видавця, автора та інших учасників направду цікавих проектів ставали їхньою антирекламою.

Незважаючи на це деякі події збирали масові аудиторії. Переповнені зали були на лекціях російської журналістки Асі Казанцевої, яка виступила у рамках тематичного форуму «Наука і технології». А це свідчить про велику зацікавленість науково-популярною тематикою. 

14358654_1654509514859427_8211441508749634429_n

Читайте також: Українські видавці ще не зорієнтувалися, що наук-поп – це золота жила

Презентація видання листів Лесі Українки зібрала майже повну конференц-залу Палацу мистецтв. Слухати Оксану Забужко й Віру Агеєву завжди цікаво, хоч вони і часто повторюються у своїй риториці. Говорили про важливість видання цих листів для літературознавців, істориків тієї доби та й просто пересічних українців.

А от на презентації одного зі свіжих українських романів «Цензор снів» Юрія Винничука про книжку говорили близько 20 хвилин, решта – історії про те, як Винничука забанили у Фейсбуці і чому, як він писав вигадані інтерв’ю і як це вплинуло на його читачок. Словом, формат «презентація книги» варто було б замінити на «балачки за пивом». Хоч історії були веселі. Окрім того, під час Форуму видавців у Винничука було 20 автограф-сесій і навіть власний стенд.

Під час Форуму видавців показали також фільм про Тараса Прохаська – один день з його життя в рідному селищі Делятині. За словами письменника, це місце досі є для нього джерелом сили, концентратом усього світу та єдиним місцем, де в нього не виникає головне екзистенційне питання «що робити?» У розмові зі слухачами письменник поділився мрією – написати роман про свого брата – відомого літературознавця та перекладача Юрка Прохаська, який, на його думку, є чи не найцікавішою «літературною» людиною з тих, хто є в його житті. Режисерка фільму, Анна Фесун, пообіцяла презентувати його і в Києві.

На Форумі видавців також відбулося 64 дискусії. Щодо тематики, то помітною є тенденція до зменшення кількості подій на тему війни. Нині більше йшлося про промоцію літератури, переклади, культуру як бізнес.

Поетичні читання – поширений формат на Форумі видавців. Одним з найвелелюдніших поетичних заходів можна назвати полілінгвальні читання Сергія Жадана та Андрєя Хадановіча, які читали вірші один одного та Чеслава Мілоша – українською, білоруською та польською. Люди, не вагаючись, займали місця просто на підлозі, під сценою, поміж столиків. Хорошою тенденцією стало читання поетів з інших країн з українським перекладом, як-от вихідців з Литви, Чехії, Румунії, Білорусі. Про інтернаціональність Форуму свідчать і розмови про шведську і польську (зокрема, вроцлавську) поезію.

14441069_1257412017636451_496421016123352877_n

Менш масовими виявилися читання кримських поетів. Павла Гольдіна, Дмитра Білька, Дмитра Авєр’янова та автора проекту Сергія Стойка. Здебільшого це тексти, написані ще до анексії Криму. Гольдін зізнався, що зараз пише мало. Про це говорили і його колеги.

Цікаво, що до участі у Форумі видавців долучилися і ЗМІ. Журнал «Тиждень» поділився досвідом мальованої обкладинки, «Громадське радіо» розповіло про стратегію розвитку громадського мовлення, а газета «День» традиційно підготувала нове книжкове видання «Сестра моя, Софія…».

Читайте також: 10 зіркових іноземних письменників Форуму видавців

Уже традиційний формат «Ночі поезії» вчергове засвідчив комерційний потенціал поезії як шоу – і вчергове дивує, що видавці ігнорують цю перформативну можливість для просування авторів та навіть книжкових продажів. З певним успіхом, але не на повну силу, до цього вдаються Meridian Czernowitz, але, схоже, формат інтелектуальної вечірки з танцями до ранку, чим стала «Ніч поезії» все ж привабливіший для аудиторії.

На Жадані і «Собаках в космосі» та виступі гурту «Хамерман знищує віруси», що змінювалися поетичними блоками, навіть після четвертої ранку слухачів і читачів не ставало менше. При цьому вхідний квиток на подію коштував 100 – 150 грн.

Вигідно виділялася новаторством і концепцією рок-опера Антона Полуніна й Олексія Шмурака, що пройшла у цокольному поверсі Палацу мистецтв. Добрі авангардні тексти, і така ж їхня декламація, і музично-акустичні експерименти. Загалом перфоменс міг би прикрасити будь-який закордонний фестиваль.

poetry

Читайте також: Форум видавців №23: стабільність продажів і локації, зручніша логістика й відбірний асортимент

Тематичні форуми

Уперше у межах Форуму видавців відбувся фестиваль «Місто Лема» та кураторський проект Павла Гудімова та Діани Клочко «Українська візуальна книга». Загалом на всіх тематичних форумах відбулося 159 заходів. Рекордсменами за кількістю подій стали «Історія» (46), «Українська візуальна книга» (24), «Мандри» (23).

Формат спецпрограм та тематичного поділу стали вдалим виходом у ситуації масштабів Форуму, які зовсім не зменшуються. Їхні куратори працювали злагоджено і намагалися уникати непорозумінь на локаціях. На деяких подіях (зокрема на «Мандрах») був синхронний переклад з англійської, доступний кожному через навушники. Щоправда видно, що така ініціатива походить від організаторів окремих програм і заходів, оскільки на інших подіях переклад мусили слухати всі, що розсіювало увагу і не економило час.

Деякі спецпроекти мали свої окремі програмки, як-от «Місто Лема» і «Мандри». Гарно оформлені, їх можна було взяти на базових локаціях – ці проекти вигідно вирізнялися на тлі інших, загублених серед сотень інших подій.

На фестивалі «Місто Лема» був відчутний вплив фестивалю Бруно Шульца. Основна локація – музей етнографії та художнього промислу. Під час фестивалю відбулися дискусія «Дилеми Лема: дискусійні питання біографії Лема та його рецепції Львова» та «Розмова про польську фантастику ХХ століття: Лем, Зайдель, Сапковський, Дукай та ін.» Остання швидше нагадувала перерахунок всіх польських фантастів з коментарями про наявність/відсутність перекладів російською/українською. Більшість імен невідомі широкому загалу і тому не всі розуміли, що відбувається.

14316812_1430053000348081_404525041588818363_n

Тематичному форумові «Художній репортаж» не завжди вистачало місця, інколи катастрофічно. А одного разу навіть довелось перенести подію в інший зал. Формат заходів теж не завжди був вдалим, переважно це були презентації книжок і зустрічі, а хотілось би реальних дискусій, лайфхаків і порад щодо репортажистики.

Читайте також: Художній репортаж: факт чи вигадка

Тематичний форум «Філософія», організований київським «Клубом креативної філософії» у Львові після аналогічного заходу на Книжковому Арсеналі, теж мав успіх. Й спроба, схоже, вдалася, адже на деяких подіях цієї програми в камінній залі готелю «Жорж» було відверто затісно. Важливо, що тут була не виключно професійна філософська тусівка. Помітно, що люди спраглі таких інтелектуально вагомих зустрічей. Так, аншлаговою, наприклад, була презентація підручника «Основи практичної філософії 2016», учасники й гості якої дуже активно дискутували про філософські практики в ХХІ столітті. «Український публічний інтелектуал відбувся», – зауважив за результатом подій президент Українського філософського фонду, доктор філософських наук Сергій Пролеєв.

Тематичний форум «Мандри» відбувся дуже злагоджено. Організаторами тематичного форуму стала команда Ukraїner. На їхніх подіях завжди було багато слухачів, це було цікаво, пізнавально, з «живими» враженнями мандрівників, їхніми фото / відео та ілюстраціями.

Однією з книголюбських формул є те, що найкраща подорож – подорож книжкою. Про переваги справжніх подорожей  і те, що вони передбачають не лише красиві фотографії, а передовсім історії, доводили учасники «Мандрів». Перше, що продемонструвала ця програма – множинність способів говорити про подорожі. Девід Камачо показував свої примітивні замальовки різних ситуацій у різних країнах. Автор проекту Humans of Prague Томаш Прінц розповідав про дослідження території через історії людей, те саме робив Богдан Логвиненко, чия книжка «Перехожі» розповідає не так про місця і культурні особливості Південно-Східної Азії, а про людей, чиї історії і спілкування з якими визначили для мандрівника ці місця.

Такий підхід ліг в основу проекту Ukraїner: його учасники прагнуть показати на мапі України не красиві локації, а людей, які роблять щось вагоме на цій території.

pooetrry


До речі, були анонсовані й видавничі проекти: «У путівниках, які ми починаємо робити, Україна буде показана через історії людей. В кожному місці є хтось, хто за ним стоїть, тримає, відновлює, щось робить. За кожною справою стоїть людина». У цьому Ukraїner контрастує з іншим учасником програми, журналом La Boussole, який концентрується переважно на красивих місцях України і прагне поділитись з іншими цією естетикою.

Читайте також: Травелоги, або Як писати про подорожі

Окремо хочеться відзначити історію мандрів Андрія Антоновського у стилі «лихих дев’яностих». Це дуже смішна історія перебирання Європою в 90-ті без візи, грошей, квитків, права перебування в усіх тих країнах, з мінімальним знанням мов й істотною кількістю химерних випадків (тут так і хочеться запросити видавців зробити з цієї оповіді книжку). Про політичний і репортажний вимір мандрів розповів Девід Саттер, а мовний аспект розкривав Юджин Осташевський.

14354955_1352958598055108_5104721134527115219_n

Крім подорожніх історій, фотографій, картинок і відео, можна було почути безліч порад для мандрівників. Зокрема Ігор Шаверський і Олена Петросюк пояснили, що потрапити до деяких країн значно простіше, ніж це видається: «Насправді поїхати до Північної Кореї – простіше, ніж до Львова». А Сашко Сівченко дав цінні практичні поради, як обирати велосипеди для подорожі (з такими деталями, в яких недосвідченому велосипедисту напевно з місяць довелося б розбиратися). Хочеться віддати належне організації «Мандрів»: синхронний переклад англомовних спікерів, перебування на тій самій локації, чіткий ліміт подій (по 45 хвилин), після чого всі охочі могли ще поговорити зі спікерами в холі кінотеатру, не заважаючи подальшому перебігу програми.

Без сумніву, наша віртуальна організаційна відзнака – «Мандрам».

Події тематичного форуму «Українська візуальна книга» відбувалися у залах готелю «Leopolis». Це зручна локація у центрі міста, з кондиціонованими приміщеннями та інтер’єром, який вдало підходив до формату заходів. Щоправда, на окремих акціях з великою кількістю відвідувачів зали ледве вміщали всіх охочих.

На заходах «УВК» книгу розглядали як об’єкт візуального мистецтва та говорили про потребу концептуальної єдності усіх елементів видання, про налагоджену роботу дизайнера, ілюстратора і технолога, про обмежений вибір поліграфічних матеріалів на українському ринку, про фаховість та проблеми комунікації між представниками усіх видавничих ланок.

«Саме поняття «візуальна книга» досить складно адаптується до наших  стандартів, – розповідає співкураторка проекту Діана Клочко, – Арт-бук, мистецьке видання, альбом, каталог виставки, – це звичні вже формати, у яких візуальне безумовно грає «першу скрипку». І презентацій, і  лекцій, і дискусій стосовно цих прикладів візуальної книги на майданчику було достатньо, і слухачів – також. Але от комікс, факсимільне видання, фото і фен-книга, концептуальний альбом – тут поки що в Україні прогалини».

У конференц-залі впродовж чотирьох днів Форуму можна було погортати найкрасивіші українські книжки видавництв «Родовід», «Основи», «Артбук», «Видавництва Старого Лева» та ін., а також німецькі видання – переможці німецького конкурсу «Найкрасивіша книга», надані представництвом Ґете-Інституту в Україні. Окрема приємність, що серед візуальних взірців були книжки не лише відомих великих видавництв, а й видання малих нішевих проектів («Nebo Book Lab Publishing», «Pictoric», «Видавництво Савчука», «Веселка» тощо), почасти унікальні знахідки.

IMG_7030

Однією зі знакових новинок цьогоріч став артбук Ярини Винницької та Юлії Табенської «Скриня. Речі Сили», що вийшов у «Видавництві Старого Лева» і потрапив до переліку найкращих книг Форуму. У виданні використано колажі з автентичних вишитих та різьблених орнаментів, давніх та сучасних світлин, висічку та вибіркове лакування на сторінках, різну фактуру паперу. Творці «Скрині» відзначили, що це перший проект платформи «Ковчег «Україна», яка має на меті добирати та акумулювати ті речі, з якими варто асоціювати Україну, і таким чином формувати і популяризувати український культурний бренд.

Читайте також: Дивак Мархоцький та його міні-держава – в артбуці Юлії Табенської

Павло Гудімов, співкуратор проекту «УВК», відзначає, які проблеми є найактуальнішими для українських видань: «У вічі впадає і неуважність видавців, і помилки. Люди, які випускають книги, іноді заощаджують на тому, що є носієм. Не просто носієм якості, а й тактильних відчуттів і дизайну. Дизайн упорядковує все, але папір є інструментом. Ми, на жаль, поки що дуже сильно відкинуті назад, порівняно з європейською книгою, навіть східноєвропейською книгою…

IMG_7027

Дуже сильно впав рівень ілюстрацій, іноді це просто копіювання, стилізація. І тому дуже свіжо виглядають окремі ілюстратори. Чому Творча майстерня «Аґрафка» виступає вже як явище? Тому що цей стиль відповідає часу, він не відтворює те, що було 20 чи 10 років тому, це дихання часу. Те, що робить «Pictoric», особливо їхні постери до Шекспіра – я вважаю, найкращі постери, які тільки зараз з’являлися. Звісно, це харківська школа, наприклад «Графпром». Микола Шток, який задав цілий напрямок книгам «Родоводу»…

Як якось сказав видавець і друкар Костянтин Кожем’яка, «низький рівень споживання книги не стимулює видавців до надзусиль». Єдиним проривом можу назвати «Видавництво Старого Лева», яке вибрало «правильний векторний стрім і тому має результат».
Якщо такі платформи, як «Українська візуальна книга», будуть стимулом і розширенням аудиторії, ми зможемо популяризувати цей продукт в Україні, можливо, навіть за кордоном. Популяризація завжди дає зворотний зв’язок. Я бачу нормальний поступовий хід подій, і всі ми докладаємося до єдиного напрямку – до того, щоб дійсно виводити українську книгу на дуже серйозний рівень».

Спецпроект «Франко» у межах Форуму видавців присвятили 160-річчю з дня народження письменника. Про це засвідчувала жовта монументальна голова Івана Франка біля оперного, яку за аналогією до улюбленого символа Гогольфесту і попри візуальну несхожість, гості міста охрестили Гоголем. Серед подій спецпроекту презентації творів та праць Франка «Szkice j literaturze: kultura, literaturoznawstwo, publicystyka» польською та «Vivere memento» німецькою мовами, книги Віктора Неборака «Іван Франко: вершини і низини», збірника «На перехресних стежках: Іван Франко та єврейське питання у Галичині» (серед авторів: Григорій Грабович, Тамара Гундорова, Ярослав Грицак та ін.) та проекту «Франко від А до Я» (Наталя та Богдан Тихолози, Романа Романишин та Андрій Лесів). Також у програмі було проведено BookForum_Quest: Пізнавальну мандрівку життям Івана Франка.

Праця Віктора Неборака вказує на те, що для аналізу творів Франка не роздають рецептів на уроках літератури, більше того – в готовому вигляді їх не існує. Автори ж «Франка від А до Я» не побоялися зробити самого Каменяра об’єктом дотепних колажів.

Читайте також: Тамара Гундорова про 6 міфів навколо Івана Франка

Майже усі акції Великого повернення Нью-йоркської групи відбувалися у театрі Леся Курбаса. Серед подій – літературні зустрічі з Юрієм Тарнавським та Богданом Бойчуком, великий літературний вечір Нью-йоркської групи, лекторій та прем’єра нового повнометражного документального фільму Олександра Фразе-Фразенка «Акваріум в морі. Історія Нью-йоркської групи поетів». І Тарнавський, і Бойчук читали не лише свої тексти, а й інших українських еміграційних поетів, що створювало враження присутності і їхнього повернення.

14370269_1258912747486378_7090880885037901734_n

Форум видавців №23: стабільність продажів і локації, зручніша логістика й відбірний асортимент

Читайте репортажі з фестивальної частини Форуму видавців #22, а також із ринкової.

Читайте репортажі із фестивальної частини Форуму видавців №21, а також із ринкової.  

Над матеріалом працювали Анастасія Івашина, Анастасія Трепитьон, Марія Горбач, Інна Мочарник, Алла Костовська, Тетяна Петренко, Андрій Мартиненко, Галина Листвак, Анна Дорожко, Ната Коваль, Катерина Котвіцька, Ірина Батуревич, Оксана Хмельовська.

Світлини 15х4 Talks?, Нати Коваль, Євгенії Перуцької, Форуму видавців, FESTrepublic. club

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe