Book Art

У своєму новому проекті Юлія Табенська, художниця з Кам’янця-Подільського, розповідає одразу декілька історій: про самопроголошену державу 18 століття, про колись квітучі подільські містечка та про власних дідів-прадідів, які там жили. Все це – у вишуканих колажах та багатошарових сторінках, стилістика яких знайома поціновувачам художниці ще з «Подорожнього архіву Марко Поло» та «Словаря малороссийских слов», експонованих кілька років тому в Музеї книги та друкарства у Києві. А також – у невеличкому інтерв’ю з авторкою.

– Юлю, як виникла ідея цього проекту?

– Мій артбук «Redux» – це присвята шляхетному диваку, подільському пану Ігнацію Мархоцькому, який, опинившись між двома імперіями, Російською та Австро-Угорською, у 18 столітті створив на території сучасної Хмельницької області свій ідеальний простір – Миньковецьку державу.

Ігнацій Мархоцький – реформатор, єдиний у всій Російській імперії (а Поділля тоді відійшло до Росії) дарував волю українським кріпакам (Миньковецька держава випередила майже на 70 років офіційну відміну кріпосного права у Російські імперії в цілому), ввів самоврядування та суд присяжних, проголосив свободу віросповідання у своїх володіннях.

У містечку Миньківці відкрив школу, аптеку, паперову і каретну фабрики, виробництво анісової олії, цегляний та лакофарбовий заводи, бібліотеку на дві тисячі томів, одну з перших подільських друкарень. Перше видання «Гамлета» польською мовою – з тієї друкарні.

Для тих, хто зацікавився – інформації про пана-реформатора достатньо (наприклад, праці Йосипа Роллє, Броніслава Грищука), але для широкого загалу Мархоцький не розкручений, незаслужено забутий персонаж. Проте є люди, які роками займаються дослідженням і популяризацією цієї історичної постаті: кожного літа відбувається тематичний фестиваль в селі Отроків, видається збірник «Наукові записки Центру Мархоцькознавства», існує музей в Миньківцях. І все одно, мало хто чув про Ігнація Мархоцького.

Артбук «Redux» (латинською означає «вождь, що повернувся» – додаток, який Мархоцький взяв собі до прізвища) складається з двох книг. Одна розповідає про напівміфічний процвітаючий край, створений Мархоцьким, в іншій подано сучасні фотографії місць, що не так давно були культурним осередком Поділля, а зараз занедбані й пусті.

Текст у книжці мій власний – це коротка розповідь про Миньковецьку державу та її засновника. Графічне оформлення – ілюстрації в техніці колажу, сучасні фотографії та архівні документи. Артбук виконано в кількох екземплярах українською та польською мовами.

Читайте також: У наступні проекти я планую додати більше натурального і живого

– До речі, якому терміну загалом віддаєте превагу – «артбук», «книга художника», «мистецька книга»?

– В українському мистецтвознавстві, здається, прижився термін артбук, хоча тут можна сперечатися. Мені також подобається польська версія – ksi??kа artystycznа. Це – розумні книжки, які підсумовують знання та вміння попередників по цеху, багатьох майстрів, які створювали нові художні форми. Книжки, які вдало поєднують зміст та форму, до того ж, обидві ці складові не існують окремо, а взаємодоповнюють та розвиваються. Це елітарне мистецтво, доступне для кожного. Мені подобається, коли багаторівнева структура книги дозволяє наповнювати художні шари різним змістом, коли в одному творі уживаються глибокі філософські посилання, адресовані вузькому колу поціновувачів, та легкі ігрові мотиви, зрозумілі багатьом.

– Артбук створено під час перебування у Польщі?..

– Проект реалізовано завдяки грантовій стипендії «Gaude Polonia», в майстерні проектування книги Краківської академії мистецтв ім. Яна Матейка, під керівництвом доктора Дороти Огоновської. Ця стипендіальна програма надає потрібні ресурси, і забезпечує можливість працювати. Я не впевнена, що змогла б займатись цим проектом у моєму звичайному щоденному ритмі.

Також саме бажання потрапити на програму стимулювало до пошуку теми, яка була б актуальною в сучасних умовах розвитку європейської, зокрема української, культури та привернула увагу до маловідомих сторінок історії Поділля. Зважаючи на особливий дуалістичний характер культурно-історичних реалій нашого краю, я сподіваюся, що подібний проект буде цікавим для українсько-польської спільної культурної спадщини.

Читайте також: Що було на АРТ КНИЗІ. Підсумковий фотозвіт 2.

– Як натрапили на інформацію про такого діяча?

– Про Мархоцького знаю давно. Мої діди-прадіди жили в Миньковецькій державі, про них я згадую в своїй книжці і пишу від свого імені. Один із контекстів прочитання – через особисту історію та історію моєї сім’ї. Занурення у цей проект – це також своєрідний спосіб «доглянути» своє родове дерево.

– Ким, на вашу думку, був насправді Мархоцький – диваком, містифікатором, людиною, яка випередила свій час?

– Він був різним. Але мене як художника не дуже цікавить історична правда. Для мене важливим є контекст прочитання цього маленького епізоду складної історії України. Думаю, він був саме такою людиною, яких конче потребує зараз наша країна. Людиною, яка хоче змін і творить їх власноруч. Приклад Мархоцького мотивує навіть у найважчих умовах творити добро та служити високій ідеї поліпшення людського життя.

– Чи зможе цей проект стати успішним у комерційному плані?

– Вважаю, що в цій історії є все, що може зацікавити читача: історичне підґрунтя (певні сталі візуальні характеристики), легенда та вимисел (світ, створений уявою), зв’язок із сьогоденням, адже постать графа видається мені абсолютно сучасною.

Ігнацій Мархоцький – постать легендарна, проте «не освоєна» митцями. Мені цей проект дав можливість стати співавтором певної історії, переосмислити її по-своєму, щось додати та розставити власні акценти, знайти й активізувати в книжці внутрішні зв’язки, а для глядача це нагода отримати нове трактування маловідомої історії. Сподіваюся, що «Redux» не залишиться малотиражним проектом, а все ж таки вийде накладом.

Читайте також: Півсотні артбуків у Музеї друкарства

– Як гадаєте, чи вдасться за допомогою цього проекту більше популяризувати історію Кам’янця-Подільського?

– Це основний мій мотив. Я дуже вболіваю за своє місто. Сподіваюся, що мій артбук, крім того, що створює цікаву візуальну історію, також зможе протистояти черговому сплеску несмаку та «шароварщини», які останнім часом агресивно переповнюють маленькі міста. Такі, наприклад, як Кам’янець-Подільський. І це особливо боляче, адже Кам’янець – вишукане, європейське, унікальне місто. Принаймні я люблю його таким.

Світлини з архіву Юлії Табенської