Дискусія

Під час дискусії «Повільні медіа в добу постправди» на Форумі видавців художник Андрій Єрмоленко розповів, як художник може вести власну інформаційну війну. Читомо законспектувало найважливіше.

Поняття інформаційної війни до 2014 року в Україні не існувало. Багато митців працювали на російські компанії, більшість дизайнерів захоплювалися Артемієм Лєбєдєвим, а журналісти створювали контент, який цікавив би і російську аудиторію. Коли «Український тиждень», для якого я створюю обкладинки, почав свою роботу, ми намагалися робити саме український продукт.

У кожному журналі найголовніше це обкладинка, а тому художник має відповідально ставитися до її створення. Обкладинка мусить бути емоційною та легко зчитуватися. Якщо говорити у контексті інформаційної війни, то художник мусить буквально йти в наступ зі своїми малюнками.
.
.
Я малював обкладинки на непопулярні теми. Наприклад, обкладинки присвячені можливій загрозі України з боку Росії після конфлікту у Грузії, російському бізнесу, який працює в Україні. Виграшними були зображення міфів, які поширює Росія стосовно України, таких як наша спільна приналежність до однієї церкви, або те,  що ми один слов’янський народ.
.
.

Художник повинен реагувати на події миттєво, як айкідоїст
..

.
Наприклад, коли у Росії українців вперше назвали «укропами», я подумав – ну укроп, та й укроп і переосмислив це. Тепер «Укроп» – це відомий мем, з якого навіть військові почали робити собі шеврони.
.

.

Художник має також готувати людей до неминучого. У 2013 році з’явилася обкладинка, на якій падав Ленін, що раніше стояв у Харкові. Тоді багато людей казало, що як я можу таке малювати. Але зараз вже Леніна немає, а в Україні триває процес декомунізації. Інший приклад, коли вже під час війни в Україну продовжували їздити представники російського шоу-бізнесу, ми зробили обкладинку «Встречайте Украинский тиждень на русском языке». Так ми хотіли показати ненормальну толерантність до російської естради в часи війни та окупації.

Читайте також: Гриби, війна і дитяча ілюстрація

Крім цього художник мусить іти на випередження подій. Ще тоді, коли війна не почалася, але був Майдан, мені захотілося зробити щось таке, що могло б об’єднати різні міста. Так з’явився проект «United colors of Ukraine» – стилізовані в українській традиції зображення, які символізували українські міста.
.

Автор: Андрій Єрмоленко
.

Кожна обкладинка має читатися як плакат – без назви журналу. Так зображення простіше популяризувати. Одну з моїх обкладинок використовували під час Майдану як страйк-плакат, деякі зображення перетворилися на поштові листівки, а в Івано-Франківській області з малюнків зробили трафарети і тепер люди створюють з них графічні зображення на стінах.

Кожну таку обкладинку ретельно обсмоктують на російських сайтах, кажуть, що я нагнітаю, розпалюю ворожнечу.  Але так я провокую опонента на діалог. Коли мої малюнки з’являються в російському медіапросторі, це значить, що я достукався до ворога.

Читайте також: Редактор російського «Коммерсантъ»: Інформаційна війна іде поза межею добра й зла

Чільне зображення: Андрій Єрмоленко