Новини

Цього року програма Форуму видавців поставила рекорд у кількості заходів – їх було заявлено 960. На відкритті президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль заявила, що форум за кількістю подій наближається до європейських фестивалів. Проте, за нашими підрахунками, у програмі було 268 автограф-сесій письменників, що повноцінними заходами аж ніяк не назвеш, не враховуючи майже 50 презентацій+автограф-сесій. Тим не менше, поживитись було з чого: форум приємно порадував актуальними дискусіями й спробою сегментувати події.

Малюнок Оксани Васьків-Кукул

Для дітей

Відповідно до нового задуму на 21 Форумі відбулася спроба сегментувати аудиторії та зробити тематичні майданчики: кулінарний, жіночий, дитячий, історичний та природознавчий.

Найбільш наповненим був дитячий блок, левову частку з якого організовувало Видавництво Старого Лева, також кількісно долучились видавництва «Навчальна книга – Богдан» і «Фонтан казок». Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» представило порцію чотирьох новинок, зокрема «Фантастичні звірі та де їх шукати» Дж.К.Ролінґ ,  «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері, «Момотаро та інші японські казки»; «Казки-джатаки» (давньоіндійські казки).

Не обійшлось без зірок: відомий казкар Сашко Лірник читав дітям свої казки просто неба, а Павло Гудімов розповів «Півгодини про мистецтво». Тенденція, коли «дорослі» письменники пишуть для дітей, схоже, не минає: Катерина Бабкіна представила «Гарбузовий рік» (ВСЛ), а Андрій Курков – «Маленьке левеня і львівська мишка» (ВСЛ).

Долучилась до організації майстер-класів дитяча велокнигарня «Чаргород», що провела майстер-класи із виготовлення закладок, pop-up книг, шовкографії тощо.  А разом із творчою майстернею «Аґрафка» діти продовжили життя книжці «Антоміми» і створили нову пару монстрів-антонімів: літнього та зимового.

Видавницвто «Лаурус» влаштувало перформенс «Слідуючи Кодексу Серафіні» із розмальовкою облич усім охочим дітям (Кодекс Серафіні – візуальна енциклопедія невідомого світу, написана італійським архітектором Луїджі Серафіні невідомою мовою, вигаданим алфавітом), а також лицарський бій у Львівському історичному музеї (презентація науково-популярної серії «Історія на власні очі»).

Однією із яскравих подій дитячого форуму-2014 став концерт Соні Садової, «Видавництво Старого Лева» у Львівській копальні кави відтворило концерт з книжки Мар’яни та Тараса Прохаськів «Куди зникло море». Те, що Соня Садова має справді заспівати, придумала шестирічна Варвара Бондар, тому письменницям-однокласницям Софії Андрухович і Тані Малярчук довелося написати слова пісень, які заспівав гурт «DAGADANA». Хіти Соні Садової, зокрема «Кротенейро» і «Сині очка, чорний хвіст» та деякі інші можна завантажити просто з книжки, де розміщено qr-коди для завантаження.

Тим часом відбулися кілька практичних заходів для батьків. Галина Крук розповіла, як привчити малечу до читання: «Для найменших читачів достатньо кілька речень на сторінку, але текст не має бути розкиданим по ній чи по малюнку. І не забувайте, що діти до 3-х років погано реагують на подвійний текст (стовпчики та колонки)» (незабаром всі поради на Читомо – ред.).

Плідною була дискусія «Табуйовані теми у підлітковій літературі», на якій письменник Володимир Єшкілєв заявив, що розмови про табу для дітей і підлітків – це «ігри дорослих, вибудовування певних протоколів доступу, які підлітки все одно обходять». У той час Тетяна Щербаченко, письменниця, головна редакторка сайту «Барабука» вважає, що мусить бути табу для кожної дитини в кожному віці окремо. «Має бути заборонено саме те, що ранить психіку дитини. Як літературний критик, скажу, що табуювати варто тексти, написані графоманами», – наголосила Щербаченко.

Інші майданчики

З позитивного – додалися нові зручні локації: так дитячий майданчик розташувався у дитячому комплексі «Антошка», природознавчий – у Львівському природничому музеї, історичний – у готелі «Жорж». У цьому ключі варто згадати й офіційне відкриття у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, що стало для багатьох несподіванкою, але через війну з Росією ця локація була сприйнята з розумінням.

Світлина Zahid.net

Однак електронній програмі на сайті Форуму сегментація аудиторій відбулась вибірково – виокремленими були програми «Книгоманія: дитяча програма» та «Жінка в світі, що змінюється». Інші ж тематичні заходи доводилось знаходити лише через пошук. А справа в тому, мабуть, що кулінарна, історична ти природнича теми й не потребували акцентуації. Так, на історичному майданчику в готелі Жорж відбулося 12 акцій. Разом з тим, чимало вартісних презентацій історичних новинок відбулося в інших локаціях, наприклад, у бібліотеці Стефаника або у ЛНУ Франка чи у конференц-залі Палацу мистецтв. На кулінарному майданчику було проведено і того менше акцій – лише 4 (загалом заходів із кулінарним акцентом на форумі відбулося 7). У масштабі громіздкої програми форуму – це справді крапля в морі й підтвердження недоцільності саме такої сегментації.

Мабуть, найвдалішою стала співпраця із National Geographic Україна, у межах якої відбулося 4 зустрічі, організовані виданням. Події за участю фотографів і авторів National Geographic збирали повний зал, що може свідчити про значне зацікавлення читачів науково-популярними темами.

Примітно, що дискусія із Facebook про розміщення в американському виданні статті про Новоросію перейшла й офф-формат. Заступник головного редактора NG Україна Дмитро Губенко висловив сподівання, що засновники відреагують на листа від української редакції стосовно некомпетентності й заангажованості матеріалу про війну в Україні.

Дискусії

Найсильнішим був, безперечно, дискусійний блок. Однією із стрижневих розмов став круглий стіл про бойкот російських видавництв на львівському Форумі, а також про ліцензування, квотування російського культурного продукту. Найбільш «праве крило» в особі письменника Отара Довженка доводило, що книга – це також товар, а «купувати російські товари означає фінансувати терористів». На думку письменника Бориса Херсонського, бойкот – більше демонстративна акція, яка не несе під собою економічного обґрунтування. «Коли я йшов на Форум і звернув увагу на іншу книжку під назвою «Путін – антихрист», з підназвою «Путін прийде з жидівської Росії». І  як представника жидобандерівців це обурило мене. Виявилося, крім цієї книжки, були й інші антисемітські видання українського виробництва. Зрештою, від чого нам більша шкода?», – розмірковував Херсонський.

У деякі моменти здавалося, що кути круглого столу були навмисне загострені, оскільки справжнього бойкоту російської книжки не сталоося – на форумі безперешкодно реалізовували російські видання, навіть не маркуючи їх. У цьому контексті трохи наївними виглядали заяви письменниці Маріанни Кіяновської про шкідливість бойкоту, яка проявиться через кілька років. Тим часом російський письменник і блогер Лєв Рубінштейн був здивований культурою дискусії, учасниками якої були люди з різними поглядами, але які могли без образ і звинувачень обґрунтувати свою позицію. «У Росії таке майже неможливо», – пояснив з жалем Рубінштейн.

Цікавою видалася дискусія «Стереотипи про Україну». Серед запрошених до участі були Зємовіт Щєрек (Польща), Марош Крайняк (Словаччина) та Андрій Любка (Україна). Зокрема Щєрек зазначив, що коли він почав їздити до України, стереотипи почали змінюватися: «Перший Майдан запрезентував Україну».

Цю думку підтримав і  Крайняк: «Раніше русини не відділяли Україну від Радянського Союзу». Саме тому багато хто і зараз упереджено ставиться до українців у Словаччині. Любка ж розповів про стереотипи щодо України на прикладі історії, яка, очевидно, траплялася з ним не раз: «Буває, побачиш дівчину, між вами виникає інтерес, з’являються усмішки. Підходиш до неї, пригощаєш напоєм. Говорите англійською, все ок. І тут вона питає: звідки ти? Ти відповідаєш, що з України. І все!»

Дискусія «Між шароварами та меншовартістю: патріотизм у літературі», яку проводили в кав’ярні Леваковського (для такої кількості охочих послухати – занадто тісне місце), була дуже конструктивною і вийшла за рамки означеної теми. «Людина народжується у спільноті. Вона має не зрадити її як мінімум, а як максимум – померти за неї. Між цими точками є спектр позицій, кожна з яких є патріотизмом. Не можна від усіх людей вимагати померти за Батьківщину. Відповідно й у літературі: я у своїх творах не повинен зрадити свою спільноту – це момент мінімум, нижче якого не можна опускатися, бо перестанеш себе поважати», – розпочав дискусію Володимир Єшкілєв.

Цю тему продовжив Олег Сілін: «Дуже просто писати патріотичні речі, як ми всім наваляли. Для мене здоровий патріотизм в літературі – це твори, які заточені на життя і на любов. Патріотизмом є писати про свою вітчизну. Якщо автор описує вітчизну з любов’ю, то читач починає цікавитися країною, яку описує письменник».

«Патріотичність – це щоб щось українське стало відомим у світі», – погодився видавець і автор «Даогопаку» Макс Прасолов.

Дискусія російських і українських інтелектуалів «Як залишатися при здоровому глузді» пройшла напрочуд миролюбно. Так журналіст Ігор Свінаренко зазначив: «Ситуація, яка укріпляє мене в моїй пацифістській позиції: я не маю в кого стріляти. Адже донецькі – мої, українці, хто з Києва, – мої, росіяни – мої, бо в мене російський паспорт». Андрій Більжо, карикатурист, письменник, психіатр зауважив, що тих, хто вміє думати, абстрактно мислити, сумніватися – меншість, і завдання цієї меншості – ліквідація безграмотності. «Країна велика. Тож меншість – це майже Люксембург чи Бельгія, чи майже Україна. Тож ця меншість, яка існує, не підвладна пропаганді. Вона має своє мислення», – зауважив Більжо.

Примітно, був значний блок дискусій про жінку в сучасному світі, майбутнє Львова і становище євреїв в Україні після революції гідності. Тим часом круглих столів на видавничу тематику було обмаль, фахівцям було просто ніде обговорити актуальні для галузі питання, поділитися здобутками. У цьому варто нагадати хіба що 10 кроків до порятунку української книги від Олександра Афоніна під час круглого столу «Українська книга. Останній рубіж чи шанс на відродження?»

Бібліотечне

Як завжди, більш відокремлено й спеціалізовано пройшов бібліотечний форум, який вже вп’яте організовує Українська бібліотечна асоціація. Фахові розмови йшлися про стратегії розвитку бібліотечної справи в Україні, відкритість книгозбірень, нові формати книги та читання, бібліотечну освіту та інновації, партнерство бібліотек, видавництв, музеїв та архівів тощо.

Оксана Бояринова, PR-менеджер УБА, голова Молодіжної секції УБА зазначила, що цього року його учасники змогли обмінятися не тільки вітчизняним досвідом, а й почути про інновації в Польщі, США, Великобританії та Хорватії. «Значною подією стала відеоконференція, присвячена ініціативі “Електронний бібліотечний майдан” від Посольства США в Україні. Це проект Вашингтонської публічної бібліотеки,  яка надає користувачам, окрім іншого, два 3D-принтери, спеціальну стійку  з планшетами, робочу станцію зі Skype, а також машину самообслуговування для експрес-друкування книжок; 140 місць з розетками для електропостачання для відвідувачів; відеофон для людей із проблемами слуху. Цікавою була також інформація Б. Кантора з Бібліотеки Конгресу США про програми озвучування книжок», – розповіла вона.

Про перекладне

За офіційними даними, на Форум мали завітати 317 авторів з України та з-за кордону. Так книгу про депортацію кримських татар «Омріяний край» («Дуліби») презентувала британська письменниця Лілі Хайд. Традиційно приїхало багато гостей із Польщі, зокрема Януш Леон Вишневський, Анджей Стасюк, Юстина Соболевська. Крім цього, на Форум завітав відомий польський драматург Януш Ґловацький, аби представити свою антологію драматургії «Найвищі будинки, найглибші могили» (видавництво «Темпора») в перекладі Олександра Ірванця.

Фото Тетяни Давиденко

Читайте також: Юстина Соболевська: Я люблю книжки «після читача»

Серед іноземних гостей з пострадянського простору були також грузинські письменники Баса Джанікашвілі й Дато Турашвілі. Останній презентував читачам український переклад своєї книги «Покоління джинс. Втекти з СРСР», яка вийшла у КСД.

Удруге за цей місяць з концертом і презентацією нової збірки «Всесвітня історія 21-го століття» виступив данський поет та музикант Нільсен.

Ще один бестселер презентувала чеська письменниця Катержина Тучкова. Її роман «Житковські богині» вийшов у видавництві «Комора» у перекладі Ганни Величко. Із Хорватії до Львова приїхав також відомий письменник Міленко Єрґович, який представив свою книгу «Срда співає в сутінках, на Трійцю» (видавництво «Темпора»).

Свою нову книгу «Лисиця» на Форумі представив ісландський письменник Еміль Хьорвар Петерсен. Книга нещодавно вийшла українською у видавництві «Крок».

«Що ж до власне перекладної і перекладацької програми Форуму: як на мене, саме вона цього року рятувала від безкінечного потоку розмов і, будьмо чесні, здебільшого слабкої писанини про Майдан. Мене дуже потішили перекладні програми Книг-ХХІ і Темпори, зокрема, вихід Юнгера, Боровського, Целяна, Єрговича, порадувала реакція публіки на Просторівську тримовну книжку Драгіци Райчич. Несподіванкою стала потужна програма заходів Шведського інституту, який крім суспільно-політичних та літературних тем привіз ще й купу перекладачів зі Швеції та Білорусі. На перекладацькі заходи Гете-Інституту я просто фізично не потрапила через накладки, адже в один день і час паралельно відбувалися мінімум чотири заходи для германістів та потенційно зацікавлених у перекладі», – поділилася  перекладачка Неля Ваховська.

Технології

Форум видавців укотре пройшов без особливої уваги до диждиталізації й електронного книговидання, обійшлись переважно винаходом Гутенберга. Серед подій можна було виділити хіба що презентацію новітнього електронного підручника з історії для школярів від видавництва «ОКО», але видання – поки що в розробці, а самі розробники – у творчих пошуках і пошуках контакту з Міносвіти. Кілька дитячих презентацій книжок пройшло паралельно з мультимедійним контентом.

На відміну від видавців, сам Форум вирішив не відставати від сучасних технологій і презентував мобільний додаток від компанії TripMe, який дозволив відвідувачам упорядкувати численні локації на своєму смартфоні. За словами розробників додатка, під час Форуму його завантажило майже 400 осіб, що доводить потребу у такій опції.

«За допомогою офіційного мобільного додатку 2eventможна буде отримати всю програму Форуму видавців на своєму телефоні та вибрати найцікавіші події, а також придбати квитки на акції з платним входом. У додатку є перелік всіх заходів Форуму видавців, яких понад 900, у 60-и різних локаціях міста. Клікнувши на назву події, можна відразу побачити на карті місце проведення. А також обрати подію за прізвищем автора чи доповідача. Користувачі додатку можуть створити персональний календар відвідування подій Форуму видавців, а також призначати зустрічі зі своїми знайомими, які також перебуватимуть на наших заходах», – зазначив розробник Антон Півнюк. За його словами, додаток містив кілька багів, які розробники під час заходів відстежували, щоб наступного року остаточно виправити.

Благодійність

Протягом усього Форуму відбувався Благодійний продаж міжнародної графіки на потреби українського війська. У 1992 році Фонд Мазоха на чолі з Ігорем та Тамарою Подольчаками організував першу в Україні міжнародну виставку графіки. Деякі художники залишали свої роботи у подарунок Фонду, і їх було виставлено на благодійній акції. Кожен охочий міг перевести 500 грн на якийсь із запропонованих рахунків волонтерських організацій або залишити готівку, а в нагороду обрати одну з робіт графіків. За кілька днів Фонду Мазоха вдалося зібрати 18 тисяч гривень на потреби Армії. Приміщення під акцію Форум надав безкоштовно.

До речі, й сам Форум віддасть десятину на потреби української армії. «Ми готові переказати на потреби АТО, лікування поранених чи для допомоги родинам загиблих героїв 25 тисяч грн. Це 10% від суми, вирученої від продажу вхідних квитків на ярмарок», – йдеться у повідомленні Форуму у мережі Facebook.

Насамкінець

Про читачів

Дуже багато подій збирали аншлаги, з чого неприховано були подивовані як читачі й журналісти, так і самі автори та модератори. Наприклад, на презентацію книжки Юрія Луценка сам автор насилу пробрався через натовп прихильників, на презентацію Ірени Карпи не змогла потрапити частина журналістів, а публіка, що зібралася на презентацію “Фелікс Австрії” Софії Андрухович, значно перевищила кількість тих, хто тижнем раніше прийшов на столичну презентацію цієї книжки.

На літературні читання улюблених Забужко, Жадана чи Іздрика шанувальники займали місця за годину, а деякі особливо віддані читачі пробиралися на зустріч із кумирами через вікна, адже двері були міцно окуповані іншими шанувальниками. Такі прагнення форумчан тільки підтверджують, що читати під час війни українці хочуть попри все.

Не обійшла увагою львівська публіка і російських гостей, зокрема повні зали зібрала Людміла Уліцкая і Лєв Рубінштейн. Можливо, в інший час на американського історика Тімоті Снайдера й не прийшло б кілька сотень слухачів, але війна змусила багатьох переглянути свої упередження щодо історії. “Ця революція заклала фундамент до відбудови цілком нової і сильної держави і головне зараз – не зупинятися на зробленому”, – порадив українцям Снайдер.

Світлина Форуму видавців

Про гігантоманію

«Якщо чесно, я за відділення Форуму видавців як ярмарку від книжкового базару і Літфесту. Не можна проводити три такі різні акції одночасно. Книжковий ярмарок – це стенди лише видавництв із автограф-сесіями письменників, без книготорговельних організацій і невелика кількість дискусій на теми видавничого ринку. Власне, як є в Європі», – поділилася перекладачка й засновниця видавництва «Урбіно» Божена Антоняк.

«Цього року Форум і порадував, і неприємно подивував водночас: дуже радісно, що в таких складних умовах ярмарок і літфест не просто відбулися, а відбулися з такою кількістю публіки і нових видань. Безперечно, для цього були й прагматичні причини, але загальна атмосферність і насиченість фесту дуже порадувала, як вразили й майже надлюдські зусилля організаторів, за що їм дуже хочеться подякувати. Водночас мене продовжує спантеличувати гігатоманія цього проекту: 1000 заходів за п’ять днів – це можливість не побачити нічого: заплутатися у безкінечній програмі з почасти однотипними заходами, не добігти, потрапити на виснажених спікерів та спікерок, у яких по 5-10 виступів на день… Це фруструє, і ти ідеш пити коньяк», – зауважила Неля Ваховська, перекладачка.

Читайте також про ярмаркову й бізнесову складову Форуму видавці «Революції не сталося»

Оксана Хмельовська, Ірина Батуревич, Оля Ренн, Галина Листвак, Анастасія Івашина, Катерина Дідич, Любов Багацька, Ярослава Тимощук, Наталія Корнієнко, Андрій Овчарук,  Тетяна Петренко, Тетяна Калитенко, Мар’яна Микитюк, Анастасія Трепитьон