Новини

Українська письменниця Оксана Забужко взяла участь у заходах на Франкфуртському книжковому ярмарку та спеціально для Читомо пояснює, чому говорити про статус України як Почесного гостя Франкфуртського книжкового ярмарку зарано, а також розповідає про інформаційну інфраструктуру, видавничий бум та потенціал ринку.

Стенд надзвичайно достойно виглядає, тут вирує життя. Ми виглядаємо на порядок центральніше за сусідню Сербію чи навіть Польщу. Мені було трохи заздро чути про акцію, яку провели грузини — Stop Russia на противагу гаслу російського стенду Read Russia. Подумалося: чому грузини? Чому не ми? Це було креативно, це було красиво і відповідним чином організовано. Одразу захотілося наступного дня побачити таку ж акцію України, а на наступний день, бажано, акцію Сирії — ось тоді це був би чітко висловлений меседж. «Малорос боїться дерзать», — казав Хвильовий. Так от не треба боятись. Бо хто дерзає — тому належить світ.

Я не думаю, що Україна готова прийняти цю естафету. Інститут книги щойно сформувався. І я знову і знову повторюю: поки нема інформаційної інфраструктури, що обслуговувала б книжковий ринок, доти радіти з еквіваленту квот, чисто механічного процесу посування російської книжки з українського ринку — зарано.

Читайте також: Топ, без якого наша література доби незалежности немислима, від Забужко

І в нас після цього відбувся справжній книжковий бум: українські видавництва справді стають видавництвами, західні видавці дивуються, що за придбання прав між собою конкурують по 5-6 українських видавців. Але все це — поки що результати механічного процесу. А от потенціали внутрішнього ринку — це інше, і зараз нам необхідно як мінімум відновити наші інформаційні позиції до краху 2008-2009 року, коли ринок був повністю завалений, і який уже готували під «Ексмо» (найбільше російське видавництво, засноване у 1991 році — Читомо).

Не можна лізти у Франкфурт країні, що не має жодного книжкового тижневика, нема чого туди лізти країні, в якій читачі не мають звідки отримати інформацію, окрім як з «Читомо»! Вибачте, при всій моїй любові та пошані. Кожна країна, що наважується на статус Почесного гостя, має спеціальні культурні додатки у соціально-політичних виданнях, не кажучи вже про телебачення та радіо. В одній тільки маленькій Чехії — 4 книжкові тижневики! Себто допоки наші читачі не знатимуть, які книжки виходять, і де їх узяти, то говорити про статус Почесного гостя зарано.

Звісно, з’являються і дочірні підприємства російських видавництв — вони будуть лізти «з вимкненого й увімкненого, з отворів і розеток». І цьому теж можна запобігти тільки інформаційною інфраструктурою, це треба відстежувати і цьому тиеба протидіяти. А для цього треба упритомнити собі, що ринок повинен мати певний інформаційний ресурс й інформаційні важелі. І на цьому шляху нас ще чекають великі битви — війна ще далеко не скінчена.

Але думати вже варто починати — далеко і стратегічно. «Бери вершину», — матимеш середину, казав Сковорода.

Нагадаємо, що міністр культури Євген Нищук заявив під час Франкфуртського книжкового ярмарку в інтерв’ю Читомо, що можна говорити про статус України як почесного гостя у 2020-х роках.

Як відомо, Україна 2016-го року була учасницею Франкфуртського книжкового ярмарку з національним стендом, розміром 100 кв. м. 

Деталі — у матеріалі кореспондентів Читомо та коментарях видавців про участь у ярмарку.

У 2015 році Читомо долучились до розроблення й упорядкування каталогу.

2014 року Україна не була представлена у Франкфурті національним стендом, деталі — у матеріалі.

Фото Костянтина Чернічкіна