Понад півтора року тому Афіна Черкезова, журналістка й велоактивістка з Хмельницького, почала збирати особливі листівки – велопоштівки. Сьогодні колекція дівчини налічує понад 400 таких поштівок. Читомо розпитало Афіну про те, що спонукнуло до колекціонування, особливості обміну листівками цього виду та найрідкісніші екземпляри в зібранні.
– Чому вирішила колекціонувати велопоштівки?
– Тому що посеред зими дуже бракувало поїздок на справжньому велосипеді. На одному з тематичних ресурсів (про них розповім пізніше) я оголосила обмін: у мене було 10 листівок і марок з голубами, а у відповідь попросила надсилати мені поштівки з велосипедами.
Ми не обговорювали обміни детально, не показували наперед фотографії, тож мені прийшло 10 «сюрпризних» класних і дуже різних листівок. Жодна не повторилась: це були ілюстрації та фото. І захотілось зібрати ще, бо різноманіття велопоштівок вразило тоді й вражає досі.
Читайте також: Пошта Майдану: Влада змінюється – листи вічні
– Що вважати велопоштівками? Є якісь особливі риси форматів, техніки виконання таких листівок? Чи існують інші тематичні види поштівок?
– Для мене велопоштівка – це листівка з зображенням велосипеда, без жодних додаткових умов. Він може бути на ній головним об’єктом, а може заховатись десь у куточку. 99% у моїй колекції звичайних односторонніх поштових листівок, хоча є і витвори скрапбукінґового мистецтва. І звісно, привітальні подвійні листівки, які розкриваються як книга.
Я намагаюсь збирати листівки, які приходять без конверта, зі всіма марками й поштовими штемпелями. Тож формат найчастіше залежить від стандартів пошти. Зазвичай це прямокутник 10х15, однак «Укрпошта» дозволяє і більші розміри, і видовжені листівки. В інших країнах за неформат доводиться доплатити. І часто ця сума дорівнює вартості звичайної відправки.
Тематичні види – це надто гучно сказано. Вид визначається зображенням на листівці. Є видові – з фотопанорамами і краєвидами. А є всі інші: ілюстрації, репродукції, карти, національні мотиви тощо.
А взагалі, велопоштівка – це теґ у моєму інстаґрамі, за яким можна знайти багато фотографій моєї колекції.
Читайте також: Літературний Instagram: найкрасивіші профілі для книголюбів
– Розкажи детальніше про поповнення своєї колекції. Що передбачає обмін? Із ким обмінюєшся?
– Моя колекція розпочалась десь 1,5 роки тому. За цей час я опанувала різні платформи для обміну: тематичні спільноти посткросерів в ЖЖ, фейсбуці. Навіть в інстаґрамі можна обмінюватись, блукаючи по певних тегах.
У ЖЖ ти пишеш пост про те, що шукаєш листівки певної тематики, додаєш посилання на альбом з твоїми чистими поштівками і чекаєш коментарів. Люди знаходять у твоєму альбомі щось, що цікавить їх, ви обмінюєтесь адресами, і коли листівка приходить – пишеш кілька слів у приватні повідомлення, що вона прийшла і не загубилась. Зворотний зв’язок серед посткросерів дуже цінується. Це хороший тон.
З моїх спостережень левова частка посткросерок – це жінки. Принаймні в Україні це так. У мене є лише один знайомий чоловік-посткросер. А обмінююсь я зі всіма, хто має листівки з велосипедами. Буває пишуть незнайомі люди, що мають велопоштівки. Коли натрапляю в інстаґрамі на зображення велопоштівки, у коментарях слізно прошу її мені відправити на будь-яких умовах обміну.
Читайте також: Про філателію всім: Имя Ленина слилось с ядовитыми грибами
– Хто створює велопоштівки? Чи маєш улюблених листівкових художників, дизайнерів (можливо, які малюють не лише на велотематику)?
– Та всі створюють, це дуже популярний образ зараз. Мені дуже подобаються наклади «Доброї листівки». Спочатку це були колажі Іллі Стронґовського: прекрасна серія з чотирьох велосипедів, де замість коліс були різні квіти. Зараз вони випускають листівки різних іноземних авторів і майже одразу можна визначити, що це ілюстрації не українців. Інші візуальні образи, наповнення простору прямокутника – дуже цікаво. Ще мені подобаються акварельні малюнки у Mirabella Postcards, хоча там досить мало двоколісних.
В Україні великий вибір класних і різних авторських листівок. Однак часто ціни на них – не посткросерські. В звичайному інтернет-магазині листівка коштує 3-5 грн, благодійна листівка – 10 грн. Якщо щось цікавіше, то 15–20–25. Може навіть бути навіть 40 гривень за одну листівку. Я, як і багато посткросерів, не готова платити таку ціну.
Читайте також: Блокноти й листівки для підняття настрою від Art-step
– Що можеш сказати про традиції посткросинґу у світі? Наскільки такий обмін розвинений в Україні? Як щодо роботи «Укрпошти» в контексті надсилання листівок?
– У світі це досить масово, однак я чула багато скарг на безвідповідальних посткросерів. Вони не реєструють листівки, які їм приходять, вимагають повторного надсилання, на звороті можуть взагалі нічого не написати або приклеїти замість гарної марки штрих-код.
Коли стикаєшся з такими особисто – зникає бажання і самій заморочуватись з відправленнями, марками й душевними підписами або взагалі закидаєш обміни через рандом і переходиш на прямі обміни. Дехто скаржиться, що офіційний сайт надто часто видає німецькі адреси. А головна фішка посткросинґу – це різноманіття країн. Багато людей через це закинули офіційний посткросинґ.
Але є існують і неофіційні платформи: тематична спільнота в ЖЖ, у Facebook. Є навіть сайт у межах України.
Щодо роботи «Укрпошти» – у мене жодних нарікань немає! Мені пощастило і листоноша Юля доставляє мені всі листівки цілими. Але я чула і страшні історії про працівників пошти, які колекціонують марки і вважають нормою відривати їх від чужих поштівок. Таке справді трапляється.
– Детальніше про твою колекцію. Скільки наразі маєш велопоштівок і чи збираєш їх досі? Які найцікавіші/найрідкісніші зразки є в колекції?
– У мене зараз більше 400 листівок з велосипедами і я не зупиняюсь. Серед них є персональна листівка для мене від української ілюстраторки Олени Гаврищук – там так і написано «велосипеди для Афіни». Також є листівка, на якій зображена я. Це ілюстрація моєї «подруги по листівкуванню» московської художниці Анни: просто перемальоване фото з дівочого велопараду, де я в гарній сукні. Ще є кілька персональних від моїх друзів, які створюють листівки про Хмельницький. На відкриття виставки «Рідні листівки» підготували мені такий подарунок: трошки трешові колажі з фотографій, які є в соцмережі, але мене це так зворушило, що я навіть розплакалась.
Читайте також: Kyiv Style: блокнотна справа однієї родини
– Які історії, пов’язані з мандрівкою листівки до/від тебе, найбільше запам’яталися?
– Найулюбленіша історія – про першу і поки єдину від мого хлопця. Він поїхав у відрядження у Львів, побачив там листівку з ровером, підписав і відправив мені. На той момент я колекціонувала велопоштівки більше року, вже відбулася виставка. Однак він мені зізнався, що листівка була подвійна і він її надіслав без конверта.
Я дуже обурилась, адже більшість того, що мені приходило, я йому показувала, звертала його увагу на особливі марки, він бачив, який вигляд має зворот поштової листівки. А тут відправити подвійну без конверта! Як можна бути таким неуважним?! Чесно кажучи, я навіть не очікувала її отримати. Проте ця листівка прийшла: навіть марка і адреса там були написані не за стандартами пошти, а вертикально. На ній була зображена пандочка на велосипеді, яка везе квіти у кошику і підпис: «для коханої», а всередині вірш Жадана. Тож ми тепер жартуємо, що така листівка не мала права загубитись!
Ще одна історія про листівки від мого близького друга з Америки. Точніше, він із Хмельницького, але близько року працював у США. Ще коли був в Україні, зі всіх знайомих він проявляв найбільшу цікавість до мого захоплення. Тож я логічно припускала, що з-за океану він регулярно поповнюватиме мою колекцію.
Але більше ніж за півроку від нього не прийшло жодної листівки з ровером (бо одна з конями – застарілою версією велосипедів, як він написав, – не рахується). І я його постійно підколювала через це й навіть ображалась. А якось напередодні Нового року від нього одночасно прийшло 9 листівок. Тоді кількість у колекції наближалась до 300, і він мені неодноразово казав, що до 1 січня «ми цю цифру здолаємо». І здолали. На одній з листівок так і було написано «№ 300», а на всіх інших – зворушливі дружні дурниці. Плакала від щастя над тою пачкою.
Ще є сумна історія. Найбільше листівок з велосипедами мені приходить від моєї подруги з Керчі. Щонайменше раз на три тижні. Там завжди дуже теплі підписи, а я їй навіть не можу відправити нічого у відповідь: з України в Крим пошта зараз не ходить. Тож викручуюсь і домовляюсь про обміни через треті руки. А за листівки дякую в соцмережах.
Читайте також: 8 запитань ілюстраторам Pictoric
– Побутового штибу питання – де ти зберігаєш поштівки?
– Дуже просто – у мене є три жерстяних коробки від солодощів. В одну вміщається близько 400, в іншу 300, а в третю – 100. Поки що заповнена тільки одна, найбільша.
– Як пройшла виставка твоєї колекції в Хмельницькому? Чи плануєш ще подібні заходи?
– Було дуже радісне відкриття, прийшли мої найближчі друзі. Я журналістка, тож і друзі мої – журналісти. Було дві телекамери місцевих каналів, преса. Сто разів почула, яка я молодець, однак так до кінця й не зрозуміла чому. Я просто збирала те, що мене тішило й не ставила високої мети, не виконувала кількісні показники.
Насправді про виставку дуже давно говорив мій друг Сергій. Ще коли я тільки розпочинала, й велопоштівок було до 100. Я відмахувалась, але ідея оселилася в моїй голові. А навесні на зустрічі з велоактивістами (я одна з них) ми планували заходи на рік, і я жартома закинула про тематичну виставку. Хлопці підхопили і навіть без моєї участі домовились про дві можливі локації, я тільки обрала.
– Які українські міста можуть похвалитися красивими листівками з роверами?
– Наскільки мені відомо, крутезні листівки видає Асоціація велосипедистів Києва. І Полтава. У них теж є активна велосипедна громада і абсолютно геніальна листівка з Котляревським і Гоголем на велосипедах. У Хмельницькому поки немає, але ця ідея є в планах.
Листівка полтавської групи художників НаСвято
– Що потрібно для того, щоб стати посткросером? Чи існує посткросерська тусівка в Україні й/чи за кордоном?
– Хочеш – ставай. Тусівка є. В Києві і Львові навіть відбуваються регулярні зустрічі посткросерів.
– Насамкінець трохи пафосу: чи можуть такі листівки пропагувати велокультуру, впливати на те, щоб українські міста ставали більш bicycle-friendly?
– Просто листівки з зображеннями велосипедів – навряд чи. Але я припускаю, що так можуть подіяти листівки з цікавою і гарно намальованою інфографікою, яка руйнує міфи про незручність використання велосипеду, як основного способу пересування в місті. Про швидкість пересування громадським транспортом, порівняно з велосипедом, наприклад.
Читайте також: Найкращі ілюстратори світу: Ізраїль
Світлини надала Афіна Черкезова
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
Iншi записи по цiй тематицi:
Читачі в літерах Наталі Левицької
Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook