Продовжуємо знайомити вас із цікавими ілюстраторськими проектами. Цього разу – це оформлення Софією Філіпчук збірки Дарини Попіль «Сезони сн(л)ів», яка вийшла минулого року у видавництві «Панорама». Хоча малюнки виконані у стриманій чорно-білій манері, вони однаково вдало передають як яскравий драйв літа, так і тихий спокій зими.
Про ілюстрації
Проект розпочався без особливого плану. Випадково при зустрічі за кавою з авторкою Дариною Попіль, ми подумали, що, оскільки вона пише, а я малюю, можна зробити щось разом. Так народилася ідея. Дарина хотіла видати першу збірку і обрала мене для створення ілюстрацій та дизайну книжки.
За словами Дарини, концепція проекту – це, перш за все, бажання показати, що сучасна література і мистецтво – живі, вони тут, поруч з нами: сидять за сусіднім столиком, гуляють вулицею. Двоє талановитих людей можуть не просто разом пити пиво і ходити в кіно, а зробити щось класне, якісне, вартісне, пізнати в процесі одне одного і світ, відкрити якісь нові грані розуміння творчості і з простих знайомих стати друзями.
Сезони сн(л)ів – це проект, де слова, сни, малюнки, свідоме, підсвідоме, минуле, майбутнє, реальність і вигадане переплітаються, оживають і кличуть своїх читачів та оглядачів до емоцій, переживань: іноді радісних, іноді сумних, але завжди щирих і справжніх.
У свою чергу, я хотіла передати настрій Дарининих віршів. Для мене це було не так легко, бо я звикла до більш дитячої літератури та стилізованих форм. Дуже боялася, щоб не порушити, наприклад, страждання чи пристрасть. Адже кожна лінія має свій характер. І в першу чергу глядач бачить ілюстрацію, яка може вплинути на прочитання рядків. Надіюся, мені це вдалося.
До кінцевого варіанту, який потрапив у друк, технік, як і варіантів ілюстрацій, було дуже багато. Оскільки авторка дала мені повну волю, це досить ускладнило мені життя, бо я вирішила спробувати всі можливі варіанти. Це були і фарби, і олівці, і аплікація, і програми. Але в кінцевому варіанті, ми зупинилися на чорно-білій графіці, а саме – поєднанні ручного малювання на папері олівцем та ілюстрації у цифрових програмах. Думаю, саме такі графічні мотиви найкраще передають тематику Дарининих віршів.
Про впливи
Загалом я люблю все просте та навіть досить примітивне, з великим захопленням дивлюся, як малюють діти. І моментами їм заздрю. Бо знання, які я отримала у вишах, трішки заважають так вільно і безпосередньо передавати думку на папері. Тут, звісно, все потрібно було робити обережно, бо тематика зовсім не дитяча. Самі вірші і підштовхнули до цих ілюстрацій. Коли вперше читала, одразу уявлялася картинка, яку я лише думала, як саме зобразити.
Про ілюстраторку
Живу і працюю у Львові. Закінчила Академію мистецтв, Академію друкарства та Коледж ім. І. Труша.
Часто беру участь у виставках, мистецьких проектах, з ними ж і подорожую.
Зараз займаюся кількома проектами. Зокрема, «On а tree». Це розробка власних ілюстрацій та виробів з дерева. Також працюю над проектом «Баба-жаба 1, 2, 3». Це спогади, пісні, рецепти, поради моєї бабусі та інших. Те, чого немає в підручнику з історії України, але є в кожного з нас.
Відбулося кілька виставок з моїми роботами на цю тематику, а в планах – книжка.
Читайте також про ілюстрації Оксани Булькевич до роману Кеннета Грема «Вітер у вербах».
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook