Фетиш

Моє перше знайомство з блокнотами Kyiv Style відбулося на торішньому «Книжковому Арсеналі», проте поспілкуватися з авторами вдалося тільки зараз. З того часу проект поповнився ще одним блокнотом і набув усіх ознак «серйозного бізнесу». Про те, як знаходити сильних ілюстраторів і втілювати свою мрію про «круті блокноти», розповідає співзасновниця проекту Kyiv Style Аліна Єрмолова.

– Як і з чого починалася робота над першим блокнотом? Чим займалися / продовжуєте займатися, крім Kyiv Style?

– Це було в 2010 році. Взагалі, Kyiv Style – це сімейний бізнес: мій і мого чоловіка Дмитра. Навіть, здається, більше його, тому що він займався і займається дизайном та виготовленням усіх блокнотів. Я в той час працювала культурним менеджером в освітній організації «Культурний проект», а потім – у фонді «ІЗОЛЯЦІЯ» в Донецьку. Тобто я була в контексті сучасного мистецтва і знала багато цікавих українських художників. А Діма теж цікавився сучасним мистецтвом, навіть створив кілька робіт як молодий художник.

Як усе почалося, сказано у нас на сайті: ми подорожували, побачили дуже крутий блокнот у Вільнюсі. Дімі завжди хотілося розпочати свою справу, а не просто працювати в офісі й втілювати чужі проекти. Йому було цікаво майструвати і створювати щось руками. Тому придумався блокнот, а оскільки нам бракувало цікавого блокнота про Київ, ми вирішили присвятити перший проект саме Києву і переосмислити місто з сучасної точки зору.

Перший блокнот злегка нагадував путівник, з нашим викладом цікавих історій про Київ. Він був ілюстрований різними українськими молодими художниками. Всі роботи, які увійшли в перший Kyiv Style до 2011 року, були створені окремо від ідеї записника. Ми відібрали понад 100 художніх робіт, які відповідали ідеї блокнота. Перший Kyiv Style вийшов дуже наповненим – ілюстраціями та фотографіями, втіленими в різних техніках та стилях, а окрім того, невеликими текстами. До речі, вони були англійською мовою – зовсім короткі, місткі і з приємним почуттям гумору. Не просто нудний текст, а наш погляд на ту чи ту історію про Київ. Тоді не було подібних блокнотів на ринку, тому він дуже полюбився молодій аудиторії – спочатку нашим друзям, друзям друзів, творчим людям. Перший блокнот мав не надто великий наклад у тисячу примірників, і вже цей перший наш проект мав успіх.

– Як ви знаходите своїх авторів і художників, як працюєте з ними?

– Щороку для нового проекту ми шукаємо нових художників, ілюстраторів і тих, хто малює для блокнота літери, як в «Блокноте для дела». Ми переглядаємо роботи на виставках, сторінках художників у соцмережах. Часто над створенням нового блокнота працює команда, яку ми називаємо Kyiv Style family. Якісь ідеї приходять не тільки від нас, але й від інших людей. Як ми знаходимо саме те, що потрібно? Ти відчуваєш силу художника, дивлячись на його малюнок: розумієш, що ось це – круто, а це – просто добре. Те, що «просто добре», не зачепить більшу аудиторію.

У нашому випадку неможливо створити блокнот за алгоритмом, коли ти придумав ідею, написав художнику чітке ТЗ, віддав гонорар і за місяць отримав гарні роботи. Це завжди комунікація, це завжди обговорення. У ньому народжуються такі круті ідеї, які ти б ніколи не вигадав на початку шляху. Це трішки й заважає Kyiv Style як бізнесу, тому що над кожним проектом ми працюємо фактично рік. Але в цьому його сила. Коли людина бере наш блокнот в руки, вона відчуває, що в нього вкладено працю, що це не просто збірка хорошою якісного паперу, а що в кожному розвороті є своя магія.

– Хто ваша цільова аудиторія і як ви її визначали?

– Цього року ми вперше зробили серйозне опитування користувачів наших блокнотів, почали співпрацювати з маркетологом який допоміг нам проаналізувати і точно зрозуміти нашу ЦА. Ми мали уявлення, хто купує наші блокноти, але хотіли знайти підтвердження в цифрах і словах. Завжди знали, що це дівчата, в основному – 22-30 років, хоча в цілому аудиторія набагато ширша, від 18 до 40+. У кожного блокнота своя аудиторія.

Наприклад, у «Блокнота для дела» вона набагато ширша. Коли ми спілкуємося з продавцями в магазинах, вони кажуть, що його часто купують пенсіонери. Вони відкривають, читають текст, сміються і кажуть: «О, це те, що буде піднімати мені настрій». Але, як правило, здебільшого купують блокноти дівчата. Часто це менеджери-маркетологи, які не завжди працюють на цікавих роботах, але при цьому захоплюються мистецтвом, творчістю. Ці речі хоч трохи відкривають частинку їхньої творчої особистості. Є, звичайно, й молоді люди, але вони рідше купують собі, частіше – на подарунок.

– Як відбувається поліграфічний процес (судячи з опису на сайті, доводиться буквально місяць на рік проводити в друкарні)? Хто і як добирає матеріали? Де друкуються блокноти?

– Цим завжди займається Діма, запрошуючи мене як представника жіночої аудиторії – допомогти йому обрати потрібний папір чи обкладинку. Я аналізую, перевіряю все навпомацки. Для нас дуже важливі папір і обкладинка. Ми багато перевіряємо на міцність, намагаючись щось розірвати, потерти, потріпати, щоб і за півроку блокнот мав гарний вигляд.

Ось уже другий рік ми друкуємося в Україні. Нам пощастило знайти друкарню, яка дуже лояльно до нас ставиться, готова з нами експериментувати. Але це не один підрядник: друкуємося в одних, обрізаємо кути в інших, запаковуємо в поліетилен в третіх… Нас дуже тішить, що ми знайшли це в Україні. До цього ми подорожували. Перший блокнот друкували в Польщі. З другим поїхали в Китай, де довго шукали підрядників. Ми були змушені подорожувати, бо в той час не знайшли в Україні друкарню, яка могла б реалізувати наші потреби – починаючи від якості і фактури паперу, закінчуючи всілякими видавничими фішками.

– Ви хочете робити блокноти й українською мовою?

– Так, ми саме готуємо новий блокнот, можливо, закінчимо його до «Книжковому Арсеналу» або до наступного Нового року. Мріємо видати двома мовами – українською та англійською. Але ще не затвердили це рішення остаточно. Чому раніше виходили російською? Так склалося завдяки сім’ї, в якій це основна мова спілкування. Це не було національним питанням для нас: для мене обидві мови є рідними, бо мама з Росії, а тато – українець.

– А яких ще змін і нововведень можна очікувати від Kyiv Style? Куди є бажання рухатися?

– До великих накладів. До нових замовлень. Ми час від часу виконуємо ще якісь партнерські проекти, наприклад, для «Ізоляції» – «Industrial Style», з переосмисленням культурної спадщини Донбасу, куди увійшли і роботи епохи соцреалізму, і роботи українських молодих художників. Дуже крутий блокнот вийшов за наповненням. Нам цікаво творити для інших міст та про інші міста. Але для цього потрібні партнери та підтримка. А якщо чесно, напевно, цього року нам цікаво будувати серйозний бізнес. Хоча Kyiv Style починався зовсім не як бізнес. Він починався з мрії, з бажання створити крутий блокнот, річ, якою б пишався ти, в яку були б закохані наші друзі й інші люди. Ми дуже довго робили блокноти інтуїтивно, ризикуючи.

– Найприємніше в роботі керівника маленького незалежного видавництва – це…

– Якщо відповісти одним словом, то свобода. В усьому: в часовому ресурсі – ти займаєшся улюбленою справою, коли ти цього хочеш. І коли не хочеш. Коли сезон, ти без вихідних з ранку до ночі, відкладаючи все своє інше життя, займаєшся виключно блокнотною справою. І звичайно, напевно, найприємніше, коли тобі трапляються люди, які дізнаються, що ти створюєш Kyiv Style, кажуть: «О, я вас давно люблю, у мене є всі чотири блокноти на полиці. Деякі не списані, бо боявся зіпсувати ілюстрації». Іноді зустрічаємо людей в магазинах, які розглядають наші блокноти і сміються, читаючи. І ти просто стоїш, підглядаєш – і отримуєш від цього задоволення. У моєму випадку, оскільки я творець «Мамочкиного блокнота» (щоденника на період вагітності та першого року життя дитини), приємно отримувати листи від молодих мам, яких він надихнув правильно і легко прожити цей період.

– Найскладніше в роботі керівника маленького незалежного видавництва – це …

– Щодня відчувати відповідальність – перед інвесторами, аудиторією. Адже не всі проекти бувають успішними. Тебе всі знають, у тебе є репутація, і дуже боляче, коли пишуть якісь негативні відгуки.

Штрихи до біографії окремих блокнотів

«Мамочкин блокнот»

«Мамочкин блокнот» в колекції Kyiv Style з’явився невипадково. Коли ми дізнались, що станемо батьками і чекаємо на появу сина, збагнули, що для цього важливого періоду потрібен особливий блокнот. Співавторами «Мамочкиного блокнота» стали ще дві молоді мами. Всім нам дуже хотілось поділитись власним досвідом і знаннями, розповісти про все найважливіше, що відбувається з молодою мамою під час вагітності, і подарувати кожній майбутній мамі дуже зручний і ніжний щоденник її вагітності та першого року життя малюка».

«Блокнот для дела»

«Коли ми починали роботу над «Блокнотом для дела», найважливішим було знайти художника, який би оформив для блокнота всі тексти й слова. «Блокнот для дела» увесь написаний від руки, різними шрифтами, в різному стилі. Нам здавалося, що знайти таку людину нереально. Ось це перший раз, коли ми написали у фейсбуці, кого шукаємо. Прийшло дуже багато заявок. І знайшовся, певне, один із найкращих в Україні шрифтарів Діма Растворцев. З ним у нас була «любов з першого погляду». Все працювало з півслова. Не треба було писати чітких завдань, пояснювати, чого ми хочемо. Він відразу вловив ідею блокнота, привніс багато свого. Робота виконувалася дуже швидко, було мало обговорень і ще менше – виправлень. Також блокнот не народився би, якби не геніальні тексти Ганни Васик – яка також з першої розмови вловила ідею записника і написала для нього легкі та веселі тексти».

«Хороший-плохой блокнот»

До речі, лімітована кількість екземплярів тепер доступна в Крамничці за акційною ціною!

«Ми запросили кількох художників, у яких були практично впевнені. Але коли їм дали кілька робочих завдань, то не відчули сили ілюстрацій. Знали давно Алевтину Кахідзе, але раптом побачили її замальовки у Фейсбуці – і зрозуміли, що це те, що нам потрібно. У випадку з Алевтиною було працювати і складно, і цікаво одночасно. Тут велася справжня комунікаційна робота і затвердження кожної теми. Багато тем вона принесла з собою… Співпраця з Алевтиною була і складною і цікавою. Але ми дуже задоволені результатом. У підсумку було намальовано набагато більше ілюстрацій, ніж увійшло в блокнот».

Фото Лариси Поліщук-Русіної