uncategorized

Валерій Чередниченко. «Про філателію всім». – К. : Смолоскип, 2015.

Разом із клясером батько купив мені ще й пластиковий пінцет, бо марки ні в якому разі не можна було брати руками. Збільшувальна лупа в мене вже була й раніше. У нашому 3-В всі збирали або кубинські маяки, або корів, або тигрів, або метеликів, або літаки. Вони купували їх прямо у кіосках «Союздруку». Я ж вирішив записатися у клуб філателістів. Там мені видали абонемент на щомісячний викуп марок серії «Хронологія», тобто все, що виходило в СРСР. Так я хитро сподівався примусити батька купувати мені марки постійно. Не все мені подобалося, бо там могли надрукувати цілу серію «Ядовитые грибы», або запропонувати потворний блок «XXVII съезд КПСС» аж за 50 копійок! Були ще якісь кошмарні зціпки, де на марці — портрет Леніна, а на купоні цитата з Брєжнєва: «Имя Ленина слилось с настоящим и будущим человечества».

Втім, у мене був і цілий дорогоцінний лист (5х6) із Самантою Сміт. Насправді ця марка не виходила листом, але я вмовив батька купити її саме так. А який в мене був Рубенс! Батько сказав, щоб я не показував його у школі, бо там забагато голих жінок. «Коли я стану дорослим, – думав я, – то буду заробляти багато грошей і купуватиму собі які завгодно марки!” Тоді мені не спадало на думку, що 10 років буває тільки один раз в житті, а у більшості хлопчиків (бо дівчата чомусь ніколи не збирали марки) філателія швидко проходить.

Книжка Валерія Чередниченко «Про філателію всім» для тих, у кого ця пристрасть не пройшла і лише глибоко вкорінилася. Лише такі люди без додаткових пояснень можуть швидко визначити, що зображена на форзаці видання широковживана марка «Куманець» – із пропуском трьох горішніх рядків перфорації. Власне, лише у дорослих колекціонерів сліпа любов до марок доповнюється усвідомленням того, що вони — ознаки державності, не менш важливі, аніж парламент, армія чи податкова.

Книжка розпочинається з історії марки «Британська Гвіана», виготовленої у 1856 році місцевим поштовим чиновником із дозволу адміністрації в Лондоні. Вперше цю марку відклеїв з конверта 12-річний філателіст, і для нього вона не становила особливої цінності, тому хлопчик продав її за 50 центів. З роками її перепродували з рук у руки, стан марки значно погіршився, зображення майже стерлося, але вона була єдина у світі, тому на останньому аукціоні стрибаючий від щастя колекціонер придбав цей напівстертий клаптик паперу за 9,5 мільйонів доларів.

А ви знаєте про те, що на звороті першої марки УНР був напис «Ходить нарівні з дзвінкою монетою»? А що уряд ЗУНР робив із марок Австро-Угорської імперії свої, друкуючи поверх їхнього зображення тризуб та ціну у копійках? Між іншим, так само робив і уряд незалежної України з радянськими марками у 1992 році. Провізорії Севастополя — це взагалі окрема історія.

Але книжка «Про філателію всім» – це не просто збірка цікавих історій та корисної для справжніх філателістів інформації. Майже кожна її сторінка містить зображення рідкісних і цікавих марок. До речі, видавці підійшли до справи так ретельно, що разом із автором їздили в друкарню, аби перевірити, чи правильно передані всі належні кольори, а передмову до видання замовили філателісту з Академії наук України.

Можна справді пишатися, що в Україні з’явилося таке шикарне та професійне видання. До речі, тираж його — всього 2000 екземплярів. Поспішайте, бо через декілька років за ним будуть полювати не гірше, ніж за «Британською Гвіаною»!

• філателістам від 5 до 105 років
• працівникам «Укрпошти» та поліграфічного комбінату «Україна»
• іноземним туристам
• Моторолі, Гіві, Бабаю та їхнім друзям псковським десантникам
• представникам інопланетного розуму

• менеджерам середньої ланки, які хочуть просунутися службовою драбиною
• активним користувачам сайту Rutracker
• власникам телевізора
• Facebook-залежним
• тим, хто бере марки руками