Інтерв’ю

Цей тиждень обіцяє бути особливо гарячим для видавців Східної Європи: цьогоріч дати двох найбільших книжкових заходів збіглися – Книжковий Арсенал відбуватиметься водночас із Варшавським книжковим ярмарком. Ці заходи є майже ровесниками, і тим цікавіше порівняти ці дві події: 815 видавців з 25 країн і понад 70-тисячну аудиторію у Польщі та 150 видавців та понад 90-тисячну аудиторію Арсеналу у Києві.

Ми зустрілися з Рафалом Скаупскі – головою правління Варшавського книжкового ярмарку та Польської спілки видавців, та розпитали про те, як Варшавському книжковому ярмарку стати лідером у Польщі, і чи варто їхати видавцям за прибутками.  

– Як з’явився Варшавський ярмарок? Я чула, що насправді є два Варшавських книжкових ярмарки.

– Перший ярмарок відбувся у Познані в 1953 році. Потім він «переїхав» у Варшаву. Засновником і організатором ярмарку була державна агенція «Ars Polonia», але у 1990 році вона було приватизована, і працювала як приватна фірма – на жаль, щораз менш комфортно та ефективно для учасників ярмарку, тобто видавців. Тому близько 8 років тому група видавців вирішила більше не співпрацювати із тогочасним організатором і організувати свій ярмарок. Цей Варшавський ярмарок буде восьмим, а відштовхуючись від всієї історії, то це вже шістдесят четвертий ярмарок. Попередня фірма перестала організовувати свій захід, бо всі видавці прийшли до нас. Першого року відбувались два паралельні заходи, деякі видавці тоді ще залишилися зі старими організаторами, але більшість уже тоді обрали нас.

Читайте також: Європейські інді-видавці на Варшавському незалежному книжковому ярмарку

Зараз ми – приватне товариство кільканадцятьох видавництв і фірма «Murator», яка спеціалізується на проведенні різного типу ярмарків: будівельних, туристичних, яхтових тощо. Але організація книжкового ярмарку зацікавила їх настільки, що окрім оцих семи ярмарків у Варшаві, ми провели уже декілька значно менших заходів (літніх) в Щецині та на пляжі в Ґдині, а з минулого року ми співпрацюємо з містом Катовіце, де організовуємо Шльонський книжковий ярмарок.

Отож, це трошки можна порівняти із Франкфуртом, де професійна фірма співпрацює зі Спілкою видавців і книгарів. І нам здається, що ця формула повинна також діяти й в інших країнах.

– Хочу Вас більше розпитати про структуру ярмарку і вектори розвитку? Я знаю, що тут відбувається торгівля правами, торгівля безпосередньо B2C для широкої аудиторії, і фестивальна частина, і професійні заходи.

– Основний вектор – це книжковий ярмарок для читачів. Але це був би просто базар, а ми не хочемо базару, ми хочемо, щоб це було свято. Святом будуть усі ті події, які відбуватимуться впродовж: це і забави для дітей, і майстер-класи, монтується сцена для концерту – такий собі пікнік для варшав’ян. У зв’язку із тим, що в той самий час у тому самому місці зібрано так багато видавців, ми також розмовляємо про проблеми галузі: власне про права, про інтелектуальну власність, рівень читання. Польща, на жаль, має дуже низький рівень. То ж ми використовуємо цей момент, щоб обговорити важливі питання цього середовища. Ми також використовуємо цей час, щоб залучити різноманітні державні нагороди та конкурси, які мають тут свій фінал, або якийсь вагомий момент – наприклад, оголошення номінацій.

Фото: Юлія Курова

– Це ваша ініціатива, чи зовнішня?

– Це взаємна ініціатива. Ми хочемо, щоб тут відбувалось якнайбільше подій. І організатори цих премій та конкурсів вже зорієнтувалися, що ярмарок має такий високий статус, що варто під час нього організувати, наприклад, фестиваль Ришарда Капусцінського й оголошувати переможця (нагороджують авторів фоторепортажів з цілого світу) чи визначати номінантів для нагороди Nikе.

Читайте також: Варшава книжкова: стадіон читання, бізнес-вектор і 200 гостей-іноземців

– Ви організовуєте ярмарок на Національному стадіоні, який хоч і зручний та масштабний, але не є в центрі.

– На жаль, у Варшаві немає такого виставкового залу. Впродовж перших трьох років ярмарок відбувався в Палаці культури в самому центрі. І вже протягом чотирьох років Палац культури був замалий: замала площа, замалі проходи, відсутність кондиціонерів. Так, зараз ми обрали стадіон, але завдяки цьому великому простору він створює нам можливість добре функціонувати. Можливо, завтра вже буде затісно.

– Але тут є куди рости.

– Так, ми щороку орендуємо більшу площу. Торік це було, здається, 23 тис. метрів. Сюди входять і виставки, і конференц-зали, навіть кімната, в якій ми зараз розмовляємо.

– З одного боку, це зручніше, а з іншого – треба вживати більше промоційних заходів, щоб люди до вас прийшли. Які це заходи, як ви змушуєте людей прийти сюди, а не повз?

– Звичайно, це ціла операція. Ми співпрацюємо із найважливішими медіа: «Польське радіо», телебачення і «Газета Виборча» – це медіапатронат. І рекламна кампанія стартує там завчасно. Крім того, це реклама в громадському транспорті, на білбордах.

Ми використовуємо різні методи, щоб інформація дійшла до людей.

.

Але ми також допускаємо, що оскільки минулого року нас відвідало понад 70 тис. осіб, то ці люди вже пам’ятають, що є такий ярмарок і для них достатньо буде лише нагадати дату, а не потрібно розповідати, що таке Варшавський книжковий ярмарок. Це другий за кількістю відвідувачів захід у Польщі, після Познанського автомобільного ярмарку, який минулого року відвідало 92 тисячі осіб.

– Розкажіть, будь ласка, про формат запрошення Почесного гостя? Як усе відбувається?

– Попри те, що на перших ярмарках були представництва різних країн, статус Почесного гостя ми запровадили лише у 2015 році. Першою була Франція, яка була настільки задоволена своєю присутністю, що торік організувала франкофонний стенд, спільний для держав, де французька є державною або літературною. Відтак Франція прагне, як почесний гість 2015 року, бути присутньою й у наступні роки та якось виділятися. І з Угорщиною, яка стала Почесним гостем у 2016-му, ми вели переговори щодо їхньої розширеної участі наступних років.

– За яким принципом Ви обираєте почесного гостя?

– На першому ярмарку були представництва лише чотирьох країн, потім було десять країн-учасниць, а далі ми дійшли до двадцяти й вирішили, що час вибирати почесного гостя. Це результат різних переговорів, які ведуться одночасно з різними країнами-учасниками. Цьогоріч почесним гостем буде Німеччина. Але ми вже говоримо і про подальші роки, країна повинна приготуватися, бо це не лише присутність видавців, це присутність культури цієї країни – на рівні Міністерств закордонних справ, Міністерств культури, посольств.

Читайте також: Україна на першому ярмарку мистецьких видань у Варшаві

– Торік на ваш вибір вплинула державна політика Польщі, зважаючи на те, що 2016 рік був роком Угорщини у Польщі? Ви координуєте це на рівні вашого Міністерства культури?

– На це мала вплив історія, оскільки цього року відзначається річниця протестів 28–30 червня 1956 у Познані. Це був перший в історії Польської Народної Республіки загальний страйк, що супроводжувався вуличними демонстраціями, які потім призведуть до політичного перевороту зі зміною керівництва партії. Ці події підштовхували до так званої Угорської революції. Тож зараз відзначається 60-ліття цих подій. Те, що саме розпочинається рік угорської культури, є приємним збігом обставин. Ми домовлялись з Угорщиною незалежно від їхніх домовленостей із нашою владою. І це дійсно випадково, що в час, коли Угорщина є почесним гостем ярмарку, сьогоднішня влада бачить в особі Угорщини дуже близького партнера. Хоча я вважаю, що почесного гостя треба певним чином узгоджувати на державному рівні, щоб він «вписувався» в політику держави. Ми намагаємось вести такі розмови, принаймні інформаційні, щоб наші міністри культури розуміли, хто буде нашим гостем.

Читайте також: 15 важливих книжкових ярмарків 2017 року

– Такий вибір зумовлений також комерційним потенціалом ринку країни-партнера?

– Це не вирішальний чинник. Звичайно, вони повинні заплатити за стенд. Але наша місія більш культурна.

– Хто працює у Вашому прес-центрі?

– Під час ярмарку ми підписуємо договір, співпрацюємо із профільними журналістами, оскільки у нас є декілька видань, що спеціалізуються на книжковій галузі, і щороку хтось із них з нами співпрацює. Але, звичайно ж, протягом усього року працює також колектив фірми «Murator EXPO», яка має долю 40%, і там є відповідальні працівники, які постійно співпрацюють із медіа. Як я вже казав, окрім Варшавського книжкового ярмарку, ми спільно організовуємо ще ярмарок в Катовіце у вересні-жовтні, фестиваль просто неба в Щеціні в кінці червня, і в Ґдині в липні-серпні. Тобто у нас є чотири події в різний час. Тому цей колектив з нашою допомогою має постійний контакт із медіа, постійний контакт із видавцями.

– Це свідчить і про розвинену інфраструктуру, зокрема книжкову журналістику, яка сприяє цьому.

.

– У нас є галузь. Те, що вона розвинена, голосно сказано. Наклади цих видань, мабуть, не перевищують 1000 примірників, які потрапляють до видавців.

.

Є також щоденні розсилки. Але в будь-якому разі є галузеві медіа, які аналізують ринок, тенденції та є непоганим джерелом інформації. Звичайно, є також літературні критики, які пишуть в інших, скажімо, щомісячних чи щотижневих виданнях, але які не мають таких глибоких знань про суть ринку.

– Хочеться трошки поговорити про відбір учасників. Якою є політика Варшавського книжкового ярмарку? Чи дирекція ярмарку «відсіює» видавців?

– Бар’єром може бути ціна, бо інших перешкод ми не встановлюємо. За всі вісім років проведення ярмарку не пригадую, щоб була ситуація, щоб ми цензурували книгу, або видавця, або автора. Але пам’ятаю ситуацію, яка мала місце ще за часів, коли ярмарок організовували не ми, десь 15 років тому, тоді з ярмарку усунули англійського письменника, який не визнає Голокосту і стверджує, що в Польщі не було концентраційних таборів. І це єдиний випадок, який я пам’ятаю.

– Я не зауважила тут стенду Росії.

– Ви уважний спостерігач. Ми отримали повідомлення, що цьогоріч російська книга не буде тут представлена. Жодних бар’єрів для них не було.

– Варшавський книжковий ярмарок, здається, не має акценту на візуальне книжкове мистецтво. Ви не ставите собі це за мету чи це умови простору? До прикладу, у на Книжковому Арсеналі у Києві це дуже вагома складова.

– У нас також бувають, наприклад, виставки ілюстрацій. Це не головний, а такий супровідний захід.

Фото: Юлія Курова

– Якою ви бачите участь України у Варшавському книжковому ярмарку?

– Ми хочемо, щоб про книги наших сусідів знали у Польщі, і розраховуємо на взаємність. Це по-перше. По-друге, ми хочемо, щоб цей ярмарок був насправді важливою міжнародною подією. Щоб тут з’являлися цікаві видавництва, цікаві книги. Інколи вони можуть бути навіть контроверсійними, такими, що викликають дискусію, а це особливо стосується історичної літератури, погляду на спільну історію. Так у нас, наприклад, склалося з угорським істориком Шпіро, якого протягом багатьох років, а особливо наприкінці 80-их років, недолюблювали й вважали мало-приязними до Польщі. А сьогодні ми вважаємо, що його погляд на історію Польщі і на польських героїв є доброзичливо-критичним, а не ворожим.

Окрім того, Ми хочемо, щоб у нас завжди був присутній почесний гість. Але треба розуміти, що до такої присутності країна-учасник має бути готовою фінансово. Наприклад, минулого року спонсором французів була величезна мережа супермаркетів «Auchan». У випадку присутності українців з національним стендом торік, чому ми дуже раді, надзвичайно допоміг фонд «Історія і культура» (Historia i Kultura), яку представляє пан Червінський. І завдяки цьому фонду, завдяки пану Червінському і коштам, які йому вдалося дістати, ми можемо приймати Україну як гостя. До речі, я познайомився із послом України в Польщі, ми обмінялись контактами і в майбутньому будемо розмовляти про те, щоб Україна була постійним учасником Варшавського ярмарку.

Читайте також: Україна на Лейпцизькому книжковому ярмарку: like/dislike

– Можливо, ви дасте рекомендацію для українських видавців, які хочуть взяти участь у заході, як правильно підготуватися до участі у Варшавському книжковому ярмарку? Як правильно представити себе, щоб ця поїздка окупилася не тільки іміджево, але і фінансово, щоб можливо було знайти ці точки перетину.  

– Думаю, що фінансової користі під час книжкового ярмарку важко досягти. Прибуток може з’явитися в майбутньому, завдяки добре підготовленій інформації про тенденції в художній літературі, тенденції в біографічній та історичній літературі, цікавих дитячих книжках… І ця інформація плюс присутність авторів може зацікавити польських видавців. І лише після всього цього є можливість отримати якийсь прибуток. Інформація – контакт – і, можливо, продаж прав.

А щодо промоції національної літератури, то у світі немає кращого способу, ніж допомога для видавців з інших країн шляхом фінансування перекладів. Ми робимо те саме. У нас є фонд, який фінансує закордонним видавцям витрати на переклад. Я протягом десяти років керував Державним видавничим інститутом і також використовував і швейцарську допомогу, і угорську, і німецьку, і скандинавську – на фінансування перекладів. Якщо Україна хоче, щоб її література була присутня у світі, то вона повинна створити такий стипендіальний фонд. Це заохочення для видавців. Видавець кожну книжку розглядає не лише на предмет змісту, але й рахує витрати. І коли виявляється, що за цей пункт не потрібно платити, то книжка стає більш привабливою.

Читайте також: BookExpo America: у фокусі — польська видавнича індустрія