Читомо > Book Art > Книжковий Арсенал №6: мікропрограми, суспільні акценти, еклектика ілюстрацій

Book Art

Книжковий Арсенал №6: мікропрограми, суспільні акценти, еклектика ілюстрацій

11.05.2016 0 Автор:

Цьогорічний Книжковий Арсенал залишив по собі різні враження. Загалом приємні. 93 тисячі відвідувачів – кількість, що встановила новий фестивальний рекорд. 13 виставок книжкових ілюстрацій, живопису, графіки, плакатів і 23 спеціальні проекти, понад 800 учасників подійМікропрограмний підхід, відсів подій до новосформованого Видавничого майданчика та залучення молодих кураторів оновили програмну частину Книжкового Арсеналу (всього було близько 500 заходів). Проте відвідувачам, звиклим до хорошого, бракувало концертів, організованих музичною агенцією «Ухо» і традиційної обширної філософської програми.

Кураторські проекти

Цьогоріч підхід до формування програми дещо змінився. В її основі була сегментація на кураторські проекти, авторські спецпрограми.

«Мікропрограмний кураторський підхід виявився, як я і очікувала, дуже вдалим. Запрошені куратори зосередилися на проблематиці, що їх цікавила, тому вийшла низка сфокусованих подій. Але суб’єктивно ще більше я втішена плодами програми «Література як інструмент соціальної дії».

Очікувано велику публіку зібрала дискусія про літературні проекти як інструмент розвитку громад малих міст і сіл. А також презентація збірки «ПРОти НАСильства», упорядкованої Ларисою Денисенко, присвяченої темі домашнього насильства – це закономірно, адже з домашнім насильством в України стикалося понад 50% населення. А також помітила, що публіка плекає своїх улюбленців – події з програми Юрія Андруховича «Чотири архіви» незмінно збирали повні зали», – поділилася враженням від формату кураторка зі стажем Ірина Славінська.

Варто також відмітити спеціальні проекти Євгенія Стасіневича «Критикуючи критику» та «Література між Катастрофою і Ненавистю». Перший закцентував увагу на науці про літературу, проблемі літературного аналізу, реакції на літературний процес та його явища, а також взаємодії із читачем.  Другий охопив чорнобильську тематику в літературі.

«Велику ставку я робив на діалоги. І розмова «Мистецтво і Катастрофа: як література та кінематограф висвітлюють Другу світову» за участю Лук’яна Галкіна й Максима Карповця та діалог Олеся Федорука й Тамари Гундорової про проблеми видання української літератури мали успіх. Вони зібрали дуже хорошу аудиторію, і потім дискусії на ці теми продовжилися», –  пригадує Стасіневич.

Настасія Євдокимова, що курувала поетично-перформативну програму «Перехідність», ділиться: «Помітною стає тенденція, що формат автор-модератор-стіл поступово втрачає свою популярність (окрім випадків цікавих дуетів чи тріо, розмова яких – найцінніше у події), тому на зміну приходять нестандратні способи презентацій. Більшість видавців не готові шукати нові варіанти того, як можна цікаво говорити про літературу, автори ж часто самі не розуміють, що з пошуком нових форматів робити, у підсумку – під «перформанс» підпадає все, де автор на сцені робить щось іще (в принципі будь-що), або читає голосніше за інших, або додає жестикуляції, окрім самого читання текстів».

KA20166_4

Читайте також: Книжковий Арсенал №6: вектор розвитку, тренди ринку, стратегії видавців

Вперше у ролі куратора виступив письменник Юрій Андрухович. У межах його кураторського проекту  «Чотири архіви» відбулася презентація проекту німецької фотохудожниці Йоганни Діль, присвяченого покинутим чи переобладнаним синагогам Західної України. Презентація представляла собою демонстрацію фото з самого проекту, деякі з яких супроводжувалися невеличкими текстами Андруховича, спеціально написаними для такої нагоди.

Але, менше з тим, із самого початку не відпускало відчуття певної нестачі якогось компоненту, що забезпечив би цілісне сприйняття заходу, оскільки фото і тексти були поглядами на одні речі стилістично дуже різних митців. Пані Діль розповідала про свої спонуки до такого проекту, про погляди на історію і принципи роботи. Андрухович, натомість, закцентував увагу на власному сприйнятті таких місць, яке здебільшого відобразилось у вже згаданих текстах та коментарях до них.

Щоправда, у якийсь момент прийшло усвідомлення, що цілісного сприйняття подібного проекту бути й не може, якщо сприймати його винятково як демонстрацію. Оскільки цей проект не про синагоги і тексти, а про перетворення і переосмислення простору.

У рамках програми відбулося «Відкриття проекту «Karbidarium–0616, або Інтимний архів Андруховича & Karbido». За словами Андруховича, цей проект став своєрідною присвятою його співпраці з польським гуртом «Karbido» за останні 10 років. Кілька загальних слів про цю саму співпрацю, а потім перехід у закрите приміщення для перегляду матеріалів самого проекту. Тут треба віддати належне – назва «Інтимний архів» максимально повно відображає побачену картину – фотографії, уривки любительських відеозаписів, часом під супровід уривків з їхніх пісень. Але у відвідувачів, не надто знайомих із творчістю гурту, реакція  була радше стриманою.

13055883_1146343338743320_1597864513865550142_o

Читайте також: Потрапити під олівець, або Мальований репортаж з Книжкового Арсеналу

Другий рік поспіль на Книжковому Арсеналі була організована спеціальна програма про малі, атмосферні книгарні – серія подій, присвячених креативним незалежним книжковим магазинам. Вийшли зовсім різні проекти, тому що минулого року організатори орієнтувалися на спілкування книготорговців між собою. У програмі були дискусії, лекції, цікаві для них. «Тому ми назвали це минулого року досить пафосно – Конгрес незалежних книгарень, але він був досить скромним по кількості – для участі у торговому залі ми знайшли 7 книгарень (Цього року учасників було близько 15, але охочих ними стати – значно більше – Ред.). Це класний тренувальний майданчик, тому що за час Книжкового Арсеналу через кожен стенд пройшло стільки людей, скільки проходить через книгарню за кілька місяців. І це важливо – бачити, як люди реагують на книжки, спостерігати за ними», – згадує кураторка заходу, перекладачка та співзасновниця галереї-книгарні «Чорна ящірка» Вікторія Наріжна

Цьогорічна програма спрямована на те, як бачать книгарні ті люди, які роблять книжки – видавці, автори, як виглядають книгарні у порівнянні із закордонними. 

Читайте також: Видавці про власні книгарні: мрія, реальність чи необхідність?

KA20166_54

 

Дитяча програма

Загалом дитяча програма стала реакцією на дві дуже помітні тенденції розвитку українського ринку дитячої книги: значний акцент на видання підліткової літератури (практично кожне видавництво, яке працює із дитячою книгою, обов’язково охоплює і підліткову аудиторію) та поява сюжетів про дітей з особливостями розвитку.

Дитячу програму на Книжковому Арсеналі-2016 можна назвати зірковою, її почесним гостем став шведський письменник Ульф Старк («Диваки і зануди», «Чи вмієш ти свистати, Юганно?»). До Києва також прибула Віґдіс Йорт («Йорґен+Анна=любов). У фокусі – дитяча література Скандинавії.

«Про візит почесного гостя фестивалю Ульфа Старка та заходи за його участі мені багато хто казав: «Ви здійснили мою мрію!» або «Досі не вірю, що це із нами відбувається». А сам пан Ульф із своєю дружиною написали мені потім вже з дому: «Ми абсолютно приголомшені тією любов’ю, якою нас оточили в Києві», поділилася враженнями кураторка дитячої програми Юлія Козловець.

13029419_1050463421667139_5022208565242769961_o

На дитячій сцені, під галас невтомних маленьких відвідувачів Арсеналу в ігровій зоні неподалік, відбулася дискусія «Скандинавська панель»: скандинавський досвід / українські реалії» за участі Ульфа Старка, Віґдіс Йорт, Яніни Орлов, Мар’яни Савки та Катерини Міхаліциної. Вони обговорювали значення творів, дуже важливих для світової літератури загалом і для українських авторів, які пишуть для дітей.

За спостереженнями учасників, скандинавські автори по-особливому змальовують внутрішню свободу героїв, про сміливість у літературі, а також про виклики, які постають перед сучасним письменником. Старк розповів: «Мабуть, спільним знаменником для скандинавської літератури є те, що вона не є моралізаторською, не є повчальною. Ми пишемо з перспективи дитини, про дітей і для дітей, не стараємося їх навчати.

Ця традиція виникла ще задовго до Другої світової війни, оскільки у Швеції її практично не було, та й взагалі остання війна була дуже давно. І такі письменники, як Астрід Лідґрен, Туве Янссон не намагалися виховати слухняного громадянина, який би сліпо слідував владі. Власне тому вони й хотіли писати з перспективи дитини».

Читайте також: Ульф Старк: Письменнику потрібно залишатися собою

Про українські видання своїх творів і Старк, і Йорт відгукнулися дуже прихильно, зокрема відзначили доречне оформлення обкладинок. «Ця обкладинка просто фантастична, на ній зображена сучасна дівчинка, в зачіску якої вплетений дідусів грамофон, і це своєрідне поєднання сучасного покоління дітей із поколінням їхніх дідусів – про що, власне, і йдеться в книжці. Це набагато краща обкладинка, ніж в оригінальному варіанті, бо шведська обкладинка просто жахлива»,зазначив Старк.

«Я теж була приємно здивована, бо в норвезьких виданнях ця книжка завжди рожева, на ній зображають вродливу дівчинку, яка закохано дивиться вгору і виглядає собі русоволосого хлопчика – ніяк інакше. Але українська обкладинка значно краща, значно цікавіша, і вона змушує мене замислитися про інші ракурси сприйняття», – додала Йорт.

Під час іншої події Старк розповів, яким чином добра книжка стає доброю, взяв участь у інтерактивних читаннях власних творів та навіть переглянув виставу за мотивами своєї книжки. За участі Йорт відбулися оригінальний майстер-клас з писання любовних листів та читання-квест. Культурна ініціатива «Букмоль» організувала спеціальні скандинавські читання.

Серед зірок фестивалю – володар  однієї польської премії імені Астрід Ліндгрен письменник Марцін Щигельський, чия книга «Ковчег часу» («Урбіно») про хлопчика, який живе із дідусем у Варшавському гетто, презентувалася у рамках спецтеми дитячої програми.

13094191_10207980754631066_743286682350720618_n

Читайте також: Твори, які зараз пишу для молодших читачів, створюю для себе самого

«Окремо треба сказати про високий рівень підготовки заходів, які були спрямовані на підліткову аудиторію. Вони не збирали повні зали, адже загальновідомо, що це дуже непроста публіка. Але цей фокус дуже і дуже повільно стає трендом – і в програмі, і в видавничих планах», – говорить Козловець.

На окремому стенді за підтримки посольства Швейцарії представили добірку книг Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги IBBY для дітей із особливостями розвитку «Інша література. Особлива колекція».

ka_201666

ka20166nno

 

Стенд цієї колекції представив книги ста сорока мовами, надзвичайно різноманітні, як тематично, так і за способом втілення: книги шрифтом брайля, тактильні та текстильні книги, із використанням блісимволіки, графічно-комунікаційних символів для осіб із аутизмом, тощо; окремі зразки виконані у нетрадиційній конструктивній формі, є і артбуки. Українським видавцям було де почерпнути натхнення.

«На мою думку, видавці могли би приділити більше уваги заходам за участю іноземних фахівців галузі, як то франко-німецькому проекту «Література для юнацтва без табу», дискусії  навколо книг з добірки IBBY для дітей із особливостями розвитку тощо. Наші видавці були зосереджені на своїх власних подіях. Можливо, видавців можна було би додатково заздалегідь інформувати про такі івенти, залучивши зацікавлені засоби масової інформації»,  – наголосила кураторка програми.

Дитячий майданчик Книжкового Арсеналу вдало «вмонтувався» у територію Арсеналу ідей, читання відбувалися не лише на дитячій сцені, але і на майданчику «Букмолі», а також у «БараБудці» від порталу «БараБука».

DSC_1529

З проблемних моментів – організація дитячого простору, зокрема залу, де була Дитяча сцена та Дитячі майстерні. Попри те, що тут було шумно, декому складно було пристосовуватись  із звуком, і не заважати колегам на локації поруч, тут було просто безліч дітей.

Наймасовіші заходи – скандинавські читання культурного проекту Букмоль та майстер-клас литовських і українських художників «На острові ілюстраторів».

Очікувано багато поттероманів зібрала презентація ілюстрованого видання книжки «Гаррі Поттер і філософський камінь» від «А-БА-БИ-ГА-ЛА-МА-ГИ». А інтерактивна лекція від науковця Станіслава Вільчинського за мотивами книжки Стівена Гокінґа та Люсі Гокінґ «Джордж і таємний ключ до Всесвіту», що вийшла друком у «Видавництві Старого Лева», затяглась на дві години через нескінчену кількість запитань до вченого від юних читачів – любителів астрофізики.

Подібні акценти – проблемні теми, нові ніши у дитячому книговиданні, невидані, але такі потрібні книжки, незвичні формати проведення презентацій – особливо важливі у рамках дитячої програми. «Фонтан казок» цього року влаштували два літературних квести, обидва були дуже масовими.

Актуальність тем, цікаві особистості, калейдоскоп нових книжок  від знаних іноземних та вітчизняних авторів, при цьому нестандартні та мультикультурні формати проведення їх презентацій – програма цього року вийшла збалансованою, насиченою та різноманітною.

Читайте також: Кураторська екскурсія дитячою програмою Книжкового Арсеналу

 

Суспільні акценти

Цьогорічний Книжковий Арсенал охопив проблемні теми, що артикулюються в українському суспільстві, адже крім традиційних тем книжкової культури та ролі видавця у її формуванні; мистецтва та митця; дискутували та говорили також про проблему пострадянського суспільства, тему переселенців та війни, болісні відгуки Чорнобиля в літературі, про етнічні образи літератури національних громад.

Світлана Шліпченко, директорка наукових програм Центру Урбаністичних Студій НаУКМА, авторка «Архітектурних принципів постмодернізму» пояснила таку зацікавленість відвідувачів подіями цієї спецпрограми: «Пам’ять та історія пов’язані, але різниця все ж є: завжди є офіційна версія, є індивідуальна пам’ять, локальна пам’ять, когнітивна пам’ять. Зараз відбувається болісний перехід від старих форм збереження і підтримки пам’яті до нових форм. Часто спостерігається з одного боку гіпермнезія а з іншого боку амнезія в колективній пам’яті. В українців не згасає сплеск зацікавлення до минулого, до відновлення раніше замовчуваних фактів історії та спростування міфів радянської та сучасної російської пропаганди».

Тема політики пам’яті та історичної пам’яті майже в кожній дискусії. Так під час презентації повісті «Майстерня диявола» чеського письменника  Яхима Топола в нього спитали, чи думають чехи про свою історичну пам’ять, чи вони так само, як і українці мають свої «больові точки».

«Для мене це актуальна тема. Мене особисто історія дратує, я б хотів позбутися історії. Нещодавно я був у Амстердамі, і ми там розмовляли з сучасними нідерландськими авторами. В процесі розмови я зрозумів, що не зможу написати історію любові з сучасного чеського села не згадуючи при цьому про скурвлений нацизм чи засраний комунізм. Ці теми завжди з нами і я не можу від них відійти. У нас у всіх є шрами, яких неможливо позбутися, але особисто мене це дратує», — пояснив він.

1896864_1496392_arsenal_topol

Спецпрограма «КЪЫРЫМ» готувалася як система заходів для широкої аудиторії. «Інформативність заходів була різною. Від традиційної культури кримських татар до порушень прав людини на півострові та сучасних подій в Криму. Серед відвідувачів були й ті, що переїхали з півострова до материкової України протягом останніх двох років. Для них це була можливість не лише поспілкуватися, але й відчути підтримку, почути щось нове для себе», – розповіла співкоординаторка спецпрограми Олена Брайченко.

Складно визначити ключові заходи, бо вони були досить різними. Багато молоді збирали кінопокази. Науковців  цікавили презентації книг Олени Соболєвої «Весілля кримських татар: традиційні форми та трансформації», Михайла Якубовича «Філософська думка кримського ханства».

Знаковим було відкриття фотовиставки «Мустафа Джемілєв. Незламний борець за свободу», великий інтерес викликала презентація збірки «Півострів страху» та виступи представників правозахисних організацій.

13072883_1050465348333613_5647440179990059422_o

Спецпрограма черговий раз, актуалізувала потребу у книжках присвячених Криму, історії півострова.

Вперше на Книжковому Арсеналі були представлені два видавництва з анексованого півострова, що спеціалізуються на виданні книжок кримськотатарською мовою (єдиний дитячий журнал «Арманчыкъ» й істрико-краєзнавчий журнал «Qasevet») й відбулися відповідні презентації.

Читайте також: Книги мовами нацменшин на українському видавничому ринку

Редактор журналу «Qasevet» Шевкет Кайбуллаєв пригадує: «Історико-етнографічний журнал «Qasevet» – «занепокоєння» у перекладі російською. Ми його випадково придумали. Це був 1984 рік. Він в підпіллі став виходити за комуністичного режиму. Там було багато тем: і дисидентство, і боротьба, про Чорновола ми писали».

На рубежі 90-х років він став науковим журналом та охопив майже всі аспекти сфери суспільно-політичного життя кримських татар. «Ми мало про себе знаємо: про нас писали мало або негативно, фальсифікували нашу історію, тому ми акцентуємо, що ми по крихтах збираємо в одну систему нашу історію: тут є і етнографія, і мовознавство, і фольклор, музика, філософія. Це про кримчан для не-кримчан. Ми його роздаємо», – розповів Кайбуллаєв.

Зера Акимова, художня редактрока журналу «Арманчыкъ», який виходить уже 5 років каже: «Шкільна програма вузька, є речі, які повинні входити в життя – нові теми, технології, речі, і ми намагаємося ввести їх в журнал, щоб дітям було легко спілкуватися рідною мовою»,  – поділилася художниця «Арманчыкъ» Зера Акимова.

 

Ілюстрації

Візуальна складова на цьогорічному Книжковому Арсеналі у порівнянні з минулими роками була представлена значно ширше. Навіть саме приміщення Мистецького Арсеналу загалом можна умовно було поділити на дві частини – видавничу, де розташувалися переважно стенди видавництв, та ілюстраторську.

KA20166_2

Рівень презентацій видань графічної прози в порівнянні з минулими роками масштабувався завдяки новим видавцям і новим книгам. Видавництво Nebeskey вперше об’єднали видавців на комікс-ярмарку. Однак у цьому році в порівнянні з попередніми не було окремого залу з виставками і графічним кафе, що вплинуло на атмосферу.

«Сподіваємося повернутися до звичного формату в наступному році, у нас великі плани на нові видання і міжнародну програму. З урахуванням продажів всіх видань у цьому році — так, безумовно, в нас існує ринок коміксів. Наші зусилля багатьох років з просування цього жанру в Україні вже приносять свої плоди. Загалом на комікс-ярмарку було продано близько 800 книг усіма видавцями, це вже результат для нового ринку», — поділився куратор секції, засновник Nebeskey та одного з авторів коміксу «Даогопак» Максим Прасолов. 

Органічно вписалися у простір виставка «Візуальні мантри» особливої людини Микити Сторожкова, який презентував також номерний арт-бук обмеженним накладом.

ka2016

Варто згадати і про появу українського графічного роману «Діра» Сергія Захарова, що вийшов у видавництві «Люта справа». У роботі йдеться про досвід, пережитий в полоні у сепаратистів, а також дає фокус на таку подію в українській історії як ДНР та ЛНР. Для автора ця книга стала не лише актом самовираження, а й терапією, роботи з пам’яттю і це дуже важливо на тлі українського коміксу та графічного сторітеллінґу.

Одеський філіал Грецького Фонду Культури презентував виставку, яка вперше пройшла у Греції і називалася «У відкритому просторі». Вона також була представлена на Франкфуртському книжковому фестивалі.

DSC_0077

У виставці взяли участь 33 молодих і нових грецьких творців коміксів, які представляють широкий спектр стилів і жанрів, і передусім відображають сьогоднішню Грецію. Художники наповнили свої комікси кольоровими або чорно-білими історіями, зображаючи дивовижні світи ? реальні фантастичні та неіснуючі ? з різноманітними персонажами.

Софроніс Парадісопулос, директор одеського філіалу Грецького Фонду Культури розповів: «До «Грецького стенду» підходило чимало людей, зокрема ті, які цікавляться коміксами. Запитували, як грецькі художники малюють, як вони виходять зі складних ситуацій, бо тут українські художники не відчувають зовсім ніякої підтримки. Ну, наші художники створили свою організацію «КомікДім», яка просуває цю роботу, і Грецький Фонд Культури також просуває їхні роботи за кордоном. У Греції комікси теж не є поширеним явищем, як і в Україні. І художникам нелегко дається поширювати свої роботи серед читачів».

Загалом у рамках Книжкового Арсеналу представлено 13 виставок книжкових ілюстрацій, живопису, графіки, плакатів. Трохи електично поєднувалися роботи класика української графіки Георгія Малакова і свіжий живопис Олександра Ройдбурда.

12916743_10204337441316083_2589377037509521991_o

Окремий зал був присвячений дитячій ілюстрації з Грузії, яке представило віртуальне видавництво Virgam – постійний проект Центру Книжкового Мистецтва (Тбілісі) та Литви (всього 13 литовських ілюстраторів), але роботиї були досить дорослими й торкалися серйозних тем, як-от: еміграції, дитячих самотності й страху.

13047769_1145678635476457_8485064757944613276_o

Особливу увагу цьогоріч приділили мистецтву каліграфії як невід’ємної складової книжкової культури, всі охочі могли долучитися до майстер-класів за участю відомих молодих художників (організатори – клуб творчого розвитку «Арт і Я»).

KA2016_3

Зона від IZONE creative community була однією із найбільш живих, оскільки тут можна зробити офорти, дерев’яні світильники для читання, репродукції.

KA20166

Дуже популярною стала творча зустріч у рамках програми Pictoric із  французьким ілюстраторою Юбером Пуаро. Під час заходу він розповів про особливості свого стилю, здійснені проекти, а також про ситуацію з ілюстрацією та книговидавництвом на французькому ринку.

Проект «Троянда і Резеда», який був представлений на Книжковому Арсеналі, присвячений подіям в Україні. Заради його створення Пуаро і приїхав у Київ минулого літа. «У Франції дуже багато говорили про Україну тільки через призму цих подій, які ви пережили два роки тому на Майдані і на Донбасі. Й оскільки я не дуже довіряю тому, що розповідають нам ЗМІ, я хотів відвідати Україну та побачити все на власні очі», — розповів він.

Серед нових проектів, над якими зараз працює Пуаро, — видання на тему, як говорити з дітьми про релігійний екстремізм. Оскільки ця проблема набула значної актуальності у Франції, з’явилася нагальна потреба знайти адекватний спосіб, як пояснити її для найменших французів.

KA2016_2

Цього року у програмі були й нові формати подій, наприклад, «Жива бібліотека». «Ми навмисно хотіли розширити аудиторію (охопити не лише художників, а всіх, кого так чи інакше цікавить процес створення книжки) і водночас зробити захід орієнтованим більш на персональне спілкування. За відгуками і «книжок», і «читачів», це було цікаво, читачі приходили підготовлені, малі свої питання в межах професійних інтересів гостя, хоча не всі читачі витримували регламент в 10 хвилин. Багато хто отримав контакти людей, з якими поспілкувався. В перспективі хотіли би продовжувати заходи в такому форматі», — розповіла координаторка Pictoric Анастасія Денисенко.

Проект «Семенко 100» (100 артбуків на 100 віршів Михайля Семенка) виявився настільки популярним, що чимало робіт зникло, їх поцупили, але мабуть, це теж можна вважати своєрідним визнанням.

Читайте також: Гра із Семенком, або Український футуризм в артбуках

У рамках програми організували й лекційну програму. «Ми значно розширили тематику: цього року були лекції і про книгу художника, і про комікси, і про стріт-арт, і про видавничу специфіку, читали лекції практики, розповідали про конкретні проекти і це не були лекції загалом з теми, а радше певні аспекти та ракурси, що дозволило глибше дізнатись по певній темі», – розповіла Денисенко.

З часом проведення Книжкового Арсеналу збіглася ще одна культурна подія світового масштабу – 400-річчя від дня смерті Вільяма Шекспіра. З цієї нагоди клуб ілюстраторів Pictoric підготував серію плакатів, присвячених творам  цього відомого британського драматурга. 15 ілюстраторів представили своє бачення «Гамлета», «Ромео і Джульєти», «Макбет» та багато інших п’єс.

ka2016_1

«Дуже цікаво спостерігати, як люди роблять плакат на один і той  твір геть по-іншому. Спочатку всі думають, що якщо маєш якусь ідею, то її можна втілити тільки так, і всі б інші зробили так само. А потім на виставку всі присилають зовсім різне. І ти розумієш, що у голові в людей абсолютно різні речі»,  поділилася враження від роботи над проектом ілюстраторка та координаторка Pictoric Анна Сарвіра.

Читайте також: 8 запитань ілюстраторам Pictoric

 

Іноземні гості

Сцена «Кафе Європа» була чи не найбільш популярним місцем на Книжковому Арсеналі. Тут відбувалися події міжнародної програми, якою курувала Ольга Жук. Загалом у Книжковому Арсеналі взяли участь 58 іноземних учасників.

Неперервний потік і відвідувачів, і видавців з письменниками змінювали один одного погодинно. П’ятничного вечора тут можна було послухати Оксану Забужко та шведську гостю  Каролу Ганссон.

Нещодавно вийшов перший текст Ганссон, перекладений українською – роман «Штайнгоф». Модерувала презентацію Оксана Забужко. «Побудований цей роман на історії конфлікту пам’ятей героїні -угорки, яка 1956 року втікає через австрійський кордон від радянських танків. Йдеться про інтоксикацію мовчанням. В передмові Карола обережно згадує про те, що сьогодні українцям ця книга може бути цікавою з огляду на те, що у нас з’явилися наші власні біженці», –  говорить вона.

13047696_1051621148218033_1380085631730669056_o

Продовжуючи тему, письменниця Ганссон додає: «Я ніколи не переживала справжнього досвіду вигнання. Робота з книжками почалася з бажання знайти мову, з відчуття, що бракує мови для вислову. Коли я почула цю історію, я просто уявила собі групу дівчат, які сонячного ранку починають подорожувати горами, а по обіді спускаються і перетинають кордон, і повільно спускаються в долину.  Для мене це був настільки чутливий образ, що мені захотілося розповісти цю історію».

Ще одним гостем «Кафе Європа» став відомий польський письменник Іґнацій Карпович, що за підтримки Польського Інститут в Києві приїхав презентувати українське видання роману «Сонька» («Комора»).

13072906_1380297388663094_3592587479906682246_o

Роман, який автор писав близько семи років, і який, однак, є найменшим за обсягом у його творчому доробку торкається багатьох болючих і часто замовчуваних тем, зокрема долі жінок, які за часів Другої світової війни вступали у стосунки з німцями, а також життя і поступового згасання сіл польсько-білоруського прикордоння. Учасником презентації стала також білоруська письменниця Наталка Бабкіна, що аналізувала твір у співставленні із сучасними білоруськими реаліями та власною творчістю.

У рамках Книжкового Арсеналу презентували видання британського журналіста Тіма Джуда «In Wartime: Stories from Ukraine». Ідея створити книжку виникла у видавця і автора, коли вони усвідомили, наскільки мало інформації про Україну є англійською мовою.

За словами автора, про Україну у Британії часто говорять як про суб’єкт дії – що Захід має робити щодо неї чи не має, а не як про країну, у якій живе багато людей, які мають свої погляди і бачення того, якою Україна має стати. І те, що Тім Джуд спостерігав під час роботи над книжкою, підтверджувало це прагнення людей самим впливати на стан справ у своїй країні: «Я говорив зі звичайними людьми, а не з якимись політиками. І мене здивувало, що прості люди завжди мають свою думку про різні речі. Вони завжди знають, що сказати. Просто їх ніколи ніхто не питає».

Читайте також: 10 зіркових гостей Книжкового Арсеналу

Щодо поточної політичної ситуації в Україні журналіст зазначив, що «основна битва точиться зараз в Києві. Це битва між реформаторами і псевдореформаторами. Якщо реформатори зазнають поразки, Путіну буде легко отримати все, що він хоче».

Книжка не була перекладена українською мовою. «Якби була моя воля, я б переклав цю книжку усіма мовами. Але це все залежить від українських видавців, чи захочуть вони придбати права на видання перекладу», прокоментував Тім Джуд на запитання про плани з підготовки українського видання.

 

Професійна програма

Найбільш резонансними подіями для видавчів та інших учасників книговидавничої сфери стали консультаційні сесії від іноземних гостей – віце-президента Франкфуртського книжкового ярмарку Тобіаса Фосса та арт-директорки видавництва «C. H. Beck Verlag», представниці журі Фонду «Мистецтво книги» Констанц Бернер.  

titka

Читайте також: Тобіас Фосс: Світ повинен прийти до України, і Україна повинна вийти в світ

Книжковий Арсенал та Goethe-Institut в Україні за підтримки Франкфуртського книжкового ярмарку та фонду Buchkunst також провели конкурс на найкращий книжковий дизайн цього літературного сезону. 

До участі в конкурсі українські видавництва могли подавати книжки, які були видані в період з жовтня 2015 по квітень 2016 року та створені українськими дизайнерами та ілюстраторами. До розгляду журі були надіслані близко 80 видань. 

Читайте також: На Книжковому Арсеналі обрали найкрасивішу книжку літературного сезону

А на стенді Франкфуртського ярмарку було чимало видань, які за своїм дизайном надихали чималу кількість відвідувачів.

ka20166bb

titka3

ka20166n

Серед унікальних заходів варто звернути увагу на аукціон української книги, який досі не мав прецедентів, а також на конкурс на кращий книжковий дизайн. На думку учасників журі, такі акції мотивують українських видавців, дизайнерів та ілюстраторів більше ретельно та інноваційно підходити до оформлення книги.

Уже традиційно на Книжквому Арсеналі відбулося вручення премії імені Григорія Сковороди – спеціальної відзнаки Посольства Франції в Україні за найкращий переклад з французької мов.

До конкурсної добірки цього року увійшло 11 книжок. Члени журі не дійшли до одноголосного вибору, тому переможців двоє. Перший переможець – Іван Рябчій (книги «Божество різанини» Ясміна Реза та «Двоє добродіїв із Брюсселя» Еріка-Емманюеля Шмітта). Друга частина премії була присуджена за переклад науково-популярної роботи – переклад книги Жан-Клода Кар’єра та Умберто Еко «Не сподівайтеся позбутися книжок» (переклад Ірини Славінської).

 

Формати

Найбільше експериментів відбулося саме з форматом поетично-перформативної програми. Одним з ключових став захід, що відкрив Мистецькому Арсеналу нову складну, але таку важливу локацію – історичне підземелля.

Подія представила по-новому одну із молодих поеток – Олену Герасим’юк, що змінила підхід, ставлення та, найважливіше, поетику публіцистичної (громадянської) лірики на 180 градусів – про гострі суспільні та політичні проблеми можна говорити без закликів, простих рим і шаблонів.

13173501_1055456671167814_3870927562688609149_o

«Тюремна пісня» – гостросоціальний і гострополітичний текст, читка якого стала прецендентом для Книжкового Арсеналу та всієї української літератури, адже йдеться про перший усвідомлений і рішучий крок до нової громадянської лірики після поезії 60-ків», розповіла кураторка Настасія Євдокимова.

Формат дискусій та презентацій книг на літературознавчу тематику став одним із масових. Популярною стала серед відвідувачів також розмова за участю Тамари Гундорової. Відбувалася вона з нагоди видання ще одного тому Куліша у видавництві «Критика». Здавалося б, це досить вузькоспеціалізована розмова, але було дуже багато людей і багато питань.

На презентації «Антології української літературно-критичної думки» звернули увагу на питанні, яке насправді стурбувало багатьох читачів, а саме брак яскравих прозових творів у сегменті сучасної української літератури. Цікаво, що й сама книга стала однією з найпопулярніших серед покупців, не зважаючи на свій обсяг та досить таки спеціалізовану тематику.

Одним з найбільш масових заходів був діалог «Романтична ненависть: Шевченко і його вороги» з Юрієм Макаровим і Михайлом Назаренком. Було жваво під час розмови «Українська радянська література – усе не так просто», що відбувалася довкола майбутньої книги есеїв сучасних українських письменників і літературознавців про українських радянських письменників. Хоча це була передпрезентація на тему, якій зараз мало приділяють увагу.

У рамках цьогорічного Арсеналу Українська бібліотечна асоціація реалізуала спецпроект «Ніч у бібліотеці». Відкрити двері для відвідувачів поза звичайним графіком роботи погодилося 5 київських бібліотек.

Такий формат виявився успішним. Наприклад, у бібліотеці Максимовича КНУ ім. Т. Шевченка відвідувачів на нічних заходах було близько 260-270. Сотня людей взяли участь у квесті від «Оціум-Бібліотеки», що на Русанівці.

Проте здебільшого програми можна було зробити цікавішими і сучаснішими, тому бібліотекам ще варто продовжувати працювати над удосконаленням підходів до проведення відкритих подій для чималої кількості охочих відвідувачів.

13071783_1691332604450115_1440077620014251194_o

Не обійшлося, на жаль, і без неприємних сюрпризів. Одним з таких стала анонсована лекція відомого  бізнес-тренера, консультанта у сфері менеджменту та автора багаточисленних книжок Джона вон Ейкена «Криза – час можливостей». Поради «гуру стартаперів», як його названо на сайті «Клубу сімейного дозвілля», що виступав організатором,  відвідувачам Арсеналу послухати не вдалося, оскільки лекції просто… не відбулося.

Видавничий майданчик, на якому мала відбутися подія, у зазначений час зустрічав бажаючих її відвідати порожньою сценою і тишею. Оскільки ніхто не звернувся до відвідувачів з поясненнями, люди, що сиділи перед сценою, терпляче чекали, а потім просто йшли. Не був проведений захід за участі Мирослава Поповича «Фоліо».

Дискусія про успішний досвід промоції літератури за кордоном «Make Literature to Travel» за підтримки Міністерства культури Грузії та Національного книжкового центру Грузії, попри заявлений формат, виявилася не дискусією, а скоріше лекцією у супроводі мультимедійних слайдів про грузинський досвід популяризації своєї культури та літератури за кордон.

tt

Над матеріалом працювали: Алла Костовська, Анастасія Івашина, Анастасія Трепитьон, Андрій Мартиненко, Галина Листвак, Інна Левченко, Інна Мочарник, Катерина Котвіцька, Марія Горбач, Ната Коваль, Ольга Герасименко, Ольга Ренн, Тетяна Калитенко.

Світлини Євгенії Перуцької, Нати Коваль, Богдана Пошивайла, Катерини Гуцол


Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe