330 учасників із 8 країн зібрав цього року сімнадцятий Вільнюський книжковий ярмарок, і приємно, що найбільшою і найпомітнішою делегацією стала українська. 9 видавництв представив організатор спільного стенду – ГО «Форум видавців», «Дух і літера» й «Кальварія» приїхали на розвідку й за домовленостями своїм шляхом і без стендів, а благодійна організація «Добра листівка» вчергове порадувала великим і красивим стендом і підкорила серця литовців, особливе почесне місце – для Аґрафки, яка стає брендом не тільки в Україні, а й у світі. До фестивальної програми увійшли виступи чотирьох українських письменників, не рахуючи вже добре знаного у Литві Ярослава Мельника, родом із Полісся.
Повне фінансування візиту деяких видавців, українських письменників і ілюстраторів взяла на себе литовська сторона.
Чіткі сегменти
Цього року ярмарок відвідало 67 тисяч 820 людей, на кілька тисяч більше, ніж минулого, що свідчить про зростання заходу (до прикладу, Форум видавців відвідало минулого року майже 40 тисяч осіб). Вартість вхідного квитка був від 4 до 6 євро, але черги доводили, що литовців така ціна цілком влаштовувала.
Збільшилася й кількість нових учасників: додалося 42.
Найбільше впала в око чітка сегментованість ярмарку, структурованість цих сегментів і однаково добра організація всіх заходів: події починалися у точно вказаний час, і кожна з них знаходила своїх шанувальників. Загалом в основній програмі було 300 різноманітних подій, здебільшого презентацій і творчих зустрічей із письменниками й ілюстраторами, траплялися дискусії, головною темою яких цього року була «Персонаж шукає автора». Організатори завбачливо винесли в окремий блок друкованої програми після кожної години фестивалю автограф-сесії (всього 176), що досить зручно для охочих побачити на власні очі того чи іншого автора, але не перетворює програму на простирадло.
Автограф-сесія Кестутіса Каспаравічюса
На загальній площі ярмарки 14.600 м2 – розмістилося 5 павільйонів. Два зали віддали дорослій літературі (менші, академічні, музейні, бібліотечні литовські видавництва були по сусідству зі стендами України, Білорусі й Оману у менш людному павільйоні). Ще один зал – дитячі видавництва і майстерні ілюстраторів (всього у межах ярмарку організували 15 виставок), ще один букіністам (до речі, вперше цього року провели аукціон антикварних книг).
Читайте також: 12 найбільших книжкових ярмарків світу-2016
Вже вдруге у програму влився окремий музичний сегмент із 50 стендами для тих, хто прийшов за найсвіжішими дисками і вінілами, або послухати когось із 200 музичних виконавців, або взяти участь у міжнародній конференції з авторських прав і ліцензій. Так, була обладнана окрема сцена, на якій нон-стоп хтось виступав – здебільшого молоді-зелені виконавці, яких слухали такі ж молоді-зелені шанувальники. І це прекрасно.
Музичний павільйон
Це, мабуть, найефективніше і ненав’язливе залучення підлітків до книжкової культури, які потім все одно вешталися стендами видавців. Тим часом як молоді музиканти могли заявити про себе, а музичні студії і натреновані вуха звукорежисерів зацікавитися тим чи іншим гуртом.
Додаємо до цього ще 15 кінопоказів, безперечною зіркою яких стала наша письменниця і режисерка Ірина Цілик із фільмом «Помин».
Важливо, ярмарок був доступний для всіх. Люди з інвалідністю безперешкодно могли самі гуляти між стендами, а мамусі скористатися пеленальною кімнатою. Неабияким комфортом був безкоштовний автобус, який довозив відвідувачів просто до виставки, хоч і не завжди дотримувався графіку.
Щодо стендів литовські видавці в цілому були вигадливішими, ніж українські, особливо виділявся еко-стенд із картону книгарні Kitos Knigos, дитячі Terra publica, Nieko Rimto тощо.
Читайте також: Українці на книжкових виставках у Турині, Стамбулі і Парижі
Ринок
На перший погляд, кількість видавців-учасників не вразив – цілком співмірно із українськими ярмарками. Але якщо не задумуватися, що населення Литви у 15 разів (!!!) менше за населення України. Враження, що півкраїни якось задіяні у розвитку книговидавничої справи. Мабуть, це справді так, оскільки більшість підтримує видавців і купує книжки.
За даними Асоціації видавців Литви, 2014 року вийшло 3 тисячі 929 назв книг і брошур загальним накладом 4,4 млн примірників (для порівняння, за даними Книжкової палати України, 2014 року вийшло 22 тисячі назв книг, брошур авторефератів загальним накладом 55 млн 312 тисяч). У цілому два роки тому на одного литовця припадало 1,5 книги, тоді як в Україні 1,2 книги (читайте повну інформацію про український книжковий ринок за 2014 рік).
В Інституті культури Литви зазначають, що загалом наклади і кількість назв щороку зменшується. Так 2009 року на одного мешканця припадало 2,5 книги. А 2004 року виходило на 934 назви більше, ніж два роки тому.
За останнє десятиліття зменшився середній наклад однієї книги. Наприклад, 2004 року він складав рекордних 6,8 тис. книг, а минулого року склав 1,3 тисячі екземплярів. Таким показникам Україна може тільки позаздрити, адже середній наклад книжки в Україні не дотягує до 1000 примірників. Варто врахувати й те, що середній наклад на роман литовського письменника – 4-5 тисячі, тоді як в Україні – 1 тисяча. Звісно, ми не говоримо зараз про наклади романів Василя Шкляра.
Стенд найкрасивіших книг Литви за 2015 рік
Ніші
Гуляючи ярмарком, розумієш, що литовський ринок різноманітніший і цікавіший. На відміну від України, де оригінальні кулінарні книги можна порахувати на пальцях двох рук, тут є 3 видавництва, які спеціалізуються тільки на кулінарці.
«Навпроти нас стоять конкуренти, у них більше йдеться про екологічний напрямок кулінарії. Ми ж надаємо нашим читачам інформацію про те, чого доброго ти можеш попоїсти у тому чи іншому закладі, куди піти відповідно до своїх намірів і мети зустрічі. Щороку у нас виходить близько 10 назв», – розповідають у видавництві Smaguris.
Тішили око пристойні книжки 6 видавництв при музеях, університетах. Звісно, і для Литви видання такої категорії є, швидше, іміджевими й збитковими.
Читайте також: Україна на Лейпцизькому книжковому ярмарку: like/dislike
Тим часом вразило видавництво «Lutute», розташоване у Каунасі, яке спеціалізується виключно на книгах про природу. Можливо, тому що в них немає конкурентів, у «Lutute» багато відданих читачів.
«Ми випускаємо журнали для рибалок, мисливців, дитячі часописи. Перекладів у нас немає, про природу ми видаємо лише оригінальні твори авторів з Литви. У нас маленька країна, тому мало покупців нішевих видань. Якщо я бачу 3 тисячі покупців, то працюю над виданням. Деякі книги продаються тиражем понад 12 тисяч примірників. Багато цікавляться літературою про птахів, менше про рослини, хоча деякі теж популярні. Чимало людей сприймають це як хобі», – розповідає Читомо директор видавництва Ромуалдас Бараускас. Гортаючи альбом найкращих світлин природи Литви за 2014 рік, серед фотографів, до речі, є і українці, в голові народжуються десятки ідей схожих проектів в Україні. Думаю, в Україні не менше шанувальників природи і мі-мішних фото диких тварин, ніж у нас, як і чудових фотографів.
Трохи природної краси від Lutute
Вражає і те, скільки свіжих перекладів світових бестселерів можна придбати на ярмарку. Приміром на стендах найбільшого литовського видавництва Alma Littera, яке продукує чимало перекладів, чимало охочих прикупити новинки.
«Книжковий ярмарок мені дуже подобається, я тут щороку, тому що це дуже велика подія для всіх нас. Ми можемо задовольнити наших клієнтів, зустрітися з нашими читачами, об’єднатися з ними. Вони розповідають про наші плюси і мінуси, і ми можемо порівняти нашу працю з минулим роком. У минулому році ми мали половину новинок, а цього маємо 50», – розповідає Єва Метловайке, менеджерка проектів одного з провідних видавництв Литви Agest Formal Litera Agest, що включає «Dedasugo Nigos» (дитячі), «Tarapublica» (переклади і доросла художня література), «Versnubesnica» (путівники і довідники).
Читайте також: Українські видавці про успіхи й знахідки у Франкфурті
Мова
За даними Асоціації видавців Литви, 94 відсотки видань виходять литовською мовою. 2/3 решти, себто 6%, розділяють книги англійською мовою (61 назва) і російською (61 назва), 1/3 – всі інші мови.
35 відсотків всіх книг литовською мовою займають переклади з мов країн світу (всього 2014 року вийшло 1090 книг), 63 відсотків із них – з англійської. Цікаво, наклади перекладних книг більші, ніж литовських (середній наклад 1,9 тис.), 60% із них – художня література.
Книжки російською мовою нелегко знайти і в книгарнях. Так у найбільшій мережі «Вага» (а це 36 магазинів) їх є лише 10%, в основному це сегменти наукової і художньої літератури. У другій книготорговельній мережі, «Пегас», російських книг представлено близько 20 % від загального асортименту. За словами президента Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів України Олексадра Афоніна, у цій мережі є і політична література, в тому числі й антиукраїнські видання.
На ярмарку антиукраїнських видань ми не помітили, щоправда, знайшли видавництво, серце якого підкорила російська письменниця у жанрі детективу і роботодавиця для російських літературних чорноробів Алєксандра Марініна.
Читайте також: Українські видавництва про професійний тренінг від Франкфурту
Дитячі видання
Ще з радянських часів у Литві все добре із ілюстрацією і дитячими книгами, які перманентно перемагали на конкурсах світу з краси. У дитячому сегменті ярмарку було представлено 45 учасників, проте частина з них пропонували розвивальні ігри й іграшки.
Всього для дітей на рік видається 600 назв, включно з перекладами.
«70 відсотків дитячих видань – це перекладна література. Я думаю, що це добре, якщо перекладається хороша література», – розповідає Кестутис Урба, спеціаліст з литовської дитячої і юнацької літератури, доцент Вільнюського університету, представник департаменту міжнародної організації IBBY в Литві.
Він наголошує: «Три роки тому одна багата людина, яка займається сільським господарством, заснували із відомим співаком фонд, який підтримує дитячу літературу. Вони оголосили конкурс рукописів книг для дітей до 10 років і звернулися до мене. Ми вирішили читати рукописи під псевдонімами, щоб об’єктивно оцінювати їх, і це була неабияка можливість новим людям прийти в літературу. За перше місце переможець отримав 10 тисяч літів (близько 3 тисяч євро). На перший конкурс до нас прийшло 147 рукописів, другий зібрав близько 65, в цьому році – 60. Взяти участь можуть лише автори з Литви».
Читайте також: Найкращі дитячі книжки світу від Bologna Award-2015
У Литві, як і в Україні, є проблеми з підлітковою літературою, але в останні роки протягом року виходить близько 100 нових видань книг для дітей-підлітків, а минулий рік взагалі став вибуховим для цього сегменту. Як стверджують спеціалісти, це сталося завдяки конкурсові рукописів книг для підлітків, оголошеному «Альма-літера», переможці якого увійшли навіть до найповажнішого рейтингу Інституту літератури Литви.
«У нас небагато літератури для підлітків, її лише недавно почали видавати. У цій лінії вийшло близько 30-40 книг, більшість із яких – переклади, – розповідає менеджер із продажів найбільшого дитячого видавництва Nieko Rimto, заснованого 2001 року. – З авторами у нас проблема, вони більше пишуть для дорослих і лише недавно почали нормально писати для дітей і підлітків, раніше були лише спроби. Автори-початківці не завжди пишуть якісні тексти, а нам не хочеться видавати щось середньої якості. Кестутіс Каспаравічус – один з найвідоміших дитячих авторів у Литві, він пише і малює. Популярною авторкою літератури для підлітків є Нерінга Дангвіде, що почала писати недавно, але чудово з цим впоралася… Загалом ми щороку їздимо на 2-3 міжнародні виставки: Болонья, Варшава, Стокгольм. В асортименті у нас багато сувенірної продукції для того, щоб і батьки могли знайти щось для себе».
Українці у Вільнюсі
Загалом склалося враження, що організатори не надто переймалися кількістю запрошених іноземних гостей: все-таки ярмарок внутрішній і орієнтований переважно на продаж книг серед литовців, а не на ділові переговори чи виходи на інші ринки. Щоправда, 35 іноземних гостей все-таки брали участь у фестивальній частині (12 з яких – українці, 5 поляків, по-троє – росіян, словаків, по-двоє – білорусів і французів).
Читайте також: Книжкові перемоги українців у конкурсах світу-2015
На відміну від спільних національних стендів, організованих минулого року у Франкфурті і Кракові, український стенд у Вільнюсі виглядав на рівні. ГО «Форум видавців», організатор спільного стенду українських учасників («Видавництво Старого Лева», «Фонтан казок», «Віват», «Знання», «Брайт Букс», «АССА», «Марія», «Талант» тощо) подбали за мінікаталог і програмку заходів від України. Видавці встановили чергування, тож, на стенді завжди хтось був. Варто зазначити, що українські видавці, на відміну від Франкфурту, де витрати за вартість стенду покрила держава, а волонтери займалися його організацією, самі фінансували свою участь і поїздку.
Приємно, що вже першого дня на стенд Аґрафки й Доброї листівки завітала президент Литви Даля Грибаускайте, прем’єр-міністр, деякі міністри, знайшли час і можливість відвідати український стенд посол України в Литовській Республіці Володимир Яценківський тощо.
Михайлик Марія,
Плюсів участі у такому форматі багато, але основний – фінансовий, бо не кожен видавець в змозі винайняти цілий стенд за власні кошти, особливо при нинішній ситуації з курсами валют. Окрім цього, потрібно оплатити за доставку в обидва боки та якщо необхідно продавцеві.
Також плюсом колективного стенду є те, що зазвичай якщо звертали увагу на одне видавництво і купували у ньому книжки, то у 80-ти випадках купували також і у іншому.
Власне, бракувало продавця, і трошки подій на стенді, але цього разу він занадто малий для проведення будь-яких акцій.
Автограф-сесія Сергія Лойка на українському стенді
Ще один мінус – відсутність різноманіття, бо в основному була представлена дитяча література, хоча, з іншого боку, 9 видавництв – це навіть не 1% від всіх видавництв України. Ще мінус – незручне розташування залу: він був найменш відвідуваним.
Від колег хочеться переймати і переймати досвід практично по всіх пунктах: формати, візуальне оформлення, побудова програми, робота волонтерів, а ще відсутність – роздавання флаєрів.
Юлія Орлова,
генеральна директорка видавництва Віват
Це вперше, коли я відчула реальну користь спільного стенду. Віват вже років 8 бере участь в різних міжнародних виставках, але завжди або зі своїм стендом або взагалі без стенду. Плюсів у загального стенду досить багато: досить велика площа, а на виставці це значимий фактор, можливість вирішувати свої бізнес-завдання, поки інші колеги працюють на стенді, тобто, по-суті, більш ефективно використовується робочий час. Важливу роль грає вартість стенду. З огляду на витрати на проїзд і проживання для будь-якого видавництва такі поїздки досить накладні.
Підготовка до поїздки була на високому професійному рівні, спокійно, чітко. Також продумана додаткова програма у вигляді прийому у мера Вільнюса, в Українському посольстві. Це вкрай важливо для зав’язування робочих контактів і в рамках одного видавництва – вкрай важко досягти.
Помітила, що литовські видавці купують багато авторських прав, в Литві добре представлені світові хіти і бестселери. Що в Литві однозначно краще – велика кількість книгарень. Тобто вони думають не тільки що видати, а й де продати. Цим пояснюються, зокрема, і такі ж наклади, як у нас, 2-3 тис примірників, тільки в Україні 45 млн населення, а в Литві 3 млн!
Культурі читання серед населення – ось чому, з моєї точки зору нам всім треба повчитися і литовців і над чим нам потрібно працювати.
Світлана Фельдман,
Для нашого видавництва це був другий досвід участі нашого видавництва в спільному стенді України, а для мене особисто перший. Хочу відзначити хорошу роботу організаторів при підготовці до роботи на виставці: вся інформація приходила вчасно, все було чітко і зрозуміло. Було комфортно працювати на стенді: ідея з графіком чергувань – чудова. Я могла чітко вибудувати свій графік зустрічей з партнерами.
Дуже важливим для мене були заходи, які були організовані для нашої делегації – зустріч з видавцями Литви, прийом в посольстві України, можливість неформально поспілкуватися з учасниками виставки на прийомі у мера Вільнюса в Ратуші.
Вразив розмір виставки і кількість учасників. Ринок сформований, різноманітний, багато перекладних видань, висока якість поліграфії.
Одна з литовських журналісток розповіла нам про таку традицію: президент Литви перед Різдвом йде в книжковий магазин і вибирає подарунки для своїх близьких. Це показують по центральних каналах. Даруйте книги тим, кого любите.
На жаль, не вдалося відвідати бібліотеки в Вільнюсі. Розповідають, що вони стали центрами, яким вдається залучити підлітків.
Катерина Міхаліцина,
Вільнюський ярмарок для нас минув успішно. В культурному сенсі – це продовження зв’язків і стосунків, які склалися у мене і Мар’яни Савки під час перекладацьких семінарів, що відбуваються завдяки спільним зусиллям литовської спілки перекладачів та письменників і Маріанни Кіяновської, яка просуває і налагоджує все з українського боку.
Дуже позитивним моментом були й майстер-класи творчої майстерні «Аґрафка» – там завжди було весело, людно і жваво. Романа й Андрій уміють захоплювати людей своїми книжками, розповідями й ідеями. А ще були кінопокази Ірини Цілик та літературні читання.
Ну, і Сіґуте Ах та Кестутіс Каспаравічюс – обоє письменники-ілюстратори – такі світлі й безпосередні. І Рута Мелінє з Литовського інституту культури, від якої багато дізналися про програми підтримки книжок, перекладів, принципи організації виставок тощо. І все це – великий досвід. Комунікаційний, ідейний, організаційний.
У сенсі бізнесовому ярмарок – це кілька вдалих перемовин, які провів мій колега Іван Федечко, менеджер з прав у ВСЛ. Зустрічі були заплановані наперед.
Якщо ж говорити про тенденції, то на книжковому ринку тут дуже багато перекладів з інших мов, які видаються зі значно меншою часовою затримкою після появи оригіналу, ніж це зазвичай відбувається в Україні. За моїми спостереженнями, тут популярна есеїстика – але саме така, яка балансує на межі художнього й нехудожнього тексту (і тут ми в дечому схожі).
Дмитро Кириченко,
директор видавництва Брайт Стар Паблішин
Ми не проводили переговори, ми приїхали в розвідку: подивитися на ринок, на потенційних партнерів, дізнатися тенденції, авторів. Переговори будемо проводити за контактами, якими обмінялися. Їздити варто, але тільки якщо є що пропонувати литовським партнерам, або якщо збираєшся сам купувати права.
Вразила відмінна організація ярмарки, великий і просторий павільйон. Дуже вдячна публіка, литовці взагалі дуже читаюча нація. Україна може повчитися у литовців, як вкладати кошти в книжкову індустрію. Там дуже багато книг видається частково або повністю на кошти держави або ЄС. Книги – це стратегічний продукт, як нафта або метал. Книги – сировина для мозку, місця, де народжуються ідеї, а ідеї – найдорожчий продукт у світі. Нашому уряду і Раді потрібно це зрозуміти.
Ілля Стронґовський,
Завдяки значному успіху дебюту нашого Фонду на міжнародній арені – йдеться про перший наш закордонний ярмарок у Вільнюсі 2015, ми радо знову взяли участь і в цьогорічному. Раді, що що наші вкрай позитивні враження про ярмарок посприяли і появі українського видавничого стенду – вперше після п’ятирічної перерви. Для Листівки захід був цілком успішний, до кола наших шанувальників долучилася президентка Даля Грибаускайте, чимало наших минулорічних литовських клієнтів прийшли на закупи свіжих листівок, а безперечним гітом продажів став набір «Зоряна Україна» Андрія Єрмоленка.
В плані культурної співпраці теж результати радують – ми познайомилися наживо із нашим автором, класиком литовської ілюстрації Кястутісом Каспаравічусом і ведемо перемовини про участь на наших листівках із ще кількома литовськими ілюстраторами. Також, вкрай несподівано, саме Вільнюський книжковий ярмарок, а саме стенд нашої «Аґрафки» (до речі, заслужено популярний і відвідуваний) став місцем перемовин із Романою Романишин та Андрієм Лесівим.
Читайте також: Стокгольмський синдром: 1500 грн за вхід на літфест й українські поети
У Литві звикли купувати багато книжок і не обмежувати себе жанрами – переглядаючи інстаґрам за офіційним теґом ярмарку #knygumuge2016 весь час бачиш чималі стоси купленого різних форматів. Листівки тут також в пошані, але ринок ними не насичений, через що наш фонд так зацікавлений у виході на нього. Також абсолютно буденним є існування величезної навколокнижкової сувенірної культури, що дозволяє придбати торбинку, чашку чи маґнет з цитатами чи портретом письменника чи логотипом книгарень.
Сам ярмарок, до речі, ретельно спланований – зали чудово поділені зонально, видавці тут сусідять із кавою, а сувенірка – із місцями майстер-класів, виставок, конференц-голів тощо. Все це створює немонотонний, динамічний спосіб перебування, і дуже вигідно вирізняє ярмарок від українських. Ця клаптиковість, до речі, непогано економить потребу в кастомних стендах, які, звісно, є, але не в такій кількості, як у Франкфурті.
Рута Мєлінскайте,
координаторка проектів Інституту культури Литви
В цьому році Інститут культури Литви здійснює проект “Литва-Україна: культурна партнерство”, присвячене зміцненню культурних зв’язків між Литвою і Україною. Цей проект співпраці орієнтований на недержавних, а приватних партнерів, установи. І не на одноразову участь, а на подальшу співпрацю у майбутньому. Тому акцент України на Вільнюському книжковому ярмарку дуже логічний крок.
Під час зустрічей зясували, що, у принципі, досить мало знаємо один про одного, за останні кілька десятиліть як литовських книг в Україні, так і українських книг в Литві видано дуже мало, тому поле співпраці – справді широке.
У Литві знають тільки кілька нових письменників з України – Андрія Куркова (2 книги литовською), Сергія Жадана (2 книги), Юрія Андруховича (1 книга) – ось, мабуть, майже і все.
Швидше за все, в Україні не вийшло книг і трьох більш-менш відомих нових литовських авторів. Хоча українською вийшло два десятки дитячих книг книг.
На зустрічах ми пропонували скористатися програмами підтримки, пропонованими Інститутом культури Литви (ми підтримуємо переклади литовських текстів, також щороку запрошуємо на стажування перекладачів з литовської на українську, підтримуємо візити литовських письменників в Україні).
Завдяки нашій співпраці уже підготовлена ??до друку велика мемуарна книга Юозаса Лукша-Даумантас «Партизани» (видавництво КРОК, буде представлена ??в Книжковому Арсеналі), перекладається і в цьому році будуть представлені читачам «Щоденник партизана Дзукаса», в парі з дитячою книжкою Вітаутаса В. Ландсбергіса «Жаба в бункері» (Кальварія), Маріанна Кіяновська готує антологію литовської поезії.
«Кальварія» подала заявку і хоче випустити один з найвпливовіших і значних романів, випущених на рубежі 1990-х «Вільнюський покер» Річардаса Гавеліса. З «Духом і літерою» готуємо альманах «Егупец», де буде представлена ??литовська єврейська літерaтура і культурологічні статті. Це означає, що ситуація вже почала змінюватися. При зустрічах на ярмарку з деякими видавцями ми вже досить конкретно обговорили можливі плани.
Світлини Sigute Chlebinskaite, Катерини Михаліциної, Оксани Хмельовської
За факти і цифри редакція дякує Руті Мєлінскайте
Подяка за часткове сприяння у відрядженні Мистецькому Арсеналу
У розшифруванні коментарів допомагала Катерина Котвіцька
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook