Новини

11-17 липня у Луцьку відбувся неформальний фестиваль каліграфії, шрифта, книги і такого іншого «Простір літер». Масштабна за своїм змістом і значенням подія, яка має всі шанси змістити акценти в культурній і професійній географії України. Восьмиденний фестиваль літер у Луцьку – просто вдумайтеся. Ініціатором заходу, як і взимку (а «Простір літер» відбувається уже вдруге), стала родина дизайнерів/художників Ткачових з Луганська, що вже декілька років тому вимушено мігрували зі Сходу на Захід. Цьогоріч Кирилові й Марині вдалося зібрати у відкритому ними просторі Inner Space понад 10 лекторів з Києва та Харкова.

Кирило Ткачов

«Не можу сказати, що такі фестивалі мають проходити саме у Луцьку, але впевнений, що ми маємо проводити цікаві культурні події у різних невеличких містечках України. Та й взагалі розвивати культуру регіонів — створювати майданчики, знаходити цікавих людей. А зараз у мене таке відчуття, ніби все це відбувається тільки в Києві», – розповідає Кирило Ткачов.

Власне, вже не відбувається. Останнє свято каліграфії було під брендом «Рутенії» в КДІДПМіД імені Михайла Бойчука, проте так і не знайшло свого продовження, протримавшись усього декілька років. Тому в Києві доводиться чекати тільки Книжкового Арсеналу, де завжди є шрифтово-каліграфічна програма.

Читайте також як пройшов перший фестиваль «Простір літер» 

Засновниця School of visual communication (SVC) Наталя Сінєпупова підтвержує: «Не зважаючи на регіональний формат, не було відчуття локальності. І при цьому були чудова атмосфера, настрій людей, закоханих у каліграфію – емоції в правильних пропорціях».

Читайте також: Андрій Шевченко: Шрифтовому дизайнеру потрібна терпляча дружина

«Не сказати, що в Києві відбувається багато каліграфічно-шрифтових подій, та все ж вони є, існують школи каліграфії, тощо. Для тих, хто живе в Києві, може бути очевидним, що каліграфія і шрифт в Україні стрімко набирають обертів, з’являється все більше людей, які ними цікавляться. А от такі заходи, як нині відбувся у Луцьку, дають можливість побачити реальну картину розвитку шрифтової справи і зацікавленності цим ремеслом не тільки у столиці, а й у маленьких містечках, яким є сам Луцьк. Поки незрозуміло, чи є «Простір літер» відображенням тенденції, чи це просто щасливий випадок, що Кирило Ткачов потрапив у Луцьк і створив там таку цікаву платформу», – коментує дизайнер і лектор «Простору літер» Євген Спіжовий.

Євген Спіжовий

Читайте також: Абетка у стилі Brush Pen – майстер-клас за мотивами курсу

«Шрифтова культура в Україні на досить низькому рівні – цього просто не вчать в університетах, школи каліграфії є тільки в Києві, а більшість майстер-класів чи інтенсивів теж відбуваються в столиці. Тому «Простір літер» – це прекрасна можливість дизайнерам з Луцька та найближчих великих міст більше дізнатись про букви і як їх правильно використовувати в своїх роботах», – упевнений каліграф і лектор курсу «Експериментальна каліграфія», що пройшов під час фестивалю Тарас Макар.

Програма

Фестиваль проходив у два етапи: лекційна частина та майстер-класи. Окрім того, організатори подбали про оформлення.

По-перше, організували виставку шрифтів та каліграфії – від українських до польських авторів. «Наша шрифтова тусовка завжди мала тісні стосунки з російськими колегами по цеху. Ми запрошували їх, а вони — нас на фестивалі, майстер-класи, лекції тощо. Але ми дуже мало знаємо про те, що відбувається у наших сусідів з іншого боку — у поляків. Останнім часом виправляємо становище: беремо участь у виставках, запрошуємо польських колег і навпаки — вони запрошують до себе наших фахівців. Але на нашій виставці, здається, будуть вперше представлені роботи польских шрифтарів», – пояснює вибір експонентів Кирило Ткачов.

Читайте також: Нечитома буква – це мистецтво для мистецтва, а не грамотний дизайн

По-друге, власний фестиваль шрифтів та концентрація одних із найкращих шрифтових майстрів України –  можливість додати до інтер’єру простору колективний настінний розпис.

На другому фестивалі відбулися майстер-класи Ольги Протасової з пластилінового летеринга, Євгена Спіжового з каліграфії брашпеном, Марини Ткачової з мальованого летеринга, Наталії Ком’яхової з кирилічної в’язі. Лекційний блок був теж насичений: його було б важко уявити без основ від Миколи Ковальчука, Тараса Макара та Олени Мишанської. Також виступила Наталя Синєпупова – з експериментами у шрифтовому дизайні.

Вперше до події приєдналося й «Читомо», маючи за мету залучити шрифтарів до співпраці з видавцями.

Читайте також: Микола Ковальчук: Дилетантство — головна проблема всієї країни

Відвідувачі

Шрифтова тусівка в Україні тягне на окрему субкультуру. Попри вузькопрофільність, ця спільнота сьогодні має потужний культурний вплив і вклинюється в український дизайн, здавалося б, у найменш помітний для широкого загалу спосіб. Тобто в тексти.

Як не парадоксально, ця спеціалізованість стосується одного з найпоширеніших явищ цивілізованого довкілля – літер. На жаль, серед присутніх не було ідентифіковано жодного видавця або наближеної до нього особи. І це справді прикро, особливо з огляду на якість оформлення більшості українських текстів.

Враховуючи потреби аудиторії, програма фестивалю була складена грамотно – зацікавитися і взяти участь міг кожен, незалежно від рівня підготовки. Власне, це і є популяризація.

«Найбільше було саме представників шрифтової тусівки. Друга категорія — це дизайнери, художники або просто творчі особистості, яким цікава наша тема, хоча самі вони займаються іншою справою. А третя — це люди, які опинились на нашому фестивалі випадково. Ми спеціально спланували свої заходи так, щоб незалежно від рівня знань, кожен зміг знайти для себе щось цікаве: щодня у нас відбувалися як події для широкої аудиторії, так і більш специфічні і складні «для своїх», – коментує Ткачов.

Читайте також: Як Олексій Чекаль каліграфії навчав

Наталя Синєпупова зізнається: «Не зважаючи на те, що на фестиваль приїхали давно знайомі один одному люди, витримали баланс між тусівкою і робочим форматом. Це вдалося завдяки актуальності, вибору свіжих і цікавих тем, які обговорили під час фестивалю».

Проблеми

Схоже, найбільшою складністю в організації таких заходів стає залучення місцевої аудиторії до активного інтелектуального відпочинку. Проте вже після другого фестивалю ця подія бачиться з виходом за простір Inner Space – наприклад, на стіни міста.

«Головне те, що ми мали бажання створити свій фестиваль. Ну а крім того, оскільки ми самі є частиною українського дизайнерського та шрифтового осередку, то нам не важко було запросити наших друзів і колег, які погодились приїхати до нас і підтримати наш фест. Найбільшою проблемою стало те, що нам просто не вистачає «рук».

Нам треба було займатися дизайном і рекламою нашого фесту, шукати спонсорів, підтримувати зв’язок з запрошеними гостями та майбутніми відвідувачами, постійно публікувати інформацію самим та надсилати її нашим інформаційним партнерам. Але все, здається, вдалось, і це прекрасно!», – підсумовує співорганізатор фестивалю Ткачов.

Читайте також: Два фестивалі каліграфії, шрифтів і мистецтва книги в один час у Києві

«Мені, як людині, яка має досвід проведення різних подій, зокрема й великих конференцій, на формат фестивалю дивилася якраз з позиції організатора. Те, що зазвичай залишається за кадром і не є зрозумілим для учасників і гостей – це титанічна робота, яка матиме результати не відразу. Важливо, щоб цей непростий досвід не лякав і не завадив продовжувати любити свою справу і рухатися далі. Вірю, що в майбутньому фестиваль тільки збільшуватиме свій потенціал», – коментує Наталя Сінєпупова.

Проте жодні слова не стануть повним звітом без цього відео, після якого вам неодмінно захочеться долучитися до фестивалю наступного разу:

Світлини Кирила Ткачова, Яни Носкової, Natali Look

та зі сторінки «Простору літер» у Facebook