Інтерв’ю

На Фестивалі молодих видавців та редакторів ви отримаєте рідкісну можливість – поєднувати приємне з корисним. Не виняток і майстер-клас «Гра в класи: Модульна сітка як видавничий інструмент», який проведе Микола Ковальчук.
Микола за освітою філолог, проте, як він сам стверджує, шрифтознавство, текстовий дизайн та типографія – це хобі, що переросло в нову професію і навіть стало об’єктом наукового інтересу.

— Привіт, Миколо! Ти навчався на філолога і отримав диплом маґістра. Яким чином любов до слова поширилась і на видавничі його аспекти?
— Привіт. Любові до слова як такої не було)) Я вступав до Могилянки на дві спеціальності — філологію і хімію. Вступив туди й туди, але мені більше подобалася гуманітарна освіта, а філологія якось найкраще до того пасувала. Думаю, зараз я би взагалі культурологію обрав. З другого курсу я шукав підробітки по видавництвах. Спершу працював як коректор, потім як редактор. Одного разу мені запропонували самому внести правки в макет. Я погодився, і так уперше побачив програму Quark XPress 5. А потім ще брав участь у роботі над самвидавною студентською газетою, там теж доводилося поєднувати роботу редактора та верстальника.

Коли намагаєшся самостійно щось опанувати, завжди є момент сумніву й недовіри до себе. Може, навіть відчуваєш інтуїтивно, що треба так, а не отак, але завжди намагаєшся знайти цьому вагоміше підтвердження. Тому почав читати відповідну літературу, я ж філолог ))

— Що ти думаєш про стан видавничої справи в Україні?
— В країні багато з чим погано, але з цим у нас дуже погано. Хоч в Україні кожен, хто чимось глибоко цікавиться та серйозно займається, має всі підстави казати так про свою справу. У нас немає професіоналів у текстовому та шрифтовому дизайні, хоча є суміжні спеціальності у вишах та дипломовані випускники. Дилетантство — ось головна проблема всієї країни, не тільки видавничої справи. Я сам дилетант, тому знаю, про що кажу.

— Над чим працюєш зараз? Я чула, ти готуєш власний проект про типографію.
— Так, але поки не вдаватимуся до деталей. Насправді проект жив би ще від кінця минулого року, але ж триває «покращення життя», і багато що змінилося в законодавчому полі, потрібно до того пристосовуватися.
Напевно, ти чула про фестиваль каліграфії й типографії «Рутенія» — саме довкола нього згуртовані ті, хто також братиме участь у проекті. Передусім потрібно зібрати коло зацікавлених людей, над тим і працюємо. А оскільки задум є, ми шукаємо шляхи, і я впевнений, що результати роботи будуть.

Мрію зайнятися викладанням — якщо хочеш чогось навчитися, повчи інших )) Тому готую курс про виробництво періодичних видань для Могилянської школи журналістики. Я вже читав там лекцію і провів кілька практичних занять із роботи в середовищі Adobe InDesign, мені дуже сподобалося. Сподіваюся, студентам теж )) А ще багато поточних справ, переважно видавничі або приватні замовлення — логотипи, корпоративна айдентика, сайти, презентації.

— Минулого року ти був на Першому фестивалі молодих видавців і редакторів. Які враження, спогади залишились?
— Я пам’ятаю, як дислокацію нашого заходу, спільного з сестрами Лопухіними, кілька разів змінювали. Пригадую наше ходіння по величезних коридорах колишньої політшколи, коли ми шукали більшу аудиторію, де примоститись. Але це, зрештою, дрібниці. Я також організовував низку речей і знаю прекрасно, як воно буває, коли тільки починаєш. Загалом враження дуже хороше. Я далеко не все відвідав, що хотів, завадили справи. Цього року спробую відповідальніше поставитися.

Відчувалося, що воно ще таке маленьке, але разом з тим відчувалась адміністративна підтримка. Я так розумію, що кафедра чи хтось із керівництва зацікавлені в тому. Словом, вийшло дуже навіть непогано. І сподіваюся, що цього року буде ще краще.

Замість фотозвіту з минулорічного Фестивалю. Художник – Євген Спіжовий.

— Чого ти чекаєш від Другого фестивалю і власне від майстер-класу, який будеш проводити?
— Оскільки цього року мотто «Штурмові загони Ґутернберґа», мені здається, буде трошки жвавіше. Я сподіваюся, що буде більше заходів. З того, що я у попередній програмі почитав, там справді буде багато цікавого. І зрештою, я думаю, що буде більше організаційної впевненості. Є уже певні напрацьовані речі, ґулі набиті.

Щодо майстер-класу, то я намагатимусь практично продемонструвати, як працювати з модульною сіткою. Почну з чистого аркуша і буду створювати сітку, а паралельно пояснюватиму логіку та основні принципи роботи з нею. Всі охочі матимуть змогу принести свій ноут і повторювати все за мною.

Особисто мені цей майстер-клас цікавий передусім як досвід практичного викладання, бо раніше проводив переважно теоретичні лекції — в Академії, на Медвіні, минулого разу на вашому фестивалі. А тепер суто практичний підхід.
Наскільки я зрозумів, публіка буде різношерстою. Будуть люди, які безпосередньо працюють із версткою, будуть ті, хто займається переважно редагуванням чи написанням текстів. Я намагатимуся зробити так, щоб було цікаво й корисно всім.

— А чи зрозумілим буде те, що ти розповідатимеш, тим, хто ще не знає верстки взагалі?
— Захід передусім не для верстальників чи дизайнерів, хоча й для них також. Цей майстер-клас для всіх, хто хоче зрозуміти один із засобів, який допоможе спокійно і впевнено почуватися перед чистою сторінкою, якщо знаєш, що потрібно на ній відтворити. Для новачків це зазвичай проблема.

Я не буду розказувати, що от берете, тиснете кнопочку, а потім іншу кнопочку, і все у вас виходить. Йдеться про інше, а саме про логіку роботи. Якщо ти маєш певне уявлення, розумієш перебіг процесу, то накласти це на логіку інтерфейсу будь-якої програми набагато простіше.

І навіть ті, хто не збирається ніколи верстати, можуть отримати від майстер-класу велику користь. Коли вони почнуть працювати, особливо як головний чи випусковий редактор, то знатимуть, що треба спроектувати сітку, бо це допоможе журналістам, які пишуть матеріали, фотографам, що підбирають фото, і менеджерам із продажу реклами, які знатимуть вартість кожного шматочка сторінки.

Оля Комиз