Інтерв’ю

Прихильників каліграфічного й шрифтового мистецтва в Україні не так і багато. Це зрозуміло: клацання по клавіатурі витіснило реферати на 50 рукописних сторінок, а мобільні пристрої (і всяке, що подібне на них) рукописну епістолярію в поштових конвертах. Зараз уже говорять про мейл-арт, і лише божевільні фанати інколи надсилають один одному листи старим, дідівським способом – поштою. Так-от: у цю непросту для ручної писанини епоху в Україні У КИЄВІ У ТІ Ж САМІСІНЬКІ ДНІ пройде два фестивалі, метою яких є популяризація каліграфічного мистецтва, шрифтів, рукописних візій й таке інше. Про якісний рівень «Рутенії», який із захватом зустріли того року, ви, мабуть чули з новин, від френдів чи хоча б від «Читомо». Про фестиваль-форум «Манускрипт», що пройде у рамках «МЕДВІНУ», ми почули вперше відносно недавно. Спочатку вважали, що це якась помилка, та де там! Тепер в один той же час рукописно-шрифтові прихильники, яких і так небагато, будуть між двох вогнів, бо на обидвох фестивалях є цікаві речі й люди.

Програму «Рутенії» чекайте зовсім скоро на «Читомо», а про «Манускрипт» дізнавайтесь уже зараз від головного організатора фестивалю-форуму Ігора Степанова. Крім любові до рукописності, пан Ігор займається архітектурою, візуальним дизайном, плануванням і стратегіями розвитку підприємств будівельної галузі, а ще захоплюється фотографією і digital art.

–  Ігоре, найбільше дивує, чому Ви запланували свій фестиваль на той же час, що й фестиваль каліграфії «Рутенія»? Чому було б не об’єднатись?

–  Я зустрічався з організаторами «Рутенії» та «Свята кирилиці». До того ж, з Юрою Антоновим кілька разів обговорював саме таку тактику пропаганди нашої теми в суспільстві – об’єднання в єдину програму, з цілою низкою послідовних узгоджених дій. Чітких відповідей так і не отримав. А щодо дати, то все з точністю до навпаки, адже час проведення озвучував ще влітку, коли можливість проведення Рутенії ще тільки визначалася.

–  Чим «Манускрипт» зацікавить відвідувачів?

–  Основна ідея Фестивалю: символ, знак, шрифт, напис, текст – крізь століття, простір, техніку і масштаби. Думаю, настав час почати неспішну і докладну розмову про все, що стосується цієї теми. Фестиваль – це місце для зустрічей і бесід, де й на інших можна подивитися і себе показати. Каліграфія і шрифт, книга, інтролігації, ілюстрація – про все це поведемо мову на нашому Форумі. Цьому будуть присвячені майстер-класи, лекції, зустрічі з майстрами і підмайстрами, презентації, фільми та інше. Фестиваль розгорнеться вглиб і вшир одночасно. Вглиб – в історію, до витоків друкарства на Русі, до середньовічних європейських кодексів, до багатих ініціалами і вибагливим скорописом 16-18 ст. З минулого ми протягнемо нитки в сучасний період, уявимо майбутнє. Крім кирилиці, покажемо всі можливі і доступні нам алфавітно-знакові системи. Вшир, тому що ми представимо різні техніки, технології, текстури-фактури, обсяг і рух.

–  Що ж такого незвичайного ви обіцяєте показати на фестивалі-форумі?

–  Всі гості Фестивалю побачать мініатюрний книжковий знак, класичну гравюру та графіті вуличних художників, написи в залізних книгах вулиць і палаючу каліграфію театру вогню. А ще шрифтові розроблення, каліграфічні композиції, книги ручної роботи, зразки оформлення та інтролігації. Ви з подивом зрозумієте, що знак і буква нас дбайливо супроводжують все життя: від напису на ручці новонародженого, до сумних слів епітафії…

–  А хто з іноземних гостей приїде і що привезе?

–  Буде представлена арабська каліграфія, традиційна китайська робота. Буде і унікальний зразок татарської каліграфії – шамаіль, виконаний на склі. Чекаємо підтверджень від майстрів з Франції та Німеччини.

–  Яка ваша аудиторія – спеціалісти вузького профілю чи всі бажаючі?

–  Наша місія насправді набагато ширша й об’ємніша, ніж видима вами верхівка айсберга. Вдумайтеся в цей біблійний вислів: «Спочатку було слово. І слово було – Бог!» Так ось, щоб це Слово з’явилося, спочатку повинна була з’явитися Буква, а Букві передував Знак, Символ як абстраговані від реальних предметів нові сутності. Насправді символьно-знакові системи формують наші середовище, розум, наші навички і звички: нашу культуру і цивілізацію в цілому. Саме про це ми і хочемо говорити, до того ж, чим більше людей з вулиці це почують – тим ближче ми до мети.

–  Чули, що у вас будуть номінації, за якими будете визначати переможців фестивалю. А хто журі?

–  У мистецтві, особливо в мистецтві рукопису і книги, немає переможених і переможців. Ми з самого початку ставили питання саме так. Є роботи кращі, гірші, і завдання експертної ради – заохотити кращих і не допустити гірших. Склад же експертної ради – зоряний. У нього входять такі легендарні майстри, як Василь Чебаник, Віталій Мітченко, Олексій Руденко, Євгеній Ржанов, Олександр Харук, Борис Валуєнко. Інші види мистецтв представляє Олег Скрипка, закордон – Барбара де Монші (Франція). Тому будь-яке слово в заохочення чи несхвалення конкурсних робіт – професійне і вагоме. Учасниками ж будуть різного калібру автори – від студентів до заслужених художників із України, Росії, Європи й Азії.

–  Наскільки нам зрозуміло, фестиваль робиться самотужки чи не так? Зате у вас платні каталоги й місце…

–  Ось саме тому, що самотужки, ми змушені вводити оплату за участь, щоб хоч трохи знизити витрати. Я вже вклав досить значну (за моїми мірками) суму особистих коштів (не скажу яку, інакше мене сім’я вб’є). Але ми знайшли можливість для студентів (номінація Дебют) брати лише реєстраційний внесок, не більше. І багато авторів, запрошених до участі, щоб заохочувати інших до фестивалю, не платять ні копійки. Учасників так багато, що ми зараз перед страшною проблемою: доступних нам площ не вистачає катастрофічно! Звужуємося, як тільки можна.

–  Як взагалі справи з каліграфією у світі й в Україні? Мистецтво розвивається чи стоїть на місці?

–  На Сході ця традиція не переривалася ніколи. Заняття каліграфією в її класичних формах входить у навчальну програму. У Європі сьогодні також спостерігається активне зростання інтересу до давніх технік і їхні сучасні інтерпретації. Наприклад, у Франції ми підтримуємо відносини з «Institut Enluminure»  – недержавним навчальним закладом, який займається відродженням середньовічних традицій шрифту та ілюстрації, реставрацією старовинних кодексів, виставковою діяльністю тощо. Скажу чесно, був здивований, переглядаючи фоторепортажі з їхніх занять. Молодики з ірокезами й тітоньки пенсійного віку сидять поруч і старанно прорисовують найтоншими пензликами елементи орнаменту, фігурки в мініатюрах! На мою думку, це говорить саме за себе.

А зараз ми ведемо переговори про кооперацію з «MAAW» – це всесвітнє співтовариство любителів і цінителів рукописного письма. Уявіть собі: люди пишуть і надсилають один одному листи, за свій рахунок формують та проводять виставки, щомісяця в різних містах різних країн.

В Україні зараз також спостерігається тенденція до ренесансу традиції. А точніше – тенденція вирощується і терпляче виходжуються зусиллями таких ось фанатів – я говорю зараз від імені тих ненормальних, які ще пишуть руками. Таких насправді залишилося не так багато – фанатів пера і Калама, божевільних, які ставлять плями тушшю або настоєм дубових галл. Вони можуть багато чого сказати цьому світу, багато показати і багато чому навчити.

–         Так, можуть показати й навчити… але чи багато тих, хто хотів би цьому навчитись? Що дає людині писання руками такого, чого не дає клацання по клавіатурі?

–  Крім безсумнівної естетичності, це давнє і шляхетне вміння виховує зосередженість, точність рухів, посидючість. У Японії, між іншим, каліграфія входила в курс підготовки самурая і взагалі будь-якого професійного фехтувальника. Вважалося, що це ідеальний метод навчання точності і чутливості кисті, холоднокровності, мислення воїна. Для дітей же я б взагалі ввів факультатив рукописання в кожній школі. Це розвиток специфічної моторики рук і тих областей мозку, які дрімають, не розвиваючись у нашу електронну епоху. І якщо ми не хочемо, щоб «дрімаючі» частинки почали потихеньку відмирати, то…  Робіть висновки самі.

–  Які наразі тенденції у каліграфічному мистецтві?

–  Тенденції я б позначив так: все більшу різноманітність у застосуванні технік і технологій, вихід в об’єм, все більше уваги екранним шрифтам і використанню будь-яких мультимедійних засобів, усе більший відхід від традицій класичної краси вбік індивідуальності та подекуди уніфікації.

–  А що Вас особисто пов’язує із цим мистецтвом?

–  Свою виробничу діяльність починав більше 35 років тому в підприємстві Худфонду УРСР. Довелося працювати в музейній групі, де серед інших різноманітних завдань було писання від руки кілометрів тексту. З тих пір, хоча активно я зараз не працюю в цьому напрямку, залишилась симпатія до шрифту та каліграфії.
А навчитися можна всього, чим хочеш володіти більш-менш пристойно. Потрібно лише з чогось почати і не боятися цього початку.

huha.mohovynka і Ліля Тєптяєва (м. Коломия)