Новини

Минулого тижня, на теплих, але дощових вихідних, у креативному просторі IZONE відбувся перший Київський Фестиваль Коміксів. Він не тих масштабів, що Kyiv Comic Con, але тут і не йдеться про всеохопність і масовість, а швидше про те, щоб у межах одного простору зібрати і познайомити справжніх поціновувачів коміксів і всього того, що з ними пов’язано. Читомо відвідало Київський Фестиваль Коміксів і розкаже вам, чим там можна було поласувати.

Камерний фестиваль

Осінь рясніє цікавими подіями для ґік-спільноти, як от жовтневий «Отобе» чи листопадовий «LiTerra Con». А на мапі фестивалів визрів ще один столичний комікс-івент — Київський Фестиваль Коміксів (далі — КФК). Його організатори — Дмитро Данилюк і Роман Рубець.

Дмитро є колекціонером коміксів, організатором Comics Club і директором магазину «Comics Attic», а Роман — головний редактор журналу «Чорний Лев».

«Як людина, не байдужа до графічної прози та її розвитку у нашій країні, вважаю, що у нас недостатньо подій комікс-тематики. А фестивалів суто по коміксах у цьому році не планувалось взагалі. Хоча розказати і презентувати дійсно було що. Тому я й запропонував Роману організувати фестиваль», — розповідає Дмитро Данилюк.

На його думку, Kyiv Comic Con — це великий крос-культурний фестиваль, де в одному місці зустрічаються комікси, косплей, література, кіно, анімація, а також ігри. І це дуже добре, каже Дмитро, тому що публіка з одного напрямку може зацікавитись і долучитись до іншого, і так комікс спільнота може отримати нових людей.

«Наш фестиваль все ж більше камерна і спеціалізована подія. Наш гість — це людина, яка цікавиться коміксами та всім, що з ними пов’язано. Ми хотіли зробити майданчик для знайомств, натхнення, отримання нових знань та навичок. Ну, і, звичайно, місце, де можна весело і цікаво провести час у колі однодумців», — зазначає Дмитро. І відгуки відвідувачів підтверджують його слова.

Одним із мінусів фестивалю було те, що час від часу проблеми зі звуком заважали на презентаціях і погано було чути лектора, а самі презентації не завжди були достатньо підготовлені. Професійного перекладача теж варто було запросити. Також відвідувачі шкодували, що не було м’якенького містечка, де б вони змогли присісти, відпочити і пороздивлятися куплені свої багатства, крім як іти в кафе на 2-му поверсі IZONE. Кафе, до речі, відвідувачі теж ганили за сумнівну якість, але то вже проблеми не організаторів, а локації.

Читайте також: Made in Ukraine: комікси великі й маленькі

Загалом, місце для КФК обрано вдало — ні тисняви, ні черг. Перерви між лекціями та презентаціями також дозволяли неодноразово пройтися ярмарком, поспілкуватися з авторами і зняти десятки селфі. Аудиторія КФК — переважно доросла й студентська, хоча були й школярі. Як для першого подібного фестивалю, тут було менше аматорів, а більше досвідчених коміксолюбів.

Лекції та презентації

Зараз усе більше людей, щоби розвивати власну справу, заводять YouTube канали і радіють із кількості лайків та підписок. Але щоб такі підприємці сповна використали свої можливості, першою лекцією на КФК стала розповідь Артема Бойка про особливості монетизації YouTube каналу. Його незвичайний ігровий канал має назву «ІгроПарк», підписавшись на який ви будете знати про топи мобільних ігор, дивитиметеся огляди крутих геймерських ґаджетів, репортажі з виставок, стріми і багато іншого. А головне — усе подається з гумором.

Матимуть що коміксового почитати й діти, адже на фестивалі було презентовано пілотний номер дитячого журналу коміксів «Juno». Його головним редактором є Максим Курінний, у якого ця ідея з’явилася ще два роки тому. На його думку, дитяча література Україні досить широко представлена як книжками наших авторів, так і знаними перекладами. А от щодо дитячої періодики — ситуація кардинально інша.

Перший випуск наповнювали своїми роботами аж 26 українських авторів, серед яких і сам головний редактор, і журналістка Олена Павлова, і письменник Олег Силін, і коміксисти Яна Козиренко та Євген Шевченко, й ілюстратори Микита Соловйов, Євген Саух, Владислава Угнівенко і ще чимало цікавих художників. Роботи в команди журналу «Juno» багато, а планів — іще більше, тож вони будуть раді всім, хто захоче доєднатися до створення якісного дитячого комікс-контенту.

Добрим лайфхаком була лекція/презентація науково-фантастичної графічної новели «Phaeton: Proterra» української авторки Марії Ланцути, яка працює над цим коміксом ще із двома своїми сестрами. Понад 10 років художниця Ланцута співпрацює з іноземними замовниками і поділилася з відвідувачами фестивалю досвідом, як представити іноземному видавництву свій проект.

Читайте також: Ані маски, ані суперздібностей. Наш сучасний герой

Її «Phaeton: Proterra» уперше був виданий у 2016 році англійською мовою і зараз видається у США. Спочатку він був спрямований на американський та європейський комікс-ринки, а відтепер доступний читачам і українською. У ньому йдеться про штучно генерований паралельний інфосвіт Протерра, завдяки якому можна переміститися у будь-яку точку Галактики. Це дає героям необмежені можливості, але й призводить до багатьох несподіваних пригод.

Також на фестивалі відбулася презентація самвидавного коміксу в жанрі героїчного фентезі «Три Руни» Ігоря Любоди,  де розповідається історія простого хлопця з Києва на ім’я Адам, який потрапив у інший світ і відкрив у собі магічні здібності. Перший випуск коміксу, обсягом 40 сторінок, називається «Цілитель» і впадає в око яскравою зеленою обкладинкою.

Презентували перший випуск коміксу «Сага про Сонценосців» і Артьом Бурлик із Денисом Скорбатюком. Їхній 36-сторінковий комікс про пригоди хоробрих вікінгів у суворих скандинавських тонах.

Олена Котлякова розповідала відвідувачам про те, які є web–комікси і коли вони з’явилися, а також презентувала комікс «Fartman», над яким працює разом із Сергієм Овчаренком. Спочатку комікс можна було читати лише он-лайн, а в паперовому варіанті він вийшов якраз до КФК. Як зрозуміло уже з назви, головному герою просто дуже щастить у житті, через що він і потрапляє у смішні ситуації.

Читайте також: Як роман Франка став графічним: кілька секретів «коміксної кухні»

Було на КФК і щось зовсім новеньке — презентація малотиражного самвидавного андеграундного комікс зіну «GON», який існує вже понад рік. Як розповідав автор проекту Kosko, «GON» — це збірники різних авторів, абсолютно різної тематики, вільні у плані стилю. Для втілення проекту Kosko шукає українських авторів,  але у цьому міні-журнальчику можуть реалізувати свої ідеї навіть люди, які не дуже вміють малювати.

Алея художників

Любителі ілюстрацій, стікерів, наклейок, значків та листівок почували себе як у раю на Алеї художників. Вони могли не тільки придбати продукцію авторів, а й поспостерігати за процесом створення ілюстрацій і навіть отримати свій мальований портрет.

Тут на розкладках можна було роздивитись/придбати всі 6 номерів фензіну «GON» зі стікерами і маленьким мануальчиком від Kosko про те, як намалювати власний комікс. І збірка коміксів «Дисонанс», і комікс та арти від Ігоря Лободи, плакати і комікси від Вадима Назарова, портрети і наклейки від Світлани Зозулі та ін.

Був на розкладці і перший російський панк-комікс «Газель Смерті», перекладений українською. «Газель Смерті» ? це старий мікроавтобус, на якому водій і панк-ентузіаст Денис Алексєєв за останні 7 років провіз по Європі та Росії не один десяток російських і зарубіжних гуртів абсолютно різного калібру», — розповідає Марія та її чоловік, які є друзями Дениса і привезли комікс на КФК.

Читайте також: Марія Шубчик: Мрію, щоб ми могли говорити на актуальні теми мовою коміксів

«Газель» давно стала частиною історії панк-сцени в Росії і обросла легендами, частину з яких Алексєєв і художник Петр Psymuline задокументували у коміксі «Gazelle of Death: неймовірно правдиві історії про подвиги і пригоди містичного дирижабля, також відомого як «Газель Смерті». А скоро вийде і новий випуск — про тури «Газелі» Україною вже після того, як відносини між країнами стали відкрито ворожими.

Якщо ви полюбляєте манґу, то на КФК була можливість вживу познайомитися, поспілкуватися і отримати автографи трійки знаних київських манґак ? Вікторії Пономаренко, Наталії Ререкіної і Алі Мартиненко (Джейре).

Вікторія Пономаренко — художниця, дизайнерка, коміксистка. У 2010—2016 роках разом із подругами Наталією та Алею видала самвидавом збірку мальованих історій у стилі манґа «Містерія» (вийшло 4 випуски).

Читайте також: Кай Пфайффер: «Комікси заслуговують визнання»

Наталія Ререкіна — художниця, коміксистка, зараз працює у британсько-українському видавництві «Fireclaw», створює власну манґу та комікси у співавторстві з письменницею, кіносценаристкою, коміксисткою і поетесою Алею Мартиненко (Джейре).

Виступаючи зі спільними роботами, художниця Наталія та сценаристка Аля неодноразово ставали переможцями Міжнародного конкурсу Manga Kingdom Tottori, а в 2016 році  були нагороджені Почесною грамотою учасників Міжнародного майстер-класу Silent Manga Audition у рамках благодійного конкурсу на підтримку відродження префектури Фукушіма.

Дівчата долучилися і до першої презентації пілотного випуску «JUNO», у журналі можна знайти їхню першу серію коміксу про фантастичні пригоди невгамовних братів-близнюків «Левко і Савко». Також Аля та Наталія вперше на КФК продемонстрували свою нову манґу про студентів-ветеринарів «Вива Ева! Да здравствует жизнь!».

Алея художників плавно переходила у ярмарку, де можна було придбати як звичні перекладені комікси, стікери, фігурки улюблених героїв, так і інді-комікси від видавництва Centrala, настільні ігри, а також більше 1000 позицій оригінальних коміксів англійською мовою від магазину «Comics Attic».

Читайте також: Made in Ukraine: інді-комікси та інша альтернатива

Формати фестивалю

На майданчику, розміром із велику спортивну залу, були не тільки лекції з презентаціями, Алея художників, розкладки видавництв і авторів, також відвідувачі могли подивитися виставку плакатів проекту «Життя Серед Овець» у біло-червоно-чорних кольорах художника Олександра Корєшкова.

Майже дві години відвідувачі фестивалю могли вживу спостерігати за майстер-класом на графічному планшеті художника Олексія Бонаренка. Також на КФК він презентував свій комікс «Кобзар: Побратими».

Та, безумовно, найочікуванішим заходом КФК був телеміст зі знаним українським художником Ігорем Баранько, на рахунку якого чимало відомих коміксів і співпраця із закордонними видавництвами. Уже понад три роки Баранько працює над графічною сагою за давньоіндійським епосом «Махабхарата» у тихій місцині десь посеред таїландських гір. Але, разом із тим, намагається малювати щось для своїх двох ще не закінчених коміксів, один із яких — продовження свого часу опублікованого коміксу «Epsilon» і коміксу з очевидно українським колоритом та міфологією.

Ті ж художники-ілюстратори чи відвідувачі, які полюбляють малювати на великих полотнах, мали цілу стіну для малювання, де наживо впродовж дня створювали свої унікальні роботи.

Заздалегідь організатори фестивалю анонсували конкурси на найкращий логотип фестивалю і найкращий плакат. Переможцем став Євген Саух, який намалював 2 плакати. Дмитро Данилюк зазначає, що майже усі роботи, які вони отримали, були цікаві та якісні.

Читайте також: «Маленький засранець» та інші німецькі комікси

.

Організатори фестивалю розповідають, що, враховуючи учасників, КФК відвідало трохи більше за 300 людей. І жоден учасник/відвідувач не пішов із фестивалю з порожніми руками. На вході всі заповнювали анкети, за допомогою яких упродовж фестивалю розігрувалися призи ? футболки, абонементи, листівки, комікси, арт-буки.

.

На першому поверсі IZONE відвідувачі могли як продефілювати поміж сценою і Алеєю художників у своїх витіюватих косплей-костюмах, так і пограти у настільні ігри. На другому ж поверсі локації бажаючі могли і станцювати у Just Dance, і зіграти у японську гру Го, а також пограти у відеоігри Playstation 4 і Playstation 1.

Закордонні гості

Гостями першого КФК було видавництво інді-коміксів «Centrala»  з Польщі. Створене воно у 2007 році, а зараз видавництво базується у трьох містах: Познані, Берлін й Лондоні, де почало свою активну діяльність у 2014 році.

Їх портфоліо налічує таких авторів, як Люк Пірсон (Luke Pearson), Честер Браун (Chester Brown), Том Ґолд (Tom Gauld), Анке Фехтенберґер (Anke Feuchtenberger), Люсі Ломова (Lucie Lomov?),  Александр Зоґраф (Alexandar Zograf) та ін.

Вони видають роботи авторів із різних країн. Саме в них вийшов комікс «Chernobyl — The Zone»  іспанських авторів Франсіско Санчеса (Francisco Sanchez) і Натачи Бустос (Natacha Bustos) про те, як у Зоні живуть люди і що означає Чорнобильська катастрофа для теперішніх поколінь.

Ще вони видали комікс німецької авторки Тіль Лукат (Till Lukat) «Tuff Ladies. 24 Remarkable Women of History» про жінок, які порушують усі правила і мають за що боротися. Цікавого формату книжка «Locomotive/IDEOLO» польських авторок Малґожати Ґуровської (Malgorzata Gurowska) та Йоанни Рущик (Joanna Ruszczyk), де вони використали популярну поезію Юліана Тувіма «Локомотив».

Українські комікс-колекціонери

Ліворуч, неподалік від входу — розкладка з коміксами. Бо ж крім можливості придбати комікси, на КФК кожен колекціонер або просто бажаючий мати раритетні комікси, міг принести свої екземпляри і обмінятися/купити нові екземпляри. Але комікси могли бути російською, англійською, українською мовами, та не пізніше 2005 року. Опікувалися комікс-розкладкою хлопці-колекціонери з Одеси Валентин і Володимир.

Валентин розповідав, що почав цікавитися коміксами з дитинства, десь із 1995-го, коли мама купувала йому у «Союз Пєчаті» журнальчики «Черепашки ніндзя» чи «Бамсі». Валентин приносив ці комікси до школи, де вони й лишалися. Але приблизно у 2000-х він відновив це хобі і в Одесі став спілкуватися з фанатами коміксів, які потім відкрили перший діючий в Україні не онлайн магазин On The Bus. Тоді Валентин знову почав купувати комікси, ходив і шукав по барахолках, інтернет-платформах. Тож на розкладці на КФК були представлені різні екземпляри, і найпізніший, напевно, 2012 року. Ексклюзив, комікс, який видавався у Польщі, але в якому є і українські автори, і польські. А в основному на розкладці можна було знайти комікси 90-х і початку 2000-х.

Читайте також: Kyiv Comic Con – простір для таких же божевільних, як і ти

Як розповідають хлопці, цінова політика на старі комікси досить різноманітна. Інколи якийсь рідкісний екземпляр можна купити за безцінь — 10-20 грн і радітимеш. А можна купити якийсь надзвичайно розшукуваний комікс і за 1000 грн — і теж будеш радий. Серед тих 10-20 людей, які цим справді захоплюються, рідкісний комікс матиме цінність і вони викладуть за нього кругленьку суму. Та це не масове захоплення.

За словами Володимира, у нього теж доволі велика колекція коміксів, бо він намагається збирати майже все, що виходило російською і українською, та ще й американські оригінали.

Володимир часто купував комікси у школярів, студентів, бо люди просто виросли і їм стало не цікаво, тому вони стали позбавлятися своїх колекцій. «Ми — люди, які збирають комікси російською мовою — це ще окрема категорія серед колекціонерів. Багато хто взагалі не вважає їх якоюсь цінністю, бо для них перекладні комікси — це всього лиш макулатура. Я нормально знаю мови, тому мені не важливо, чи це будуть комікси російською, українською чи англійською, я більше орієнтуюсь на ціну і на якість перекладу. Орієнтуюся на конкретних художників, авторів. Інколи можна щось купити лише заради арту, а щось можна купити тільки через те, що цей сценарист чудово прописує сценарій. А буває, що є комікси де і візуальна частина гарно оформлена, і зі смислом», — ділиться Володимир.

«Є колекціонери, — розповідає Валентин, — які ставляться до коміксів, як до якогось скарбу. Якщо в них є цікаві й рідкісні комікси — вони про них не говорять, бо думають, що чим менше людей знає про цей комікс, тим більше він цінується. Я не зараховую себе до їх числа, тому спокійно можу зробити скан коміксу. Для мене комікс цінний лише тоді, коли він автентичний, а не роздрукований». Хлопці радо допомагають комікс-дослідникам у їхньому пошуку, тому якщо раптом надумаєте зайнятися вивченням коміксів — обов’язково до них звертайтесь.

Анонси та обіцянки

Коміксист Олександр Корєшков,  презентував видавництво «Vovkulaka», яке видало його «Серед овець», а на черзі комікс «Тиша» (раніше — «Mute»), який точно вийде цієї зими. Багатим на обіцянки була й команда коміксу «Воля». Зараз вони працюють одразу над чотирма проектами. Перший — це дитяча книжка з елементами коміксу для дітей віком від 5 до 8 років. Другий — фантастичний проект «Воля. Майбутнє» у стилі нью-ретро-вейв та ностальгічних ноток фантастичних неонових фільмів 80-х.

Героями ж проекту «Лісова варта» стали милі хом’ячки-мутанти, предки яких були з Чорнобильської зони, а вони живуть за часів Київської Русі. І, звісно, команда працює над другою частиною коміксу «Воля», та вже з новим художником із Херсону Євгенієм Тоншиловим і сценаристом Денисом Скорбатюком, одним з авторів «Саги про Сонценосців».

Дмитро Данилюк, один з організаторів КФК:

«У принципі, я досить добре знаю багатьох людей із комікс-спільноти. Наприклад, у рамках Comics Club я організовував презентацію «Серед овець», також презентували видавництво «Asgardian» ще до того, як їх «Воля» стала суперпопулярною. Тому я розумів, що саме ми зможемо презентувати на фестивалі. Також було багато учасників, які самі нас знаходили і хотіли взяти участь у фестивалі. Деяким учасникам навіть довелося відмовити, бо наша одноденна програма і так вийшла більш ніж на 9 годин, що ще раз довело необхідність і важливість нашого заходу.

Однією з головних проблем під час організації фестивалю була потреба зрозуміти, яка кількість людей прийде і, виходячи з цього, на який бюджет можна розраховувати, а також що ми можемо запропонувати учасникам. Ми не були впевненні, що фестиваль стане фінансово успішним і вийде у плюс.

Але ті відгуки, що я чув про КФК, були дуже позитивні, деякі люди навіть у захваті. Головні тези — це домашня атмосфера, затишок, сильна коміксова програма, заряд натхнення створювати щось нове. Для мене головним було те, щоб фестиваль сподобався нашій цільовій аудиторії. І, на мою думку, фестиваль вийшов вдалий. Це був мій перший фестиваль у якості організатора, я отримав величезний досвід і зрозумів, як можу його розвивати і зробити ще краще, тому дякую усім хто повірив у мене і фестиваль і до зустрічі на наступному»

Олена, відвідувачка фестивалю:

«Я підписана на групу одного з організаторів фестивалю, і коли було оголошено, що КФК відбудеться, я вирішила сходити на нього. Бо до цього у Києві був тільки Kyiv Comic Con, або певні події на LiTerraCon. А останні п’ять років я цікавлюся виключно коміксами українських авторів, незалежно від мови видання.

Не те щоби я колекціонувала їх, але намагаюся відслідковувати, купувати, щоб подивитися, як воно розвивається, і, звісно, підтримую авторів. У нас дуже багато ентузіастів, і якщо з’явиться ринок, добре було б, щоб вони могли цим заробляти, а не щоб це було лише хобі. У нас дуже гарні та якісні роботи. Є ж купа випадків, що наші художники виходять на міжнародний ринок і там співпрацюють із серйозними організаціями. Проблема лише в тому, що поки у нас це не приносить заробітку».

Фото: juno.in.ua, www.facebook.com, www.chookandgeek.ru, Нати Коваль