Новини

Всі ми тут не при своєму розумі – і ти, і я!

Льюїс Керрол

Те, що відбулось 6–7 червня в Українському домі, можна сміливо назвати поєднанням всіх можливих Всесвітів. Леді Локі слухає Максима Кідрука, який розповідає про технотрилер, Хацуне Міку відпочиває після численних прохань сфотографуватись, кількість Докторів Хто просто зашкалює, Капітан Америка демонструє прийоми паркуру, а Джокер п’є лимонад. Фестиваль популярної культури Comic Con нарешті відбувся в Києві.

Після минулорічного лекторію-фестивалю Fan School хотілось чогось більш масштабного, але не менш захоплюючого. Про щось на кшталт всесвітньовідомого Comic Con’у не вистачало навіть сміливості мріяти, хоча в Одесі була спроба організувати фестиваль масової культури. Він позиціонував себе як міжнародний, проте пройшов не так шумно та успішно, як би того хотілося організаторам.

Гарна промоція – частина успіху, що почався із краудфандингу Спільнокошт, який допоміг зібрати не лише потрібні кошти, а й потенційних відвідувачів, які вже починали ширили інформацію Фейсбук’ом і думали над костюмом. Презентація проекту на Книжковому Арсеналі, поширення інформації про програму заходу за допомогою соціальних мереж, інтерв’ю засновників для Громадського, та й для Читомо, – все це нарощувало публіку для  Comic Con в геометричній прогресії.

Трохи історії

Перший Comic Con 1970 року в Сан-Дієго зібрав приблизно 300 людей. Тоді це був захід, присвячений коміксам та їх поціновувачам. Сьогодні ж це найбільш масштабний фестиваль, в межах якого відбуваються різноманітні івенти, присвячені не лише коміксам, а й науковій фантастиці, фентезі, кіно, відеоіграм тощо. Головний орієнтир – американськість масової культури. Акцент київського Comic Con’у полягав у представленні українського коміксу, фантастики та короткометражок, які загубилися в шухлядах та підстіллі.

Цього року у Києві відбувся перший український фестиваль популярної культури Comic Con. Для порівняння зазначимо, що в Росії подібний фестиваль вперше відбувся восени минулого року, а в Білорусії – у 2013-му.

Мета

Головною метою організаторів фестивалю стало спростування затертої фрази про те, що в Україні немає традиції коміксу як такої. Тож, окрім популярного та обговорюваного «Даогопака» та «Героя поневолі», фестиваль не обійшов повз журналу «К9» (читаний в шкільні роки замість нудного підручника із алгебри), а також незалежні українські комікси. Окрім цього відбулись презентації кліпу THMK – Гупало Василь і комікс-фільму «Максим Оса», а також показ короткометражних мейнстрім-фільмів.

Так, таким маленьким човникам ще рано виходити у далеке плавання, але вони все-таки є. І цьогорічний Comic Con став сигналом для виходу популярної культури із сутінків.

Відвідувачі

Неочікувано велика кількість відвідувачів (більше 4 000 в день відкриття та 9 500 людей за два дні) стало водночас і великим щастям, і проблемою. Черги космічних масштабів першого дня, натовпи, тиснява та задуха – це те, що справді могло затьмарити враження про фест. У деяких косплеєрів були думки починати перевдягатися вже в черзі. Дехто завбачливо приїхав уже в костюмі.

Але споглядаючи за радісними емоціями тих, хто нарешті потрапляв всередину можна зробити єдиний висновок – українські ґіки так довго чекали на подібний захід, що  всі незручності – ніщо порівняно із тими емоціями, які він приносить.

Серед відвідувачів фестивалю зібралась переважно молодь і багато осіб старшого шкільного віку. Цікаво було спостерігати, як ці люди (в більшості далекі від гуманітарних наук) приходять в зали, цілком заповнюють їх та із цікавістю слухають лекторів.

Події

Kyiv Comic Con – це не просто комікси, а й комікси, література, відеоігри, кіно, косплей & Larp, настолки, ІТ, аніме/манга, тематичний маркет, а також дитяча програма. І хоча програма було досить різноманітною – найбільш повним був літературний та коміксовий сегмент. Головний акцент припадав на українські переклади Орвелла і Кінга, а також на презентації власне українських авторів.

Макс Кідрук говорив про явище технотрилеру на основі світових та власних творів, а також говорив про «Бот-2», якого варто очікувати цієї осені. Олександр Михед вкотре презентував психотрилер «Астра» та буктрейлер до нього, говорячи про свій роман, як про історію-гачок, що здатен зачепити людину. Ростислав Семків присвятив лекцію ніцшеанству Дарта Вейдера та сократизму Йоди і вкотре підкреслив, що складні теорії можна пояснювати за допомогою цікавих прикладів. Олександра Руда відмітила важливість і трансформацію няшність чоловічих героїв масової культури на таких відомих прикладах, як капітан Джек Горобець, Локі, єнот із «Вартових галактики», Тіріон Ланістер, Трандуїл тощо.

Щодо неоднозначних та яскравих інтерпретацій – їх було достатньо в програмі коміксів, яка була представлена не лише презентацією «Героя поневолі» та діджитал-коміксу «Дао-гопак», а й низкою лекцій, які розкривали це явище з іншого боку. Кирил Зіньков показав як можна прочитати комікс про Людину-Павука за допомогою психоаналізу, проте обмеження суто фрейдистською теорією не пішло на користь; ширший науковий контекст міг би набагато цікавіше розкрити постать Spider Man’а.

Борис Філоненко у лекції про Геллбоя продемонстрував тяглість від античних до сучасних героїв (чи задумувались ви, що Бетмен та Супермен це прототипи Гектора і Ахіла?).  Щоб український комікс творився легше – організатори приділили увагу інтернаціональному досвіду. Наприклад, лекція від Goethe-Institut відкрила нових героїв нового часу в Німеччині, а Томаш Прокупек розказав про особливості формування чеського коміксу в історичній та сучасній парадигмі. Ці два заходи пояснювали не лише важливість національного коміксу, а й наголошували на тому, що будь-який тоталітарний режим (як нацизм, так і комунізм) гнітюче діють на розвиток коміксу, інтерпретуючи його як щось низьке, несерйозне та сміховинне.

Національний український комікс наразі розвивається в одному напрямку – історичному і зокрема козацькому. Більшість представлених коміксів були так чи інакше пов’язані із козаччиною, героїкою, патріотизмом, проте можна виокремити студію коміксу Lucky Book Room, яка презентувала збірку мальованих історій, виконаних за допомогою різних технік, що подекуди нагадували стиль «К9».

Напівтемрява кінозалу була досить промовистою. Презентація першого Закарпатського Мультсеріалу «Наша Файта», покази української анімації останніх років та найбільш актуальних короткометражок, допрем’єрна презентація фільму «Максим Оса», а також прем’єра довгоочікуваного кліпу ТНМК на пісню «Гупало Василь» – всі ці події, а надто остання, продемонстрували, що наші режисери і хочуть, і можуть робити щось вартісне. В межах кінопрограми відбулась лекція Олександра Іванишини «Культуролог як сомельє серіальної культури», висновком якої стала теза, що всі серіали – це демонстрація того, що людина хоче лишатися живою. Не менш цікавою була зустріч із легендами українського дубляжу, які говорили про адаптацію дубляжу під українські реалії: актори та режисери виступали за адаптацію, а Олекса Негребецький відстоював дотримання оригінальності в назвах та відмови від російського калькування.

Косплей

Косплей – невід’ємна складова Comic Con’у в будь-якій країні. Його й не бракувало у Києві. Для Джокерів, Залізних Людей, Гаррі Поттерів  та інших жителів альтернативних всесвітів були передбачені дефіле та конкурси, хоча під час реєстрації на костюмовані заходи виникали певні складнощі.

Переможці конкурсу косплею

Для любителів настолок та відеоігр були відведені окремі сектори, які, на жаль, не змогли вмістити всіх охочих пограти і поспостерігати. Проте це не завадило деяким відвідувачам годинами знаходитись в ігрових зонах, адже за настільною Грою престолів треба провести мінімум 4 години.

Український дім, гігантський банер із написом «Україно, час молитися!», знизу банер менший розміром «KYIV COMICCON». Таке відчуття, що ці двоє шукали одне одного вічність, щоб втілити і продемонструвати силу постмодерної ідеї. Бо 2 дні підряд ми могли спостерігати не просто фестиваль масової культури, а еклектичний простір, де ти міг зустріти улюблених героїв, поспілкуватися та пофотографуватися із ними, наступити в натовпі на чийогось хвоста та переслідувати Дарта Вейдера. Це місце, де культура стала релігією. Це щось на кшталт Країни Чудес, де кожен по-своєму божевільний, а отже, і близький.

Марія Шагурі, організатор

Очікування себе виправдали і навіть перевиправдали: спочатку ми думали, що так багато людей не буде, а потім думали, що в неділю буде менше, ніж в суботу, але ні. Дуже багато неймовірних, харизматичних людей в костюмах і без нас відвідало, всі вони виглядали справді щасливими.

Як на мене, програма досить вдала, вона дала можливість напрямкам рівноцінно себе представити. Звісно, є і над чим попрацювати: зокрема, ми вчасно не проконтролювали деякі медіа, які вказали невірний час початку заходу в суботу, що спричинило велетенську чергу; окрім того, Український дім виявився непридатним для комфортного перебування такої кількості людей. Цих та інших помилок ми сподіваємося наступного року уникнути.
І ми вже думаємо над родзинками наступного конвенту.

Борис Філоненко, вільний арт-критик:

Від Kyiv Comic Con очікував не дуже багато, бо зрозуміло, що скликати такий фест – справа амбітна і дуже складна. Єдине, чого хотілося – щоб КомікКон не виявився суцільним косплеєм. Тому можу сміливо сказати – перша спроба вдалася. І з цим відкрито вітаю організаторів та усіх, хто їм допомагав.

Сподіваюся, що подія не залишиться для учасників лише «гарним вікендом». Бо не тільки кількість охочих, а й їхня абсолютна щирість та зацікавленість – неабиякий поштовх до серйозної праці. Студенти, які заходять на лекцію про Спайдермена та сподіваються (хай і з іронією) почути там прізвища Вітгенштайна та Хайдеггера, насправді потребують цього.

Колекціонери, що запитують про ті чи інші видання в точках продажу коміксів насправді бажають мати комікси у власних руках. Або ж ті, хто аплодують просто шматочкам текстів з коміксів Майка Міньоли… Необхідно долучати ці тексти (та багато інших) до культурного діалогу.

У лекції про чеський комікс Томаш Прокупек розповів про те, що в коміксовому часописі «Aargh!», редактором якого він є, багато років тому вийшов номер, повністю присвячений історії українського коміксу. Тут я мав би зобразити героя якогось мему и повторити ще раз. Номер. Про історію. Українського. Коміксу. (Мабуть, треба ще додати: Карл!). Розумієте про що я? Як мінімум прочитати, а краще – перекласти, цей номер ми зобов’язані. І справа не лише в чехах. І не лише в цьому номері.

Тож маю велику надію, що дводенна зустріч на Kyiv Comic Con не буде останньою та дасть урожай.

Роман Гуро, художник, арт-директор

В цілому – було здорово. Я отримав задоволення від тусовки і атмосфери, познайомився з багатьма цікавими людьми, був на деяких майстер-класах, хоч і не так багато, як хотілося. Окреме спасибі косплеєрам на фесті! Ви круті, красиві і наповнювали фест життям.

Звичайно, я провів свій майстер-клас зі створення персонажа. Було дуже багато народу, співчуваю тим кому довелося стояти, сидіти на підлозі. Ми досить енергійно пройшлися по стилізації, а потім з без заготовки створили Лиходія) І навіть пофарбували його.

Дуже правильною ідеєю було зробити фест не тільки про комікси, а вмістити туди саму течію гик-культури. Поєднати комікси, літературу, комп’ютерні ігри, настільні, хендмейд, кіно, анімацію, косплей… Це місце і час, де люди зі схожими інтересами можуть знайти один-одного, замість того, щоб варитися у своєму маленькому світі. 

Оля Жук, куратор Книжкового Арсеналу

Оскільки я також займаюся фестивальним менеджментом, то маю на подібні події дещо інший погляд, ніж просто відвідувач. Мені зрозумілі усі виклики, болі і переваги організаторів, тож я здатна цінити ті непомітні речі, які публіка зазвичай сприймає як щось, що просто існує “само собою”, але за якими стоїть велика робота.

Принаймні я бачу спробу створити певну логіку навігації, специфіку презентаційних і ігрових майданчиків, пропускну систему, фудкорти тощо. Вважаю, що все було зроблено настільки добре, наскільки це можливо вперше і у такому мало пристосованому під фестивальні події Українському Домі.

Мінуси локації не лише у специфічній архітектурі простору, але й у поганій вентиляції, іміджевому нехлюйстві, як-то, наприклад, присутність на фасаді величезного банеру “Україна, молися!” (мало того, що це безграмотний несмак, так ще й нав’язування релігійних імперативів у світській державі), що візуально перекривав банер Kyiv Comic Con. Як на мене, такий банер – неповага до інших арендаторів, публіки і подій, що мають місце там бути.

Фестиваль потрібний всім цим веселим і яскравим, незашореним молодим людям. Не знаю статистики відвідуваності, але для пілотної події мені здалося, що дуже непогано. Крім того, це демонстрація видавничому ринку запиту на комікси, графічні історії, на ще одну майже порожню та перспективну нішу. Є читачі/глядачі, є популяризатори, залишилося дослідити їх запити і почати створювати відповідний продукт.

Цього року на Книжковому Арсеналі була презентація-анонс проекту, і наступного року ми спробуємо зробити щось більше. Я би радо прийняла таку подію у одному просторі з Книжковим Арсеналом, як це, наприклад, робить книжковий ярмарок у Лейпцигу з паралельним з’їздом фанів коміксу і косплею.

Олег Сілін, письменник-фантаст

Фестиваль чудовий, дуже позитивна атмосфера, приємно бачити людей, у яких горять очі. Особливо приємно, що попри надзвичайно насичену програму заходи літературного блоку збирали повний і більш ніж повний лекторій. Мене вразила кількість оповідань, яку надіслали на конкурс – майже 500, і це при тому, що конкурс був проголошений у дуже короткий термін перед фестивалем.

Література жахів за своєю специфікою тяжіє до певної нішевості, і здебільшого формується субкультурою навколо неї. Конкурс вдало показав, що субкультура поціновувачів вже сформувалася, але дійсно сплеск можемо очікувати, коли з’явиться спеціалізоване видання, на сторінках якого автори (не тільки письменники, а й художники!) зможуть реалізувати себе. Причому, байдуже, чи буде видання паперовим або електронним, електронним навіть краще. Головне – аби регулярним!

Додам, що маю на увазі видання саме українською, бо аналогічні журнали та веб-журнали англійською, польською чи російською існують і користуються популярністю.

Макс Кідрук, письменник

Надзвичайно приємно вражений і самим заходом і рівнем його організації. На літературному майданчику збиралося більше слухачів, ніж на заходах Книжкового Арсеналу. Аж не віриться, що організаторам із першого разу вдалося просто блискуче провести настільки масштабний фест.

Тетяна Калитенко, Тетяна Петренко

Світлини Читомо й Kyiv Comic Con