Українська культура все ще в пошуках своїх нових героїв. Якщо мова йде про комікси, то тут українці говорять про свого героя як про звичайну людину. І ми не єдині, хто так уявляє героя – у світі також у тренді звичайні герої з сусідньої вулиці.
Нещодавно закінчився черговий КомікКон у Сан-Дієго. Цей фестиваль вже багато років є місцем презентації новинок поп-культури: коміксів, серіалів, фільмів, ігор та багатьох інших розваг. Однак, на ньому завжди є місце і розмовам про серйозні речі, відзнакам за вклад у розвиток мистецтва та подіям, що можуть бути передвісником змін у цілих пластах сучасного мистецтва, а не тільки в американській розважальній індустрії.
Однією із таких важливих подій, що могла пройти повз широку увагу аудиторії, стала презентація нового проекту Netflix – міні-серіалу «Захисники» (англ. Marvel’s The Defenders). Майбутні «Захисники», що вийдуть вже у серпні цього року, обіцяють стати фільмом, в якому мало не вперше відсутність дорогих спецефектів, костюмів та антагоністів на кшталт «доктора Зло» та інших обов’язкових елементів супергеройського кіно, буде пояснюватися не відсутністю коштів, а логікою історії. Як у попередньому проекті каналу «Джесіка Джонс», ми побачимо героїв, які можуть бути розчавлені, зневірені, які аж ніяк не тягнуть на втілення добра із бездоганною репутацією.
.
.
Негідники тут цілком зрозумілі, практично «звичайні» люди, і від цього ще страшніші. Бійки хоч і видовищні, але без показової хореографії, наближені до реальності. Звичайно, це не нове слово у коміксах. Але відрізняється ця історія від попередніх тим, що суперсили чи героїка – не антураж, а звичайна частина життя майже звичайних людей. Акценти розставлені не на тому, як ці люди намагаються впоратися зі своїми проблемами чи поєднати дві частини свого життя, а як персонажі просто борсаються у тому хаосі, який їх оточує, і роблять що можуть. Це цікавий тип героя, що набуває все більше популярності. У поєднанні із візуальними нуарними рішеннями це підкреслює абсолютно міську історію.
Читайте також: Кай Пфайффер: «Комікси заслуговують визнання»
У напрямку «герой без суперсили» пішла розмова і цієї весни на КомікКоні у Києві під час дискусії «Сучасний український герой. У пошуках персонажа та його історії». Учасники літературного об’єднання «Зоряна Фортеця» спробували разом із гостями заходу уявити, яким би міг бути наш власний український супергерой. Дискусії передувало обговорення цього питання в мережі, збір думок та припущень.
Читайте також: Райнхард Кляйст: Я не великий шанувальник супергероїв у коміксах
Деякі були зовсім неймовірними, як от Шевченко у жовто-блакитному трико та син Порошенка, козак Мамай із шаблею та Bomjman, характерник та Халк-Кличко. Найбільш смішним був варіант про героя, якого вкусив радіоактивний їжак, а найбільш сумним, мабуть, Каратель, що вийшов з донецьких «кіборгів». Вже тут можна відстежити, що кожній трохи гротескній фігурі супергероя у трико та масці протиставлялася цілком реалістична фігура, яка дійсно могла б існувати у сучасному місці та відображає проблеми, що зараз хвилюють соціум.
.
Автор: Андій Єрмоленко
.
Подальша розмова з аудиторією вже на дискусії підштовхнула до все тих же ключових ознак сучасного героя, на які звертають увагу в Netflix. Майже всі запропоновані варіанти супергероя були так чи інакше пов’язані із його «звичайністю». Згадали навіть Котигорошка, який не був наділений ніякою надприродною силою (що доволі суперечливе твердження) та якого запропонували вважати першим супергероєм української культури. З вигаданих для українських міст супергероїв були будівничий кораблів із Миколаєва, матрос з Одеси та студент політехнічного університету, такий собі «Брюс Вейн на бюджетних засадах».
Студенти політеху викликали особливо жваву реакцію, було вигадано таємний схрон під університетом, де б вони могли обладнати свою штаб-квартиру. Основним місцем, де б діяли ці студенти, вирішили зробити Лівобережжя, як певну «terra incognita» сучасного Києва.
.
.
Герої, що борються із корупцією, герої, що борються із незаконними забудовами: майже всі подальші варіанти стосувалися звичайного життя звичайних людей, не тягнули на боротьбу із невідомим незрозумілим злом та були наближені до нуарного канону.
.
.
Єдиним варіантом, що трохи вибивався, був Звіромен із Запоріжжя, який має суперсилу керувати собаками, бере під свій контроль співчутливих жінок, які потім не дають вбивати бездомних тварин та має на меті стати мером. Але якщо подивитися на цю історію серйозно, то і в ній є відображення цілком реальних сучасних проблем Запоріжжя.
Втім, під час розмови виплив ще один цікавий момент. Культуролог та дослідниця коміксів Ольга Ковальчук вказала на основну проблему, з якою стикаються митці, що намагаються створити сучасного українського супергероя: відсутність міфології міст. Немає такого населеного пункту, що був би не просто локацією, де відбуваються події історії, а й повноправною її частиною.
.
.
І саме тут виникає головна проблема українського коміксу. Якщо ми хочемо історію, де події відбувалися б у сучасному українському місті, то відчувається певна фальш щодо героя у трико, який кидає блискавки чи літає. Це не є міфологією сучасного українського міста. Козаки та характерники, що традиційно є частиною доіндустріальної культури та історії, також мають дивний вигляд, вони наче штучно привнесені у міський ландшафт. Автор коміксу «Воля» Денис Фадєєв, однак зауважив, що в історичних коміксах подібні типи героїв уживаються дуже добре, особливо якщо це комікс, що присвяченій відомій особі, історію якої можна просто зробити альтернативною. Творці коміксів «Даогопак» підтвердили, що з іншими історичними рамками або локаціями образ козака працює дуже добре.
Читайте також: «Маленький засранець» та інші німецькі комікси
Думки експертів підтвердили глядачі. Серед вигаданих ними варіантів героя було багато історичних постатей. Запропонували створити комікс про місто Київ, у якому діяли б безсмертні засновники Кий, Щек, Хорив та Либідь. Всім також сподобалася ідея про царя скіфів, що прокинувся у наші часи та намагається якось призвичаїтись чи навпаки, не хоче приймати того, що все змінилося. Як постать доволі віддалена у часі від сьогодення, а тому оповита певною таємничістю, він може бути достатньо цікавим і не більш екзотичним, ніж сучасні мешканці, із чим погодилися майже усі учасники заходу.
Чи можна з цієї дискусії зробити висновок, що супергероїка поки що органічно не вписується в українську коміксову культуру? Можливо. Та більш імовірно, що для українського ринку зараз властивий попит на закордонну супергероїку, зважаючи на кількість перекладів, а створення власних героїв буде успішним у разі їх подібності на «Захисників» від Netflix. Саме така стратегія може призвести до того, що ми не тільки не будемо «наздоганяти» коміксову культуру інших країн, але й будемо створювати актуальні для світового ринку речі. Хотілося б на це сподіватися.
Читайте також: Як роман Франка став графічним: кілька секретів «коміксної кухні»
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook