Інтерв’ю

Британський перекладач українького походження Стівен Комарницький вивчив українську мову в школі рідного Хадерсфілда. Захоплення українською літературою перетворилося в справу його життя. Він заснував видавництво «Kalyna Language Press» та активно займається промоцією української літератури в Британії. Читомо розпитало у Стівена Комарницького про його переклади, їх комерційний успіх та англомовне видання роману Олега Шинкаренка «Кагарлик».

– Розкажіть про своїх українських родичів – батька, бабусю та тітку. Що вони вам розповідали про своє життя?

– Моя тітонька була кур’єром ОУН(Б) і потрапила в полон під час бою із радянськими військами. Я не вірю в те, що й моя бабуся також була активісткою ОУН, але їх обох схопили та запроторили в один з таборів у Воркуті. Вони потрапили до ГУЛАГу наприкінці 1940-х років. Моя тітка розповідала про цей період жахливі речі. Вона бачила там трупи, складені, мов колоди, охоронців, які вбивали в’язнів, цілі бригади вирушали у тундру і не поверталися назад. Її подруга Оксана, яка була в УПА медсестрою, розповідала, як вона колись йшла повз купи замерзлих трупів у Воркуті.

Мій батько був членом ОУН(Б). У 1955 році він втік у Британію через Центральну Європу і Північну Африку та вступив до іноземного Легіону. Він одружився із місцевою дівчиною, англійкою з Йоркширу – це й була моя мати. Коли тітка та бабуся повернулися із заслання, він знайшов їх через Червоний Хрест. Тітонька повернулася в Україну в 1990-х роках та жила у Володимирі-Волинському до самої смерті в 2007 році. У неї не було дітей, і вона залишила мені свою квартиру. Я не дуже часто буваю в Україні, а приїжджаю здебільшого у Львів та Володимир-Волинський.

Світлина publishingperspectives.com

В Україні у мене є декілька друзів. Це доктор права із Києво-Могилянської Академії Мирослава Антонович, головний редактор журналу «Київ» Теодозія Зарівна, генеральний директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська та головний редактор журналу «Всесвіт» Дмитро Дроздовський.

Читайте також: Брендінг української літератури: поради сусідів й прогнози чиновників

– Чому вирішили вивчити українську мову?

– Моя рідна мова – англійська, але я із самого дитинства щодня вивчаю українську та спілкуюся нею. У Великій Британії існує ціла мережа українських шкіл, які заснували імігранти. Всі вони пов’язані із місцевими відділеннями найбільшої місцевої української організації – Асоціації Українців Великої Британії. Я вивчив українську мову в одній із таких шкіл Хадерсфілда. Ця школа була влаштована у будинку, який колись належав багатій леді.

В 1992 році я приїхав в Україну разом із моїм батьком та купив на вуличній розкладці збірку віршів Павла Тичини. Я одразу закохався в його поезію і вирішив, що її обов’язково треба перекласти англійською. Для цього я ще ретельніше взявся за вивчення української мови, щоби переклад вийшов цілком адекватним.

– Кого ви вже переклали з українських авторів?

– Я переклав твори Любові Голоти, Василя Шкляра, Юрія Щербака, Ігоря Павлюка, Павла Тичини, а також деяких авторів Розстріляного Відродження.  Скоро ми видамо англійською «Intermezzo» та «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського. Деяких з цих авторів я обирав сам, деякі пропонували мені свої твори. Я публікував переклади в різноманітних літературних журналах, наприклад у «Modern Poetry in translation».

Разом із моїм діловим партнером С’юзі Спейт ми заснували видавництво «Kalyna Language Press» у 2013 році. Калина – це символ України, вона є певним брендом для наших читачів. Але, звісно, ми не будемо обмежуватися публікацією тільки українських авторів. С’юзі Спейт – це спів-директор видавництва, я ж займаюся перекладами.  Ми вже опублікували дві книжки перекладеної з української поезії та два романи, крім того, декілька віршів у журналах. Книжки нашого видавництва продаються в США, Австралії та країнах ЄС.

Світлина kalynalanguagepress.com

The Guardian назвав мій переклад Шеймуса Хіні для видання «Modern Poetry in translation» одним з найкращих. Редактор одного із літературних журналів в США Джон Гослі сказав, що цей переклад звучить «мов симфонія». Поет та співробітник ВВС Шон Стріт назвав його «одкровенням». Британський автор науково-фантастичних творів і поет Наомі Фойл дуже високо оцінила мій переклад роману Василя Шкляра «Чорний Ворон». Власники книжкової крамниці «Foyles» були вражені якістю мого перекладу роману Любові Голоти «Епізодичні спогади» (лауреата Шевченківської премії 2008 року) і погодилися взяти цю книжку на продаж. Ми також отримали грант від англійського відділення міжнародного ПЕН-клубу для перекладу та видання віршів поета Ігоря Павлюка у Великій Британії. В 2015 році читачі проекту «PEN World bookshelf» визнали його книжку своєю улюбленою (вона зібрала 2521 голос). Так ми поступово знаходимо друзів української літератури в Британії.

Світлина englishpen.org

Ми знайомі з іншими перекладачами з української мови у Британії. Найвідомішою серед них була Віра Річ. Вона померла у 2009 році в Лондоні. Ми регулярно публікуємо свіжі переклади з української на нашому сайті. Нещодавно, наприклад, з’явилися переклади Оксани Розенблюм та Джефрі Степанюка.

Читайте також: Письменники-перекладачі про подвійне життя тексту

– Чи можна сказати, що українські переклади мають певний комерційний успіх та свою аудиторію?

– Зазвичай перекладна література не користується значним комерційним успіхом, але ми знаємо, що з часом зможемо змінити сприйняття української літератури в Британії, і це поступово збільшить її продажі. Із січня 2016 року  ми продаємо наші видання у книгарні «Foyles» і вже маємо прихильників серед впливових у літературному світі людей. Ці кроки – основа нашого майбутнього успіху.

– Чому ви вирішили перекласти роман «Кагарлик» Олега Шинкаренка?

– Читаючи роман «Кагарлик», ми зрозуміли, що він буде мати успіх у Великій Британії серед людей, які люблять вишукану літературу. Привертає увагу експериментальна форма книжки і винахідливе використання наративних технік, а також оригінальна структура: ніколи не вгадаєш, що саме очікує в наступному епізоді. Це, безумовно, захоплює увагу читача.

Я знаю, що в Україні існує одне з найпотужніших літературних і художніх середовищ у Європі. Всі ці автори експериментують, грають із формою. Роман «Кагарлик» свідчить про це.

Читайте також: Авторитетна мультимедійність «Кагарлика» Олега Шинкаренка

– Чи може такий роман мати успіх у британської чи американської аудиторії?

– Так, ми користуємося платформою спільнокошту kickstarter.com, щоб привернути цікавість публіки до цієї книжки. Відомі у Великій Британії та Ірландії перекладачі Деніел Ган та Френк Він вже підтримали переклад англійською  роману «Кагарлик». Я вже переклав декілька перших епізодів книжки, і читачам вони сподобалися. Сподіваюсь, що книжка стане успішною.

– Чи є схожі романи в українській або британській літературі?

– Якщо порівнювати роман «Кагарлик» із іншими творами української літератури, то щось схоже підшукати неможливо. Я читав антиутопії Винниченка та Щербака, але ці книжки більш традиційні за своєю структурою та наративом. Зміна точки зору і загальна побудова трохи нагадують мені Флена О’Брайєна, але порівнювати їх неможливо.

– Як ви збираєтеся вирішувати проблему російськомовних та церковнослов’янських уривків у цьому романі, а також суржику?

– Я знаю російську мову і колись в дитинстві молився церковнослов’янською. Щодо перекладу вже придумав декілька варіантів. Наприклад, церковнослов’янську можна перекласти англійською мовою часів Біблії Короля Якова. Що ж стосується російськомовних уривків, то, мабуть, краще буде просто вказати «перекладено з російської». Так само можна вчинити і з суржиком, але попередньо пояснити, що це таке. Мені не хотілося би імітувати російську або ж суржик якимось «німецьким» акцентом, бо це тільки викличе роздратування у читачів. Переклад – це завжди лише одна з версій оригіналу. Завжди треба уявляти собі тих, хто буде його читати.

– Як саме буде продаватися ця книжка у Британії та у всьому світі? Онлайн чи у книжкових магазинах?

– Ми будемо продавати роман «Кагарлик» онлайн, як і всі наші інші книжки, а також у книжкових крамницях. Наші книжки можна знайти і на сайтах інших магазинів, наприклад, «Waterstones» та «Foyles».

– Як ви плануєте презентувати цей роман англомовному читачеві, оскільки в ньому багато типово українських локальних реалій, які не пояснюються в тексті, бо очевидні для нас, але абсолютно незрозумілі для іноземців? Наприклад, вислів «чікі-пікі», який промовив депутат Рибак, коли пропонував мільйон доларів опозиціонеру у 2010 році для переходу у провладну коаліцію.

– Ми би не хотіли додаткових проблем під час читання, тому все буде роз’яснюватися у післямові.

– Чи змінюватимете ви обкладинку для англомовного видання?

– Ні, ми збережемо оригінальну обкладинку, але додамо назву англійською та свій логотип.

Читайте також: Міжнародні книжкові проекти: варіанти співпраці

– Чи можливо організувати тур для українського письменника містами Великобританії для презентації та промоції роману?

– Ми вже організовували презентації в Оксфордському Університеті та у лондонському центрі DASH Arts. Якщо дозволять фінансові можливості, ми організуємо промо-тур, а також презентуємо книжку у лондонському  Free Word Centre.

– Чому вирішили профінансувати видання роману «Кагарлик» за допомогою сервісу краудфандингу «Кікстартер»? 

– Ми обрали спільнокошт kickstarter.com, щоб спробувати інший підхід до фінансування перекладів, подумали про те, що, якщо кампанія буде успішною, то будемо мати не лише гроші, але й справжню спільноту прихильників цієї книжки. І нам це вдалося! Ми вже маємо певні забезпечені заздалегідь продажі, а також велику зацікавленість цієї книжкою серед читачів. Крім того, Олег Шинкаренко має дар співпраці із нами у цьому проекті. Він створив переконливий відеоролик.

Сума, яку ми збираємо (3200 фунтів стерлінгів) ґрунтується на типовій ставці Британського Центру Літературного Перекладу: 90 фунтів стерлінгів за 1000 слів. Невеличка сума нам потрібна також для редагування, перевірки фактів, маркетингу, а також дизайну макета книжки для типографії.

Читайте також: 7 найуспішніших книжкових проектів Kickstarter’у