Відео

Постапокаліптична Україна, картопля на Майдані Незалежності, зруйнований «Ашан», божевільні кандидати на крісло київського мера, що стріляють один в одного, й озброєні бандити руского міра. Це і багато іншого абсурду, що останні півроку невпинно збувається, – у новому романі письменника й журналіста Олега Шинкаренка „Кагарлик”. Примітно, що автор почав писати свою актиутопію ще 2012 року. Письменник зізнається, що не шукав пророцтв, а обіграв вже наявну політичну істерію й настрої українців.

„Кагарлик” – це експеримент, який розпочався із Facebook. Щодня автор намагався додавати 100 слів роману, а кожен уривок починався трохи зміненою першою фразою відомої книги (і Біблія, і “Мобі Дік”, і “Дон Кіхот” і навіть “Борислав сміється” Франка стали донорами).

Окрім того, Шинкаренко розбивав текст музичними інтермедіями, наприклад, звуками кімнати, пральної машини тощо.

Але й після виходу роману у паперовому варіанті письменник не втрачає мультимедійного задуму. Наприклад, він записує відомих людей-авторитетів, які читають по одному розділові „Кагарлика”. Промоція не надно обтяжлива й відносно дешева.

„Я подумав, що так про мій роман дізнаються багато людей, які знають тих, хто читає уривки з нього. Причому це не обов”язково мають бути зірки журналістики, відомі поети. Мені дуже подобається, як читає Микола Леонович. До того ж, свій роман як мультимедійний – я написав для нього багато музики, яку можна послухати в інтернеті. Ці уривки, начитані на відеокамеру, також частина мультимедійного оточення роману. В якомусь сенсі всі, хто начитав його уривки на відео, також стали персонажами “Кагарлику”, – зізнається у коментарі Читомо Шинкаренко.

.

.

.

.

.

.

До речі, книга вийшла у видавництві Сергія Пантюка.

Читайте також: 5 книг про антиутопії