Майстер-клас

22 лютого у рамках Конгресу «Промоція літератури в Україні» відбувся круглий стіл на тему «Міжнародні проекти в галузі літератури. Досвіди промоції. Варіанти співпраці» за участі представників Польського Інституту, Гете–Інституту, Чеського центру, Британської Ради та Французського Інституту. Варто зауважити, що дискусія була досить практичною, адже спікери розповідали, які проекти і за яких умов підтримують та як організаторам обійтися без помилок. Модерувала зустріч Ірина Шувалова.

Анна Бубнова, Британська Рада

Акцент Насправді, Британська Рада в Україні кілька років тому дійсно мала літературні проекти, один з них – перекладацький, у співпраці з фондом «Відродження». Проте його закрили з огляду на те, що скінчилося фінансування з боку фонду, а також через те, що багато українських видавництв, що брали на себе відповідальність за друк книжок, не випускали їх вчасно.

Другий момент співпраці у нас був з літературним фестивалем у Львові. Цей проект був пов’язаний з поезією – за тиждень до фестивалю приїздили поети з Шотландії, що співпрацювали з двома українськими поетами: вони робили переклади один одного. Проект був цікавим, і нам би хотілося продовжити таку співпрацю, яка дозволяє авторам дізнаватися про їхніх партнерів, а також працювати власне над перекладами.

Щодо проектів, які були б нам цікаві у майбутньому. По-перше, 2016 рік – це 400 років з дня смерті Шекспіра, і літературні проекти, що в нас будуть, будуть пов’язані з цією датою.

Хоча нам здається, що англомовна література є всюди, насправді перекладів на українську мову британських авторів дуже мало. Ми б хотіли збільшити той обсяг сучасної британської літератури, доступний українському читачеві. По-друге, нас цікавить співпраця з британським фестивалем Hay Festival – його унікальність у тому, що він подорожує і зупиняється у тих містах, у яких літературний фестиваль ніколи не здавався можливим. Зараз він подорожує по всьому світі, і нам хотілося б, щоб він заїхав і до України. Третій напрямок, що нас цікавить – це приклад міжнародної співпраці, такий як був у моїх колег з Туреччини, коли два роки тому на London Book Fair було презентовано турецьку літературу.

Співпраця Ми не даємо грантів на мистецькі проекти. Фактично всі мистецькі проекти, які ми підтримуємо, зароджуються у співпраці з місцевими партнерами, зазвичай на це йде дуже багато часу, бо ми працюємо навіть непоквартально – у нас річні плани. Британська Рада працює з 1 квітня по 1 квітня, планування наступного року починається у вересні, тому проекти обговорюються у літній період. Якщо у вас є дуже конкретний задум конкретного проекту, ми зазвичай говоримо «ні». До нас приходять з ідеями, які ми разом розробляємо і доробляємо, тому що будь-який проект мусить відображати як українську, так і британську сторону. Зазвичай українські партнери приходять з проектами, дуже цікавими для місцевої аудиторії, але вони забувають про те, що Британська Рада є покликана для промоції в першу чергу своєї культури через встановлення місцевих зв’язків.

Помилки Зазвичай краще знайомитися з нами наперед. Запрошуйте нас на свої ініціативи для того, щоб склався зв’язок, бо будь-який проект, в першу чергу – це довіра. В Україні насправді мало партнерів, яким можна довіритися до кінця, тому дуже важливо довести, що ви – надійний партнер, що дотримує слова і не бере на себе більше, ніж може виконати.

Марія Шубчик, Гете Інститут

Акцент Усе дуже залежить від стратегії, яка нам надходить від партнерів або під час співпраці з колегами. У нас 3-4 роки поспіль був проект з підвищення кваліфікації видавців – особисто мені він дуже подобався, але, на жаль, зараз він закінчився. Зараз ми вже третій рік активно працюємо з перекладачами. Тому в принципі все, що стосується практичної частини або підвищення іміджу перекладачів – це те, з чим можна звертатися до нас.

Ми маємо розуміти, що для європейського культурного простору Україна зараз перебуває у фокусі. Ситуація, у якій ми опинилися, не дуже вдала, але от що стосується саме співпраці з європейськими організаціями, то тут цю ситуацію все ж треба використовувати.

Наскільки я бачу, є великий рівень солідарності з українськими організаціями, наші партнери дійсно намагаються допомогти. Всі розуміють, що в нас була революція інтелігенції, Революція Гідності, і якщо не вкладати ресурси в інтелігенцію українського суспільства, не стимулювати її, то складно буде працювати далі. Наші пріоритети – це література, що стосується демократичного суспільства, дитяча література, переклад сучасної драми, але основний наш фокус зараз – це філософія, література, що має у центрі активне формування громадянського суспільства.

Співпраця Ми, в принципі, все ж орієнтовані на те, що організації і партнери, які нас потребують, просто артикулюють нам своє бажання створити ту чи інші ініціативу. Ми не завжди маємо можливість її реалізувати в момент обговорення, але коли змінюється динаміка чи стратегія, то ми можемо собі пригадати: ага, був у нас партнер, що пропонував подібний проект! Ми можемо запропонувати трошки його змінити відповідно до концепції, якої потребуємо, але для цього дуже важливо, щоб партнери приходили і з нами говорили.

Помилки  Головним компонентом наших проектів є зв’язок з Німеччиною. Партнери, що приходять, часто не розуміють напрямку нашої роботи, тому ми часто отримуємо пропозицію профінансувати промоцію української літератури в Німеччині. Звісно, бувають виключення, але систематично це робитись не може. Ми привозимо німецький контент в Україну, а не український – у Німеччину. Ще один критерій співпраці з нами – це довготривалість, ми неохоче працюємо з проектами-«одноденками».

Читайте також: Микола Скиба: Підготовлений читач є найкращим лобістом видавця

Юлія Стахівська, Чеський центр

Акцент На представлення чеської культури фінанси в нас є, але нам необхідно шукати кошти, якщо ми хочемо реалізовувати якісь спільні чесько-українські проекти. Я назву дві акції, одна з яких вже була, а інша ще буде. Перша – це Ukraine Now, не літературний, а більше мистецький проект, де молоді художники показали свої роботи і таким чином познайомилися з мистецькими інституціями у Чехії. Гроші на це нам дав чеський спонсор, у якого ми просили допомогу.

Інший проект, який буде реалізовувати Чеський центр – це «Місяць авторських читань», що відбувається щороку в Чехії і охоплює кілька країн, відтепер – і Україну. Центр щоразу намагається знайти зацікавленого в Україні партнера, який допоможе як фінансово, так і у плані промоції.

Що стосується саме літературної підтримки, то якщо Чеський центр цікавить видання книги, він підтримує права та переклад, і також пише рекомендацію на грант Міністерства культури на підтримку перекладу. Існує ще невелика ініціатива – це конкурс богемістів, що його оголошує мережа чеських центрів. Його переможець їде на «Світ книги» – це ярмарок у Чехії – знайомиться там з колегами, налагоджує нові контакти і має можливість в майбутньому опублікуватися, якщо книга зацікавить видавця.

Помилки Оскільки чеська література та культура належить до «малих культур», ми не можемо робити надто вузькі проекти. Як українка я помітила одну таку ситуацію: коли кажуть, що український партнер має бути надійним, виходить, що апріорі ми кажемо: ага, Чеський центр – надійний, а от серед українців ще треба знайти надійного партнера. Мені доводилося бути у незручній ситуації, коли на заявлені презентації книжок їхні автори відмовлялися їхати в Україну. Вона для них нецікава. Вони кажуть: «ми далі Польщі не їдемо» або «тут у вас війна, чому ви мене сюди кличете?». Тоді українській стороні доводиться вигадувати той формат заходу, який забезпечить захід публікою і виконає зобов’язання перед видавництвом.

Валентина Стукалова, Французький Інститут

Акцент Наша головна галузь – це програма підтримки видання французьких книжок українською мовою. Вона діє постійно з 1992 року, і її принцип полягає у тому, що будь-який український видавець, що хоче видати книжку французького автора, може представити свій проект нам на розгляд для того, щоб отримати часткову фінансову підтримку – скажу одразу, що вона не покриває всіх витрат на виготовлення книги. Якщо проект отримує позитивну реакцію, український видавець отримує фінансову допомогу від нас, а центральний Французький Інститут у Парижі сплачує французькому видавцеві за авторські права. Є певні критерії – ми віддаємо перевагу сучасним авторам, як художньої, так і суспільно-політичної літератури, може бути також дитяча. Проект має бути аргументований – видавець повинен пояснити, чому він хоче видати саме цю книгу.

Коли ми розглядаємо проект, ми маємо на меті запрошення автора в Україну – це може бути як у рамках промоції вже виданої книжки, так і знайомство з автором, який ще не перекладений, адже не так багато французьких авторів зараз відомо українському читачеві, і ми прагнемо розширювати це коло. Також напрямком нашої роботи є проведення інтелектуальних зустрічей – ми запрошуємо авторів не лише у прив’язці до книги, а й особистостей, відомих у суспільно-політичній, інтелектуальній сфері, і організовуємо дискусії з українськими колегами.

Співпраця Якщо хочете, щоб ми щось провели, нам також треба говорити про це заздалегідь. Що стосується якихось заходів та акцій – найпростіше буде написати нам е-мейл у довільній формі. Що стосується проектів у рамках перекладу, то там свої вимоги – комісія засідає двічі на рік. Наразі інформація про підтримку програми перекладів є тільки на сайті французького посольства, але ми допрацьовуємо сайт Французького Інституту, і скоро ця інформація з’явиться й там.

Помилки Не звертайтеся до нас з проханням профінансувати будь-що – ми не можемо робити це за нашими статутами, ми можемо бути лише партнерами.

Ольга Клименко, Польський інститут

Акцент Більшість проектів видання українською мовою польських книжок є партнерськими. Загалом якщо говорити про проекти Польського Інституту, то 70% з них це ті, що передбачають наявність українського партнера, більше того – якийсь фінансовий вклад від української сторони. Не тільки наш Інститут займається виданням польських книжок – минулого року ми дослідили, скільки за період незалежності було видано польських авторів в Україні, і кількість насправді вражає. З 2003 року в Польщі існує Інститутуція при Міністерстві культури і національної спадщини, що називається «Інститут книги» – він розташований у Кракові та Варшаві, і в них є окрема програма, спрямована на видання польської літератури у світі та запрошення авторів на різні фестивалі. Українські видавці про неї знають, до неї звертаються і завдяки цьому також є багато перекладів. Відповідно до польського законодавства, ми можемо підтримати дві категорії видатків: це переклад і авторські права. Анна Бубнова говорила про «Рік Шекспіра», а у нас цього року буде «Рік Театру», і тому наші проекти буде спрямовано у цю галузь культури, зокрема – на переклад польської драматургії.

Ми також підтримуємо приїзд авторів, чиї книжки з’являються в Україні, хоча зі свого досвіду я бачу, що, на жаль, якщо порівнювати відвідуваність заходів на фестивалях, у яких беруть участь українські та іноземні автори, то з іноземцями все досить складно. Українська публіка не дуже ходить на іноземних авторів, хіба що це суперзірка на зразок Януша Вишневського. Польський Інститут не має представництв у інших містах України, але з огляду на ситуацію останніх років, зараз ми намагаємося шукати локальних партнерів зокрема у центральній та східній Україні.

Співпраця Слід пам’ятати, що ми – державні установи, до нас не можна просто прийти і сказати «ми через тиждень робимо проект, допоможіть». Це не працює. Якщо говорити про Польський Інститут, то ми працюємо в квартальних планах, за півтора-два місяці до початку кварталу ми закінчуємо приймати аплікаційні форми. Треба працювати з випередженням, тому що якщо ви запропонуєте навіть суперкласний проект, можливо ми не матимемо механізмів його підтримки, бо ми проходимо затвердження у відповідних міністерствах.

Помилки Кожен новий проект з новим партнером – це тестування, за результатами якого ми робимо висновки.  В кожній країні, які ми представляємо, є певний позитивний досвід, якого бракує Україні. Ми з радістю поділимося цим досвідом, розкажемо, як це робити так, щоб це працювало в Україні. Зараз, наприклад, ми намагаємося запустити в Україні одну з ініціатив Польського Інституту Книги, звернену на підтримку бібліотек (зокрема – маленьких, на рівні наших сільських та рай центрових). Одним з методів впровадження цього проекту є створення книжкових дискусійних клубів, що зараз є у кожному польському воєводстві.

 Світлини «Український Літературний Центр»