Інтерв’ю

Літературно-перекладацький фестиваль «Translatorium» – це єдиний на сьогодні фестиваль в Україні, присвячений художньому перекладу, що планується як щорічний. Протягом трьох днів у фестивалі візьме участь близько 20 гостей з різних куточків країни та пройде майже два десятки подій.

Напередодні фестивалю, який відбудеться 29 вересня – 1 жовтня у Хмельницькому, його організаторка Тетяна Родіонова розповіла «Читомо» про те, що саме її надихнуло на створення події, чому у програмі немає іноземних гостей, а також про бюджет фестивалю та вектор його розвитку.

Про ідею

Ідея виникла, коли я вперше побачила, що таке перекладацький фестиваль у Гданську. Мені пощастило бути учасницею перекладацького туру CulTour.Ua, який організовувала тоді Ірина Вікирчак з Олею Гончар. Власне, наступний тур я вже організувала з Ірою. Я робила собі замітки, звертала увагу на багато цікавих речей.

 Тетяна Родіонова

Раніше як перекладачка я думала, що це може не бути цікаво багатьом людям, але потім побачила, як це відбувається в Гданську – все місто «живе» фестивалем, влада це підтримує і люди приходять на події, які можуть бути різноманітними, а не лише вузькоспеціалізованими. Мені стало цікаво і хотілось щось подібне зробити в Україні. У Хмельницькому з культурними заходами біда. У літературному плані зовсім мало всього відбувається. Зараз там проходять лише поодинокі презентації книжок та читання місцевих поетів.

Читайте також: Перекладацький літтур: чого повчитися у поляків

Про місто

Дуже добре, що нещодавно відкрилася книгарня «Є» у Хмельницькому. З її відкриттям до міста стали приїздити письменники. Є ще активісти, які лишилися в Хмельницькому і не виїхали до Києва. Але стабільної літературної події немає. Є поруч Тернопіль, в якому відбувається фестиваль «Ї», Львів, інші міста. Захотілось щось таке зробити і тут.

Це продовження культурної децентралізації. Для мене стратегічно важливо, щоб перекладацький фестиваль відбувся саме у Хмельницькому, адже це моє рідне місто. Мені дійсно шкода, що воно не залучене до всеукраїнського контексту, бо іноді складається таке враження, ніби місто існує окремо.

Про організацію

Організаторка фестивалю не тільки я, а перекладацька група «VERBація». Я є ініціаторкою її створення, але загалом це 3 людини. У Хмельницькому долучаються й активісти. Коли я працювала на фестивалі Intermezzo Short Story Festival у Вінниці, то побачила кухню зсередини й зрозуміла, як це складно і що все треба планувати дуже заздалегідь.

Організаторки та учасники фестивалю

Ми почали планувати фестиваль «Translatorium» у вересні-жовтні минулого року. Тоді нам місцеве управління культури відмовило у допомозі після довгих переговорів. На жаль, у пріоритеті зараз не такі події, тому що їм хочеться робити щось масове та помітне, а наша літературна подія досить камерна. Після відмови ми звернулися до міської ради, й тепер вона нас частково підтримує. Ми намагались звертатись до спонсорів, але їм, на жаль, все це незрозуміло й нецікаво. Тому ми розраховуємо в першу чергу на себе, на підтримку міської ради й партнерів (Хмельницький національний університет, який дає нам майданчик і допомагає частково з поселенням учасників, книгарня «Є», мовна школа «ОЛА» та ін.).

Читайте також: Література у провінції: 5 книжкових ініціатив українських міст

Про події

10 вересня у нас відбулась передфестивальна подія, на якій ми розповідали про «Translatorium». Ми виступати з проектом «BEAT під БІТ», який ми вже представляли на Форумі видавців та Книжковому Арсеналі. Таким чином ми хотіли зацікавити місцевих жителів, щоб вони не думали, що переклад — це лише нудні лекції.

Ми вже запустили промо-кампанію в Facebook, з партнерськими ЗМІ, зараз вже готуються флаєри до друку, афіші, сітілайти. Для маленьких міст це важливо, тому що дуже важко людей затягнути на якусь подію — публіка не така відкрита, як у Києві. Люди часто думають, що це суперінтелектуальна тусовка, в яку не всі вписуються.

Ми власне через це вирішили поділити програму на два блоки: один з них – це події в університеті, в якому навчалася вся перекладацька група «VERBація», та у якому хочеться зробити класні й корисні заходи для студентів, бо це вакуумне академічне середовище. Другий блок – це події в центрі міста на інших локаціях – книгарня «Є», кав’ярня мовної школи «ОЛА». Це зустрічі з видавцями, перекладачами, поетичні читання. Однією з ключових подій фестивалю буде Ніч поезії та музики, яка теж, сподіваюся, приверне увагу багатьох. Адже окрім суто літератури, там буде ще й хороша сучасна музика.

Про кризу неформальної та академічної освіти

Навіть у поганому університеті може бути хороший викладач, який хоче щось донести, руйнує бар’єри, розказує про те, що відбувається в літературному світі. Якщо викладачі – переважно старше покоління, то часто вони просто незацікавлені в цьому, вони люди старої школи. Можливо, це також відбувається через недофінансування. А молоді спеціалісти не йдуть викладати, бо це невигідно.

«Ниточка» поколінь десь загубилася. Я знаю, що Остап Сливинський – чудовий перекладач, він викладає і його студенти – щасливі люди й «включені в сучасний процес». Або Неля Ваховська чи Наталя Іваничук. У нашому університеті таких активних перекладачів немає. Це переважно академічні викладачі, вони дають трохи іншу базу. Сподіваюсь, і вони долучаться до нашої події.

Читайте також: Засновники Litosvita: Криза академічної сфери сприяє неформальній освіті

Про учасників, програму та акценти

Ми підбирали учасників під формати й формати під учасників. Щоб це всім було цікаво, щоб це було їхнє, щоб всім було комфортно.

В університеті програма розпочнеться з лекції від Ірини Савюк. Потім пройде дводенний воркшоп з поетичного перекладу від Ані Вовченко. Буде також семінар-лекція з перекладу фільмів за участі Каті Поправки, яка працювала на багатьох кінофестивалях: і «Docudays», і «86». Окрім того, в перший день фестивалю в університеті (і це принципово) відбудеться презентація поетичної збірки Яна Ваґнера «Блюз кентаврів» за участі перекладача Марка Бєлорусця.

Читайте також: «Блюз кентаврів» Яна Ваґнера: переклад як спроба наближення

Якщо говорити про програму поза університетом, то це буде більше формат розмов. Остап Українець сам зголосився провести лекцію замість презентації нового перекладу. Інші заходи – це зустрічі-розмови, дискусії, поетичні читання від поетів-перекладачів, які є учасниками платформи «Umbrella».

Щодо видавців, то у нас буде подія – зустріч-розмова з Юрком Завадським. Це представник тернопільського видавництва «Крок». Хочеться поговорити з ним про видавничу кухню, про те, як це працює, з якими проблемами доводиться стикатися перекладачам, що з цим робити. Що робити молодому перекладачеві, якщо він тільки закінчив університет і як налагодити співпрацю з видавництвом.

Наступного року ми плануємо запросити перекладачів з інших країн, є люди до яких хочеться звернутися, поки що треба почати з чогось малого, а потім можна і закордонних гостей привозити, придумувати нові формати.

Наприклад, на фестивалі в Гданську був дуже цікавий захід: зустріч Ольги Токарчук та її перекладачів. Остап Сливинський був від України та ще четверо з інших країн. Це була одна дискусійна панель і всі вони говорили про складнощі перекладу своїми мовами, про сприйняття одного твору в різних країнах. Дійсно, це дуже хороший формат. Цікаво було б залучити перекладачів, які перекладають українську літературу за кордоном. Також, якщо все вдасться, будемо сподіватися на підтримку Українського інституту книги. Можливо, разом у співпраці з’являться нові ідеї.

Ми йдемо в університет, бо хочеться бачити якісних перекладачів, тут ідеться про кадрову готовність ринку. Адже зараз надто багато розмов довкола цього, але мало реальних дій.

Якщо всі учасники приїдуть, всі події відбудуться, якщо від університету й від місцевої публіки будуть хороші відгуки – я думаю, це буде найкращий результат.

Про промоцію фестивалю

Найкраща промоція – робити передфестивальні заходи. Але не просто прес-конференції чи сюжети на місцевому телебаченні. Власне, це мають бути заходи, які будуть цікаві людям, які формуватимуть враження про фестиваль.

На жаль, зараз Хмельницький асоціюється лише з великим ринком і ми дуже хочемо зруйнувати цей стереотип. Хочеться, щоб була подія, яка культурно маркуватиме місто.

Бюджет цьогорічного фестивалю – мінімальний, це близько 30 тисяч гривень.

Я думаю, що далі буде легше, ми себе вже якось зарекомендуємо, що дозволить залучити більше партнерів і спонсорів, щоб запросити іноземних учасників.

Ознайомитися з програмою фестивалю «Translatorium»

Фото надані прес-службою фестивалю