Інтерв’ю

Німецький графік та аніматор Райнхард Кляйст створює фантастичні та захопливі історії, малює гротескні та хворобливі графічні новели в апокаліптичних міських районах. Його утопічні комікси передають бачення реальних подій та викривають багатошаровий портрет суспільства. В той же час Кляйст приділяє багато уваги графічному журналізму. Під час Форуму видавців він запропонує воркшоп для українських коміксистів та ілюстраторів, результатом якого має стати друга комікс-газета Goethe-Institut. Про першу можете прочитати тут. 

Читомо уже встигло поспілкуватися з Кляйстом та розпитати його про біографії у форматі коміксів, супергероїв та комікс-скетчі, які він робитиме на очах у глядачів під час виступу українського гурту «ГИЧ-Оркестр» на Форумі видавців. 

– Райнхарде, ви зробили чимало коміксів за біографіями видатних історичних постатей: Фіделя Кастро, Говарда Лавкрафта, Елвіса Преслі тощо. Чому саме життєписи надихають вас на створення графічних історій? Які особливості подачі біографій у форматі коміксів?

– Під час роботи над біографіями мені хочеться зображувати не лише історії кохання, а показати тему, яка знаходиться за межами цієї історії. В коміксах за мотивами біографії Джонні Кеша простежується тема свободи та ув’язнення у звичайній в’язниці або у в’язниці, в яку люди самі себе заключають. Біографія Кастро мала різне ставлення до понять ідеологія та ідеали.

Комікс дає мені можливість картинками зобразити історію, яка передає глядачу все, що відбувається на інтуїтивному рівні: як це знаходитися на сцені та відчувати страх або бути на Кубі у магазині та не мати достатньої кількості продуктів. Це ті моменти, які завдяки коміксам можна оживити та дати відчути.

Райнхард Кляйст

 – Серед ваших коміксів є і всуціль чорно-білі роботи, і замальовки з окремими кольоровими акцентами, і повністю кольорові скетчі. Як ваші різноманітні зображальні техніки впливають на смислові акценти в коміксах? Хто допомагає вам із візуальною частиною? Як загалом виглядає процес роботи над коміксом для вас?

– Саме перед початком роботи я думаю над тим, як це візуально повинно виглядати. Для створення книги «Боксер» я обрав стиль Вілла Айснера. Стиль зображеннь в англійській книзі про Ніка Кейва орієнтований на ілюстраторів 90-х років, а саме Кента Вілльямса та Пауля Поп.

Комікс Кляйста

Подорожній щоденник про Кубу я хотів зробити у кольорі, щоб мати змогу передати температурні відтінки. Візуальна частина – це 100% моє, а з написанням текстів, їх редагуванням та пошуком, обговоренням нових ідей мені допомагає редактор мого видавництва.

Процес малювання повністю класичний: спочатку я створюю текстовий документ, як сценарій для фільму, потім ескізи для розмітки сторінок і наприкінці підготовчі малюнки для останніх сторінок. З чорнилом працюю на папері, потім роблю скан та редагую на комп’ютері, додаю текст або роблю макет. Тоді все відправляю до мого видавництва і пізніше отримую готову книгу.

Читайте також: «Маленький засранець» та інші німецькі комікси

– Європейські комікси знають переважно за авторами, американські ж, навпаки – за героями. І саме останнім вдалося зайняти вагоме місце в сучасній масовій культурі. Як ставитеся до загальної коміксовізації всього, що довкола? Можливо, ви й самі мрієте про те, аби за якоюсь із ваших робіт зняли байопік?

– Я не великий шанувальник супергероїв у коміксах. Там для мене немає нічого нового. У фільмі можна тепер зробити у плані техніки все, проте хороші сценарії мало хто пише.

Насправді, я дуже багато працював з людьми в кіноіндустрії, які хотіли зняти фільм за мотивами моїх коміксів, проте далі розмов за кавою та підписання договорів нічого не пішло.

Комікс Кляйста

– Що зараз відбувається із німецьким коміксом загалом? Які жанри, теми і автори популярні? Чи сприймається він як повноцінний літературний жанр (із чим в Україні, зізнаємося, проблеми)?

– Німецький комікс наразі в гарному стані. Ще 15 або 20 років тому було дуже скрутно. Проте зараз існують амбітні проекти, комікси постійно обговорюються в ЗМІ, роботи багатьох колег, також мої книжки перекладаються закордоном та Ґете-Інститут надає велику підтримку.

В Німеччині тенденція до зображення історичних, темних картин, що й не дивно з огляду на нашу історію. Рекомендую книгу Ірміно фон Барбара Єлін, що має великий попит. Це протистояння з німецькою історією з точки зору подорожньої.

Читайте також: Мрію, щоб ми могли говорити на актуальні теми мовою коміксів

– Окреме місце у вашому творчому доробку займають скетчі-замальовки за мотивами подорожей, спільний подорожній проект із Ґете-Інститутом. Чи розвиватимете далі жанр «туристичного коміксу»? Які країни хотіли б відвідати? До слова, в Україні надзвичайно гарні краєвиди.

– Боюсь, що під час цієї поїздки не вистачить часу у повній мірі оглянути українські краєвиди.

Ще не знаю, куди мене закинуть мої нові проекти, проте чітко знаю, що куди б я не потрапив завжди при мені будуть альбом та олівець. Хочу продовжувати свої подорожні замальовки, проте навряд чи я створю ще одну подібну до «Гавана» книгу.

Між іншим, за підтримки Ґете-Інституту я вже здійснив багато подорожей до невідомих країн і там створив велику кількість замальовок. Деякі з них представлені на моїй веб-сторінці.

В’єтнам (Райнхар Кляйст)

– Повертаючись до історичних коміксів. А чи знаєте ви історію України? Чи є в ній герой, про якого вам хотілося б зробити комікс?

– Ще ні. Сподіваюсь, під час подорожі дізнатися більше.

– На цьогорічному Форумі видавців у вас буде спільний проект із львівським гуртом «Гич Оркестра»: музиканти гратимуть, а ви створюватиме під музику імпровізовані скетчі. Наскільки я розумію, музика для вас в принципі важлива, адже ви робили коміксові біографії Елвіса Преслі, Ніка Кейва, Джонні Кеша. Що вона для вас значить? І взагалі, чи доводилося вам працювати у настільки з імпровізованих умовах, як на Форумі?

– Музика має для мене надзвичайно велике значення: я постійно слухаю пісні або аудіокнижки під час роботи. Під час затушовки коміксів я слухав твори Достоєвського, Томаса Манна чи Кормака Маккарти в аудіо форматі. А ще музика – це завжди можливість втекти від дійсності, стати кимось іншим на 3 хвилини. Тому музика має великий вплив й на мої творчі роботи.

Читайте також: Потрійне «Ось!», або Декілька поглядів на комікс-журналістику

Зараз якраз працюю над комікс-біографією співака Ніка Кейва. Я завжди належав до числа його прихильників і мав честь з ним познайомитися та залучити до проекту. Він фанат коміксів та знайомий з моєю книгою про Джонні Кеша. Процес створення біографії можна простежити тут. 

Нік Кейв (Райнхард Кляйст)

– Наостанок хотілося б поговорити про українські комікси. До останнього часу на цьому полі панувало затишшя. На вашу думку, що потрібно зробити для того, аби комікс в Україні задихав на повні груди?

– Зазраз я мало що знаю по цій темі. Сподіваюсь, дізнатися більше від колег в Україні.

Перекладала Вікторія Коржик

Чільна світлина reinhard-kleist.de