Інтерв’ю

Як створити і підтримувати жадобу до читання, розповів під час конференції  «Державна політика книжкової сфери: новий шанс для України» директор польського  Інституту книжки Ґжеґож Ґауден. За його словами, за якихось п’ять-шість років Польща домоглася зростання кількості читачів бібліотек.

На конференції у Нью-Делі до мене підійшли два індуси і спитали, скільки людей у Польщі читає. Я сказав, що дуже мало – 40%. Вони дуже здивувались, виявилось, я неправильно зрозумів запитання: йшлося про те, скільки людей у Польщі вміє читати. Ой, сто відсотків, виправився я. Тому виникає запитання: якщо сто відсотків людей у Польщі вміє читати, то чому не читає?

Тільки 40% поляків прочитали за рік хоча б одну книжку, з них – 11% людей, що прочитали більше ніж сім книжок. Це останні дослідження Національної бібліотеки. І це – катастрофа, якщо порівнювати, наприклад, зі Швецією, що має показник 80%.

Більше читають багаті та добре освічені, бідні читають мало, а з часом – ще менше.  І це показує, що різниця у суспільстві поглиблюється. Якщо ситуація буде зберігатися, Польща назавжди залишиться в Європі другорядною країною. А якщо ми хочемо мати високий рівень економічного розвитку, то поляки мусять читати стільки, скільки у країнах Західної Європи. І я повторював політикам, що у Швеції люди читають не тому, що у них багате суспільство, а суспільство багате, бо люди читають. Ця система будувалася понад 200 років.

У шведських школах діти мусять читати 20 хвилин щоденно, але не те, що їх примушують, а що вони самі виберуть. Ми маємо в Польщі таку ж проблему, як в Україні: ми намагаємось вчити дорослих людей, які не навчились раніше, на наші заходи ходять ті, хто і так цікавиться культурним життям, ми не знали, як зацікавити тих, хто до культури байдужий.

У Польщі постав рух «Громадяни культури», і цей рух склав список вимог до уряду, як зробити читання привабливим. Три роки тому прем’єр підписав із ними пакт, на основі якого постала програма. Тому суспільний тиск корисний.

Люди у в’язницях мають багато часу, щоб читати, Міноборони  має кількасот тисяч потенційних читачів, а Міністерство охорони здоров’я постійно обслуговує пацієнтів, які також можуть читати. Тому проблема бібліотек – це не справа виключно Міністерства культури.

Книжка залишається дорогим продуктом у таких суспільствах, як Польща або Україна. Тому нашою ціллю обрали бібліотеки, бо вони безкоштовні.

Уряд не змушує, а пропонує місцевій владі проекти, під які дає гроші. Шість років тому ми поклали початок програми, яка потім розвинулась у загальнодержавну. На програму, що має реалізуватися з 2014-го по 2020-й, уряд має намір виділити близько мільярда злотих.

Бібліотека – це не місце із книжковими полицями, це місце, де відбувається суспільне життя. Місце, де є доступ до культури у зручний для людини момент.

Читайте  інтерв’ю з директором Інституту книжки у Польщі Ґжеґошем  Ґауденом, записане Читомо 2010 року Польщі. 

Національна бібліотека закуповує нові надходження і на 60% фінансує закупівлю у місцеві бібліотеки. Решту грошей беруть із місцевих бюджетів.

Крім паперових, людям пропонують і електронні книжки. Ми створили сайт, де кожен поляк міг написати свій список того, що б він хотів бачити у громадській бібліотеці, але основне слово ми залишили за експертами, яких є сім: це відомі польські літератори і критики.  На купівлю авторських прав  ми отримали мільйон злотих від міністерства.

Інша справа – видавати якусь «некомерційну» літературу, яку приватні видавці друкувати остерігаються. Є три з половиною мільйони злотих на це, і кожне приватне видавництво може подати такий проект.

П’ять мільйонів злотих щороку у нас іде на промоцію книжок.   Ми фінансуємо різні теле- та радіопрограми, фестивалі.

Діє також програма підвищення кваліфікації бібліотекарів. Окрім різних професійних навичок, зокрема, щодо того, як навчити користування комп’ютером літніх користувачів бібліотек, ми їх тренуємо вести діалог із місцевою владою і боротися за свої права.

Створюються дискусійні клуби для читачів, їх вже є тисяча двісті по всій Польщі. Навіть у деяких в’язницях є такі клуби. Або, наприклад, при парафіях.

Профінансували систему каталогізації бібліотек Mac+, вона тепер є, до речі, у деяких бібліотеках України, ми готові надати доступ і адаптувати систему для вас.

Кількість читачів бібліотек перестала скорочуватися лише цього року і навіть стала зростати. Після п’яти років напруженої праці, це досить довгий процес.

Проте і в Україні є позитивний досвід, читайте історію успіху, як зробити сільську бібліотеку відвідуваною.