Book Art

Відомий чеський художник-коміксист та видавець Томаш Прокупек розповідав на Kyiv Comic Con про історію чеського коміксу та його паралелі з українським продуктом (Мирослав Григор’їв, Октобріана), а також про сучасний стан коміксів у Чехії (журнали, фестивалі, змагання, ґранти та багато іншого). Свою лекцію він назвав «Чеський комікс як мрія про Захід».

Коріння чеського коміксу

Коріння чеського коміксу сягає ще XIX століття від історії про дядька Морковичку, який є сільським мешканцем і який вирушає у великий світ. Ця історія вийшла приблизно 1866 року. Вона виникла під впливом історії німецького художника Вільгельма Буша про Макса і Моріца, що є однією з перших мальованих історій, яка потім впливала і на американський комікс.

Американський і європейський комікс відрізняє те, що американці відразу використовували хмарки у які вписували репліки персонажів. А європейці дуже довго були проти цього і аж до 30-х роква ХХ століття текст писався під малюнком.

Перший чеський комікс, що спробував використовувати американські хмарки називався «Пан Чепасек» і вийшов він у 1905 році. Але здебільшого, чехи все ж користувалися європейською коміксовою традицією і підписували картинки знизу.

Коміксова версія Швейка

Головний ілюстратор Швейка, чеський художник Йозеф Лада теж малював комікси, жартівливі серії про Франтика Вовіске і цапа Бобеше, які він почав видавати з 1922 року. Це перший по-справжньому успішний мальований серіал з текстовими бульбашками від Йозефа Лади, який досі перевидається. Але спеціально для газет Лада придумав нову історію походеньок бравого солдата, створивши коміксову версію Швейка.

Американське наслідування

Перша спроба видавати часопис коміксів датується 1926-1927 роками, журнал виходив недовго і називався «KOULE» (чес. «куля»). Він був наповнений переважно італійськими і американськими зразками коміксів. Метою цього часопису було привернення увагу читачів саме яскравими зображеннями.

Дитинство чеського карикатуриста Ладислава Влодека пройшло в Чикаго, де він три роки відвідував курс художника Тучкова з малювання і мав можливість бачити американські комікси. Тому те, що він творив, було під впливом американської коміксової культури тих років. І це не окремий випадок, тому що багато чеських коміксистів 20-30-х років мали якийсь дитячий досвід в Америці і звідти приносили ці традиції до чеської культури і чеського коміксу.

Ladislav Vlodek: Kocour Felix, reklama na firmu Elektrolux, 1926

Першу героїню чеського коміксу, яка отримала втілення у повноекранному фільмі, звали Пепіна Рейхольцова. Фільм вийшов у 1932 році. Рейхольцова є такою дурнуватою мешканкою села, яка потрапляє у місто, і на цьому конфлікті села і міста й побудована вся історія.

 Популярний муравлик Ферта

Одним із джерел походження коміксів у Чехії завжди були часописи і журнали. І от герой Ферти Мраминець, який став одним із найпопулярніших книжкових персонажів Чехії, також походить з коміксу.

Спочатку історія Ферти була коміксованою, а потім його автор Ончей Секора після популярності комікса опрацював його і перетворив у книжку. Дуже багато історій про цього мураху перекладалося усіма мовами, є російське видання, але є й український переклад «Муравлика Ферти», що було видане після того, як Чехія увійшла до складу соціалістичного блоку.

Українські сліди й ідеологічна конспірація

До чеської історії коміксу проникали й українці, наприклад, Мирослав Григор’їв. Його батьки брали участь у визвольних змаганнях початку ХХ століття, і після того як Україна стала більшовицькою, змушені були виїхати і оселилися в Чехословаччині. У 30-х роках Григор’їв працював для часопису «Скаут» і малював зображення з різними історіями про скаутів. У 40-х працював у часописі «Дитяча надія» і намалював комікс про історію відкриття Америки Колумбом.

Читайте також: «Маленький засранець»

та інші німецькі комікси

Після того, коли до Чехії прийшли більшовики, як і багато інших, Мирослав виїхав із Чехії і оселився у США, де працював більше як художник. Мирослав співпрацював із чеським автором коміксів Ярославом Фоґлером. Він відомий насамперед своєю серією «Rychl? ?ipy» (чес. «Швидкі стріли»), яка вийшла вперше у 1938 році і розповідала про п’ятьох жвавих хлопчаків. Потім справи пішли гірше, бо німці під час Другої світової забороняли комікси. Але ситуація не стала кращою і після 1948 року, бо більшовики вважали комікс якоюсь буржуазною забавкою і надлишком, тому теж їх не підтримували.

Одним із персонажів, якому вдалося все це пережити, був Ферта Мраминець, але  дорогою ціною, оскільки йому довелося включитися в ідеологічну боротьбу і виступати проти всіляких буржуазних ворогів. Наприклад, Ферті Мраминецю довелося боротися з колорадським жуком, який був американським агентом і він захищав свою землю від поганих американських жуків.

Символ боротьби для Кая Саудека

Але в 40-х роках починає творити зірка чеського коміксу Кая Саудек. Хоча спочатку він творив свої тексти і малюнки дуже обережно, тільки в якихось шкільних часописах. У Саудека була дуже непроста доля. Він народився 1935 року в єврейській родині, і коли прийшли німці, то він із своїм братом, який потім став відомим фотографом, опинилися у концентраційному таборі. Після Другої світової, яку їм вдалося пережити, прийшли комуністи, і багату родину змусили віддати все майно, а Саудкові заборонили не тільки вчитися малювати в університеті, а й взагалі навчатися на будь-яких спеціальностях.

Читайте також: Три випадки з історії андеграундного коміксу

Тому після закінчення школи Саудек мусив працювати на усіляких важких роботах, а комікс став для нього символом боротьби і символом того, що взагалі комуністи забороняли — всього вільного і незалежного. Це була така лихоманка, коли він малював зображення, навіть не сподіваючись їх видати. Інспіровані вони були американськими коміксами, які він діставав через родичів з Америки дуже спорадично, але вони надихали його. Так він працював протягом 50-60-х років, і навіть не маючи професійної освіти, зміг виробити свій специфічний стиль і своє бачення того, яким має бути комікс.

У 60-х роках усе починає змінюватися, стає легше, і поступово все йде до Празької весни 1968 року. Це відображається і в історії коміксу. «Хто хоче вбити Джессі» — цей фільм був створений на основі коміксу, і у 1966 році Кая Саудек був запрошений до участі у ньому.

Фільм був задуманий як пародія на американську коміксову культуру, але з нього дуже видно, що автори навпаки захоплені коміксами і хочуть говорити про них позитивно, а не негативно. Він розповідає історію про те, що одному науковцеві у сні з’являється прекрасна дама, яка повністю змінює його життя, а комікс з’являється у фільмі як певні вставки, елементи. Крім того, герой фільму читає саме ті комікси, які малював Саудек, і таким чином комікс проникає у фільм. Цей фільм відкрив Саудекові шлях до кар’єрного росту: він починає публікуватися у різних часописах. Треба сказати, що його манера досить самоіронічна й інколи важко відрізнити, де він малює серйозний комікс, а де цей комікс жартівливий і пародійний.

Читайте конспекти лекцій FanSchool від Ростислава Семківа про титанів кіберпанку й похмуре майбутнє
та Галі Глодзь про еволюцію фентезі

Однією з ідей Саудека – зображення красуні Муріель і чоловіка з майбутнього Ро. Це мала бути серія коміксів, задумана разом із автором сценарію Мілошем Мацовкєм. Але до кінця 60-х вийшли лише дві частини з цієї серії випускалися.

В 1968 року у Прагу увійшли танки під керівництвом радянського союзу і всі вільнодумства зупинилися, зокрема і комікс, і творчість Каї Саудека. Власне, ті дві частини коміксів, які він підготував – близько 120 сторінок – змогли вийти лише після 1989 року, після демократичної революції у Чехії. А до того Саудек не міг публікуватися, його витіснили з часописів і не було ніякої можливості видавати комікс.

У 1969 році парадоксальним чином було створено перший часопис «Ctyrlistek» (чес. «Чотирилистник»), з чотирма персонажами ? Песиком, Кішкою, Поросятком і Зайчиком. За всіх режимів йому вдається виживати і до сьогодні його читають чеські діти.

Октобріана і «Прогресивна політична порнографія»

З перелому 60-70-х років походить історія про Октобріану ? одну з найдивніших в історії чеського коміксу, вона трішки пов’язана з Україною і Києвом. Історія починається зі сценариста Петера Садецького, який вирішив, що він хоче бути популярним на Заході і заради цього видає історію повногрудої дикунки, яка бореться із цивілізацією і пропонує найкращим чеським реалістичним художникам малювати цю історію.

Але він змушений був емігрувати, у 1967 році він виїхати до Німеччини і там хотів продовжувати працювати над своєю історією, але виявилося, що ця дикунка нікому не цікава. Тож Садецький почав шукати способи, як її змінити і перетворив Октобріану на жінку, яка бореться за ідеали соціалістичної революції. Він намалював їй на лобі зірку і зробив з неї комічного персонажа.

Читайте також: Три історії про український комікс

Садецький придумав таку легенду, що нібито ця Октобріана є частиною боротьби української підпільної організації, яка називається ППП «Прогресивна політична порнографія» і що вони таким чином висловлюють свій протест проти радянського режиму.

На диво, ця історія, на відміну від дикунки, була сприйнята на Заході дуже добре. Вона вийшла в Німеччині і в США. У цій історії добре видно, як пролягла ця залізна завіса між Сходом і Заходом, тому що на Сході такий комікс не може виходити, навіть не може існувати така група, а на Заході, де андеграундний комікс існував, люди справді повірили в цю історію.

І лише потім з’ясувалося, що у коміксі є помилки, неправильна російська мова, непідтверджені факти та інше, і все-таки спливло на поверхню, що це вигадка і містифікація.

 Від заборон до буму

За часів комунізму комікси засуджувалися, і видавці коміксів намагалися якось викрутитись. Наприклад, вони брали за основу історію якихось комуністичних письменників, а в цей текст намагалися вставити нормальну картинку і таким чином обійти цензуру.

Одним і з таких авторів став український радянський письменник-фантаст Ігор Росоховацький, його історія «Зустріч у пустелі» була перетворена на комікс.

До нормального розвитку комікс у Чехії повернувся після 1989 року, після падіння комуністичного режиму. Якщо раніше комікс був заборонений, то у 90-х спостерігаємо зворотну реакцію: виникає дуже багато коміксів, перший серйозний часопис «KOMETA» (чес. «комета») для їх публікації. У «Кометі» публікувався і Саутек, й інші автори, і їх тиражі досягали 100 тисяч, тобто, почався коміксовий бум.

Немало на чехів упливав французький комікс, це пояснюється тим, що за радянського періоду саме їх видавала французька комуністична партія, їх можна було дістати і в Чехії. У той же час виникають політичні або еротичні комікси. Але поруч із ними виникають нові медіа, вони стають усе популярнішими і швидшими, ніж комікс. Не було дуже яскравих художників у цей період, тому з другої половини 90-х роках спостерігається певний спад коміксового мистецтва.

 Більше жахів, коміксів і часописів

Відновлення коміксу відбувається з появою часопису «CREW», назва якого є мовною грою, оскільки нагадує чеське слово «krev» (чес. «кров») і таким чином відсилає до жахів.

Цей часопис представляє американську традицію коміксу, але водночас у кінці 90-х на початку 2000-х років починають виникати так звані «фанзи» ? нові малотиражні невеличкі видання, зокрема видання часописів про комікси.

Одним із таких часописів був «AARGH!», ним Томаш Прокупек займається від часів його виникнення. Мета цих часописів показати чеським авторам і художникам можливість іншого розвитку цього виду діяльності, аніж простий американський тренд.

Часопис «AARGH!» ґрантово підтримується Міністерством культури, тому є можливість робити спеціальні номери, присвячені конкретній темі чи проблемі, зазначає Томаш Прокупек.

Одним із найбільш авангардних і експериментальних часописів є «KIX», який пропонує експерименти у галузі коміксу, він має формат А3, такої великої газети, насамперед він є цікавим з погляду зображень. До нього малюють художники, які коміксами не цікавляться, але їм цікавий саме такий експеримент.

Борис Філоненко: Комікси з національними героями зараз на часі

 Пізня манґа

Досить пізно до Чехії проникає японська манґа. Є спеціальні фестиваль, присвячені манзі, один з них проходив у Празі, але найбільший проходить у другому найбільшому місті Чехії Брно, і називається Animefest і кожного року він збирає усе більше і більше прихильників аніме.

Важливими подіями у житті чеського коміксу є фестивалі. Восени проходить KomiksFEST!, одним із запрошених на нього гостей був і український автор Ігор Баранько, який є, можливо, одним із найвідоміших українських коміксистів у світі.

Навесні ж проходить, інспірований журналом «CREW» — CREWCON, він зорієнтований, швидше, на таку американську традицію коміксу і американську коміксову культуру.

Важливою складовою коміксової культури в Чехії є конкурси. З 2011 року проходить конкурс CZ.KOMIKS, зорієнтований цей конкурс на студентські роботи, нагородою там є поїздка у місто Анголем у Франції, де проходить найбільший коміксовий фестиваль у Європі. Завдяки цьому конкурс завжди славиться тим, що туди надсилають багато цікавих робіт і він просуває молодих авторів.

Ще одним конкурсом є ARNAL, який названий на честь одного з персонажів Каї Саутека, цей конкурс відкритий для всіх і він також має хороші великі подарунки.

Є також і нагороди. Наприклад, Muriel, яку дають щороку за найкраще зроблений комікс попереднього року, що призначений дорослій аудиторії.

7 кг ваги історії чеського коміксу

Ще одним виявом зацікавлення чеської культури коміксом є те, що ми намагаємося визначити історію становлення коміксу в Чехії. І завдяки тому, що ставлення суспільства змінилося до цього всього, можна навіть отримати якісь ґранти на те, щоб займатися вивченням історії коміксу. Вони мали змогу попрацювати і видати історію чесько-словацького коміксу ХХ століття, вона вийшла у 2014 році – це близько 1000 сторінок і 7 кг ваги. Автори вірять, що вони дуже детально опрацювали комікси Чехії і Словаччини, і це така ґрунтовна академічно-історична праця.

Чеські реалії і проблеми у коміксах

Комікс стає способом поширення якоїсь більш серйозної інформації, таким проектом є наприклад «Ми досі перебуваємо у війні». З 2011 року це була і книжка, і окрема виставка. Її суть полягала в тому, що були занотовані спогади різних людей про Другу світову війну і життя у комуністичній Чехословачинні. І за цими спогадами був створений комікс. Тобто така форма є більш доступною молодшій генерації, аби пояснювати складні речі у цікавій формі.

Ці комікси були зображені на великих панелях як пересувна виставка, яка може бути представленою у різних місцях, зокрема, вона була представлена і в чеському парламенті.

Мабуть, найуспішнішим коміксом є комікс про Алоїса Небеля. Це працівник чеської залізниці, самотній і трішечкий дивний, йому приходять образи із різних періодів історії Чехословачинни, він їх бачить ніби на власні очі. Популярністю цього коміксу стало те, що він став основою для анімованого чорно-білого фільму і дуже популярного, який поширився не лише у Чехії але й у Європі, і отримав низку нагород як найкращий мальований фільм.

Одну із тем, яку порушує цей комікс, є дуже болюча для чехів тема, оскільки дія коміксу відбувається у Судетах. Це регіон, де до Другої світової жило багато німців і після війни ці німці були насильно виселені з цих територій. Це одна із чеських історичних травм. То був дуже поганий крок, який ґрунтується на принципі колективної вини, і чехи його зараз засуджують, але ця тема допомогла поширити і привернути увагу до коміксу.

Відомим є ім’я Луції Ломової, яка видає свої комікси закордоном, зокрема у Франції. Перший називався «Анна хоче зістрибнути» і розповідав про дивні 90-ті роки у Чехії, коли один режим впав, а інший тільки починав жити.

Другий комікс називається «Дикуни» і перекладений французькою і польською, розповідає про чеського мандрівника, який мандрував до Південної Америки у ХІХ століття і звідти привіз до Праги південноамериканського індіанця. Власне, комікс про те, як чеське суспільство не завжди успішно приймає щось чуже, йому не властиве.

Ще один комікс, який також став популярним у Франції називається «Про історії» і розповідає про життя трьох ромів у Чехії, які належать до різних вікових і суспільних груп і мають різний досвід. І розповідає цей комікс про буденне життя такої-от чеської меншини.

І ще одна історія про групу Tin Can Forest, вони живуть у Канаді, це авторська пара. Мартін Чолек, який емігрував з Чехії до Канади, і його дружина Пад Шевчук, яка є третім поколінням української діаспори у Канаді, — вони створюють такий собі симбіоз.

Цей симбіоз полягає в тому, що кожен з них так чи інакше використовує свій бекґраунд.

Мартін використовує чеські мотиви і він є таким продовжувачем традицій Еллади, Пад використовує східнослов’янський фольклор, плюс вони обоє слідкують сучасною коміксовою традицією. У результаті це витворює дивне поєднання, яке є і сучасним, але заглиблене у щось давнішнє, попереднє.

Цікаво підсумувати увесь досвід чеських коміксів. Йдеться про те, що ті чеські комікси, які стають популярними на Заході, не є продовженням якоїсь уже існуючої традиції, вони не зображають монстрів чи істот з інших планети, вони розповідають історії про чеське суспільство, чеську реальність, історії, які зрозумілі іншим людям.

Не потрібно завжди сліпо копіювати те, що відбувається на Заході, говорить Томаш Прокупек, але безперечно треба знати всі традиції та ідеї, які там виникають, проте базуватися на своєму унікальному.