Book Art

Історія перша. Комікс як арт-об’єкт

Не читати текст Сергія Жадана, а показувати його в картинках, вирішили чотири мистецькі організації з України та Польщі і створили приблизно рік тому графічний роман «Ворошиловград» за однойменним твором  письменника.

Комікс – той вид мистецтва, що має свою нішу на літературному ринку в Польщі і Росії, але зовсім не розвивається в Україні, тому експериментувати на цю тему з популярною книгою (а «Ворошиловград» у 2010 став «Книгою року BBC» – Ред.) було дуже цікаво, розповідає Ярослав Мінкін із луганського літературного угруповання «Стан», що стало одним із співорганізаторів проекту.

Надрукували тисячу екземплярів, виявили жвавий інтерес, але не так через комікс, як через Жадана, зазначив він.

«Літератори останні 10 років в Україні замінюють рок-зірок. Книжки купують, щоб взяти автограф, а не щоб читати. Ми не мали спокус «підняти бабло». В Україні, як на мене, на цьому заробляти взагалі не можна», – вважає Ярослав Мінкін.

 Історія друга. Комікс, кіно і фестивальна культура

Директор одеського видавництва «Євгеніос» Євген Марік переконаний: не буває неприбуткових справ, головне – почати.

«Євгеніос» із 2007 року видає комікси: пригодницькі історії, фентезі, іронічні та історичні детективи. Один із таких графічних романів – історичний детектив «Максим Оса» українського художника Ігоря Баранька – зараз екранізовують.

За словами Євгена Маріка, зараз над фільмом працюють на кіностудії в Токіо, і Євген Баранько контролює процес як арт-директор фільму. За переконанням видавця, секрет успіху комікса – в авторові.

«Ігор Баранько скрупульозно вибудовує діалоги, створює захопливий,  непередбачуваний сюжет. В його основі – історичні факти: Запорізька Січ, козаки. Деколи одна така мальована історія приносить більше користі Україні, аніж тисячі слів, знайомить іноземців із нашою культурою, світоглядом і прагненнями», – зауважує він. Деякі комікси видавництва нині експонуються у спеціалізованих музеях у Бельгії, Китаї та Росії.

Як стверджує видавець, комікси об’єднують цілу фестивальну культуру. Так, в Одесі у 2003-му започаткували фестиваль мальованих історій, який з часом розширився. На сьогодні в Одесі збирається секція аніме, а в Києві – традиційного і сучасного мистецтва. До уваги гостей фестивалю – майстер-класи визнаних майстрів, презентації нових видань та ярмарок коміксів.

Історія третя. Комікс як різновид альтруїзму

Автор графічних історій Ігор Бежук придумав «народні символи Євро-2012» Яся та Івася.

Вони з’явились як альтернатива «офіційним» Славекові та Славку і зібрали прихильників як серед українських, так і серед польських читачів. Спочатку автор викладав їх в інтернет, а тоді у 2012 році історії про Яся та Івася видали окремою збіркою.

Проте художник визнає, що попри суспільну актуальність і досить активне поширення коміксу, говорити про його комерційний успіх рано.

За його словами, автор коміксів в Україні існувати тільки з власної творчості не може, тому багато хто працює на закордонні видавництва. А видане тут, як зауважує Ігор Бежук, – розраховане на вузьке коло поціновувачів, тому що у суспільстві живе стереотип, що комікс – це щось несерйозне, для дітей, зауважує Ігор Бежук.

«Виходом для художника є пошук своєї ніші, свого сегменту читачів, – говорить він. – Коли я створював історію про Яся та Івася, орієнтувався спочатку на футбольних фанів, потім в історію стали вплітатися різні соціальні та політичні нюанси, пов’язані з підготовкою до чемпіонату».

Зараз Ігор Бежук працює одразу над кількома історіями: про вояків УПА та про Юрія Кульчицького, засновника першої у Європі мережі кав’ярень. Каже, сьогодні в Україні коміксами займаються романтики-ентузіасти, для яких це – своєрідний різновид альтруїзму.