Новини

Від розрахунку бюджету книжки до появи її у книгарні – про схему роботи над видавничим проектом розповів головний редактор видавництва «Laurus» Микола Климчук. Лекція відбулась в рамках курсу із видавничого менеджменту «Книжка як комерційний продукт», який організували культурно-видавничий проект Читомо та ініціативна група «Альтернативна освіта». 

Як книжці потрапити на полиці книгарень 

Усі книги на світі поділяються лише на дві категорії: легкі та важкі. До перших ставлять просте запитання: «А що почитати?». І відбувається це безпосередньо у книгарні. Важкі книги – це ті, за якими читач цілеспрямовано йде до магазину і купує за будь-яких обставин.

Дитяча література – дуже специфічна ніша, тому що спеціалізованих видавництв багато, вони найбільше з усіх конкурують між собою. Саме тому видавництво «Laurus» намагається не видавати дитячих книжок, а «годується» переважно історичною літературою (однак дитяча книжка «Три оповідки» Умберто Еко та путівник столицею України для маленьких «Мій маленький Київ» Анастасії Денисенко здобули чимало відзнак, серед них й іноземні – Читомо). І, до речі, видати й продати 1000 примірників нішевої книги, зокрема історичної, набагато простіше, ніж 3000 примірників популярного жанру.

Читайте також: Анастасія Денисенко: Путівники від Laurus для прогулянок і «своїх» місць

Унікальність книжки ? понад усе

Найголовніше у книзі – це її точка доданої вартості. Якщо простіше, то це те, що робить її «продаваною» та згодом успішною. Люди люблять нестандартні проекти, які перші у своїй категорії. Наприклад, нове видання шкільної класики ? «Кайдашева сім’я» видавництва «Основи», особливістю якої є колажі. Такого раніше з творами Нечуй-Левицького не робили.

Видавництво «Laurus», як правило, всю увагу звертає на текст. Є такий приклад: книгу «Рассказы» Олег Сенцов написав ще до арешту. Проект став дуже успішним, і книжка чудово продається. На жаль, це той випадок, коли автор заплатив надто високу ціну за свою популярність.

Цікава ситуація з перекладною літературою. Кожне наступне видавництво, яке видає книгу своєю мовою, хоче або переграти оригінальне видання, або зробити його зовсім іншим. Так показує практика. У видавництві «Laurus» взялися видавати книжку Білла Браудера «Красный циркуляр», яка вже була в асортименті кількох європейських видавництв. І перед редакційною командою стояло завдання видати краще, аніж було, знайти ту саму точку доданої вартості. Зараз це повноцінне видання у твердій та суперобкладинці.

Читайте також: Маніфести на 5 хвилин для видавців майбутнього

Бюджет книжки залежить від найменших дрібниць

Хороший і поганий макети книжки коштують однаково. Це варто запам’ятати раз і назавжди. А тому ніколи не можна вгадувати наперед, скільки коштуватиме книжка. Цьому передує довгий і точний розрахунок. Варто знати, що іноземні видавництва скептично ставляться до пропозицій одно- та двотисячного накладу. Це викликає у них сумнів подальшої співпраці з видавництвами.

Після покупки прав видавництво запускає процес видання книги. До роботи долучаються перекладач, коректор, редактор, верстальник, дизайнер обкладинки та інші. Велика частина бюджету  видавничого проекту – поліграфічні послуги. Загальний розрахунок показав, що перекладна книга з невеликим тиражем у наших реаліях надто дорога, і її ніхто не придбає. Вихід один – збільшити наклад і активно працювати над піаром продукту.

Важливий член редакційної команди, про якого часто забувають, це більд-редактор. У кожному проекті він має бути. Оформлення книжки ілюстраціями не сильно здорожчує процес, але в результаті це розширює аудиторію.

В організації видавництва дуже важливо також сконструювати носія інституційної пам’яті, зробити так, що коли від вас ідуть люди, то не забирають дух видавництва. Часто трапляється так, що спочатку книжку роблять отак, перевидання – вже інакше, архів видавництва невідомо де лежить, канонічних файлів ніхто не може знайти. Коли створюється нове видавництво або певна фріланс-група, дуже важливо закласти точку інституційної пам’яті, тобто правильно робити архів, правильно збирати файли, щоб потім не шукати всюди, де можна.

Видавничий must-have: що радить почитати Микола  Климчук? 

• Андре Шиффрин Легко ли быть издателем. Как транснациональные концерны завладели книжным рынком и отучили нас читать. – М.: НЛО, 2002. 

Книжка про кухню сучасного інтелектуального видавництва в широкому історичному контексті.

• Аркадий Мильчин, Людмила Чельцова Справочник издателя и автора. Редакционно-издательское оформление издания. – М.: Студия Артемия Лебедева, 2014. – 4-е изд.

Видавнича біблія для російської (і за відсутності свого аналога – української) мови.

• The Chicago Manual of Style. 16^th edition

Видавнича біблія для англійської мови, виходить з 1909 року. Існує також онлайн.

•  Артемий Лебедев Ководство. – М.: Издательство Студии Артемия Лебедева, 2011.

Існує також онлайн. Пізнавально.

Що радить подивитися Микола  Климчук?

• «Голубые горы, или неправдоподобная история» (Грузія, 1984).

Комедія абсурду. Приклад того, як працюють сучасні українські видавництва.

• «Wolf» (США, 1994).

Трилер про редактора великого видавництва, який стає перевертнем.

• «The Ghost Writer» (Франція, Німеччина, Велика Британія, 2010).

Трилер Романа Поланського. Так просто не розкажеш, треба дивитися.

Як відомо, нещодавно стартував курс із видавничого менеджменту «Книжка як комерційний продукт», організований культурно-видавничим проектом «Читомо» та ініціативою «Альтернативна освіта».

Під час першого модулю відбулась лекція керівника книжкового напрямку Yakaboo.ua Артема Літвінця

про комерціалізацію видання на українському ринку.

Світлини Оксани Хмельовської