Новини

У липні 2015 року почався своєрідний  видавничий флешмоб під назвою «П‘ятихвилинні маніфести» для Майбуття Книжкового Бізнесу, який набув значного розголосу і триває й досі. Все почалось зі статті Your five-minute manifesto for FutureBook, написаної редактором порталу The Bookseller Філіпом Джонсом, у якій він закликав людей, дотичних до книговидавничої галузі, поміркувати над тим, які можливості в епоху цифрових технологій варто використати для забезпечення майбутнього книги.

Відповідь не забарилася. Впродовж тривалого часу відомі видавці, редактори, письменники висловлювали свої думки щодо того, що варто змінити задля розвитку книги. Загалом таких  маніфестів було опубліковано понад 30. Читомо відібрало для вас найцікавіші. А з іншими ви можете ознайомитись тут.

Оригінал статті — тут

Нам потрібно змінити уявлення про те, що ми вважаємо книгою

Якщо ви скажете комусь, що щойно закінчили читати книгу, вони, ймовірно, вважатимуть, що мова йде про друковану або ж, що менш ймовірно, про електронну книгу.  Який відсоток людей припустить, що ви мали на увазі аудіокнигу чи якийсь інший інноваційний шлях споживання контенту?  Ностальгія людей щодо друкованих книг просто феноменальна. Це може бути однією із причин того, що багато людей не вважають аудіокниги справжніми книгами.

Для того, щоб інноваційні формати були широко прийняті читачами, нам варто вийти за рамки традиційного розуміння читання.

Досить критикувати нові формати

Розвиток індустрії аудіокниг доводить, що читачі готові сприймати контент у різних формах. Тим не менш, нові цифрові формати часто опиняються на лінії вогню. Їм часто закидають, що вони не такі добрі й не настільки потрібні, як справжні книги, до того ж вони навіть не намагаються бути схожими на друковані книги!

Та якщо ми рухаємося вперед, ми маємо заохочувати читачів до визнання того, що нові формати мають право бути іншими. Кожен формат має свої переваги. Жоден з них не є ідеальним.

Читайте також: Видавці та літексперти про тенденції книговидання 2015

Досить панікувати

Наша любов до друкованих книг ? проблематична. Вона стає причиною того,  що багато людей  заявляють «Книга помирає!» чи щось подібне. Невже ви не втомилися від цього? Нові формати мають достатньо перешкод і без звинувачень у «вбивстві» друкованих книг.

Дозвольте новим форматам бути новими

Слово «книга» сковане нашими уявленнями. Звісно, важко перевершити друковані книги у їх здатності відображати слова на сторінці. Проте, як ми дізналися, цифрові формати відкривають безмежні можливості для наших історій. У той час, коли багато видавців створюють цікаві, змістовні й зручні цифрові формати книг, стає зрозуміло, що такі книги мають величезний потенціал, який не варто залишати невикористаним. Тож давайте сподіватися, що в найближчі 5 років ми побачимо нові й захопливі формати наших історій і що читачі будуть готові їх сприйняти.

Оригінал статті — тут

До книг були тільки голоси

Люди запам’ятовували історії й повторювали їх знову й знову з власними доповненнями. І з кожною новою розповіддю історія змінювалася й розвивалася.

З появою книг, особливо друкованих, голос автора зміцнювався, а голос читачів (тих, які раніше були співавторами) слабшав. Як співавтори, ми можемо тільки залишати свої нотатки на полях, але не змінювати саму історію.

І тільки з розвитком інтернету бажання читачів втрутитися в історію знайшло свій вияв у фанфіках (fan fiction). Фанатські сайти наповнилися численними історіями, які іноді переростали в цілком самостійні опубліковані твори.

Цифрові книги все ще поступаються паперовим популярністю. «Найкраще, що ми маємо ? це книги під склом». Та вони не повинні бути ув’язненими під склом раритетами.

Цифрові книги можуть бути чимось значно більшим. Є 4 головних пункти, за якими цифрові книги кращі, ніж паперові:

Нескінченний простір: Цифровий екран ? це вікно у нескінченні простори. Він може сприймати і відображати будь-який тип контенту, будь-яку його кількість і масштабувати його, як вам заманеться. Нам всього лише потрібні хороші інструменти для налаштування переміщень цими просторами ? недостатньо просто вміти перегорнути сторінку.

Мінливість: Це здатність, яку ми втрати 500 років тому з появою книги Ґутенберґа. З цифровими книгами ми можемо знову змінювати історії, які читаємо, можемо співпрацювати, бути співавторами.

Коментарі: Тут не потрібно тулитися з коментарями на полях. Нотатки, посилання, доповнення, зміни, альтернативні версії, супутня інформація, статистика читання та інше ? все це можна накласти на основний текст, налаштувавши фільтри (не)прозорості шару.

Соцмережі: Так, всі є у Фейсбуці! Але як часто ви читаєте цифрові книги і ділитеся враженнями після цього? Нам потрібна соціальна інтеграція цифрових книг. Так, нам хочеться бачити коментарі від друзів, але нам також хочеться читати інші популярні відгуки. А раптом новий персонаж чи нова сюжетна лінія, які підкине читач, дозволить йому стати офіційним співтворцем? Ми хочемо мати доступ до глобального досвіду читання і творення. І ми хочемо мати можливість керувати цим досвідом.

Читання цифрових книг ? це інший і, можливо, кращий досвід. Але для цього нам потрібне правильне програмне забезпечення. Тому цей маніфест є зверненням до проектувальників цифрових книг (розробників програмного забезпечення), які творять нове покоління цифрових книг.

Спрямуйте думку поза межі книги і уявіть, чим є досвід цифрового читання і чим він може стати.

Оригінал статті — тут

Між романом і книгою

Що поєднує такі твори, як «Злочин і кара», «Війна і мир», «Міддлмарч», «Важкі часи»? Коли вони видавалися вперше, їх не публікували як цілісну книгу. Вони публікувались серійно. Люди, не знайомі з історією, схильні вважати, що речі, які вони знають, були такими завжди. Ось чому більшість людей вважають, що традиційна модель видання книг у ХХ столітті ? це саме книга, а не серійний формат. Це не так. Це також пояснює, чому ми переважно відмовляємося від основної онтологічної відмінності між романом і книгою. Це не одне й те ж. «Брати Карамазови» (також видані серійно) ? це, в першу чергу, роман; а книга ? тільки у другому, вторинному значенні.

Серійне видавництво пропонує авторам і читачам багато переваг над все-за-раз-виданням. Це дозволяє авторам відпустити свою історію ще до написання кінцівки, яку більшість людей вважають своєю мотивацією і «нагородою». Це дозволяє автору взаємодіяти з читачами під час роботи над текстом (звичайно, вони можуть ігнорувати їх, ізолювавшись від світу, якщо цього захочуть). Серійне видання дозволяє читачам взаємодіяти з текстом, який, як вони знають, ще пишеться; це впливає на сприйняття тексту й на відгуки. Це відкриває нові шляхи прогнозування подій, обговорень у зацікавлених спільнотах.

З погляду видавця, серійне видавництво пропонує безліч унікальних шляхів досягнення успіху. Видавці можуть зробити менші індивідуальні інвестиції в більш широке коло текстів і зосередити свій час і гроші на подальших текстах.

Це добре також і для для авторів: замість того, щоб багато років працювати над одним текстом, тільки здогадуючись про те, як його сприйме читацький загал, вони можуть дізнатися все вже через кілька місяців.

З тими технологіями публікації, які ми маємо зараз, можливості серійного видання стають ще захопливішими для авторів, видавців та читачів, ніж вони були в минулому. Сучасні технології відкривають нові форми творчості та взаємодії. Чому ж тоді не спробувати повернути  справді традиційний спосіб видання?

Оригінал статті — тут

Дозвольте письменникам бути письменниками

Коли письменник, який раніше публікував свої твори у видавництві, починає публікувати їх самостійно, чи може він назвати себе «більше, ніж автором (гібридним автором)»? Зазвичай ні, адже він і досі письменник.

Найчастіше автори стають видавцями для видання, в першу чергу, своїх творів. Вони self-publishing автори, самвидав-автори, інді-автори, самостійні автори. Автори з усіма прикметниками і прикладками.

Редактори створили собі репутацію завдяки нелюбові до прикметників, це правда. Вони виступають проти них за кожної нагоди. Оскільки вони знають, що справді сильний текст цього не потребує.  Редактори також знають, що для читача не має значення, чи книга видана самвидавом, чи у великому видавництві.

Нам потрібно подолати межу між традиційним виданням книг і самвидавом, покласти край цим відмінностями і врешті дати письменникам бути письменниками. Адже багато в чому цю межу вже розмито. Представники обох сторін вивчають нові способи привернення уваги читачів, прагнуть заявити про себе, бути почутими і прочитаними. Можливо, варто визнати, що всі вони в одному човні?

Важкі часи для письменників, і вони стають ще важчими

Зосередження уваги на тому, ЯК видавати відволікає нас від того, що справді має значення: якість книг та зниження фінансових перспектив тих, хто їх пише. Хоча є й винятки. Зараз важкі часи для письменників, і вони стають ще важчими незалежно від того, як автор публікує свої книги.

?  Чи можемо ми поставити в центр уваги письменників і все ж визнати, що без них ми не матимемо нових книг?

?  І чи можемо ми також цінувати ту роботу і той час, які необхідні для розвитку і становлення письменника і не наполягати на тому, що краще=швидше і не вказувати не те, що саме є прийнятним?

Врешті нам здається, що терміни «автор» і «письменник» взаємозамінні. Чому деякі письменники наполягають на тому, щоб їх називали авторами, коли інших  задовольняють «романіст», «поет», «прозаїк», «сценарист»?

Слово «автор» пасивне. Звичайно, стати автором ? це досягнення, але досягнення, яке вже відбулося. «Ви автор книги, так, але чи Ви пишете зараз?»

З іншого боку, слово «письменник» ? це «діюче» слово. Воно активне, оптимістичне, енергійне. Тому обирайте іменник «письменник» ? будьте письменниками. Зосередьтеся на написанні, публікуйте, як вам до вподоби, але публікуйте якісно.

Читайте також: Книжки року, що минув, і прогнози на 2016-ий

Оригінал статті — тут

Довгий шлях

Зацікавлення гуманітарними і соціальними науками (HSS) ще попереду. Кроком назустріч стане відкриття доступу до наукових книг, їх популяризація. На ринку наукових журналів вже зараз спостерігається збільшення кількості матеріалів у відкритому доступі ? 43% зростання кількості статей у журналах з відкритим доступом з 13,500 в 2013 до 18,000 в 2014, відповідно до  Scopus. Довідник книг у відкритому доступі (The Directory of Open Access Books  або DOAB) містить  3,288 академічних рецензованих книг 111 видавців, що є аж ніяк не ілюзорною кількістю найменувань.

Все більше і більше видавництв, серед яких і університетські, звертають увагу на  пошук нових моделей «відкритих» монографій.

Ймовірно, що відкритий доступ надалі ставатиме все впевненішою складовою видавничої екосистеми HSS. Та все ж на нас чекає довгий шлях, перш ніж «відкриті» наукові книги стануть мейнстрімом.

Зараз саме час для експериментів

Як вже зазначалося, є багато видавців, які експериментують з новими платіжними моделями для забезпечення відкритого доступу до книг. Від публікації накладів спільно з бібліотеками до субсидіювання і краудфандингу. Всі ці моделі перебувають в зародковому стані. Експерименти є необхідними для продовження розвитку цього ринку.

Вигода автору

Відкритість проведення досліджень надає безліч переваг науці, це дає змогу дослідникам допомогти у вирішенні найбільших світових проблем. Але для авторів це ще більша вигода: видимість, більший читацький загал, розширення можливостей співпраці, загальна зміна темпу у бік прискорення науково-дослідних відкриттів.

Ті наукові книги, які є у відкритому доступі, користуються у нашій інтернет-колекції великою популярністю, значною кількістю переглядів, хоча й опубліковані недавно.

Відкритий доступ не має реалізовуватися ціною якості

Ліцензії потрібні для підтримання авторів.  Авторський вибір того, де публікувати свої довготривалі дослідження, має враховувати критерій того, який видавець може забезпечити найбільшу досяжність тієї чи іншої наукової праці. Видавці зобов’язані пропонувати для наукової літератури ті ж високоякісні стандарти рецензування, виготовлення й розповсюдження, що й для будь-яких інших найменувань.

У підсумку

Все більше наукових праць і монографій з’являється у відкритому доступі, що дозволяє користуватись ними авторам, читачам і суспільству в цілому.  Так має тривати й надалі. Потрібно експериментувати й шукати стійкі моделі публікації.  Авторам-науковцям та видавцям потрібно спілкуватися між собою, вирішувати проблеми і бути впевненішими.

Видавці мають відповідати тим високим стандартам, яких очікують автори, потрібно знаходити фундаторів, готових фінансувати публікацію вартісних досліджень. Відкритий доступ сприятиме розвитку інтересу читачів до HSS.

Оригінал статті — тут

Хороша книга потребує хорошого програміста-розробника

Ральф Волдо Емерсон зазначав: «Саме хороший читач робить книгу хорошою». Як автор шести книг я додам: «Хороша книга потребує хорошого письменника. Плюс ? чого Емерсон не міг уявити ? хороша книга потребує також і хорошого програміста-розробника».

Особливо це стосується артбуків, зазвичай дорогих, важкуватих фоліантів, які красуються на кавових столиках елітних поціновувачів. З популяризацією електронних версій артбуків ви не тільки зменшите вагу й ціну, але ви також зможете розширити аудиторію.

«Постачальники» культури мають спілкуватися з поколінням, яке очікує динамічності і можливостей особистого вибору в ігровому навчанні.

Так, як переносні тюбики фарб революційно змінили акт творення мистецтва для таких художників як Моне та Ренуар, цифрова революція трансформує артбуки. Ця взаємодія між текстом і технологією є дуже багатообіцяючою.

У вдосконалених електронних артбуках творчість не обмежується мистецтвом чи текстом

Коли текст і зображення переплітаються, електронний посередник може бути також і засобом творчого вираження. Він поєднує форму і контент, щоб навчати і розважати читачів, залучати їх, робити учасниками цього. Електронний формат ? це новий носій, адаптований до нашої епохи швидкісної передачі ідей та образів.  Вдосконаленій електронній книзі під силу те, чого не може друкована сторінка. Читачі прокручують, виділяють, збільшують, торкаються і клікають, вибираючи довідкову інформацію чи аналіз техніки.

Художники, дизайнери, письменники та розробники завжди були попереду інтелектуальних шляхів. iPad дозволяє гармонійно поєднувати контент, дизайн та зображення. Це дозволяє мистецтву постати в зовсім іншому світлі – у світлі екрану з високою роздільною здатністю.

Паперова книга побачила світ кілька століть тому. Електронна книга зовсім юна, їй всього вісім років.  Однак електроні книги поширюються, як кульбабки навесні, і все більше читачів використовують планшети, молодий жанр стрімко розвивається. Усіх цікавить, який формат (Amazon’s Kindle, Apple’s iPad, Barnes & Noble’s Nook, Google’s Chromebook) домінуватиме.

Для історичних, біографічних книг, навіть белетристики потенціал електронної книги зростає. Уявіть собі «вшиті» аудіо та відеофайли, архівні фото, фонові зображення, обрамлення і кольоровий дизайн сторінки, щоб збагатити базовий текст контекстом і підтекстом.

Перевага електронної книги над паперовою ? легкість і простота розповсюдження

Технології можуть розширити спектр культури, залучивши не тільки нішеві аудиторії, а й маси. Кіберпростір неосяжний настільки, як і людська спрага мистецтва. Культура може потрапити в місця, де її важко знайти.  Вдосконалена електронна книга ? це постмодерна форма мистецтва і електронні книги готові сягнути в незвідані простори уяви.

Згадаємо Емерсона знову: «Не йдіть туди, куди вас веде шлях. Ідіть натомість туди, де шляху немає, й залиште свій слід».

Що у підсумку?

Переосмислення поняття «книга», її ролі й функцій книг, перспективи й можливості цифрових книг, відкритий доступ до окремих матеріалів, конкуренція великих та маленьких індівидавництв, вдосконалення книговидання із залученням новітніх технологій, співпраця письменника й видавництва, популяризація книги і читання – ось основні питання, які підняли експерти у своїх маніфестах. Автори дописів закликають мислити ширше, бути відкритими до нових та ідей та технологій, відкинути стереотипи та консервативні принципи, експериментувати.  Вони впевнені – майбутнє за новими форматами книг.

І, незважаючи на те, що ці маніфести написані з огляду на ситуацію на західноєвропейському книговидавничому ринку, вони цілком доречні і для українських реалій, де електронні книги мають не так багато прихильників і часто стають об’єктом піратства, а про аудіокниги не чути взагалі. Тож, як писав Том Абба у своєму п’ятихвилинному  маніфесті: «Повторюйте за мною: Це. Не. Достатньо. Добре». І так щоразу.

Чільна світлина — з сайту parentmap.com