Новини

За останні кілька років фестивальний синдром охопив ще кілька міст, а відтак культурне поле лише виграє, а зосереджедженість на кількох великих фестивалях послаблюється. Тенденція до якості і її перевага над кількістю робить привабливими молоді фестивалі. Таким став і  «Porto Franko Gogol Fest», який пройшов уперше в Івано-Франківську. У рамках фестивалю відбулося 16 літературно-поетичних подій: дискусії, перформанси, читання у підвалах, круглі столи, діалоги про концепцію міста як літературного вампіра.

Впродовж п’яти днів на близько двадцяти локаціях закритого та відкритого типів (Театр ім. Франка, «Бастіон», Палац Потоцьких, «Люм’єр», Ратуша та ін.) митці з восьми країн світу – Австрії, Болгарії, Грузії, Данії, Іспанії, Китаю, Німеччини, України, Франції представили сім напрямків сучасного мистецтва.

Літературна програма пройшла у невеликих двориках, підвалах драматичного театру, на площах і вулицях, у книгарнях та бібліотеках.

На кілька днів невеликий Франківськ перетворився на місце сили. Тут її шукали і знаходили, відроджували, набиралися, надихалися.

«Фестиваль проходив під гаслом “Франківськ – місце сили”. От ми це місце сили й шукали. – каже один з кураторів літературної програми Богдан Ославський. – Привернули увагу до легендарної колись кнайпи, а тепер галереї-книгарні “Під лиликом”. А читання гостросоціальної поеми Олени Герасим’юк “Тюремна пісня”, для прикладу, було в підвалі драмтеатру».

«Фестиваль проходив під гаслом “Франківськ – місце сили». От ми це місце сили й шукали»,  – каже один з кураторів літературної програми Богдан Ославський. – Привернули увагу до легендарної колись кнайпи, а тепер галереї-книгарні «Під лиликом». А читання гостросоціальної поеми Олени Герасим’юк «Тюремна пісня», для прикладу, було в підвалі драмтеатру».  

На думку Ославського, фестиваль робиться для того, аби люди перестали варитися у власних соках, в про конкуренцію міст не йдеться.

Богдан Ославський

Організатор однієї із локацій – літературної сцени «Присутність» – письменник Остап Микитюк погоджується з Ославським: «Проект вдався цілком, бо то є якась нова платформа для Франківська. Так, читання поезії в двориках – це інтимність і прекрасність у всіх сенсах. І ще в моєму розумінні основним меседжем було максимально представити франківській і міжнародній публіці, яка завітала на фестиваль, колоритність і недругорядність в сучасній українській літературі поетів і прозаїків, що і географічно прив’язані до нашого регіону, але і є не менш популярними за авторів зі сходу чи центру України.

У нас самобутня і цікава література. І в рамках такої концепції ми залучили молодих поетів Прикарпаття окрім своєї поезії представити в експериментальній формі вірші поетів, які вже відійшли в історію, по-новому подати їхню творчість, згадати про них». 

 Читайте також: Найочікуваніші літературні фестивалі і виставки цього сезону

Формати були найрізноманітніші: презентації, лекції, поетичні батли-змагання. Перформанс Олександра Михеда «Мороки»був одним з найбільш відвідуваних заходів фестивалю.

Письменниця із Івано-Франківська Мілена Вітовська розказує про особливий проект «Присутність»: «Я якраз взяла участь у «Присутності». Тут  атмосферу робив музичний супровід, а саме Діана Горбань, Тарас Ковалюк, Юрій Ліуш. Словом, було кльово! Хоча, мені й не вдалося відвідати усі локації, але от побувала у підвалі драму на читаннях Олени Герасим’юк: ти знаєш, до мурашок, справді».

А от, письменниця Ольга Деркачова приємно здивована тим, що увагу на «Porto Franko Gogol Fest» приділили і дітям. 12 червня у книгарні «Є» був круглий стіл про підліткову літературу «Складні й прості теми в підлітковій літературі».  «Йшлося про прості і складні теми підліткової літератури, когнітивний дисонанс між тим, що підлітки хочуть читати, і тим, що їм пропонують до читання батьки та вчителі. Говорили, що треба писати про все, без жодних табу. Табуйованими довгий час вважають теми суїциців, сексу, алкоголю, наркотиків. Підлітки хочуть про це читати, бо краще пережити такий досвід із книгою, аніж в реальному житті», – упевнена письменниця. Учасники круглого столу говорили також, що книга повинна вчити ненав’язливо і невимушено, щоб там не було моралізаторства. А ще має бути присутній такий герой, в якому підліток міг би впізнати себе.

Читайте також: Андрухович про богемні кав’ярні та ресторації Франківська

Деркачова додає: «От що мені не сподобалося, то це лекція Тетяни Трофименко. Я очікувала чогось ґрунтовнішого і фаховішого від кандидата філолоігчних наук та знаного критика. Писати рецензії у неї виходить краще, аніж читати лекції. Але може, то просто був невдалий дощовий день – та й по всьому».

Тетяна Трофименко

Мені до речі, вдалося поговорити й з Танею Трофименко, і з її колегою Оксаною Щур у прямому ефірі місцевої радіостанції «Західний полюс» напередодні дискусії про книжкові новинки 2016 року та тривожні симптоми сучасної літератури. «Знаєте, я очікувала, що буде як і в інших містах: гостями подій стануть самі ж учасники, які плавно переміщаються з локації на локацію. А тут вдалося зацікавити місцевих: люди у Франківську живуть літературою, задіяні. І це приємно!» – жартують літераторки.

Публіка фестивалю дуже різна: від підлітків до старшого покоління. Таня Запорожець, гостя фестивалю каже: «Porto Franko» – камерний і компактний як сам Франківськ. І колорит є. Наприклад, поетичні читання Василя Шкургана гуцульською говіркою. Думаю, для тих, хто ніколи не був у Карпатах, це була прекрасна нагода відчути дух гір».

Читайте також: Літературна програма «ГогольFest»: експерименти, книги, мир

Ще одна відвідувачка, Олеся Дибовська, також ділиться враженнями: «Літературна програма «Porto Franko Gogol Fest» стала яскравою сторінкою фестивалю – заходи відвідували як літературознавці, так і люди, яким просто цікаво послухати розповіді знаних авторів. Так, захопливими були лекції Володимира Єшкілєва та Тараса Прохаська про атмосферу міста і місць, актуальним у контексті розвитку підліткової літератури круглий стіл щодо проблематики тем і наявності необхідної кількості книг для підлітків, читання молодих та вже знаних авторів Прикарпаття, літературні перформанси. Поетичний проект «Воздух» Мирослава Лаюка спільно з Тетяною Троїцькою гармонійно вписався в простір колишньої друкарні. Перформанс Олександра Михеда «Мороки» – зовсім новий зразок вдалого поєднання літератури, музики і візуального мистецтва. Безумовно, чудовим рішенням організаторів стали локації для проведення заходів, адже у фестивальній програмі акцент робився на Івано-Франківську як «місці сили». Тому, щоб відчути слова сповна – треба перебувати у потрібному місці».

Лекція Тараса Прохаська пройшла у вже згаданому дворику книгарні «Під Лиликом». Тут дуже затишно. Під акомпанемент пташиного співу письменник Тарас Прохасько розповідає про цінності та самобутність. Він акцентував свою лекцію «Франківськ як місце сили» на атмосферності міста, його найбільшій цінності, попри архітектуру та інші речі.

Читайте також: Під лиликом: літературне місце зустрічі змінити не можна

Тарас Прохасько

«Має бути відкритість до об’єкту, місця,  з якого ви хочете черпати силу. Якщо сьогодні ти береш силу від цього об’єкта (дерева, стіни тощо) чи місця, то будь готовим до того, що завтра цей об’єкт чи місце потребуватиме твоєї сили», – розповідає відверто публіці Прохасько.

Після лекції зустріла Богдана Ославського, який поділився: «Я сприйняв фестиваль таким, яким є. Як дерево. Ми ж не придираємося, що та гілляка в нього крива, а та затовста… Головне, що в нас було дерево, а не кущ. І я сподіваюся, що воно ростиме й наступного року буде теж непередбачуване, трохи більше, інакше». 

Читайте також: Прохасько: Пишучи, уникайте «не своїх» форм, хай вони і привабливіші

Настасія Євдокимова,

співкураторка літературної програми:

«Івано-франківська аудиторія виявилася такою, як ми її собі й уялвляли – на кожній події був аншлаг, тобто і поетичні читання, і музичні електорнні експерименти, і театральні постановки – однаково знахдили «свого» глядача.

Я знаю, що містяни цінували можливість і довго вивчали програму, обираючи заходи, дізнаючись більше про авторів, і мабуть саме тому на подіях була їхня аудиторія, а не випадкові люди – як це часто трапляється на інших фестивалях.

Акція на вокзалі із солістою віденської опери Оленою Бєлкіною чи ніч сучасного українського кіно, або вистава «Собача будка», чи дитячі літературні події – усі акції збирали свою публіку, яка отримувала все і навіть більше, яка прагнула діалогу із мистецтвом, потребувала побачити інашого та інакше».

 Світлини Porto Franko Gogol Fest