Новини

Не встигли українські читачі придбати роман Елени Ферранте «Моя неймовірна подруга» на львівськоу Форумі видавців у вересні, як у жовтні довелося відправляти свій екземпляр назад до видавництва КСД. Сумлінний український читач вказав на не надто сумлінне ставлення українського видавця до свого продукту, репутації та ресурсів.

КСД вилучило з продажу перший наклад «Подруги» після читацького, перекладацького та високоавторитетного тиску з боку Італійського інституту культури у Києві. Поки видавництво шукає притомного перекладача, ми спробуємо переповісти й інші скандали довкола авторки Елени Ферранте.

Окрім нового справді вартісного імені в італійській літературі, якісної жіночої прози та її перекладу на 40 мов, увагу до письменниці привертає фактор інкогніто — ніхто не знає, хто саме ховається під псевдонімом Елена Ферранте. Перший роман «L’amore molesto» («Каверзне кохання») під цим іменем письменниця випустила у далекому 1992 задовго до її масштабного задуму неаполітанської саги.

Потім були «I giorni dell’abbandono» («Дні прощання, 2002), «La figlia oscura» («Темна дочка», 2006), але ніхто особливо не мучив себе питаннями щодо ідентичності авторки, поки у 2011 році не вийшла «Моя неймовірна подруга», яка за класикою жанру спочатку стала популярною за межами Італії — в Англії та Америці. Ферранте почали читати, про неї почали говорити і місія розкрити справжнє ім’я авторки впала на м’язисті журналістські плечі.

У березні 2016 року письменник і дантист Марко Сантагата заявив, що клавіатура Елени Ферранте належить викладачці сучасної історії неаполітанського університету Марчеллі Мармо.

Сантагата буцімто знайшов спільні риси між головною героїнею неаполітанської саги Елени (Лену’) Греко та життєвим шляхом Марчелли Мармо.

Його підозри так нічим і не підтвердилися і всі секрети найприбутковішої авторки видавництва Edizioni E/O (EST/OVEST) залишилися знову за залізними дверима мовчання.

Марчелла Мармо

Саме прибутки і стали тією ниточкою, за яку вчепився італійський журналіст Клаудіо Гатті. Як прокурор, який копається у фінансових аферах мафії, Гатті сів розібратися у бухгалтерії видавництва Edizioni E/O, з подачі якогось секретного джерела. Повинні ж вони перераховувати тисячні гонорари справжній особі?

Висновки розслідування Клаудіо Гатті на початку жовтня 2016 року перепублікувало одразу ж декілька авторитетних світових видань: американське New York Review of Books, німецьке Frankfurter Allgemeine Zeitung, французьке Mediapart і власне італійське Il Sole 24 Ore.

Кому цього разу випала нагода приміряти маску Елени Ферранте? Хто задекларував чи не задекларував свої мільйонні статки? Гатті вказує на літературну перекладачку з німецької Антіту Райя, дружину автора Доменіко Старноне, які вже давно разом співпрацюють з видавництвом E/O (EST/OVEST).

«Версія Гатті» Елени Ферратне — Аніта Райя — мешкає у Римі і зовсім несхожа на головну героїню роману «Моя неймовірна подруга», вона дочка неаполітанського державного службовця Ренато Райя і викладачки німецької мови єврейського походження з польським корінням, яка пережила Голокост, Фріди Петценбаум. Для видавничого дому Edizioni E/O як спеціаліст літератури Східної Німеччини Райя переклала романи з німецької авторки Крісти Вульф.

Читайте також: Письменники, яких не існувало: 7 українських містифікацій

У 90-х роках під час короткого періоду перекладачка курувала серію Azzurri для того ж самого видавництва, у якій вийшов перший роман Ферранте «Кавезне кохання». За даними прес-служби видавництва, Райя ніколи не була штатним працівником видавництва, а співпрацювала тільки на основі проектних контрактів. Як тоді пояснити той факт, що виплати на рахунок Антіти Райя в останні роки збільшилися на чимало додаткових нулів?

Гатті стверджує, що у 2000 році, у рік екранізації роману «Каверзне кохання» італійським режисером Маріо Мартоне, Райя придбала семикімнатне помешкання у римському люксовому районі Вілла Торлонія, а наступного ж року — літній будиночок у Тоскані. Тосканські рівнини трапилися в житті Райя якраз після світового визнання Ферранте та її неймовірної подруги. Книгу опублікували у сорока країнах, мільйон екземплярів було придбано в Італії та 2,6 мільйона розійшлися на ринку в англійському перекладі, після чого Райя, на думку Гатті, і почала отримувати належні їй грошові компенсації.

Антіта Райя

Гатті отримав інформацію з секретного джерела, що у 2014 році видавництво виплатило своїй перекладачці вдвічі більше, ніж у 2013 році, а у 2015 році вдвічі більше, ніж у 2014. Згідно з даними Гатті, жоден зі співробітників видавництва не отримував таких грошових нагород, а оплата скромної праці перекладача аж ніяк не виправдовує таких грошових виплат. Чоловік Антіти Райя — Доменіко Старноне, хоч і співпрацював у ці роки з іншими видавництвами, цифри, які фігурують у його фінансових звітах, не дозволили б йому придбати помешкання розміром 227 кв.м у червні 2016 року у Римі поруч з раніше придбаною квартирою дружини. Вартість житла оцінюється приблизно у 1,5-2 млн євро.

Окрім фіскальних паперів, Гатті наводить інші приклади, які вказують на Аніту Райя, а саме на її авторський стиль та імена героїв саги. Тітоньку Аніти Райя звати — Елена, як і головну героїню роману і власне вигадану авторку. Ім’я героя Ніно, у якого закохана Елена, натякає нам на ім’я Доменіко, чоловіка Аніти Райя, якого в близькому сімейному колі кличуть Ніно. Пізанську школу Normale, яку закінчить головна героїня, закінчила і дочка Аніти та Доменіко — Віола Старноне.

Читайте також: «Вигадані поети» Андруховича і його студентів

І завершує увесь список підозр дружба між письменницею Крістою Вульф та її італійською перекладачкою Анітою Райя.

Італьяністка нью-йоркського університету Ребекка Фалькофф підтверджує, що у текстах обох авторок піднімаються схожі теми.

Гатті зв’язався з родичкою Крісти Вульф — німецькою журналісткою Яною Сімон аби уточнити, хто у кого списував, але та відповіла йому у досить грубій манері, що на думку Гатті тільки підтверджує його здогади.

Ребекка Фалькофф

.

.

Поки читачі у всьому світі складали докупи, запропоновані журналістом Клаудіо Гатті пазли, в ніч на 5 жовтня у Twitter був зареєстрований користувач під іменем Anita Raja, де власне Райя підтверджувала те, що саме вона і є Еленою Ферранте. Але аккаунт видався фейковим, хоча це не завадило багатьом несумлінним ЗМІ видати його за справжній.

ilpost.it

Видавництво Edizioni E/O зі свого боку просить не турбувати їх черговими знахідками і поважати вибір письменниці, яка вирішила не афішувати своє справжнє ім’я та прізвище з вагомих для неї на те причин. Але наполегливі фани та непосидющі журналісти продовжують вірити у те, що їх улюблена авторка залишила між рядків якісь таємні знаки та шифри.

Українська читацька аудиторія має вже свою окрему історію, пов’язану з виданнями Ферранте, тож ми у свій спосіб долучаємося до світової читацької лихоманки, яку у світі вже давно охрестили Ferrante Fever.

Чільне зображення КСД

P.S. За словами видавництва «Клуб сімейного дозвілля», вони шукають перекладача і узгоджують деталі нового видання з правовласниками.