Новини

1 лютого 2016 року «Рейтинг критика» (РК) назвав найкращі художні книжки 2015 року для дітей та підлітків від українських авторів. У статті публікуємо результати оцінювання цих видань за спеціально розробленими критеріями РК. Досить промовистий, на нашу думку, зріз мейнстріму в дитліті допоможе вербалізувати основні здобутки та вади видань 2015 року у порівнянні з попереднім роком, а також сформулювати нагальні потреби галузі. 

Методологія рейтингу

У межах «Рейтингу критика» 2015 року журі оголосило довгий список із 97 дитячих і підліткових книжок українських авторів від 37 вітчизняних видавництв. Це основна маса новинок минулого року (за винятком окремих важкодоступних регіональних видань) для дітей та молодших пілтіків у діапазоні від 0 до 14 років. Книжки для старших підлітків (умовна межа – від 14 років) у межах РК наразі не розглядаються.

Відтак, на основі особистих рекомендацій та подальшого голосування, журі сформувало короткий список з 31 видання та перейшло до детального розгляду та оцінювання кожної книжки. Книжкам виставлялися бали за рядом критеріїв. Враховувалися: 1) естетика тексту; 2) естетика ілюстрацій; 3) якість дизайну; 4) актуальність стилю; 5) дотримання вікових вимог; 6) достовірність голосів наратора/персонажів; 7) ідеології в текстах та ілюстраціях; 8) якість редагування; 9) якість поліграфічного втілення.

За кожним із критеріїв книжкам було виставлено бал від 1 до 10, де 10 – найвища оцінка. Було пораховано, скільки балів кожна книжка набирає в сумі (у відсотках), і так вибудувано градацію рейтингу. Цього року ми також ввели коефіцієнти, щоб вирізнити першочергові аспекти. Наприклад, якість тексту оцінювалася з коефіцієнтом 2, тоді як дизайну або поліграфічного втілення – з коефіцієнтом 1. Завдяки цьому слабші художні тексти не зможуть вибитися в лідери рейтингу за рахунок балів за дизайн, поліграфію чи под.

Бали короткого списку

Підбиваючи підсумки рейтингу, журі назвало лідерів у номінаціях. Окремо було рекомендовано найкращу перевидану класику та нон-фікшн минулого року.

Окреслюючи помічені здобутки і вади, ми зосереджуємося на результатах короткого списку.

Технічна вправність

Як показує досвід РК 2014 та 2015 років, композиційної довершеності часом бракує не лише творам авторів-початківців, але й досвідченим письменникам. Окремим прозовим текстам, на думку критиків, бракує цілісного сюжету (наприклад, «Квартирія»), простежуються безконфліктність («Як зрозуміти козу»), нехтування комплексністю проблематики («140 децибелів тиші»), вторинність, брак авторського переосмислення популярної теми («Зайчикове щастя», «Шустрик») тощо. Загалом порівняно невисокі оцінки в цьому пункті отримали тексти, яким бракує оригінальності й напруги. І навпаки, високі бали виставлено текстам, що мають вправно збудовану композицію та інтригу, оригінальний сюжет.

Поетичну вправність було оцінено так:

Книжки-картинки – формат, що вимагає від автора місткої лаконічності та врахування специфіки взаємодії вербального й візуального текстів. Цього разу порівняно невисокі бали отримали книжки, від яких можна було чекати більшої «технічності” письма («У царстві лева», «Війна, що змінила Рондо»). Найвищий бал цього року отримала книжка-картинка «Монетка»/ A Coinз невимушеною, гумористичною манерою письма, що не має зауваг до взаємодії вербального та візуального текстів.

Читайте також: Війна і мир, що змінили Рондо

Стиль

Українська дитяча та підліткова література 1990-2010 років у більшості залишається доволі консервативною щодо стилю. Орієнтуючись на тридицію, вона найбільше черпає з досвідів ІІ половини ХІХ – початку ХХ ст. й альтернативи до радянського мейнстріму 50-70 років ХХ ст. Такий традиціоналізм нерідко межує з архаїчністю, що в окремих випадках ускладнює сприйняття творів недосвідченим читачем.

З іншого боку, таке вперте непомічання авторами сучасних тенденцій дитліту, невміння або небажання адаптуватися та ігнорування читацьких очікувань не сприяє появі по-справжньому актуальної літератури. Маловартісне тиражування стилів попередніх епох вказує на ставлення до дитліту не як до мистецтва, а як до своєрідного традиційного ремесла. Зважаючи на такі тенденції, члени журі оцінювали мову художніх творів не лише з погляду естетики, але й її актуальності та сучасності.

Окремим текстам короткого списку властиве маловартісне наслідування наративів попередніх епох без їхнього переосмислення ( «Зайчикове щастя», «Шустрик»). В інших спостерігається традиційність стилю в поєднанні з відмінною технікою («Їде грудень на коні», «Квартирія», «Босоніжки для стоніжки», «Лугова лічилка»). Кількісно побільшало, порівняно з минулим роком, текстів із сучасним, актуальним звучанням («Монетка», серія книжок про песика Тобі, «Пан Коцький, Міра і море», «Принцеса-кухарка», «Марта з вулиці святого Миколая», «Як зрозуміти козу» та ін.).

Досить високі бали на фоні решти отримала також ігрова, гумористична поезія, яка залишається бажаною й необхідною для дитячого розвитку завжди, однак помітних стильових і жанрових проривів тут не помічено.

Читайте також: Здолати дорогу до моря з паном Коцьким

Голос

Створення достовірного образу дитини-персонажа чи голосу дитини-оповідача – непросте завдання, що потребує від письменника серйозної підготовки. Потрібно не лише стати ближчим до актуального досвіду зображуваного покоління, але й уміти відтворювати «емоційну правду» та комплексність цього досвіду.

Члени журі знижували бали у випадках, коли автор часом збивався на «дорослий» тон або витворював квазіреалістичний голос персонажа чи оповідача («Закоханий Бурундук», «140 децибелів тиші», «Гра. Кіготь дракона», «Метелики у крижаних панцирах» та ін.)

Високі бали в даному пункті отримали книжки, авторам яких вдалося створити досить переконливих персонажів («Порох із драконових кісток», «Монетка», «Пан Коцький, Міра і море», «Як зрозуміти козу», «Хутір» та ін.).

«У книжці «Мій тато став зіркою» чуємо дитячий голос, не переобтяжений «дорослістю», достовірний. У тексті, що присвячений гострим соціальним темам, це ще важливіше, ніж в інших виданнях. Повість Галини Кирпи – той випадок, коли не потрібно акцентувати на гостроті теми, бо за її дражливістю багато хто не помітить, наскільки добре зроблено «м’ясо тексту». Щобільше, частина дорослих читачів просто через дражливість теми не куплять цю книжку, а дарма. Це просто хороша література».

Зоя Жук, член журі

Естетика ілюстрацій

У добу розквіту візуальної культури увага до художнього оформлення пильна, як ніколи досі. Теорією й емпіричними дослідженнями встановлено, що ілюстровані книжки для дітей сприяють формуванню естетичного смаку, розвивають візуальну культуру.

«Авіа, пташиний диспетчер», ілюстратор – Віолетта Борігард

Загалом залучення майстерних, досвідчених ілюстраторів провідними українськими видавництвами залишається сильною стороною українських дитячих і підліткових книжок.

«У царстві лева», ілюстратор – Христина Лукащук

Нерідко саме ілюстрації, створюючи приємний візуальний образ книжки, сприяють її популярності більше, ніж текст. Вони стають дедалі цікавішими та різноманітнішими, тішать складними художніми техніками, сприяють розвитку візуальної культури.

«Війна, що змінила Рондо», творча майстерня «Аґрафка»

Найвищі бали в цьому пункті отримали книжки, що продемонстрували гармонійну взаємодію вербальної та візуальної складової («Авіа», «Як зрозуміти козу»), видання з якісними інтерактивними елементами («Принцеса-кухарка», «Босоніжки для стоніжки»), а також ті, в яких ілюстраторам вдалося передати комплексність і глибину емоцій персонажів («Мій тато став зіркою», «Шустрик»).

Усі книжки-картинки короткого списку набрали високі бали за візуальну складову. Прикметно, що 3 книжки з 5 – продукт малих видавництв («Братське», «Чорні вівці»), які спеціалізуються саме на книжках-картинках чи артбуках.

Читайте також: Дитячі історії, знайдені у плямах

Дотримання вікових вимог

Адресуючи книжку певній віковій групі, видавці мають зважати на особливості фізичного, емоційного, мовного та когнітивного розвитку юного читача, які й визначають обсяг, складність стилю, синтаксису та ілюстрацій у книжці, спосіб подачі теми, дизайнерські рішення, дотримання особливих поліграфічних стандартів тощо.

Вікова незбалансованість складових видання, як і торік, залишається однією з найбільших хиб. У даній вибірці помічено «домішування» до дитячого тексту чужорідних «дорослих» філософувань («Джури і Кудлатик»), поєднання в одній книжці текстів або частин одного тексту для різних вікових груп («Щоденник Ельфа», «Хутір»), завеликий обсяг, як на рекомендовану читацьку групу («36 і 6 котів»), надто абстрактну  тематику, як на наймолодших читачів («Зайчикове щастя») тощо.

Абстрактність та складність ілюстрацій, що вимагають від аудиторії певного читацього досвіду, не рекомендовані в книжках для найменших читачів, для яких пріоритетними є простота та впізнаваність. Цих вимог не завжди дотримано у наведеній вибірці («Зайчикове щастя», «Снюсь-нюс-нюсь»).

Три книжки отримали в цьому пункті найвищі бали («Авіа», «Монетка», «Принцеса-кухарка»).

Приклад невідповідності оформлення (дошкільний і молодший шкільний вік) віковій групі (орієнтовно 12+)

Ідеології

Дитячі книжки, які відтворюють упередження чи кліше щодо етносу, статі, класу, вікової генерації тощо, посилюють засвоєння дітьми стереотипних, упереджених поглядів. Тому вироблення відповідних «фільтрів» у творців книжок є вкрай важливим.

Сам стиль, тематика, голоси персонажів і наратора у дитячих і підліткових книжках так само є ідеологічними чинниками. Вони закладають певні образи й очікування, зразки комунікації тощо.

Як показує порівняння з минулим роком, проблема «ідеологій» досі залишається досить гострою. Шаблонні образи образи жінок-берегинь і люмпену («Хутір», «Метелики у крижаних панцирах», «140 децибелів тиші» та ін.), досить однобоке, без глибини й комплексності, висвітлення теми людей з особливими потребами («140 децибелів тиші»), образливе експлуатування теми зовнішності («Бигимоти – не медмеді») – приклади некритичного чи несформованого стратегічного бачення автора/редактора.

Читайте також: Нам треба поговорити: 7 антимілітаристських книжок для дітей

Водночас не можна не відзначити позитивні тенденції: побільшало видань, в яких автори й видавці ставляться надзвичайно скрупульозно до «ідеологічних» моментів («Мій тато став зіркою», «Авіа», «У царстві лева», «Монетка», «Порох із драконових кісток» та ін.).

Ілюстрації не менше, ніж текст, або й більше (зважаючи на домінування візуальної культури) спроможні закладати ті чи ті бачення, формувати ідеології, фіксувати й передавати культурні маркери, розширювати кругозір, розвивати глибину й критичність мислення тощо. Легковажне ставлення до них, як до елементів вторинних, декоративних, є серйозною помилкою творців книжок.

Як і в тексті, в ілюстраціях важливо уникати стереотипних образів, однобокості, спрощеного подання емоцій, конфліктів тощо.

Приклад закладання традиціоналістського візуального образу українців. «Їде грудень на коні»,

ілюстратор – Ольга Кваша

Приклад навмисного руйнування шаблону – головний герой Зайчик вдягнений у сукню. «Зайчикове щастя», ілюстратор – Христина Лукащук

Робота редактора та коректора

У питані редагування дедалі актуальнішим виявляється не стільки стилістичний і граматичний аспект, скільки питання браку кваліфікованого контент-редагування. Йдеться про те, видавництвам нерідко бракує професійного контент-редактора/ випускового редактора, який володітиме стратегічним баченням тексту й матиме випрацювані «фільтри” щодо всіх тих аспектів тексту, про які шлося вище: зможе допомогти автору вдосконалити текст, відстежити «вікові” й ідеологічні моменти, скерувати роботу ілюстратора тощо.

Дизайн

Найвищі бали за цим критерієм одержали «книжки художника», тобто задумані та зрежисовані художниками-ілюстраторами («Війна, що змінила Рондо», «Принцеса-кухарка»), книжки, що створювалися за тісної співпраці художника, автора й почасти видавця («Як зрозуміти козу», «Авіа», «Порох із драконових кісток»), а також книжки видавництв, які здобули визнання завдяки своїй книжковій арт-дирекції й традиційно вдалому вибору художників і макетувальників – відтак можемо говорити про смак «Видавництва Старого Лева» («Мій тато став зіркою», «36 і 6 котів», «Босоніжки для стоніжки»), видавництва «Братське» («Монетка», «Пан Коцький, Міра і море»).

Але порівняно низькі оцінки видавці отримали за типові помилки, що повторюються з року в рік. Досі найактуальнішими проблемами для переважної більшості видавництв залишається робота із заголовковими комплексами, вибір і грамотне використання акцидентних гарнітур, об’єднання тексту й зображення в єдине ціле, а також архітектоніка текстів. Відповідно до нашого аналізу, переважно такі хиби виникають через непрофесійність верстальників, що працюють у видавництвах /співпрацюють із ними, небажання видавців співпрацювати з розробниками українських шрифтів.

Оргінальний дизайн, що міг би заслуговувати на найвищі бали, подекуди межує з нелогічністю розташування текстів, а інколи – невідповідністю прийомів віковій аудиторії. Наприклад, у білінгві «У царстві Лева» спершу подається то українська версія тексту, то англійська, що змушує читача шукати відповідний текст на сторінці, який час від часу губиться на неоднорідному тлі серед ілюстративних елементів.

Ту ж проблему бачимо й у книжках-картонках про пригоди Тобі:

Попри це обидва видавництва вирізняються з-поміж інших за оформленням і форматами, тож мають усі шанси в майбутньому скласти конкуренцію досвідченим видавцям.

Деяким виданням бали було суттєво занижено через дублювання не найкращих взірців оформлення попереднього століття (зокрема книжці «Маляка – Принцеса Драконії»). Проте здебільшого книжки топу обкладинками приємно порадували.

Поліграфічне втілення

Поліграфія видання не лише «продає» книжку, але й робить її безпечною для дитини. Використання якісних друкарських матеріалів (пеперів, фарб, лаку, клею тощо), що відповідають санітарно-гігієнічним нормам для різних категорій дитячих видань, та адекватних способів матеріального втілення книжки є надзвичанйно витратним. Тому в умовах кризи варто особливо уважно поставитися до вибору дитячої книжки.

Читайте також: Новачки книжкового ринку: «Чорні вівці» і «Три мурашки»

Нижчі бали отримали видання з дешевшою поліграфією, яка псувала загальний образ книжки. В інших випадках було помічено тьмяність фарби, неточну передачу кольору, неякісну склейку-прошивку. Ці нюанси могла б виправити належна додрукарська підготовка та прискіпливіший контроль післядрукарської підготовки.

Герасим Чук «Хто там скаче?» (ВМА «Терен»)

Висновки

Аналіз найпомітніших художніх книжок 2015 р. від українських авторів показує, що значні досягнення поєднуються із браком стратегічного бачення книжки та, подекуди, відвертою халтурою в певних моментах.

Щодо жанрів: посилюється увага до міського фентезі, історичної та реалістичної прози, повертається жанр віршованої казки, актуалізується верлібр у дитячій поезії та жанр реалістичного оповідання.

Щодо тематики: міський топос нарешті починає конкурувати із сільським, автори частіше апелюють до щоденного досвіду дитини, приділяється більша увага складним реалістичним темам.

Щодо формату: зусиллями окремих видавництв розвивається формат книжки-картинки, картонки, книжки-гри, арт-буку.

Щодо стилю: традиційна манера письма з орієнтацією на класичні зразки перестає бути безальтернативною. Властиві авторам нової хвилі лаконізм, динаміка, інтертекстуальність, жива актуальна мова, гумор та іронія сприяють осучасненню образу української дитячої літератури, не «консервують», а наближають її до читача.

Щодо ілюстрацій: рівень окремих українських художників-ілюстраторів є дуже недооціненим. Їхні по-справжньому талановиті роботи нерідко стають головною принадою дитячого видання. Водночас навіть найкращим із них може бракувати якісної взаємодії з досвідченим контент-редактором, який міг би скорегувати окремі «вікові» чи «ідеологічні» моменти.

Щодо вікових вимог та ідеологій: як і торік, це досі проблемні аспекти для української дитячої та підліткової літератури. Творцям книжок нерідко бракує теоретичних знань та читацького бекграунду для орієнтації у вікових вимогах до дитячої книжки, а також стратегічного бачення дитячої книжки з позиції ідеологій мультикультуралізму, толерантності, прийняття, бажання розвивати смак та критичне мислення юних читачів.

Як і торік, навіть найкращі видання можуть мати більші чи менші хиби в редагуванні, дизайні та поліграфічному втіленні. Останні два пункти досить часто вирішуються із набуттям досвіду та збільшенням бюджету. Проблема ж редагування є частиною більш складного питання мовної ситуації, з одного боку, та сучасного редакторського бекграунду – з іншого.

Загалом можна констатувати, що дитяча та підліткова література в Україні, попри економічну кризу та малий ринок, не стоїть на місці, роблячи нехай часом непевні, але важливі кроки вперед.