Література на літо

Цей тиждень редакція Читомо провела у нестандартній літературній компанії. Ми відчули смаки раю з Вольфґанґом Шивельбушем, ув’язалися у зоряні війни та потрапили у клан сицилійської мафії. Вийшло насичено, різноманітно і точно не нудно.

Тетяна Петренко

Вольфґанґ Шивельбуш. Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів / переклад з нім. Юрія Прохаська. — К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016. — 256 с.

За середньовічними уявленнями рай був повен запахів і смаків прянощів. Середньовічний текст міг містити опис райського саду з праведниками чи з коханцями, та в обох випадках той сад пахнув імбиром і корицею. Цей поетичний образ дав назву книжці «Смаки раю», в якій ідеться про речовини, що приносять сильне задоволення. І переважна більшість цих речовин має неєвропейське походження. У «Смаках раю» подано коротку історію прянощів, збудників і дурманів від пива і горілки до шоколаду, кави, тютюну та опіуму, а також історію уявлень і звичок, які породила поява цих речовин. З ілюстраціями на будь-який смак і з цитатами на підтвердження всіх прикладів.

Про те, що в античній Греції пили переважно розбавлене вино, знають, напевно, всі. А от історія добре знайомих нам кави і чаю в Європі не така давня і не так добре відома. Доступ до колоніальних товарів багато в чому визначив смакові звички в різних країнах Європи. Наприклад, те, чому в сучасній Англії п’ють чай, а не каву, а в Німеччині – пиво, дуже легко пояснити доступом до колоніальних товарів. Пиво було питомо німецьким, а каву Німеччині треба було купувати, що дорого й невигідно державі. Тож якийсь час там велася ціла пропаганда проти вживання цього напою. Подібне було і в Англії, яка мала доступ до чайних плантацій, а не до кавових.

Історія прянощів – це також соціальна історія. Звідси можна дізнатись багато цікавих фактів, наприклад, що кав’ярні у ХVII столітті були місцем, де чоловіки мали ділові зустрічі (вживання кави протиставлялось вживанню алкоголю). До того ж кава була міщанським напоєм (на відміну від шоколаду, який вважався аристократичним).

І окремо згадаємо про дивовижну страву під назвою пивний суп (він є однією з причин, чому люди на картинах ХVII століття виглядають такими пишними). У книжці навіть подається рецепт цієї страви, тож за бажання можна поекспериментувати на дозвіллі:

«Яким повсюдним було пиво аж до ХVII, ба навіть подекуди ще й у ХVIII столітті, найкраще можна усвідомити, пригадавши, що зазвичай сніданок складався з пивного супу, забутої сьогодні страви. Ще наприкінці ХIХ сторіччя в сільських місцевостях Німеччини готували такий суп. Саме з того часу походить цей рецепт, позначений уже щоправда, неабиякою вишуканістю: «Увілляти пиво до риночки і розігріти на вогні; тоді розбити в інший горщик декілька яєць, докласти шматок масла до гарячого пива, домішати невеличку кількість холодного пива, щоб остудити суміш, відтак вилити її на яйця, трохи посолити і відтак збити все разом, щоб запобігти зсіданню. Після цього покраяти булку, білий хліб чи якийсь інший добрий хліб і залляти його супом. За бажання можна посолодити цукром»

Ната Коваль

Зоряні війни. Епізод ІV. Нова надія; Епізод VІ. Повернення джедая; Епізод V. Імперія завдає удару у відповідь. ? К.: Егмонт-Україна, 2016. ? 24 с. + наліпки.

Інколи на полицях великих супермаркетів у книжковому відділі неочікувано можна натрапити на велику дивовижу ? трилогію Star Wars в українському перекладі. Та ще й з наліпками! І тут у справжнього фаната зоряної саги засвітилися очки і потекла слинка…

Отож на нижніх полицях, поміж розмальовками з персонажами Disney, такого ж формату ? книжка для читання, як зазначено на сайті ЕГМОНТ Україна, ? знайомий логотип Star Wars. Трилогія складається зі своєрідних сценаріїв, коротких сторі по трьох серіях відомої кіносаги, що вийшла у 70-80-х роках. Переклад з англійської здійснений Мар’яною Чорновіл. Наклад кожної «книги для читання» ? 3000 примірників. Star Wars. Episode IV. A New Hope © Disney, 2016. © & TM 2016 LUCASFILM LTD ? все, що можна дізнатися про оригінал, але за цими даними анічогісінько не можна «нарити» в інтернеті.

Найперша й остання сторінки видання ? наліпки всіх можливих персонажів (ну, не зовсім усіх, проте Дарта Вейдера в різних позах точно). І 24 сторінки тексту з ілюстраціями. Дизайнери ? Антон Решетніков і Яна Посашкова, але не зрозуміло, чи дизайн оригіналу, чи український. Ілюстраціями до видання слугують епізоди з фільмів, зроблені у вигляді малюнків завдяки Photoshop.

Хорошою зв’язною історією тут навіть і не пахне, це швидше опис головних епізодів, коротко про героїв ? і voil?! ? ти пригадав сюжет, імена і як виглядають персонажі. Але ж справжньому фанату буде нудно! Окрім 50-ти наліпок, звичайно. Занадто юний же фанат перш за все зацікавиться наліпками, а не текстом, хоча на вступній сторінці й вказано «Для дітей від 3-х років». Та, знаючи сучасних дітей, розумієш, що вони «шарять» більше, ніж ти у часи трансляції «Star Wars» по ТВ.

«Голограма проектувалася з купола R2-D2. «Допоможи мені, Обі-Ван Кенобі. Ти ? моя єдина надія!» ? говорила молода жінка з голограми. «Хто це? ? запитав спантеличений Люк. ? Вона гарна»

Або специфічна мова Йоди:

«Ступиш якщо на темний шлях… назавжди долю твою він змінить»

Чи пафос-пафос:

«Люк таки мав слушність: він був джедаєм, як і його батько. І Сила буде з ним… завжди»

Мало того, окрім трилогії, є ще ціла купа розвивальних книжок із тими ж назвами. Наприклад, «Зоряні війни. Імперія завдає удару у відповідь. Ігри. Головоломки. Тести»: «Чи готовий ти до випробувань, юний падаване?» ? говориться в анотації на сайті, ? «Імперія повернулася з метою знищити Альянс повстанців, однак Люк Скайуокер та його команда не здаються так просто!» ? і заохочення, ? «Проходь лабіринти, виконуй завдання, розшифровуй таємні повстанські коди ? не дай Дарту Вейдеру жодного шансу на перемогу! А в нагороду отримуй понад 50 наліпок з персонажами легендарної кіно-саги Star Wars!». І як піддатися спокусі?

Виявляється, видавництво «Егмонт-Україна» засноване ще в 2007 році як частина міжнародного концерну «Егмонт Інтернешнл Холдинг». «Егмонт-Україна» випускає книги і журнали для дітей за ліцензіями таких всесвітньо відомих брендів, як: Disney, Pixar, DreamWorks, Mattel, Harsbro, Анімаккорд, Млин і ін. Книжкова продукція сертифікована і відповідає міжнародним стандартам якості. Насмішило таке на сайті: «…спільне читання в колі сім’ї зміцнить емоційний зв’язок між членами сім’ї». Уявіть на хвилину, що дідусь буде майстром Йодою, тато ? Дартом Вейдером, а син з донькою ? Люком Скайуокером та принцесою Леєю. Еге ж, чудове дозвілля!

Юлія Клебан

Маріо П’юзо. Хрещений батько [електронний ресурс]

Мафія, омерта, Коза Ностра, консельєрі, капо та «пропозиція, від якої неможливо відмовитися». Кожен знає, що я маю на увазі, та в кожного в уяві зринає безсмертний Дон Віто Корлеоне з його італійською галантністю та американською смертоносністю. Увіковічений акторськими талантами Марлона Брандо та Аля Пачіно, режисерським хистом Френсіса Форда Копполи та музичним акомпанементом Ніно Роти, вигадливий гангстерський світ Маріо П’юзо став живішим за все живе.

Книжка схожа на свіжу тягучу карамель, яка манить, обпікає й залишає по собі довгий та насичений посмак. Таке собі святе письмо для всіх фанатів американської мафіозної історії. Тут вам і ідеально прописана ієрархія в кожному клані, і їхні неписані істини та звичаї, і їхні канолі та відрубана коняча голова. Книжка має дві великі кульмінації, яким передує не менший розвиток дії. П’юзо дозволяє собі розкішні сюжетні відступи, в яких розповідає про життя тієї чи іншої сім’ї, про дитинство Дона чи його перші кроки в чорно-білому світі нью-йоркської мафії. І це страшенно дратує, адже всього один-два постріли віддаляють тебе від завершення цієї культової саги. Однак ця тяглість та послідовність сюжету подібна до того, як нагрівається вода в чавунній посудині: посудина довго-довго прогрівається, зате потім вмить закипає й обливає тебе окропом.

Маріо П’юзо не просто розкішно приготував та оригінально подав нам гангстерський роман, він ще й сповнив його романтикою та філософськими підтекстами, майже біблійним сюжетом про блудного сина. Автор настільки вміло намалював своїх персонажів з їхньою жорстокістю, ніжністю та проникливою чарівливістю, що було важко їх не полюбити, все їм не пробачити та не засумувати під час прощання з ними. Отак і сталося, що минуло вже 47 років з часу виходу книги, а ми досі говоримо, що «помста – це страва, яку подають холодною» і «нічого особистого – це просто бізнес», навіть не здогадуючись, який харизматичний італієць сказав це вперше.

«Дон Корлеоне переконав Лесса Галлі досить вагомим аргументом: приставив до його скроні пістолет і з усією серйозністю пообіцяв, що мине хвилина, і на папері з’явиться або підпис містера Галлі, або його мізки»

Що читала редакція Читомо минулого тижня, а що у листопаді. 

І звісно, у жовтні ми теж читали.

Так-так, у липні без читання не обійшлося.

Зрештою, як і в червні.

Чільне зображення James Yang for The Chronicle Review /сhronicle.com