Література на літо

Новорічні та різдвяні свята – це час, коли після грудневої метушні та підсумків року можна нарешті спокійно почитати. Редакція Читомо радить книжки, які стануть гарною компанією на початку нового року. Книжкових свят!

Євгеній Стасіневич

Щиро, активно і з надією на те, що мене почують, раджу читати Лоуренса Норфолка. Одного з найкращих британських письменників свого покоління, та чого там – одного з найкращих авторів, які нині пишуть англійською. І вибір тут насправді невеликий: Норфолк за 25 років у професії встиг написати «лишень» чотири романи – але яких! Можна порадувати себе на канікулах «Бенкетом Джона Сатурналла», паралельно порівнюючи, що в ті часи подавали на столи в Англії і що стоїть на вашому.

Можна взятися за куди серйозніший роман «В подобі вепра», заразом провіривши свій читацький вестибулярний апарат: британець стрибає з міфічної Греції в безпосередню сучасність, не забуваючи і про Чернівці часів Другої світової; безкінечно розумна книжка. Але найкраще почати зі «Словника Лампрієра» – без сумніву, найкращого роману Норфолка: просторого, примхливо влаштованого, але головне – ну просто фантастично захопливого.

Ост-Індійська кампанія, Велика французька революція, головоломна конспірологія і неможлива пристрасть. І – доля конкретної людини, коли нею раптом починає цікавитись велика Історія. Якщо коротко – це суміш Достоєвського і Дена Брауна, вибачте мені за це. Але ви все пробачите, коли візьметеся читати – і піднімете голову від книги не раніше кінця свят, гарантую.

Лоуренс Норфолк. Пир Джона Сатурналла / перевод  Марии Куренной. – М.: Иностранка, 2013. – 416 с.

Тетяна Петренко

Мені здається, різдвяні канікули добре проводити за читанням книжок про чари й дива. Передовсім це дитячі книжки з фантастичним чи казковим елементом. Вони обов’язково оповідають про щось прекрасне, швидко читаються і, найімовірніше, добре закінчуються (наприклад, «Нескінченна історія» Енде, більш дорослий «Мандрівний замок Хаула» Діани Вінн Джонс чи інші книжки з її циклу «Замок»).

Друге, що варто читати – історії про привидів та інших потойбічних істот. Від добре відомої Діккенсової «Різдвяної пісні в прозі» і Гоголя, а далі – в залежності від ваших вподобань. Генрі Джеймса, «Рукопис, знайдений у Сарагосі» Потоцького, щось із готичних романів.

Я особисто читаю зараз Лавкрафта. Не зовсім про привидів, але достатньо моторошно. Універсальним автором з цього погляду мені видається Гофман. Його можна визначити і як більш дитячого автора («Лускунчик» чи «Золотий горщик»), і як автора страшних казок («Пісочна людина»), і як оповідача лячних історій за участі потойбічних сил («Еліксир диявола»).

Міхаель Енде. Нескінченна історія

/ переклад Юрія Прохаська. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2014. – 560 с.

Діана Вінн Джонс.  Мандрівний замок Хаула

/ переклад Андрія Поритка. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2014. – 352 с.

Валентина Вздульська

Від імені дитячої редакції звертаю увагу на канадську книжку-картинку «Різдво Маргарити» Індії Дежарден з ілюстраціями Паскаля Бланше. Вона отримала головну нагороду книжкового ярмарку в Болоньї 2014 року. Сюжет простий – літня пані Маргарита зустрічає святвечір сама у великому порожньому будинку. Її діти виросли, роз’їхалися, завели власні родини. Маргарита невимовно самотня, але навіть не усвідомлює цього. Вона прагне лише, щоб її спокій, близький до упокоєння, ніхто не порушував. Та звичайно ж, саме на святвечір стається інакше… Перед нами приклад універсальної книжки-картинки – кросовера на будь-який вік, що розповідає про унверсальний, життєвий досвід, нічого не вигадуючи. Це дуже щемка, світла, а ще дуже іронічна книжка.

India Desjardins et Pascal Blanchet. Le No?l de Marguerite. –  Montrеal: La Past?que, 2014. –  72 s.

Читайте також: 12 найказковіших книжок для зимових канікул та їхні екранізації

Оксана Хмельовська

За розмірами і складністю викладу бестселер «Чому нації занепадають» ідеально підійде на зимові свята – швидше, ніж вони закінчаться, навряд чи вдасться прочитати. А це треба принципово зробити тим, хто до цього брав на віру теорію «Зброя, мікроби, харч» Джареда Даймонда про культурне, географічне підґрунтя могутності тих чи інших держав і континентіа. Тут до справи беруться економісти й політологи, які пояснюють розподіл багатства частково шляхом відкритості до експериментів, довіри верхівки влади до своїх громадян, а частково бажанням багатих ділитися благами з бідними й надавати їм більшу свободу. Багато фактів, цифр і парадоксальних висновків, але читачам варто не забувати, що це ще одна теорія – хоч і аргументована, і навіть правдоподібна.

Дарон Аджемоґлу, Джеймс А. Робінсон. Чому нації занепадають

/ переклад Олександра Дем’янчука. – К.: Наш формат, 2016. – 472 с.

Юлія Клебан

Книга «Шоколад» Джоан Гарріс із власним ароматом – ароматом кориці, яблучного пирога, гарячого шоколаду й кави з молоком. З цим романом хочеться закутатися по вуха в ковдру й споглядати блимання гірлянди у вікні. Історія маленького законсервованого у власних упередженнях містечка на півдні Франції та раптової гості Віан, яка звалилася на місцевих жителів, як сніг на голову й подарувала їм віру в чудо та… шоколад. Багато шоколаду.

Джоанн Харрис. Шоколад / перевод Ирины Новоселецкой. – М.: Эксмо, 2016. – 352 с.

Ганна Гнедкова

Коли писала про Гелен Сіксу, вже знала, що колись обов’язково напишу про Кларісе Ліспектор, «янгола» Гелен, як вона називає її у «Прометеї». Уже замовила дещо в бібліотеці, аж тут «Час зірки» вийшов українською у перекладі Ярослава Губарева. А найкращим було те, що «Видавництво Анетти Антоненко» продає не тільки паперові, а й електронні версії книжок, тож батькам навіть не довелося пересилати мені святковий подарунок поштою закордон: я замовила його на сайті й отримала миттєво.

На цих різдяних канікулах, зізнаюся, мені читати чомусь дуже лінь, тож якщо книжці не вдається «схопити» мене з перших сторінок, вона відставляється назад на полицю до кращих і продуктивніших часів. Ліспектор не намагалася мене «вхопити». Якраз навпаки: завела в лабіринт фактів і залишила там із ниткою Аріадни в руці, з якої вона на виході, прямо під час мого блукання лабіринтом, виробляла текст оповіді. За відчуттями приблизно так.

І якщо дозволити собі ще одну міфологічну алюзію, то текст цей тчеться вдень і розпускається вночі безліч разів. Оповідач весь час кружляє навколо своєї героїні, пише і переписує, пробує і зневіряється, починає і закидає почате, аби знову почати, тільки вже зовсім інакше, а головне: аби не спотворити внутрішньої «сут(ност)і» своїми словами. У рецензіях часто кажуть про незвичність і складноперекладність «мови», і я очікувала метафор і неологізмів, але і тут не вгадала. Це через граничну простоту, «нестерпну легкість» і асоціативну пов’язаність віддалених між собою фрагментів. І через зірки прозрінь – буденних, а може, і ні, – що зблискують зі сторінок. А що може бути кращим в передчутті Різдвяної зорі?

Кларісе Ліспектор. Час зірки / переклад Ярослава Губарева. –

 К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016. –108 с. 

Читайте також: Білі мухи налетіли: 10 дитячих книжок під ялинку

Алла Костовська

«Тінь вітру» Карлоса Руїза Сафона – це книжка, що дозволить вам прогулятися завулками дощової й похмурої, незнаної досі Барселони й зазирнути в дуже особливе місце – Цвинтар забутих книжок. Пам’ятайте, що кожен, хто вперше приходить у цю книгозбірню, має можливість забрати з собою одну-єдину книжку; але будьте обачні, бо ця книжка може змінити ваше життя.

Так сталося з юним букіністом Даніелем Семпере, котрий обрав собі книжку Хуліана Каракса «Тінь вітру», що полонила його на довгі роки. Даніель постановив собі дізнатись якомога більше про автора, його книжки та про те, чому хтось цілеспрямовано спалює всі наявні примірники. Під час розслідування, він мимохіть впливає на долі інших людей, змахує пил з давніх життєвих драм і наживає могутнього ворога з надр тоталітарної системи.

У цій історії цілком в стилі Дюма не бракує таємниць, загадок та інтриг, а разом з тим любові, ненависті, дружби і життєвих драм. Однак з кожною сторінкою магія, що на початку обіцяла читачеві цікаве й захопливе розслідування долі однієї книжки, поволі розвіюється і проступає несподівано жорстока і невблаганна реальність. Та героїв ніколи не залишає надія. І це головне.

Карлос Руїс Сафон. Тінь вітру / переклад Інни Панченко. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2007. – 480 с. 

Читайте також: Кіт Інжир: «Щороку треба читати стільки книжок, скільки важиш сам»

Ми також назвали 13 важливих нон-фікшн та видань року, а також 22 помітні художні тексти.

 Дізнайтеся про підсимки у дитячій і підлітковій літературі та книжкові відкриття 2016 року від знаних книголюбів.

Вам цікаво також буде згадати міжнародні перемоги українців у книжковій сфері 

і дізнатися про бестселери 2016 року.

Чільне зображення memory.loc.gov