Book Art

Виставка “Польська школа плаката та її послідовники” мандрує Україною з 2011 року, вперше експозицію було представлено в Києві, а згодом і в інших містах – від Львова до Харкова, від Харкова до Одеси. Цього ж року містом, де проходитиме виставка, є Суми.

Згідно, з офіційним оголошенням на сайті Польського інституту в Києві, за підтримки якого, власне, і організовують цю виставку, до її експозиції входять 33 оригінальні плакати на теми кіно, театру, загальної культури, що були створені протягом 1968-2007 років. Авторами представлених робіт є видатні майстри польського плаката: Роман Цеслевич, Ян Лєніца, Ян Млодоженєц, Анджей Понґовський, Стасис Ейдригевичус, Генрик Томашевський, Вальдемар Свєжи, Францішек Старовєйський та послідовники класичної традиції – Вєслав Вакульський і Віктор Садовський.

Принагідно “Читомо” спробувало розглянути, як утворилось подібне мистецьке явище, що дістало назву Польської Школи Плакату, якими були її визначальні риси і підготувало добірку робіт кількох окремих художників – основоположників і учасників даного напряму.

Кінець 1940-х років в історії польського плакату пов’язують з новим етапом його розвитку, коли група митців, до якої входили Генрих Томашевський, Юзеф Мрощак і Ерік Ліпіньскі, погодились робити афіші для Департаменту польського кіно, однак лише за умови, що їм дозволять використовувати власний підхід в ілюстрації, а не кліше, характерні для минулих плакатів.  Вони були одними з перших, хто почав застосовувати у плакаті метафори, нестандартне поєднання форм та елементи абстракції. Лаконічна композиція, символізм, зображення у стилі “швидкого нарису”, сповнених гумору, сюрреалістичних метафор та незвичних асоціацій – це те, що характеризує роботи першого покоління Школи. Ці події супроводжувались також розквітом у Варшавської академії образотворчих мистецтв такого напряму як дизайн плакату.

“Петля”, Юзеф Мрощак, 1958

джерело: Cinemaposter

Друге покоління Школи (1950-60-ті роки) дотримувалось стилю своїх попередників, однак їхня манера мала ще більш витриманий й “інтелектуальний” характер. У той час головними темами для плакату стали події культури (опера, театр, цирк, кіно). Роботи деяких митців цієї генерації можна вважати фантастичними, сюрреалістичними, інші ж використовували абстракцію.  Гарним прикладом є плакат Броніслава Зелека 1965-го року до фільму “Птахи” А. Хічкока, де заголовок перетворюється у рухому абстракцію і слово “птах” подібно до зграї птахів розпорошується по всій площині плакату.

“Птахи”, реж. Альфред Хічкок, пл. Броніслав Зелек, 1965

(джерело: Just freshly sqeezed )

Одним з найвидатніших представників другої хвилі Школи вважається Роман Цеслевич (1930 – 1996). Він народився у Львові, що на той час входив до складу Польщі, закінчив Варшавську Академію мистецтв і згодом емігрував у Францію. Протягом своєї кар’єри Цеслевич співпрацював з пресою та видавництвами, а також з журналами Vogue, Elle i Opus. Його мистецькі зацікавлення охоплюють створення плакатів, ілюстрацію, типографію, фотографію та фотомонтаж, кураторську роботу. Так само у своїй роботі Цеслевич поєднує багато технік, а його стиль містить складні і водночас дещо різкі структури. До своїх натхненників, особливо в пізній період творчості, Цеслевич зараховує російських конструктивістів 1920-х років та польське об’єднання Blok.

“Vertigo”, реж. Альфред Хічкок, пл. Роман Цеслевич

джерело: Movie City News

“Батько Марек”, Ю.Словацький, пл. Роман Цеслевич, 1963

джерело: Siob?n Gallagher Site

В інтерв’ю Марґо Руар-Сноумен 1993 року на питання, чи вважає він, що плакат відмирає, Цеслевич зазначив: “Так, я думаю, відмирає. Він більше не є тим засобом вираження, яким був раніше, оскільки тепер конкурує з телебаченням, а також частково через нецікавість предметів – побутові електроприлади і їжа не надто надихають на надзвичайний дизайн. Плакати потребують гострих тем, яких на сьогодні їм бракує. Як форма комунікації вони вже належать іншим часам”.

“Процес”, Франц Кафка, пл. Роман Цеслевич,

джерело: Manystuff

“Катастрофа”, Роман Цеслевич, 1961

джерело: Siob?n Gallagher Site

Художник-графік та режисер-аніматор Ян Лєніца (1928-2001) у своїй творчій діяльності поєднував ілюстрацію, анімацію, дизайн костюмів, книжкову графіку.  Часто його ілюстрації мали сатиричний характер, а стиль так само вирізнявся простотою, частим використанням абстракції.

“Ніж у воді”,  реж. Роман Поланскі, пл. Ян Лєніца, 1962

джерело: Pictify

“Воцек”, Опера Алана Берґа, Ян Лєніца, 1964-1671

джерело: Polishposters.com

“Маленький солдат”,  реж. Ж.-Л. Ґодар, пл. Ян Лєніца, 1966

джерело: Polishposters.com

Спадок Анджея Понґовського (н. 1953) нині нараховує близько тисячі плакатів, надрукованих як в Польщі, так і за кордоном. Окрім цього, його кар’єра охоплює досвід у книжковій ілюстрації, сценографії, драматургії. Комерційний дизайн так само є невід’ємною складовою його діяльності.

Читайте також інтерв’ю з українським художником-плакатистом Ярком Філевичем: «У комерційному плані плакати в Україні є, але ситуації з ними немає»

“Без кінця”, реж. Кшиштоф Кесльовскі, пл. Анджей Понґовський

джерело: Artfact.com

“8 1/2”, реж. Федеріко Фелліні, пл. Анджей Понґовський

джерело: La escuela de los domingos

Польський плакат вирізняє те, що його творці намагались позбутись межі, що розділяє візуальну комунікацію і мистецтво: відтак візуальною інформацією є не тільки текст, що має місце на плакаті, але й сама ілюстрація, яка і є визначальною складовою, і з якої глядач “зчитує”, ба навіть розгадує, певний меседж, певні ідеї, котрі надалі мають стати об’єктом для роздумів.

Польській Школі Плакату присвячена документальна стрічка під назвою Behind the Poster, доступна за посиланням, –  історія Школи вустами її майстрів і не тільки.

За матеріалами:

freedomonthefence.com, contemporaryposters.com, kinoeye.org, culture.pl, pagowski.pl, eidrigevicius.com, polinst.kiev.ua

На головному зображенні – плакат поляко-литовського художника Стасиса Ейдригевичуса.