Новини

25 січня в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука відкривається «Всеукраїнська бієнале студентського плаката».

Поки у залах Інституту монтується виставка, а журі готуються переглядати роботи, надіслані на конкурс, ми розмовляємо з Оленою Старанчук, дизайнером, членом мистецького об’єднання «Вал», а також викладачем кафедри графічного дизайну Інституту ім. М. Бойчука та, власне, головою оргкомітету ІІІ Всеукраїнської бієнале студентського плаката.

– Олено, розкажи, як і у кого виникла ідея проведення бієнале у вашому Інституті. Чому саме виставка плакату?

– Засновники та співорганізатори бієнале – Володимир Грищенко та Олександр Мікула. Прийшовши працювати до нас в інститут (а тоді закінчувала тільки бакалавра), вони першими розказали, що таке плакат. Наш курс настільки загорівся цією новизною, що більшість студентів почала працювати саме в цьому жанрі. Назбиралось багато хороших робіт, і наші викладачі вирішили зробити першу Всеукраїнську бієнале студентського плаката. Відкриття відбулось у Хмельницькому, але потім експозицію представили у київській галереї. Я пам’ятаю: це був вибух! Інтерв’ю, виступи на радіо, прямий ефір на телебаченні в мить перетворили виставку студентських робіт у грандіозну подію. Це виявилось дуже актуальним та свіжим серед набридлої буденної комерційної реклами.

І Всеукраїнська бієнале студентського плаката у м. Хмельницькому, 2007

Олена Старанчук, плакатна серія «Мистецька Качанівка», 2007

Роман Дорошенко, «Вільне слово», 2007

Олена Старанчук, «Ілюстрація та знак», 2008

Хмельницький обласний художній музей, 2009

Олег Грищенко, «Ми», 2009

ІІ ВБСП в інституті ім. М. Бойчука, м. Київ, 2009

Олена Смерека, «Нелюб», 2009

– Ти брала участь в цій бієнале від початку її створення?

– Так, саме з першої бієнале почався ланцюг моїх перемог у конкурсах плаката. 2007 року я отримала гран-прі і це дало величезний поштовх у подальшій праці, планку вже не можна було опускати ))) Довго не думаючи над темою свого диплому, почала працювати над рекламним супроводом до другої бієнале. Вже потім з’явився каталог та впізнавана графіка. Поступово ця подія стала якоюсь частинкою мого життя.

У другій бієнале ми додали категорію «портрет в плакаті» – «Видатні постаті України». Це рішення викликало неабиякий інтерес серед глядачів.

Бієнале відбувається раз на два роки, щоб не втрачати напругу стали відкриватися ряд більш камерних виставок  студентського плаката. «Півень української зорі» зібрав колекцію теплих літніх графічних листів. А потім кожного року бойчукісти-дизайнери починають свій навчальний рік плакатною акцією «гарбузових родичів», результатом є виставка, що кочує різними експозиційними площами столиці.

Каталог найкращих робіт за 2007-2009 рр.

Плакати до виставкових акцій бієнале та акцидентний шрифт, 2009

– Які теми вибрали цього року?

– Цього року Володимир Грищенко та Олександр Мікула запропонували мені стати головою оргкомітету ІІІ Всеукраїнської бієнале студентського плаката. Відбулось багато змін, навіть реформувались категорії конкурсу. Першу ми визначили як «Культура», куди входять усі плакати, присвячені культурним подіям. Щодо другої, то я зробила опитування серед майбутніх учасників, що їм буде цікаво робити. Їхні пропозиції були настільки чудові, чисті, щирі та високо моральні, що, порадившись, ми запропонували ввести номінацію під назвою «Любов». За основу у ній покладені слова святого апостола Павла з Першого послання до коринфян – із 15-ти сильних постулатів. Це стало справжнім випробуванням для сучасної молоді, адже плакат – це інтелектуальна річ, що несе певний образ, але дуже легко потрапити у банальність.

Юлія Бєляєва, серія «Великі майстрині України», гран-прі, 2009

Юлія Бєляєва, серія «Великі майстрині України», гран-прі, 2009

– Що можеш сказати, проаналізувавши роботи, надіслані на конкурс цього року?

– Ще одна з реформ третьої бієнале – це масова розсилка положення про конкурс до усіх можливих інституцій, де є відділення графічного дизайну. Цікаво було знайти нові платформи, відкрити нові горизонти. Ми розіслали 60 листів по всій Україні, надсилали електронною поштою, телефонували і просто на кожному кроці розповідали про цю подію. Перші пару тижнів було дуже тихо, я почала хвилюватись, але потім кожного дня по дві години відписувала усім, хто надіслав свої доробки. Загалом на перший відбірковий етап потрапило близько 200 робіт, вразила велика кількість сильних учасників з Харкова, Черкас та Києва.

– Кого запросили в журі?

– Голова журі цього року – Микола Коваленко, дизайнер і керівник української дизайн-студії «Saatchi & Saatchi». Переможець багатьох престижних міжнародних і всеукраїнських конкурсів та фестивалів, член «Art Directors Club Ukraine», член Спілки дизайнерів України, член Асоціації дизайнерів-графіків «4-й Блок». Ярко Філевич зі Львова, член неформального мистецького об’єднання «НУРТ», має у творчій біографії персональні та групові виставки плаката в Україні та Польщі. І це не дивно, адже Ярко є одним із яскравих послідовників польської школи плаката. У трійку увійшов відомий в Україні графічний дизайнер Сергій Чеботарьов, засновник та арт-директор студії «Дорогая», фіналіст та переможець найвідоміших престижних конкурсів плаката у світі.

Микола Коваленко, соціальний плакат

Сергій Чеботарьов

Ярко Філевич, «Too literary!»

– Чи плануєте проводити творчі зустрічі/майстер-класи?

– У суботу, 26-го січня, о 12.00 в конгрес-холі інституту відбудуться творчі зустрічі з журі та організаторами бієнале. Лекцію про найкращі зразки мистецтва плаката проведе Олександр Мікула. Не варто пропускати!

Лекція про плакат Олександра Мікули, Фонд сприяння розвитку мистецтв, м. Київ, 2009

– Що, на твою думку, має бути у хорошому плакатові?

– Ідея, образ, почуття гумору, високе графічне виконання і тираж.

– Минулого року студія Артемія Лєбєдєва випустила плакат до Дня всіх святих, на якому зображений храм Василія Блаженного із банями, розмальованими під гелоуінські гарбузи.  Наскільки сміливі наші студенти і чи вдаються до провокацій?

– Плакат до 1-го листопада у Лєбєдєва – це жарт, просто як листівка–прикол; храм – це елемент найбільш упізнаваний у Москві, що, напевно, привернув увагу більшості росіян. Навряд чи можна поставити цей аркуш до розряду світових шедеврів, на яких саме повинні вчитись студенти. Серед учасників конкурсу є багато сміливих ідей, особливо соціальної тематики.

Ірина Шкаровська, «Людина і природа», 2009

– Все частіше в плакатах використовують мотиви класичних творів або пам’яток архітектури, трансформуючи їх задля візуалізації ідеї. Іноді це навіть виглядає дотепно. Але чи не є це вульгаризацією плакатного мистецтва?

– Коли автор використовує ці елементи з розумом, коли вміло поєднується тема та образ, то це цілком доречно.

– Чи є сьогодні межа між плакатом як видом «високого» мистецтва та плакатом як частиною масової культури?

– Плакат не призначений для музею, його суть – жити у масовій культурі. Найбільш вдалі яскраві рішення стають до ряду «високого» мистецтва, , а все інше, на жаль, у переважній більшості створює шар макулатури.

– «Читомо» стало відомо, що в лютому ти їдеш до Польщі задля участі у програмі «Gaude Polonia», і твій проект теж буде пов’язаний з плакатами. Розкажи більше.

– Так, це для мене буде неабиякий експеримент. Проект пов’язаний із видатними українськими митцями у Польщі. Основна мета – відтворення плакатних форматів в оригіналі графічними техніками, а саме планую освоїти техніку шовкодруку. Сподіваюсь повернутися з новою колекцією та влаштувати персональну виставку.

– Успіхів у підготовці до бієнале і побачимось на відкритті!

–  Дякую! Будемо раді всіх бачити!

Анастасія Денисенко

Світлини з особистого архіву Олени Старанчук