Читомо > Новини > Хто стане директором Інституту книги

Новини

Хто стане директором Інституту книги

27.06.2017 0 Автор:

У Міністерстві культури оголосили дев’ятьох претендентів на посаду директора Українського інституту книжки, серед них як літературознавці, письменники, чиновники, громадські діячі, так і чиновники зі стажем. Кандидатами стали Ростислав Семків, Олексій Кононенко, Тетяна Терен, Василь Кузан, Олег Хома, Оксана Герасимова, Аліна Акуленко, Анатолій Мураховський та Володимир Даниленко.

Читомо дізналося, на що роблять ставку потенційні директори,  їхні передвиборчі програми та пригадало довгу дорогу до Інституту книги.

.

 2015

1_start
вересень
Голова комітету з питань культури і духовності, народний депутат Микола Княжицький під час дискусії на Форумі видавців заявляє про намір подати    законопроект щодо створення Інституту книги.
.
.

2_z-projectлистопад
Верховна Рада в першому читанні прийняла законопроект про створення Інституту Книги. Автором законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення системи державного управління в книговидавничій сфері» виступила група депутатів на чолі з Миколою Княжицьким («Народний фронт»).

 

Читайте також: Як Пилип з конопель: експерти про законопроект щодо Інституту книги  

.

.

.
line_yellow (1).

.

2016

3_checked 28 січня
Верховна Рада України проголосувала за створення Українського інституту книги.
232 депутати з 450 – “ЗА”.

 

.

.

za

 

9_ordenлютий
Президент Петро Порошенко підписав відповідний закон. У цьому документі зазначено, що «Український інститут книги є державною установою, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, і здійснює свою діяльність відповідно до статуту, який затверджується органом управління».

Читайте також: «Страсті» за Інститутом книги

.
7_peopleлипень
На сайті Мінкульту з’явився проект Статуту Українського інституту книги та заклик до громадського обговорення тексту проекту.

..
.
.

15_no30 липня
Прийом пропозиції закінчився, хоча Статуту досі не затверджено (почитати сам текст можна за лінком).

 .

.

5_flag13 вересня
Міністр культури Євген Нищук під час брифінгу «Український інститут книги: новий підхід до літератури і читання в Україні» повідомив про початок функціонування новоствореної інституції, покликаної реалізовувати державну політику в напрямку розвитку писемної та книжкової культури – Інституту книги та представив виконувача обов’язків директора цього закладу – літературознавця, доцента Національного університету «Києво-Могилянська Академія», директора видавництва «Смолоскип» Ростислава Семкова. Саме в цей час обіцяють повноцінний старт інституції у січні наступного року.

 

12_ordenгрудень
Згідно з держбюджетом-2017, на Український інститут книги держава виділила понад 39 мільйонів гривень – згідно з законом «Про Державний бюджет України» на 2017 рік. За рахунок вказаних коштів передбачалося забезпечити діяльність Українського інституту книги, випуск та доставку видань для дітей та юнацтва, творів класиків української літератури та сучасних українських письменників, а також творів класиків зарубіжної літератури.

Читайте також: Книжкові інституції в країнах з успішним видавничим бізнесом

.

line_yellow (1)

.

2017

13_key січень
Державний комітет телебачення і радіомовлення перестав розпоряджатися коштами на випуск книжкової продукції за програмою «Українська книга». Передбачлося, що цього року державним замовником на випуск книговидавничої продукції стане нова інституція зі сфери управління Міністерства культури — Український інститут книги.

На Український інститут книги держава виділила у бюджеті понад 39 мільйонів гривень.

.

.

10_orden31 січня
Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко висловлює стурбованість, що програма «Українстка книга» ризикує не відбутися, якщо уже в лютому не буде створено Інститут книги.

 .
.

5_flag22 травня
Міністр культури України Євген Нищук провів зустріч з Генеральним секретарем Міжнародної асоціації видавців Хосе Борґіно. Зокрема, під час зустрічі обговорили проблематику книговидання та книгорозповсюдження, у тому числі налагодження функціонування Українського інституту книги.

 

Читайте також інтерв’ю із Хосе Борґіно

 

14_doc 12 травня – 26 червня
Приймали документи на участь у конкурсі на посаду директора Українського інституту книги. Перелік документів, а також кваліфікаційні вимоги до претендентів можна переглянути в оголошенні Мінкульту.

 .

.

8_news14 червня
У приміщенні Мінкульту завдяки жеребкуванню обрали учасників конкурсної комісії.

 

 .

 .

 

За результатами жеребкування до складу комісії обрано кандидатури:

.

  • Богдан Іван Володимирович
    Представник від громадської спілки «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів». Закінчив Дніпродзержинський державний технічний університет за економічною спеціальністю, згодом проходив аспірантуру у Київському національному економічному університеті. Засновник інтернет-магазину Yakaboo.ua.
    .
  • Залевський Вадим Євгенович
    Представник від громадської організації «Науково-видавниче об’єднання «Дух і Літера».
    .
  • Красовицький Євген Олександрович
    Представник від громадської організації «Книжковий простір». Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю економічна кібернетика (Магістр, 2013). Директор роздрібної мережі «Довженко Букс», менеджер видавництва «Фоліо».
    .
  • Пучков Андрій Олександрович
    Представник від громадської організації «Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу». Архітектурознавець, культуролог, історик. Заслужений діяч мистецтв України. Закінчив з відзнакою архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (1993; нині — Київський національний університет будівництва і архітектури).Доктор мистецтвознавства, кандидат архітектури, старший науковий співробітник зі спеціальності теорія та історія архітектури, реставрація пам’яток архітектури, доцент по кафедрі основ архітектури і архітектурного проектування, професор за спеціальністю теорія та історія культури.
    .
  • Сінченко Олексій Дмитрович
    Представник від громадської організації «Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу». Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка у 2001 році. Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у 2007 році. Працював в Інституті літератури НАН України. У Київському університеті імені Бориса Грінченка працює з 2007 року.Викладає методологію і методи літературознавчих досліджень; літературну критику ХХ-ХХІ століть; літературознавчий аналіз тексту; новітні теоретико-літературні школи; історію української літератури і літературної критики.
    .
  • Татух Уляна Юріївна
    Представниця від громадської організаціії «Форум видавців». Координаторка ярмарку «Форуму видавців».

 

Загалом комісія складатиметься з 9 осіб, троє з них призначені Мінкультом.

.

30 червня

Міністерство культури обіцяє провести конкурсний відбір на посаду директора державної установи «Український інститут книги». Термін повноважень призначеного Міністерством культури директора Інституту книги триватиме 5 років. Стільки ж триватимуть повноваження так званої Наглядової ради – дорадчого органу, який складатиметься із 7 осіб. Цих осіб Мінкульт обиратиме та призначатиме власноруч, без конкурсів та обговорень.

30 червня об 11:00 у приміщенні Міністерства культури в к. 102 відбудеться перше засідання конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду директора Державної установи «Український інститут книги», на якому відбудеться розгляд документів, поданих кандидатами на участь у конкурсному доборі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» та Порядку організації і проведення конкурсу з визначення кандидатів на посаду директора Українського інституту книги затвердженого наказом Міністерства культури України від 15.03.2017 № 199, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2017 за № 512/30380 Міністерство культури України оприлюднює документи, подані для участі у конкурсному доборі на посаду директора державної установи «Український інститут книги».

 

Станом на 27 червня оголошені 9 кандидатів:

  • Кузан Василь Васильович
  • Терен Тетяна Олександрівна
  • Герасимова Оксана Анатоліївна
  • Семків Ростислав Андрійович
  • Хома Олег Ігорович
  • Акуленко Аліна Анатоліївна
  • Кононенко Олексій Анатолійович
  • Мураховський Анатолій Леонідович
  • Даниленко Володимир Григорович

 Читайте також інтерв’ю з колишім директором Інституту книги у Польщі Ґжеґожем Ґауденом

.

line_yellow (1) .

Офіційні коментарі кандидатів на посаду директора Інституту книги

 

семківРостислав Семків,

в. о. директора Інституту книги, доцент Національного університету «Києво-Могилянська Академія», директор видавництва «Смолоскип»:

«Найголовніша мета – це стартувати з розроблення комплексної стратегії розвитку книговидавничого ринку і популяризації читання. Для цього, враховуючи інтереси та доробок усіх гравців ринку, необхідно консолідувати зусилля і забезпечити медіа розголос.

Якщо ж перейти до повсякденних нагальних питань – ми маємо довести, що конкурсні програми «Українська книга» і «Цифрова бібліотека» можуть проводитися прозоро та ефективно. Адже контролю над програмами віднині набуває Інститут книги.

Інше, не менш важливе завдання – оцифрування бібліотечних фондів. Для цього потрібно реалізувати конкурсні програми, розробити нові положення. До кінця року треба продемонструвати ефективність цих програм.

Проте одне з найнагальніших питань – забезпечити приміщення для роботи Інституту книги, яке уже є, проте доведеться узгодити формальні кроки, а також сформувати штат – консолідувати людей. Я, як в. о. вже затвердив структуру інстиуту: тут будуть усі необхідні відділи, від юридичного – до планово-економічного, але працівники інституту повинні мати досвід у книговидавничій сфері, біблотечній справі, роботі з медіа, зовнішньоекономічними партнерами.

Уже зараз ми набули важливих контактів з міжнародними партнерами, які варто розвивати. Люди з досвідом мають консолідуватися з молодими людьми.

Створення позитивного іміджу українського книговидання та літератури за кордоном – це стратегічна мета для Інституту книги. Для міжнародного вектору руху у програмі «Українська книга» (в тому вигляді, в якому вона була передана нам у роботу) уже запроекторвана невелика частка на переклади української літератури іноземними мовами.

Якщо поглянути на міжнародний досвід, то державні установи рідко проводять маркетингові дослідження – це переважно спільні зусилля, і в основному замовниками є видавництва. Отже, нам потрібно більше сильних видавців і «сильних» читачів. Попит збільшується, хоча на 45 млн читачів він мізерно малий – все упирається в низьку купівельну спроможність. Але треба працювати на просування читання всередині країни.

На внутрішньому ринку теж існує безліч проблем, тому увесь їх спектр оцінюватиме експертний відділ інституту, який визначатиме шляхи вирішення та джерела фінансування – від залучення державних коштів до краудфандінгу. Також Інститут має бути відкритий до всіх ініціатив, але прицьому сам подавати ініціативи і шукати можливості до їхньо реалізації.

Проте я би не перебільшував надій на державну підтримку. Уже ця ініціатива – створення Інституту, виділення коштів та наявність двох конкурсних програм виявляє загальну готовність держави вкладати у цей сегмент. Але найближчими роками потрібно виробити механізми, які забезпечать життєздатність Інституту книги. Ефективне і прозоре залучення бюджетних коштів – це лише окремий крок, наступними мають стати залучення коштів з додаткових ресурсів: корпоративних, приватних, грантових тощо».

Читайте також: Ростислав Семків про перші кроки на посаді в.о. директора Інституту книги

.

line

.

кононенкоОлексій Кононенко,

журналіст, поет:

«Сьогодні Інституту нема: статут і печатка – речі номінальні. Він з’явиться, коли люди почнуть працювати. По суті, відбулося розділення обов’язків у цій сфері між Мінкультом та Держкомтелерадіо, але тепер взагалі нічого не відбувається.

Найперше потрібно дібрати колектив – за окремими напрямками роботи. В першу чергу, мають бути дібрані юристи, які розуміються на авторському праві, які створять юридичний відділ. Це й фінансовий відділ, і так далі. І директор має розумітися на всіх цих сферах, а окрім того, бути менеджером і організатором, розумітися у сфері комунікації, щоб взаємодіяти і з Інститутом літератури, і бібліотеками, і видавцями. Ця людина має заходити в Кабінет міністрів, до депутатів, в Адміністрацію Президента, зустрітися з головами облрад. Одне слово – комунікувати з усіма. Тут потрібні ноги! Робота директора Інституту означає, що треба «пробивати», інакше нічого не буде. З першого дня обрання на посаду директор буде відповідальним за підпис, це треба розуміти. Результат ми будемо чекати не за півроку, тут потрібен мінімум рік.

Серед стратегічних кроків, наприклад, часто згадують, наприклад, перекладацьку прогаму – всі говорять про неї і давно хочуть започаткувати, але для цього вже треба зробити запит на фінансування на наступний рік.

Є й інші нагальні справи – підготовка до Форуму видавців, Франкфуртського книжкового ярмарку, узгодження по грантових програмах, створення тендерного комітету.

Або інша проблема – статистична. В усьому світі продажі фіксують, а бестселери визначаються не просто так. Брати Капранови свідки: ми пробивали статистичні кведи, щоб можна було це відстежити. Для цього потрібен електронний облік, а
від видавців треба вимагати мати сайти, щоб стоврити загальну базу даних. Знаєте, скільки зараз суб’єктів видавничої справи?
Понад 6 тис. у реєстрі, а щось видають видавців 200, – і тут треба навести лад, потрібно чистити ці реєстри.

Звісно, велику ставку я роблю на роботу з громадськістю – необхідно створити дорадчі групи щодо усіх стратегічних програм. Зокрема звернути увагу на питання закупівель для бібліотек. Це мають визначати експерти, це питання загальнодержавного значення».

.

line

.

даниленкоВолодимир Даниленко,

голова Київської міської організації НСПУ:

«Я зоседився б на двох векторах, і почав би з внутрішньої популяризації книжки в Україні. Проблема популяризації української літератури за кордоном досить складна:
ми не перекладені, відтак саме в напрямку перекладів нам і варто працювати. Тут я би брав приклад з польського Інституту книги, який щороку забезпечує переклад близько 80 книжок польських авторів іноземними мовами. У Польщі, Словаччині, Швеції передбачені державні програми перекладів, є такі програми і в країнах Євросоюзу.

Тож я вважаю, наше завдання – просування найбільш достойної літератури за кордон. У нас література «кланова», наші письменники – це невелика група людей, які, на жаль, не увійшли у світову еліту. Тому варто дивитися, що в цьому напрямку робить польський Інститут: вони як на Євробаченні відбирають найкращі книжки кварталу і готують до перекладу.

Література не має бути справою невеликого кола людей. В Україні безліч талантів, але їх треба шукати, вони невідомі. Саме для цього ми з братами Капрановими започаткували конкурс гостросюжетного роману «Золотий бабай», а згодом я заснував «Коронацію слова». Я працював зі спонсорами і меценатами, тому вважаю, що працювати варто не лише з бюджетними коштами.

Дуже важливо також підібрати команду спеціальістів, а не чиновників, тоді можна зробити дуже багато. Я впевненй, що найкраще лідерство – це співвластісь ідеї.

Інститут книги має:

– стати замовником соціологічних досліджень; контактувати з кафедрами славістики, де вивчають українську мову, проводити чи заохочувати семінари для молодих перекладачів – вони мають відчувати, що перекладачі з української та на українську є затребуваними, що держава є замовником, ми маємо встановлювати престижні перекладацькі премії.

–  возити за кордон делегації на стажування – дизайнерів та інших працівників видавництв: у нас невисока поліграфічна та дизайнерська культура, є винятки, але загалом від заходу ми відстаємо.
підтримувати шрифтову культуру – у нас обмаль кирилічних українських шрифтів
стати промоутером літератури і книжок, у нас малокапіталізовані видавництва, вони не відчувають потенціалу промоції.

– проводити і підтримувати презентації по книжкових, медійних клубах, бібліотеках по всій країні.

– заохочувати розвиток бібліотек, які сьогодні є цілком радянськими структурами, – конкурсом на проект модернізації бібліотеки, а Інститут книги не може бути ефективним без створення сучасних бібліотек.

– стимулювати децентралізацію – гроші можна знайти на місцях.

– підготувати і пролобіювати закон про авторське право, щоб письменник міг прожити за рахунок продажу прав на свою інтелектуальну власність.

– стимулювати міжнародний бізнесовий діалог, започаткований Книжовим Арсеналом».

.

line

.

герасимоваОксана Герасимова,

керівнця прес-служби Міністерства інфраструктури, кандидатка наук з державного управління (дисертація з державної політики у сфері книговидання):

Оксана Герасимова, юристка за фахом, кандидатка наук з державного управління (дисертація з державної політики у сфері книговидання), 8 років в Секретаріаті Кабінету Міністрів опікувалась книговидавничою сферою, фахівчиня у сфері урядових комунікацій, зараз – керівнця прес-служби Міністерства інфраструктури. Має управлінський досвід у бізнесі та прикладні навички, без яких жодна ідея не може бути реалізована.

«Я – людина результату. Вважаю, що програми усіх кандидатів будуть схожі, головне питання – здатність реалізувати написане.

Стратегічні напрямки роботи:

– подолання суспільної кризи читання: майбутнє наступило вчора, світ готується до конкуренції людини з роботами, перебудовуються освітні системи цілих країн, пропагування читання має стати технологічним, орієнтованим на сучасні канали комунікацій.

– створенні єдиного гуманітарного простору в Україні, література як механізм ідеологічної реінтеграції окупованих територій та територій «ідеологічної невизначеності».

– книговидання має стати бізнесом, а не альтруїзмом. Національне культурне виробництво в Україні має зайняти частку ВВП на рівні США та Великобританії. Для цього потрібно стимулювати попит (дивимось пункт 1), створити умови для розвитку торгівельної мережі та альтернативних каналів продажів.

– Україна має бути впізнаваною на літературній мапі світу.

Тактичні кроки:

1. Формування команди, залучення до роботи Інституту експертного середовища, бізнесу, громадських організації, це гарантує публічність і прозорість роботи.
2. Докорінна зміна підходу до державного замовлення у видавничій сфері – зміна відповідних нормативних актів.
3. Перетворення бібліотек на культурні хаби: в умовах децентралізації бібліотеки стали заручниками громад, щоб вижити, бібліотеки мають перейти на якісно новий рівень, і все це в умовах відсутності фінансування. Тут нам в нагоді стане ідеологія роботи Starbucks ми можемо дати бібліотеками готові алгоритми дії – реалізовувати простіше, ніж вигадувати.
4. Залучення коштів міжнародних фінансових організації у спільні проекти з популяризації читання, модернізації бібліотек.
5. Зміна разом з МОН підходу до викладання літератури, програм, почнемо справжню реформу освіти з літератури.
6. Спільно з МЗС налагодження комунікації з діаспорою, нам потрібні справжні культурні осередки закордоном. Закордонні україніці – агенти української літератури».

.

line

.

акуленкоАліна Акуленко,

заступниця директора, головна редакторка головної редакції суспільно-політичних передач ТО УР -1 at НРКУ:

«Які ви бачите найбільші проблеми – це налагодження міжнародного співробітництва. Український Інститут книги – це не єдиний Інститут книги в світі, і ми не винаходимо колесо або велосипед. Максимальний обмін досвідом, максимальне представлення української книжки, українських письменників, українського літературного процесу на міжнародному рівні.

По-друге, комплексна багатоаспектна програма популяризації читання. Вона має стосуватися не лише на дитячій аудиторії, а охопити абсолютно всіх в Україні, тому що читати має бути модно, стильно, престижно, це факт. Потрібно розробляти стратегію на далекосяжні результатів, а також проводити якісь точкові акції.

По-третє, об’єднання спільних зусиль абсолютно всіх гравців ринку, тобто Інститут книги не повинен стати єдиною бюрократичною установою, яка буде нав’язувати свою політику чи керувати, вказувати кому що робити, вона має об’єднати всіх готових гравців ринку, хто готовий взяти ношу змін, розбудовувати, давати поради, долучатися, сприяти, експертні ради важливо організовувати для вирішення проблемних питань.

В першу чергу варто орієнтуватися на досвід Польщі, вони готові надавати свою підтримку Україні. також Чеський культурний центр вже активно працює в Україні і він пропонує різні програми не лише для митців, але в принципі має бути налагоджена співпраця. Якщо говорити про участь у Франкфуртському книжковому ярмарку, то потрібно забезпечити якісне представництво України. У подальшому можна і треба налагоджувати співпрацю з Ґете-інститутом, який має представництво в багатьох країнах, в Україні зокрема. Тут можна вже говорити про співпрацю. Я чудово розумію проблему з фінансуванням, поїхати всі в Європу і повчитися ми не зможемо, але максимум зробити для того, щоб європейські представники приїжджали сюди та передавали свій досвід, це те що треба.

Якщо говорити про активні зміни, то в першу чергу для мене треба скласти календарний план дій. У програмі, яку я готувала, там дуже багато різних пунктів, але їх потрібно після того всього розставити по датам. Без цього складно уявити роботу. По-перше, робота на сайт, потрібно та необхідно інформувати про те, що відбувається в межах Інститут книги. Одразу по можливості організовувати точкові акції по популяризації книги, хоча б створювати інформаційні приводи для медіа, щоб про книжку почали говорити. Нехай це спочатку будуть невеличкі книжкові посиденьки-побігеньки-обговорення, але вони повинні бути зразу, нема можливості розкачуватися та чекати тиждень, другий, третій, місяць. Це дуже непросто, коли ти не знаєш, яке фінансування, хто за що відповідає, як ця структура має існувати, але я думаю, що літчитання зробити можна.

Паралельно до того потрібно відразу проводити зустрічі з гравцями ринку, виробляти спільну позицію та розуміти куди ми рухаємося і що буде, коли ми туди підемо. Я зараз на цей момент заступник директора каналу Українського радіо, головний редактор великої редакції суспільно-політичних програм, до цієї позиції – головний редактор відділу художніх програм, відповідала за мистецькі програми, керувала мистецькою та книжковою політикою Українського радіо.

Це той Інститут, який повинен працювати по-справжньому, людина повинна мати небувалий запас натхнення, щоб те, що вона робить було зроблено так, як треба, а не для галочки».

.

line

.

TetianaTerenТетяна Терен,

журналістка, координаторка української програми Книжкового Арсеналу:

«Мені як людині з журналістською освітою найважливішими на етапі становлення Українського інституту книги видаються комунікація і промоція. Безперечно, в останні роки український книжковий ринок переживає ренесанс, причиною якого, з-поміж інших, є ті зміни, що відбулися в країні на різних рівнях після Майдану.

Але щоби ці зміни продовжувалися, щоби книжковий ринок розвивався й мав можливість конкурувати з ринками міжнародними, нам бракує ще двох складових. Насамперед — інституції, яка би об’єднала всіх учасників і діяла в інтересах усього книжкового й літературного середовища. І саме Інститут книги має стати майданчиком для постійної комунікації видавців, письменників, перекладачів, бібліотекарів, ілюстраторів, кураторів, критиків.

І по-друге, попри те, що в останні роки наші автори, видавці й культурні менеджери чимало зробили для просування української літератури в світі, до сьогодні це були поодинокі, часто напівволонтерські ініціативи, які теж на цьому етапі мають перейти у злагоджену, добре координовану роботу, спрямовану на просування наших книжок і авторів за кордоном.

Насправді обидві ці ділянки роботи є однаково важливими, і, на моє переконання, саме Український інститут книги мав би стати тією ланкою, яка би консолідувала книжкове середовище. Також поява Українського інституту книги для мене — це ще й визнання літературних менеджерів і кураторів як окремої професії, без якої, звичайно, не може повноцінно розвиватися книжковий ринок, а водночас — це можливість зібрати навколо однієї інституції всіх тих ініціативних, креативних, кваліфікованих людей, які нарешті отримають можливість працювати системно й у рамках однієї професійної команди.

Серед моїх великих мрій — реформування державної програми «Українська книга», яка має стати максимально прозорою й об’єктивною, створення щорічної премії для перекладачів з української літератури за кордоном, заснування нового сучасного літературного часопису, поява нових резиденцій і стипендій для письменників, і, звісно, масштабні медіапроекти, спрямовані на промоцію читання в Україні».

.

line

.

khomaОлег Хома,

завідувач кафедри філософії та гуманітарних наук Вінницького національного технічного університету:

«Головна мета – це закладення принципів роботи Інституту книги, які поки що чітко не прописані в Статуті. Теперішній статут залишає дві можливості. Інститут книги може бути суто директорською організацією, в якій директор приймає всі рішення. По-друге, новострворена установа може стати справді тією організацією, в якій головну роль відіграє експертна спільнота, а директор виконує функції управління організацією і дотримання вимог чинної політики у сфері книговидання. Що стосується оцінювання запропонованих проектів з будь-якої статутної тематики, то його повинні здійснювати експертні комісії фахівців з різних галузей. Для мене тут є зразком французький Національний центр книги, який має близько 20 експертних комісій із різних галузей. Ми можемо вже зараз починати з кількох таких комісій, поступово розширюючи їхню кількість надалі. Це ключовий момент. І рішення повинні приймати спеціалісти, кваліфіковані фахівці з авторитетом і відповідною репутацією. А за теперішнім Статутом виходить, що директор це може робити одноосібно.

Варто також створити Адміністративну раду Інституту з фахівців сфери книговидання і книгорозповсюдження. Мета цього органу – прямий вплив громадськості на політику Інституту, участь у виробленні практичних рішень, якими потім керуватиметься Інститут.

Функції як експертних комісій, так і Адміністративної ради необхідно закріпити в Статуті, внісши у нього відповідні зміни.

Перший етап передбачає також велику роботу з формування штатів, підбору кваліфікованого персоналу в межах бюджету й організаційної структури. Необхідно також реалізувати (в умовах цейтноту) цьогорічну програму підтримки книговидання.

Найпершим завданням є визначення комплексу заходів для популяризації книги й читання в українському суспільстві. Без цього кроку всі решту не дадуть належного ефекту. Вже протягом 2017-2018 рр. слід створити інфраструктури для якісного аналізу стану та тенденцій книжкового ринку. Без цієї інформації жодні дії не можуть бути ефективними.

Із самого початку слід провести низку зустрічей із установами, які спонсорують видання українських книжок, зокрема з відповідними фондами й відповідними відділами деяких посольств. Наскільки я знаю, раніше державні організації до них не зверталися на відповідному рівні.

Також необхідно домовитися про співпрацю з іноземними аналогами Інституту книги. Це особливо важливо з огляду на промоцію української книги за кордоном. Досі окремі видавництва робили це самотужки, настав час державі допомогти їхнім зусиллям. Скоординовані дії видавництв і держави є запорукою максимального успіху у відкритті літературно-інтелектуальної України іноземцями.

Важливо фахово розробити стратегічні державні програми у сфері відповідальності Інституту. Це стосується як багатотомних книжкових серій як українських, так і зарубіжних творів (інтелектуальна й художня література), так і програм електронної книги, масових видань, осучаснення бібліотек тощо. Підтримка держави має бути спрямована не лише на створення тих чи тих проектів, але й на удоступнення їхніх результатів широкому читачеві. Рівень доходів населення не повинен бути критичною перепоною для доступу до видавничої продукції. Ці програми, що втілюватимуть суспільний інтерес, не повинні залежати від терміну керування чи особи директора.

На тлі деінтелектуалізації інформаційного простору критично важливою є підтримка видання й поширення науково-популярної літератури, як перекладної, так і вітчизняної. Нині маємо надто мало дієвих ініціатив, які популяризують знання в суспільстві.

Необхідно взяти під особливу увагу сферу перекладу як інтелектуальної, так і художньої літератури. Йдеться про підтримку не лише тих чи тих видавничих проектів, але й інтелектуального й художнього перекладу як повноцінних професій. Наявність стабільного запиту на переклади має бути доповнена цілеспрямованою підготовкою нових поколінь перекладачів. Нині кількість тих, хто спроможний забезпечити високий рівень перекладних видань в Україні критично мала. Підготовка нових перекладачів має починатися зі студентської лави через спільні освітні програми й майстер-класи, засновані Інститутом книги й університетами».

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe