Читомо > Новини > Влада і книговидання: апокаліпсис національного скарбу

Новини

Влада і книговидання: апокаліпсис національного скарбу

14.09.2015 0 Автор:

Під час цьогорічного 22-го Форуму видавці вкотре зібралися на серйозну розмову з владою. Попри численні обіцянки, віз і нині там – відчутної підтримки галузь не отримує, наклади скорочуються, інститут української книги не з’являється, участь з національним стендом у Франкфурті під величезним питанням, квоти на російські книжки не введено. Про ці та інші проблеми голові комітету з питань культури і духовності, нардепу Миколі Княжицькому та першому заступникові голови Держкомтелерадіо Богдану Черваку нагадали під час круглого столу «Чи потрібна державі розумна нація? Відповідність політики влади стану книговидання і читання в країні». Серед спікерів також був міністр освіти і науки Сергій Квіт, який звітував про ситуацію із забезпеченням 4-х і 7-х класів українських шкіл новими підручниками. Модерував захід Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів.

Читомо занотувало найважливіші тези з півторагодинної зустрічі, відфільтрувавши нападки з боку адептів «зради» й самовихваляння оптимістичних прихильників «перемоги».

 

afoninОлександр Афонін

«Держава, посилаючись на війну, не визначила напрямки розвитку, горизонти, до яких вона буде йти»

 

Найбільш вагома причина нинішнього стану книговидавничої галузі – відсутність бачення перспектив у держави й суспільства. Держава, посилаючись на війну, не визначила напрямки розвитку, горизонти, до яких вона буде йти. А за таких умов не може бути успішною книга, людина, взагалі не йдеться про майбутнє. Якщо ми не почнемо говорити у повний голос, то кров, яка сьогодні ллється в Україні, буде даремною – будувати країну буде нікому, вона перетвориться на територію з масою малоосвічених людей, неспроможних до будь-яких конструктивних дій.

Основні проблеми:

  • Пакет документів з об’єднаними пропозиціями видавців щодо змін, систематизації галузі тощо був надісланий до віце-прем’єр міністра і міністра культури, Держкомтелерадіо, Міністерства інформполітики, Верховної Ради. На жаль, жодна з цих пропозицій, навіть будучи запущена в дію, не завершилася якимось результатом. Це безкінечний процес без мети і без аналізу того, що зроблено.
  • Питання перекидання грошей з однієї статті на іншу для представництва національного стенду України на Франкфуртському ярмарку узгоджується п’ять місяців і навіть на сьогодні воно ще не пройшло бюджетного комітету ВР, і навіть не поставлене у планах на наступний (поточний – ред.) тиждень.
  • Ще у 2002 році, коли головою комітету був Іван Чиж, Асоціація розробила детальну пропозицію щодо окремої інституції, яка, щоправда називалася не Інститут книги, а Державний комітет у справах видавництв – з описом штату, фінансування і так далі. Наскільки пам’ятаю, він налічував всього 17 людей разом із прибиральницею і мав вирішувати всі питання, пов’язані з книговиданням, в тому числі координацію зусиль гуманітарних міністерств і відомств у згадані галузі. На жаль, на сьогодні ця координація зовсім відсутня.
  • Півтора місяці тому я направив запит до Державної фіскальної служби. Річ у тім, що у всіх періодичних виданнях ДФС зазначається, що книжки до 48 сторінок – брошури – обкладаються ПДВ, на них не поширюється пільга. Такими заявами фіскальна служба перевищує свої повноваження – у жодному документі не вказано, що брошура – це не книга. Це книга, а назву таку вона має для зручностей статистичного обліку. І найстрашніше, що в цю нішу потрапляє дитяча книга для дошкільного і молодшого шкільного віку.

line_yellow

 

kvit

Сергій Квіт

«Стосовно державного патронування галузі книговидання є два аспекти: держава повинна щось фінансувати і створювати сприятливі умови для розвитку ринку» 

 

Все починається з освіти, і суспільство здорове те, яке потребує книжок, а не просто продукує їх. Хоча сучасні технології створюють багато можливостей для того, щоб людина отримувала знання, але питання паперової книги є питанням культури взагалі.

Стосовно державного патронування галузі книговидання є два аспекти: держава повинна щось фінансувати і створювати сприятливі умови для розвитку ринку.

Для нас було дуже важливим, щоби безкоштовні підручники для 4-х і 7-х класів отримали ті українські сім’ї, які їх потребують. Крім того, цьогоріч вперше був проведений відкритий і максимально прозорий конкурс підручників. Наступного (поточного – ред.) тижня ми будемо мати колегію, на якій розглядатимемо процедурні підсумки конкурсу, тому що багато було таких речей, яких бути не мало. Ми внесемо правки в положення про конкурс, а також визначимося із дедлайнами того, коли видавництвам, які перемогли у конкурсі, будуть перераховані кошти.

Цього року нам вдалося знайти кошти на друк безкоштовних підручників, але не так давно, тому ми, на жаль, втратили час. Половина коштів буде виділена з бюджету ВР, інша половина – з місцевих бюджетів. Завдяки децентралізації місцеві бюджети мають десь на 40 % більше коштів, і всі голови ОДА погодилися оплатити другу половину вартості підручників. Сім’ї отримають їх безкоштовно, але із запізненням, бо навчальний рік вже почався. Водночас треба пам’ятати, що це підручники не лише на цей рік. Безкоштовне довезення нових підручників до шкіл також передбачено. Але тут є також питання, хто має довозити ці книжки.

Читайте також: Конкурси підручників: прозоріше й із голосом вчителів

line_yellow

 

chervakБогдан Червак

«У разі створення окремого інституту української книги Держкомтелерадіо готовий віддати віддати частину обов’язків, які стосуються книг»

 

Говорити про справи у книговиданні з таким апокаліптичним настроєм, як це робив Олександр Афонін, не варто, бо цей настрій не віддзеркалює реальної ситуації. Упродовж 25 років нам кажуть, що українська держава чи українська нація обов’язково зникне, а цього не відбувається.

На превеликий жаль, до цього часу існує підхід, що українська книжка – це такий собі рядовий товар, як трактор, як костюм, як взуття, а тому й державна політика стосовно книжки має бути такою, як вона є щодо якихось матеріальних речей. Насправді книжка є щось набагато більше, вона має духовний вимір, і це є національний скарб. А у випадку з національним скарбом треба вдаватися до діаметрально протилежних підходів.

Держкомтелерадіо фінансує програму «Українська книга», на що, до речі, ВР виділила понад 40 млн грн. І це в ситуації, коли ми не начебто воюємо, а насправді воюємо. Але реалізовувати цю програму дуже складно через значні бюрократичні процедури, пов’язані із проведенням тендерів. Адже ми запроваджуємо тендери, не розуміючи, що книжка – це передусім духовна цінність. Ми незабаром внесемо на розгляд Кабінету міністрів концепцію розвитку видавничої сфери, і ця концепція буде враховувати ті аспекти, про які я сказав.
Вирішити питання української книжки не можна без вирішення питання українських бібліотек, проблеми читання. А в нас така проблема з’явилася – дедалі більше людей не мають бажання читати.

У разі створення окремого інституту української книги Держкомтелерадіо готовий віддати віддати частину обов’язків, які стосуються книг.

Ми радикально змінимо підхід до формування принципів програми «Українська книга», щоб до неї більше не потрапляли так звані «випадкові» книжки. Видавати їх за бюджетний кошт – це велика розкіш, тим паче для країни, яка воює.

Читайте також: Комісія з розвитку книговидання. Рік потому

line_yellow

kniazhyckyjМикола Княжицький

«Ми напишемо закон щодо інституту книги і, сподіваюся, що це станеться до Нового року»

 

Я є вашим інструментом. Скажіть, що треба робити для боротьби з контрабандою і піратством – я даю слово, що робитиму це.

Я збираюся подати законопроект щодо інституту книги. Проект матиме назву «Про внесення змін до деяких Законів України щодо вдосконалення системи державного управління в книговидавничій сфері». Йдеться, зокрема, про зміни до Закону України «Про культуру» та «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні».

Цей законопроект передбачає:

  • розробку і затвердження довгострокових планів розвитку культури на декілька років вперед;
  • встановлення, що розвиток бібліотек є окремим розділом планів розвитку культури, що фінансується і підтримується державою;
  • закріплення можливостей використання спецфондів державного бюджету для фінансування культурних проектів та пільгове оподаткування внесків на розвиток культурних установ з боку приватних осіб;
  • створення Українського інституту книги – державної установи, яка реалізує національні програми щодо популяризації української літератури, підтримки бібліотек і книговидавничої справи. Український інститут книги належатиме до сфери управління Міністерства культури, директор інституту призначатиметься міністром культури на відкритих конкурсних засадах. Діяльність директора контролюється наглядовою радою, яка складається з авторитетних діячів цієї сфери.

Ми, наприклад, як комітет пробуємо робити те, що трошки не встигає зробити Мінкульт. Над Інститутом Шевченка Міністерство культури уже працює, його от-от запустять.

Ми напишемо закон щодо інституту книги і, сподіваюся, що це станеться до Нового року .

Читайте також: Видавнича галузь-2014: дрібна законотворчість

line_yellow

Додаткові зауваги видавців:

Олександр Красовицький, директор видавництва «Фоліо»

Щодо квотування і ліцензування, то протягом двох років дві комісії при двох гуманітарних віце-прем’єрах приймали рішення, готували звернення до уряду. Квотування було заблоковано півтора роки тому Антимонопольним комітетом. Ліцензування блокувалося двічі, зокрема вдруге в травні цього року Міністерством економіки, оскільки ліцензування порушує зобов’язання України перед СОТ. Тому на сьогодні єдина можливість вирішити це питання – прийняти окремий закон, як-от щодо телебачення і кіно, однак порівняно з ними, він повинен мати значно складніші механізми з огляду на книжкове піратство в інтернеті. Тому я прошу вас поставити найближчим часом питання про організацію слухань у ВР щодо ліцензування ввезення книжок до України і щодо створення окремого закону на базі вже наявних пропозицій від Держкомтелерадіо.

Віктор Круглов, директор видавництва «Ранок» 

Важливим також є питання експорту української книги. Наразі діє така норма, що підприємства-експортери повинні повертати в Україну валютну виручку протягом 90 днів. Ми експортуємо українську книгу в Казахстан, Молдову, Білорусь, Ізраїль, Німеччину, тому 90 днів просто не вистачає, бо логістичні процедури є досить довгими. Приміром, до Казахстану машина їде місяць. Ми змогли б втричі більше продавати, якби була норма, що ці гроші потрібно повернути за 120–150 днів. І це додаткова валютна виручка для України. Нині ж виходить, що інші видавництва мають такі кредити, що ми просто не конкурентноспроможні у світі. Наші юристи готові підготувати зміни до законодавства.

Ще одне питання стосується ПДВ на поліграфічні послуги. Наразі діють пільги на продаж книг із ПДВ, але всі поліграфічні процедури, навіть підручники друкуються з ПДВ, тобто всі основні витрати на випуск книги оподатковуються.

Чільна картинка Beth Scupham via Flickr

Читайте також: Брендінг української літератури: поради сусідів й прогнози чиновників 

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe