Читомо > Література на літо > Читомо читає: Андрухович і Прохасько, Лем, Штайнгьофель, Бабкіна

Література на літо

Читомо читає: Андрухович і Прохасько, Лем, Штайнгьофель, Бабкіна

05.08.2016 0 Автор:
Цього тижня у редакції «Читомо» не обійшлося без читання дитячої та підліткової літератури від українських авторок Софії Андрухович і Мар’яни Прохасько, а також німецького письменника Андреаса Штайнгьофеля; серії оповідань польського письменника-фантаста Станіслава Лема та короткої прози української авторки Катерини Бабкіної. Продовжуємо читати і ділитися враженнями.

Наталя Корнієнко

redakcia_chytaje_kornienko

Софія Андрухович, Мар’яна Прохасько. Сузір’я Курки. –

Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 48 с.

Старість – не привід зупинятися і вже нічого не чекати від життя. Старі люди, як і малі діти, можуть захоплюватися, радіти, пізнавати, боятися. Якщо добре придивитися, то іноді у старечих очах можна побачити дитячі іскри. І, навпаки, часом у дитячому погляді ховається доросла мудрість і сила.

Стара Марія з книжки «Сузір’я Курки», яка живе в горах сама, лише з улюбленою куркою Марічкою, наприклад, щоразу з дитинною цікавістю чекає серпневого зорепаду і по-дитячому вірить, що в Чорному Лісі водяться ведмедевзі, що здатні іклами розгризати скелі, вовчузянці, що харчуються звичайними вовками, і поцуплені ласицями дітуни-загублики, у яких з часом навіть відростають хвости з китичками.

Коли Марія наважується піти в ліс по трави від кашлю для своїх сусідів, то зустрічає там дівчинку Орисю, яка, хоч на перший погляд і схожа на дитину-загублика, згодом виявляється просто сміливою дівчинкою, що живе у лісі з татом-лісником, і своєю хоробрістю допомагає подолати старій Марії страх перед нічним лісом і чудовиськами-вовками.

«Чорний Ліс не здавався тепер Марії грізним. Він був схожий на собаку, який спочатку гарчить, а коли не злякаєшся його і погладиш – лащиться і махає хвостом. На рись, яка спершу хижо світить очима, але зрозумівши, що ти не хочеш заподіяти їй лиха, не зачепить тебе і теж не завдасть шкоди. На сон, у якому танцюють білий лелека і темні тіні вовків»

Так донедавна чужа, а тепер наче рідна дівчинка Орися відкриває старій Марії ще один світ, який десятиліттями був для неї закритий. Показуючи мирну старість і бурхливе дитинство, тихе сільське життя і таємниці лісу, землю і містичне зоряне небо, Софія Андрухович дає зрозуміти, що тільки у гармонійному їх поєднанні та постійній взаємодії можливе справжнє існування Всесвіту.

«Сузір’я курки» помережане чудесними колажами зі старих світлин, фотографій героїв та малюнків, виконаних Мар’яною Прохасько, що часто відволікають погляд від літер і дозволяють ще дужче зануритися у чарівну атмосферу книжки.

Читайте також: Мар’яна Прохасько: Точки перетину, доторку, порозуміння – це найбільша розкіш

Андрій Мартиненко

redakcia_chytaje_MARTYNENKO

Станіслав Лем. Казки роботів / П’ятикнижжя Лемове. Том 1. Казки роботів. Кіберіада. Маска. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2016. – 604 с.

Так виходить, що казки у нас майже стабільно асоціюються з дитинством. І як би не намагалися викладачі фольклористики (і не тільки) показати нам всі корені казок (історичні, здебільшого), навіть саме слово «казка» працює так само на одну головну асоціацію – «дитинство». І так триває до того моменту, поки не стикаєшся з книгою, яка вже своїм простим заголовком порушує якийсь порядок речей в голові, – «Казки роботів». Ну, так, зрозуміло, що фантастика і все таке, але все одно наростає нерозуміння: «Як же так? Адже казки – суто людська річ, і жоден штучний інтелект не може на неї претендувати…». Справа в тому, що дитинство – це неодмінно щось екстремально людське, у що не може втручатися жодна чужорідна сутність. Принаймні поки що. І в момент того усвідомлення бажання таки ознайомитися з цією ідейною зухвалістю зростає неймовірно.

І коли берешся за читання, отримуєш просто хороші казки, написані за всіма канонами: з відповідною структурою, формою викладу, мораллю тощо. Але є головна відмінність – вони написані ніби у середовищі роботів, а люди представлені лише у вигляді далеких і незрозумілих істот.

«Глядачі остовпіли з несподіванки, коли прочитали напис на клітці, який проголошував, що перед ними Антропос Гомос — живий блідавець. Публіка почала його дражнити, і тоді Гомос підвівся, зачерпнув щось із барильця, на якому сидів, і заходився бризкати на цікавих убивчою водою. Одні тікали, інші хапали каміння, наміряючись закидати ним потвору, але стражники негайно розігнали присутніх»

І цей аспект видається чи не найважливішим з-поміж тих, що не стосуються безпосередньо сюжетів. Адже така схема дозволяє помислити існування людей з дуже далекої дистанції, яка без фантастичного елементу наразі просто неможлива. Вдається побачити, як цілком звичні нам речі, як-от банально будова людського тіла, набирає властивостей до міфологізації. І це дивує аж ніяк не менше, а то і більше за всі фантастичності, якими наповнені сюжети.

Галина Листвак

redakcia_chytaje_galynalystvak

Андреас Штайнгьофель. Середина світу / переклад з німецької І. Загладько. –

Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 432 с.

Про Андреаса Штайнгьофеля я дізналася вперше саме завдяки українському перекладу, а в Європі (зокрема у себе в Німеччині) цей автор знаний вже досить давно, в тому числі і як автор дитячих та підліткових творів. «Середина світу» вважається одним із найкращих романів Штайнгьофеля, у 1999 його було номіновано на престижну німецьку премію з молодіжної літератури Deutscher Jugendliteraturpreis, а у 2000 твір отримав відзнаку журі молодих читачів у Відні.

За мотивами успішної «Середини світу» Штайнгьофель написав збірку оповідань «Захисник: Оповіді Середини світу» (Defender: Geschichten aus der Mitte der Welt) про вже відомих героїв попередньої книжки.

А на 10 листопада цього року анонсований вихід німецького фільму «Середина світу» (це буде вже четверта екранізація Штайнгьофелевих творів – раніше на екранах з’явилися Ріко та Оскар, герої детективної серії для дітей).

Насправді складно описати «Середину світу» інакше, як «стандартним» набором підліткових проблем: це книжка про любов, дружбу, вірність і зраду, про осягнення власної сексуальності, про стосунки в сім’ї, про поділ на «своїх» і «чужих», про булінг та агресію (і найгірші їхні прояви).

Тим не менше, на момент виходу в Німеччині книжка стала проривом і продовжує ним ставати, особливо в країнах із доволі консервативним суспільством, де незручні теми звикло оминають чи замовчують. Показово, до речі, що українські видавці визначили рекомендований вік читача як 16+ (на противагу 13+ німецьким).

«Середина світу» є своєрідним ключем до подолання нетерпимості – зовні, від світу, у себе в сім’ї, і всередині, у власній свідомості. Головний герой твору, 17-літній Філ, його сестра-близнючка та їхня мати дуже відрізняються від жителів містечка: дивний вигляд і незвичайна поведінка відлякують, викликають агресію. Разом із тим, Філу складно зрозуміти власні стосунки зі світом; пояснити зміни в поведінці друзів, сестри, мами; передбачити, як відреагує ширше оточення на його гомосексуальність.

Тут дуже багато недомовленого, відчутого, але не озвученого, спостережень і міркувань, які герої переважно тримають при собі. Водночас це дуже відверта історія зростання і пошуків себе, свого центру, своєї «середини світу».

«Того року я бачив тривожні сни, які після пробудження пам’ятав кришталево чітко. Адже так багато меж почало зсуватися, і часто я переживав дійсність наче сон, а сни – як дійсність. Добре знайомі запахи стали більш насиченими. Фарби раптом набули дивовижної яскравості. Тони та шуми я почав відчувати по-іншому… Я відкрив світ і своє нове місце в ньому. Між людьми, яких я раніше сприймав як окремих істот, раптом виникли таємні зв’язки, немов на них спустилася павутина, що сплутувала все і кожного»

Мені твір читався довго і в кілька заходів – передусім через манеру автора неспішно оповідати, довільно комбінувати події, перестрибуючи з однієї на іншу. Через це в «Середині світу» складно вкласти фабулу і тримати її в пам’яті під час прочитання.

З іншого боку, цей медитативний настрій легко передається читачеві і, як ніщо інше, заспокоює і налаштовує на доброзичливий лад – поблажливий до недоліків, сприйнятливий до «інакшості», прихильний до всього нестандартного.

Читайте також: 10 книжок про підлітків на літні канікули

Ірина Батуревич

redakcia_chytaje_irabaturevych

Катерина Бабкіна. Щасливі голі люди. –
Чернівці: Meridian Czernowitz, 2016. – 80 с.
 .
Мені не припали до смаку дитячі книжки Каті. А от коротка проза – дуже, як і відчуття, що тримаєш у руках книжку – лаконічно і добре зроблену. Окремий комплімент Meridian Czernowitz за Сергія Майдукова – приємно бачити хороших ілюстраторів у книжковій справі. Ще один – за назву. Хоч, можливо, він для авторки.
  .
80 сторінок, що, як і будь-які влучні короткі тексти, нехай навіть і концептуально об’єднані («цикл оповідань про щастя або, якщо точніше, про те, що стається з нами перед ним») якось не читаються на одному диханні. А якщо й читаються, то чомусь проходять не через, а повз. Ну, принаймні для мене.
  .
7 оповідань з доречною авторською здатністю не бовкнути зайвого і вчасно зупинитися. Щаслива назва, яка могла би означати легку грайливу прозу, але не означає: під палітуркою – те, через що варто було пройти, щоб залишити позаду, просто скинути з себе. Дивовижна здатність, прекрасна порада. Мабуть, це книжка про невідворотність змін і про те, що щастя прийде.
 .

«Я бігла за Ромою вздовж старої об’їзної, берегом кар’єру, небо і багатоповерхівки відбивалися в спокійній воді, а я відпльовувалася від куряви і незграбно забирала з очей волосся, і бігла далі. Я була дуже щаслива»

 .

До речі, чомусь порадувало, що на Книжковий Арсенал на презентації тоді таки справді з’явилися голі люди. Сподіваюся, що й щасливі.

Що читала редакція Читомо минулого тижня, а що на початку липня. 

І звісно, у червні ми теж читали.

Так-так, і 23 – 28 травня без читання не обійшлося.

Зрештою, як і в квітні.

Чільна світлина pixabay.com
Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Warning: Missing argument 3 for WPS\WPS_Hide_Login\Plugin::login_url() in /sata2/home/users/chytomo/www/archive.chytomo.com/wp-content/plugins/wps-hide-login/classes/plugin.php on line 657

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe