Book Art

Ручний друк зайняв свою нішу в світі мистецтва. Ліногравюра, ксилографія, літографія для художників та дизайнерів стали ще одним шляхом творчого пошуку і реалізації. 9-10 квітня у столичному просторі IZONE пройде фестиваль друкованої графіки «Принт_фест 1/100», на якому українські автори представлять сучасний принт. 

Ксилографія

Одна з найдавніших технік, що з’явилася у країнах Далекого Сходу ще в V-VI столітті. На відшліфовану поверхню дерев’яної дошки (якщо передбачається тиражувати гравюру на друкарському верстаті, то завтовшки близько 2,5 сантиметрів) наноситься малюнок, після чого лінії цього малюнка обрізаються з обох боків гострим ножем, а фон вибирається широкими стамесками до глибини 2-5 міліметрів. Після цього дошку можна прокатувати фарбою і виконувати відтиснення на папері.

Касуціка Хокусай

Нині ксилографія адаптована до сучасних умов. Багато художників працюють на оргсклі, бо цей матеріал більш доступний і дешевший, а найголовніше – не потребує попередньої обробки. По суті, використовуючи нові матеріали та техніки, сучасні автори виходять за межі тієї чи іншої техніки.

Читайте також: 5 невиданих казок. Студентський самвидав

Ліногравюра

Ліногравюра технологічно схожа на ксилографію. Зображення вирізається на лінолеумі або інший полімерній основі і друкується на аркуші паперу. Вперше ця техніка з’явилася на початку XX століття, коли художники спробували використовувати для друку великих плакатів лінолеум замість дерев’яної дошки.

Пабло Пікассо

Основна перевага ліногравюри перед іншими видами ілюстрації – можливість тиражувати зображення, при цьому зберігаючи його якість. Відтиск вважається хорошим, якщо тон фарби темний і глибокий, а шар не дуже густий і не рідкий, коли добре і чітко протягнутий в пресі кожен штрих, не забиті фарбою дрібні білі штрихи, немає слідів подряпин і інших дефектів лінолеуму.

Читайте також: Ліногравюрна листівка з Катериною Рахмановою

Літографія

Літографію винайшов у 1796 році баварець Алоїс Зенефельдер, який згодом відкрив першу літографську майстерню у Мюнхені. Літографія використовується для друку текстів або зображень на папері або іншому матеріалі. Нині здебільшого використовується офсетна літографія (офсетний друк).

Анрі Марі Раймон де Тулуз-Лотрек

Матеріалом для друкованої форми служить головним чином літографський камінь – плита з твердого однорідного вапняку.

На відшліфованій поверхні каменя малюють спеціальним літографським олівцем або літографською тушшю, що містять жир. На зроблений таким способом малюнок наносять слабкий розчин азотної кислоти з доданим до нього декстрином. Завдяки такій обробці поверхні каменю, вільні від малюнка місця здатні приймати воду і відштовхувати жир, а отже, і друкарську фарбу.

Сальвадор Далі

Літографія широко використовується для кольорового друку. Художник для кожного кольору виконує малюнок на окремому камені, і потім них у певній послідовності (зазвичай світлі тони перші) друкують на один аркуші паперу, поєднуючи відбитки на малюнку. Для автолітографії застосовують зазвичай близько п’яти кольорів.

Читайте також: Шедеври на лінолеумі від Іллі Вікторова

Офорт

На початку XVI століття виникає ще один вид гравюри на металі, який став улюбленим жанром для багатьох великих художників – офорт.

Основна його перевага – легкість у виготовленні, чого не можна сказати, наприклад, про ксилографію. Якщо в цій техніці потрібно прорізати вручну лінії на дереві або металі, то в офорті всю цю важку роботу виконує кислота. Металеву дошку (в XVI ст. частіше залізна, в XVII-XVIII ст. – мідна, пізніше – цинкова) покривають спеціальною основою, яка стійка до впливу кислоти.

Рембрандт

На дошку за допомогою гострої сталевої голки, проникаючи крізь основу, наноситься малюнок. Після цього дошку кладуть у розчин азотної кислоти (мідну – хлорного заліза), і заданий голкою малюнок профарбовується до бажаної глибини. Після цього основа змивається з дошки, втирається фарба і робиться відбиток.

Читайте також: Екодрук вручну від Романа Черпака

Ілюстрації надано організаторами  «Принт_фест 1/100»