Місця

Книгарня «Час читати» розташована на центральній площі Дрогобича. За десять років роботи вона стала найпопулярніших місцем, де можна придбати книжки: тут представлено один із найбільших асортиментів у місті сучасної української літератури, перекладів сучасної літератури та світової класики. Читомо побували в Дрогобичі та поговорили з Ольгою Задорожною-Ніколаюк, директоркою книгарні, про історію магазину і про те, яким був книжковий ринок десять років тому та що читають у маленьких містах. 

Книжки чи музика

Я працювала в школі, і чогось мені бракувало. Мабуть, різноманіття, бо кожен урок, як правило, є постійним повторенням. Друга причина, чому я вирішила почати свою справу – бажання фінансово не залежати від чоловіка. А по-третє, хотіла спробувати себе у бізнесі. І, якщо відкривати, то я планувала: або книгарню, або магазин із дисками. Тому що музику люблю, відколи себе пам’ятаю.

Чому книгарня? Усі відраджували. Казали, що із цього нічого не вийде. Запитували: хто зараз читає? Як правило, тоді частіше відкривали взуттєві, магазини одягу, бари чи ресторани.

Я пройшлася по дрогобицьких книгарнях і зауважила, що ніде не було сучасної української літератури.

Можливо, понад десять років тому вона не була широко представлена, але точно вже існувала. На інтуїтивному рівні, я відчула, що потрібно робити наголос на тому, чого ще немає. Не на тому, що вже популярне, а на тому, що не представлено, чи представлено недостатньо. Це була одна з причин. Інша – це брак історичної літератури. Тому, у 2005 році, я відкрила книгарню.

.

Початок

Починала з книжкової гуртівні, яка існувала в Дрогобичі, та зі співпраці з двома видавництвами – «Кальварія» і «Піраміда», а згодом почала виходити безпосередньо на видавництва: львівські, київські та харківські. Інтернет так широко не був доступний, тому шукала номери телефонів, домовлялася, скаладали угоди, і тоді мені поштою надсилали книжки. Із пошти, в руках, я носила їх у книгарню. Потім з’явилися перевезення. Але знову ж таки дилема, бо доставлення у магазин – це дорого. Я поставила собі мету – і за шість років прийшла до неї – придбати автомобіль.

Працюючи як підприємець, заробила на маленький автомобіль, який необхідний, щоб привозити книжки в магазин.

У цей час була дуже популярною російська попса: Донцова, Шилова. Щодня, по кілька разів на день, у нас запитували цих авторів. Я принципово відмовилася від них. А з часом люди вже знали, що таких книжок тут немає.

Спершу я й сама не вірила, що бізнес піде вгору. Намагалася не зупинятися, шукати, тримати руку на пульсі, слідкуючи за новинками. У перші півроку я виходила постійно на нулі, а згодом усе налагодилося. Усе зароблене я знову вкладала у книгарню. Якщо ти не зупиняєшся, за два-три роки бізнес принесе результати.

Ще однією складовою є персонал. Для мене, в першу чергу, людина повинна бути порядною і доброю. Навіть попри те, що в бізнесових стосунках усе за розрахунком. Успіх у цій справі визначався великим бажанням, креативним підходом і мене особисто спонукало те, що інші казали, що нічого не вийде. Мені хотілося довести, що зможу.

Смаки містян

Щодо дрогобичан, то я можу сказати, що читають. Читають одні й ті ж. Містяни читають усе те, що є у книгарні. Є, звичайно, книжки, які стоять довше на полицях, але це одиничні випадки. Я б сказала, що найбільше читають сучасну українську літературу і сучасні переклади світової літератури. Зараз дуже багато перекладної літератури, світових бестселерів – і вони на часі.

Дитяча література завжди була у фаворі. Були випадки, коли між цукеркою і книжкою, дитина обирала друге.

Якщо порівнювати зараз і десять років тому, то молодь почала більше читати. І це дуже тішить.

Тому, що тільки людина, яка читає, зможе змінити наше суспільство на краще.

 .Книжкові ціни

Справжні поціновувачі книги, якщо вона їм потрібна, не замислюються над її ціною. Для бабусі розмальовка за 10 грн – це доволі багато, а для декого – 200-300 грн за книгу – це доступно. Та як на мене, книжки в Україні дорогі (якщо не порівнювати з закордоном). І прикро те, що вони щоразу дорожчають. Як на мене, повинен бути державний контроль над цим процесом.

Книгарня як довіра

Вільний доступ, який існує в книгарні «Час читати», я взяла із прикладу львівських книжкових магазинів. Мені сподобалася ця ідея, тому я вирішила її реалізувати. Щоправда, випадки були різні. Я сама виловлювала любителів почитати «на халяву». Та й досі є випадки, коли книжка була, і раптом щезла. Прикро. Щоправда, тішу себе тим, що людина хотіла почитати, але, можливо, не мала грошей.

У Каліфорнії є книгарня «Книги Барта» («Bart’s Books» – ред.). Існує вона з 1964 року. Коли книжки перестали користувалися популярністю, власник виставляв їх на вулицю. При цьому поставив бляшанку від кави, сподіваючись на людське сумління. Креативний підхід – і сьогодні «Книги Барта» стали однією з найбільших книгарень «просто неба». У ній налічується близько мільйона книг. І, що цікаво, вони досі працюють за принципом чесного слова – людина кидає гроші в бляшанку і бере книгу. Власник думав зачинятися, а таким чином, навпаки продажі зросли.

Зображення: bonemagazine.com

Книгарня як каталізатор змін

За ці десять років існування книгарні – я змінилася. Китайський мислитель Конфуцій якось казав: «Не змінюється людина, або наймудріша, або найдурніша». Завжди на очі і під руку потрапляє книжка, яку ти хочеш відкрити, прочитати і віднайти щось для себе. Я більше люблю читати не художню літературу, а публіцистику чи історичну книгу, якої мені бракувало, коли я навчалася у школі.

Зараз маю мало часу на читання, але добірка з п’яти книжок звучить так. Книжка «Ісус промовляє до Тебе» (авторка Сара Янг – ред.) . Вона для мене зараз настільна книга. Щодня відкриваєш – і знаходиш те, що безпосередньо тебе стосується. Друга – Оксана Забужко «І знову я влізаю в танк». Третя – Коельо «Шпигунка». Дуже гарна книжка «Чому нації занепадають». І Володимир В’ятрович «За лаштунками Волині», яку хотілося б прочитати.

Я люблю те, що я роблю. Є такий вислів: «Знайти собі роботу до душі, і тобі не знадобиться працювати жодного дня». Ось я це можу сказати про себе. Я із задоволенням приходжу в книгарню. І дуже тішуся, коли наші читачі дякують за добір літератури.

Нагадаємо, ми писали про «Інтермеццо»  у Чернігові, «Книгарню-кав’ярню» в Одесі, «Calamarius» у Рівному, «Українську книгу» + «Literatur Cafe» у Чернівцях, київські інді-книгарню «Хармс», «Наш Формат», «Довженко. Книги. Кава. Кіно», «Мою книжкову полицю», кав`ярню-книгарню у Миколаєві.