Місця

«О, ні! Київські книгарні закриваються!» – сплескують у долоні мешканці столиці. І нам теж їх шкода. Але будьмо чесними – відкривається їх ще більше. Не такі великі, не настільки фасадні, і не просто книгарні. Їхній дохід ніколи не дорівняється до прибутків книжкових супермаркетів, зате книжки тут не звалені на купу, своїх клієнтів знають поіменно, а до читання можна замовити каву чи какао. Ми поспілкувались із засновниками інді-книгарні «Хармс» Пашею Гораком та Машею Поліхун, і з’ясували, як створити книгарню в приміщенні ємністю в 500 книг.

Місце: вул. Михайлівська 21-б (вхід в арку)
Час: щодня 10:00 – 22:00

– Машо і Пашо, розкажіть, хто ви, і як народилась ідея інді-книгарні.
– Спочатку Маша дуже хотіла відкрити маленьке незалежне видавництво. А Паша думав про заклад, де можна спокійно почитати. Синергія ідей і створила «Хармс» – «трохи більше», ніж книжкова крамниця, музичний магазин і кафе. Ми студенти. Хтось у душі, а хтось і досі.

– Що таке «інді» у вашому розумінні?
Незалежність від мейнстріму і автономність у виборі: за принципом «менше, але більше». Менше книг, але якісних. «Інді» – тому що зроблена своїми руками і від чистого серця. Ми вважаємо, що нас має бути багато, цікавих і маленьких. З душею і хорошим сервісом, Місць, до яких можна ставитися з довірою.

– Чому Хармс, а не Коцюбинський, Достоєвський чи Селінджер?
– Спочатку робоча назва було абсолютно іншою, ніяк не пов’язаною з ім’ям письменника, але в якийсь момент ми зрозуміли, що нерівно дихаємо саме до цього персонажа, він найбільш відповідає загальному настрою. Абсурд іноді допомагає жити. Дивитися на навколишнє під іншим кутом. Він наче якийсь загальний образ, різноманітний і багатогранний, як повітряна куля. Водночас безконтекстний. Принаймні для нас. Він дуже глибокий, і водночас порожній. Ось така дихотомія нас і привабила.

– Ми не очікували, що за дверима з цицьками – книжки. Вони там залишаться на згадку про Femen?
– Це все ж таки артефакт. Частина історії, ми вирішили не прибирати. Ми не соромимося. Вважайте, що це своєрідний колорит.

– Як ви пережили Майдан? Здається, ви опинилися в епіцентрі подій
– Та непогано. До нас часто приходили люди з Майдану, зазвичай «креативний клас», організатори якихось мистецьких акцій – починаючи від тих, хто витягнув фортепіано перед «Беркутом» (саме тут вигадали і спланували цю акцію) і закінчуючи тими, хто розробляв дизайн революційних листівок.
Ті 4 місяці, що ми працюємо, довели, що нашим людям недостатньо перебувати на першій сходинці потреб: людина хоче дізнаватися щось нове, хоче цікавитись чомусь не тим, що їх оточує щодня. Цей інтерес ще не такий високий, як у Європі, але він є, потенціал є. А взагалі важко сказати, як пережили, бо важко порівняти з якимось іншим часом. Ми відкрились, а за два-три тижні почався Майдан.

– Ці події багато кого змінили. Чи не відчув ти, що це позначилось, наприклад, в потребі в якомусь особливому читанні?
– Це не зовсім результат Майдану. Коли ми тільки починали, в нас не дуже вийшло з  українськими книжками. І ми задумалися, як це так, що немає класних українських книжок, що були б близькі нам за тематикою? Тепер ми знайшли кілька хороших видавництв, що видають перекладну літературу – «Родовід», «Літопис» «Крок», «Основи», «Кальварія», – і відбираємо по 3-4 видання з прайсів кожного з них. Ми плануємо представити десь 30-35 класних книг українською мовою, тож іще будуть надходження.

– Покажете зали і стелажі?
– У наших полиць своєрідні назви. Ми вигадали для себе власну класифікацію, з нею і працюємо. Приміром, «Візуалка» – книги з візуального мистецтва. Сюди ж відносяться фотографія, кіно, театр. Окремий стелаж – для книг з дизайну, полиці «Філософія», «Художка», «Іноземка» (книги англійською мовою), «архітектура», «кулінарія», «наукпоп» – цікавий нон-фікшн ЖЗЛ (біографії, автобіографії), окремо «Речі» – канцелярія, конверти, марки, закладки для книжок і багато-багато гарних листівок. Крім цього у нас велика колекція якісно відібраного вінілу і сонґбуків, серед них Bob Dylan і Red Hot Chilly Pappers. Так само у нас можна знайти скретч-картки для мандрівників.

– А це що за полиця? 
– А тут можна взяти книгу на прокат. До речі, незабаром плануємо відкрити точки прокату в різних закладах по всьому Києву. Перша така точка вже відкрилася в DruziCaf?. Прошу помітити, що це не буккросинг. Умови прокату дещо інші. Ми ручаємося за кожну книгу, яка у нас в прокаті.

– Як ви обираєте книжки?
– Зазвичай коли книгарні співпрацюють із видавництвом, то укладають контракт, відповідно до якого до книгарні потрапляють майже всі книжки цього видавництва. Але зі ста запропонованих книг видавництва ми найчастіше обираємо не більше 5-7 книг. Бо, по-перше, вони мають відповідати нашим критеріям відбору. По-перше, художку ми не продаємо, тому це має бути нон-фікшн. По-друге, ми зважаємо на рекомендацію друзів або ціннісно близьких нам людей, на авторитетність автора і видавництва, актуальність теми і відповідність концепції закладу – це має бути сучасна і максимально інтелектуальна література. Зазвичай ми намагаємося прочитати книжку, або хоча б главу-дві. А ще в нас існує принцип передзамовлення: люди замовляють те, що хочуть почитати.

– Які теми зараз актуальні?
– Мабуть, це теми, які пов’язані з візуальною культурою, театром та кіно. Люди дуже активно цікавляться візуальними мистецтвами. Ще, як не дивно, люди часто читають поезію. У нас її не надто багато, але вона користується популярністю, особливо російський авангард 20-30-х років. Мабуть, це стає актуальним.

– Що ви порадили почитати з того, що маєте зараз?
– Наприклад, «Атлас стереотипов и предрассудков» болгарського журналіста Янко Цвєткова – він створив мапи стереотипів Європи, і кожна з них відповідає баченню якогось народу. Європа очима італійців / німців / турків тощо. Сам я (Паша – ред.) планую почитати Баррі Майлза «Біт Готель». Це історія бітників, зокрема Гінзбурга, Роуза і Корсо. Мені подобається те, що вони писали, і думаю, життя у них теж було цікаве. Є класні книжки видавництва Ad Marginem, вони зазвичай видають книжки спільно з центром візуальних досліджень «Гараж» – ці книги по десять штук розлітаються. Наприклад, Сьюзен Сонтаг, Ролан Барт.

– Якщо книга не українська, як вона потрапляє сюди?
– Ми працюємо з видавництвами напряму – є кілька російських видавництв, кілька британських. Вони просто пересилають нам книги, у нас же невеликий книжковий магазин – всього десь на 500 книжок.

– Ви намагаєтеся співпрацювати переважно з невеликими видавництвами?
– Так, ми працюємо з малими видавництвами. У них дуже круті книжки і з ними легко працювати. Вони більше відчувають потреби аудиторії.

– Основна аудиторія – це ті, хто приходять почитати за чашкою кави, чи ті, хто цілеспрямовано приходять купити книжку?
– Я думаю, більше купують, ніж приходять просто почитати. Але переважають ті, хто цілеспрямовано приходять почитати за чашкою кави, а потім книгу купують. Але є така проблема, що 95% нашого асортименту – це книги в одиничному екземплярі. Тому книги часто доводиться бронювати.

– З ким ти тут встиг познайомитись?
– Відвідувачі у «Хармсі» різні, але однозначно всі дуже цікаві особистості. Приходять і чоловіки з охороною, і аспіранти. Часто заходить Ірена Карпа. Бували Влада Литовченко і Вєра Бреєжнєва. Але найбільше подобається знайомство з людьми, які кардинально відрізняються своїми зацікавленнями. Наприклад, серед наших постійних відвідувачів – власник 1000 га землі, або є професійний парфумер. І хоч ми ведемо соціально активне життя, де б ми їх ще могли зустріти?

– Окрім простору для книжок і музики, «Хармс» – це ще й простір для спілкування. Що у вас тут відбувається?
– Ми все анонсуємо за день до події у нас у ФБ. Це невеликі презентації, перегляди інді-кіно, дрім-сейшени.

– Яка взагалі цінова політика?
– Наші книги в середньому трохи дешевші, ніж у великих книжкових мережах, але напевно, трохи дорожчі, ніж на Петрівці. Але ми не женемося за надприбутками, тому можна сказати що ціни у нас приємні. Найдорожча книга у нас коштує 530 грн, це книга з каліграфії. Найдешевша книга коштує близько 50 грн.

– Ходите в гості до «Книжкового бюро» через дорогу?
– Нам ніколи ходити один до одного в гості)) Але так, ми дружимо. Ми навіть відправляємо в «Книжкове бюро» за книгами з арту, так як вони в цьому крутіші, ніж ми. Ми не конкуруємо. Маленькі й незалежні повинні один одного підтримувати.

Фішки Хармса:

• тут можна знайти смачне какао, улюблений напій Фореста Гампа – Dr.Pepper, пироги та капкейки
• тут можна послухати й придбати вінілові платівки, а також взяти в оренду програвач
• в Хармсі мешкає живий кіт-талісман, ім’я якому Еліот
• інколи тут влаштовуються невеличкі кінопокази
• стіни книгарні прикрашають малюнки та написи Жені Спіжового

Фото: Хармс, Юрій Паламарчук, The Village