Новини

Ця лекція відбулася під час Школи літературної критики та журналістики «Контекст 2», що проходила в рамках  ювілейного Форуму видавців» у Львові. Публікуємо найголовніше під час зустрічі з польським критиком Юстиною Соболевською.

Спочатку поставимо собі питання: «Хто такий літературний критик і чи треба комусь те, що він пише?»

Раніше, щоб здобути славу чи популярність книжки, достатньо було б використати слово «секс». Написати щось, що розбомбило б автора, – цих двох прийомів вистачило б, щоб привернути увагу до тексту. Сьогодні критика переростає у промоцію чи популяризацію книги, адже видавництва думають про збільшення продажів.

Література не генерує рекламу, можливо, тому вона втратила значення.

Зараз у Польщі велика проблема з наявністю платформ для публікацій. Окрім того, критика в Польщі є досить політизованою. Наперед відомо, що напишуть представники «правих» і «лівих» .

Кожен може стати «критиком»: достатньо мати блог. Там кожен може висловити свою думку щодо книжки, не маючи спеціальної освіти і взагалі не читаючи книжку. Найчастіше тексти, що з’являються на таких блогах, написані не дуже професійно.

Критика неформально поділена на «університецьку» (видання, що поширюються в університетах, представлені тексти там – «сухі», літературознавчі) та критику в «інтернет-виданнях» (книжкові огляди, книжкова журналістика) –  нема видань, які поєднували обидва формати.

Критики мають намагатися поєднувати напрямки: писати не лише про бестселери та Дена Брауна, а й відкривати нові імена.

Чесно кажучи, літературний критик – це професія «певного рівня загрози», бо ти залежиш від видавництва чи від видання. Критик знайомиться з поетами, письменниками і не може вже написати про них погано. Були випадки, коли письменники і критики сварилися через погані відгуки.

Рецензії, що з’являються, є важливішими за анонімні висловлювання на Амазоні, тому що це порада фахової особистості. Сьогодні люди довіряються особистостям, що займаються книжковою галуззю.

Для підтримки власного тонусу критикам варто писати негативні рецензії.

Якщо критик молодий, то йому легко писати негативні рецензії, а з часом відповідальність за наслідки стає більш усвідомлюваною, стає тягарем, тому все важче писати негативні рецензії. Але щоб бути критиком, потрібно мати свою власну думку та висловлювати її; бути особистістю.

Світлина прес-служби “Форуму Видавців” LUFA