Новини

Подорож – це не тільки зміна ландшафту, але й зміна мови. А разом із нею відбувається зміна ціннісних орієнтирів і світосприйняття. Про мовні аспекти географії і про те, як під час подорожей та еміграції змінюється ставлення до мови розповів американський поет, філолог і перекладач Юджин Осташевський. Лекція відбулась у межах проекту «Мандри.Форум», ініційований командою Ukraїner, під час Форуму видавців.

Білінгвізм

Майже в усіх білінгвів є теми, на які вони звикли говорити тією чи іншою мовою. Це називається компартменталізація. Наприклад, я викладаю в університеті. У мене бувають російськомовні студенти, вони приходять до мене обговорити есей, який збираються писати. У мене і в них російська є рідною, але нам разом говорити про це російською складно, бо викладаю я англійською і писати есей вони теж будуть англійською.

Зараз з’явилась ціла галузь когнітивної лінгвістики, яка саме займається питанням двомовності. Анета Павленко написала книжку про теорії відносності мов, про те, що ти бачиш світ по-різному різними мовами. Наприклад, американська дослідниця з Кіпру написала стандартною англійською і кіпрським діалектом грецької ту саму історію про чоловіка, який працює так багато, що забуває маму і кидає дружину. Вона розповідає це англо-кіпрським білінгвам і отримує різні моральні реакції залежно від того, якою мовою це розповідається. Тобто мова несе в собі непомітні антропологічні звички. І це фантастично цікаво.

Еміграція дуже сильно збагачує культуру, але вона її й кардинально змінює. Ти починаєш розуміти: те, що ти вважаєш природним і правильним – це продукт культури, а не певної метафізики.

 

Труднощі переклад культурного коду

Класицизм Бродського англійською абсолютно не перекладається, оскільки всі жести, які мають певний сенс у радянській культурі, в американській мають цілком інше значення. Навіть такий жест як рима, класична алюзія чи традиційна метрика – все це англійською викликає інші асоціації. Тому я довго борсався у культурному перекладі. Як перекладач займаюсь авангардом. Я переклав Введенського, зробив першу англомовну антологію ОБЭРИУ (Об’єднання Реального Мистецтва – Читомо). І це все переклад не тільки з мови на мову, а й з культурного коду на культурний код. Особливо в поезії.

Наприклад, коли ми читаємо Введенського, який написаний римованим хореєм, ми згадуємо казки Пушкіна, і ефект розрахований на це. Англійською це не так. Римований хорей має абсолютно іншу історію, абсолютно інші асоціації, і тому переклад римованого хорея римованим хореєм справа не зовсім правильна. Але перекладати російські класичні розміри на американську історію віршування – це означає потурати домашній культурі. Тоді для читачів немає ефекту очуднення. А в американців є велика проблема уявити, що існують люди, які не розуміють англійської й працюють в інших традиціях. Тому, коли я перекладаю, я створюю ефект інакшості, максимальної дивності, яку можливо прочитати і зрозуміти.

Читайте також: Травелоги, або Як писати про подорожі

Мова і емоційність

Чим краще знаєш мову, тим більш емоційна вона для тебе. Є кілька цікавих випадків роботи психологів у Штатах і в Аргентині після Другої світової війни з людьми, які пройшли табори. І психологи, і їхні пацієнти говорили німецькою, але коли мова заходила про табори, вони не могли говорити, оскільки там одразу починались емоції, і не можливо було вибудувати ніякого дискурсу. Тому вони переходили на англійську або іспанську. Про те саме говорить Катя Петровська: вона каже, що написала свою книжку («Мабуть Естер» – Читомо) німецькою, оскільки та є для неї менш емоційною, і вона може говорити німецькою про речі, про які не може говорити рідною мовою.

Зображення walldevil.com

Редагування і чистота мови

Коли в Росії тобі говорять, що не можна казати так, а треба казати тільки так, це не граматика, це ідеологія. Чистота мови – це не граматика, а ідеології. Я дуже вірю в роботу редактора. Але я не вірю в концепцію чистоти мови і в практику стандартизації. Не можна казати, що писати треба так, чи так. Треба дуже чітко зрозуміти, яка семантична різниця між ти й іншим письмом, як воно працює на аудиторію. Треба говорити не: «Давайте ми це змінимо», а питати: «Це дійсно те, що ми тут хочемо?» Це дуже різні речі. У мене незабаром вийде книжка, де поступово розпадається англійська. Наприкінці вона зовсім висмоктана з пальця, бо я взяв стару англійську (XVI-XVII ст.), де стандартів орфографії й пунктуації ще не було. І я став її вводити в текст і так підроблювати , щоб можна було зрозуміти підробку. Якщо мою книжку стандартизувати, то все наприкінці буде беззмістовним.

Коли Хармсу казали, що він зробив орфографічну помилку, він відповідав, що це слово завжди так виглядає в його написанні. Але коли працюєш з його рукописами, дуже важко зрозуміти, що як має бути, оскільки він завжди робив орфографічні помилки. Коли займаєшся англійською літературою, є правило друкувати все в оригінальній орфографії, якщо це не Шекспір. Але це дуже проблематичне правило, бо оригінальної орфографії немає. Якщо в тебе видання 1620 року і 1630, там половина слів написана по-різному, і що з цього оригінальне – не зрозуміло.

Коли ти читаєш твори в оригінальній орфографії – певно це фетишизм, бо ти торкаєшся до того, як раніше говорили. Я не знаю, де тут чистота, і не дуже знаю, що таке помилка. Я проти помилок, крім тих моментів, коли вони цікаві.

Читайте також: Література мандрівників, або як писати про подорожі

Майбутнє мов

У Квінзі найсильніша концентрація у світі мов, які помирають. Там живуть люди, які є єдиними носіями мови своїх предків. У Нью-Йорку є поетичний клуб, керівник якого, Боб Холман, був одним із засновників слему ще наприкінці 80-их рр. Він познайомився з лінгвістами і вони заснували Endangered Languages Alliance (Альянс мов, які перебувають під загрозою зникнення – Читомо), який займається пошуком носії таких рідкісних мов.

Сьогодні кількість мов дико зменшується. Але найбільше питання – це поява нової імперської мови, англійської. Бо якщо французи і німці зустрічаються між собою, вони говорять англійською, якщо зустрічаються індонезійці й китайці, які займаються бізнесом, вони теж говорять англійською. Це засвідчує появу мови, яка значно більш глобальна, ніж латина. Латина була інтернаціональною мовою, але нею говорила тільки освічена еліта. Англійська в цьому сенсі менш елітарна.

Зараз є феномен людей, які живуть не в англомовному світі, але пишуть романи англійською або для перекладу. В усіх міжнародних інстанціях, які видають призи і стипендії, другою мовою є англійська. Тому якщо тебе перекладають англійською – це дуже важливо. Навіть якщо тебе видають маленьким тиражем. Дехто вважає що англійська мова захопить все.

В Японії нещодавно вийшла книжка, яка називається «Падіння мов у епоху англійської». Її написала японська письменниця, яка виросла у Штатах, повернулась до Японії й стала писати японською. І ця книжка частково про те, як сучасна японська література попсувалася своєю орієнтацією на англомовні переклади.

Головна проблема не те, що багато мов помре, це станеться і без англійської. Головна проблема: що робити з мовою, яка створює таку природну дискримінацію. Які форми опору англійські можливі і які форми опору ми хочемо.

Читайте також: Від Києва до Ісландії, від калюжі до моря: дитячі книжечки-мандри

Для чільного зображення використано фото Litcentr і hdwallpapersnews

 Партнер спецпроекту «Мандри» – Gorgany.com