Новини

2017-ий був багатий як на здобутки, так і на втрати. Україна попрощалася з відомими письменниками, перекладачами, літературознавцями, критиками. Хтось покинув цей світ, сягнувши поважного віку, а чиєсь життя обірвалося на самому світанку. Читомо пропонує згадати всіх, без кого українська література не була б такою, як зараз.

Богдан Бойчук, 10 лютого

Поет-модерніст, прозаїк, перекладач та літературний критик, один із засновників Нью-Йоркської групи, член ОУП «Слово» та НСПУ, лауреат Міжнародної літературної премії ім. Гоголя.

Народився 1927 року на Тернопільщині, у 1944 році його забрали до Німеччини на примусові роботи. Після війни перебував у таборі переміщених осіб в Ашаффенбурзі, де отримав середню освіту. 1949 року переїхав до США і оселився в Нью-Йорку. Тоді ж активно включився в українське літературне життя.

Окрім поезії, також писав і видавав драматичні твори, прозу, переклади з англійської, іспанської й російської мов на українську, а також з української – на англійську. Займався літературознавчою критикою.

Бойчук – один з співзасновників Нью-Йоркської Групи, був співредактором річника цієї групи «Нові Поезії», ініціатором та головним редактором нью-йорксько-київського літературно-мистецького квартальника «Світо-Вид». Працював літературним редактором при місячнику «Сучасність» (Мюнхен).

Читайте також: Карби поезії Богдана Бойчука

Сергій Якутович, 27 червня

Художник, графік, книжковий ілюстратор, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, член Національної спілки художників, член-кореспондент Академії мистецтв. У його доробку – ілюстрації до 160 видань, серед яких 17 томів модерної української літератури.

Видання роману Ліни Костенко «Берестечко», яке ілюстрував Якутович, визнали найкращою ілюстрованою і художньо оформленою книжкою, представленою на виставці-ярмарку в Ашгабаті.

Читайте також: Одне з десятиліть української книжкової графіки

Осип Зінкевич, 18 вересня

Зінкевич народився в селянській родині, його батько був вояком Українських Січових стрільців. Після Другої світової війни, бувши молодим хлопцем, опинився в таборі біженців у Західній Німеччині. Потім потрапив у Париж, де закінчив інститут індустрійної хімії. Був учасником кількох українських молодіжних організацій. 1956 року переїхав до США.  Працював, зокрема, директором дослідної хімічної лабораторії.

Упродовж 50 років керував видавництвом «Смолоскип», яке було створене у США в 1967 році й видавало дисидентську і правозахисну літературу, а також твори репресованих українських письменників. Після здобуття Україною незалежності, Зінкевич переніс діяльність видавництва у Київ, але залишився громадянином США. Також він очолював благодійний фонд, який опікувався молодими письменниками. Крім цього, він заснував Музей-архів українського самвидаву. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Читайте також: Французьке вино в шахті і секрети українського підпілля в «Щоденнику» Осипа Зінкевича

Василь Німчук, 26 листопада

Німчук досліджував давньоруську і старослов’янську мови, історію діалектів та ономастику української мови, історію української літературної мови, історію української лінгвістики, проблеми української мови як конфесійної тощо. Під його керівництвом був розроблений проект правопису 1999 року.

Був членом редколегії й одним з авторів енциклопедії «Українська мова», засновником та головним редактором наукового журналу «Українська мова». Завідував відділом історії та граматики Інституту української мови Національної академії наук України. Був почесним доктором Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Наталія Ксьондзик, 16 жовтня

Літературознавиця, редакторка видавництва «Смолоскип», авторка і редакторка «ЛітАкценту».

Народилася і проживала в Києві. Закінчила бакалаврську та магістерську програми «Києво-Могилянської академії». Була аспіранткою НаУКМА. У видавництві «Смолоскип» підготувала до друку близько 300 книжок.

Володимир Карагяур, 6 вересня

Відомий журналіст та громадський діяч. Був кореспондентом «Spilno.tv», а також вів передачу на телеканалі «UA:Перший». За часів Революції Гідності 2013-2014 рр. працював стрімером «Спільнобачення» і був арештований режимом Януковича нібито за постачання пального для протестувальників.

Широко відомий у мистецьких колах. Брав активну та постійну участь у багатьох літературних фестивалях.

Віталій Дончик, 18 листопада

Літературознавець, критик. Доктор філологічних наук, професор, академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників.

У 1989-2000 рр. був головним редактором журналу «Слово і час» (до січня 1990 року — «Радянське літературознавство»). 1996-го разом із сімома літературознавцями отримав Шевченківську премію за навчальний посібник «Історія української літератури ХХ століття» у двох книгах.

Борис Олійник, 30 квітня

Поет, перекладач, член НАНУ, голова Українського фонду культури, Герой України, почесний академік Академії мистецтв України, член правління Національної спілки краєзнавців.

Автор понад 40 книжок, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладалися російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами.

За часів Януковича був призначений головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Іван Корсак, 7 грудня

Письменник і журналіст. Народився 1946 року на Волині. Отримав агрономічну та журналістську освіту. Редагував газету «Радянське Полісся» в Камінь-Каширському, «Народна трибуна» в Луцьку, був шеф-редактором газети «Сім’я і Дім».

У 2011-2014 рр. — член Ради Національної спілки письменників України, член редколегії газети «Літературна Україна».

Василь Рубан, 19 листопада

Поет і прозаїк, дисидент, член Нацiональної Спiлки письменників. Народився 1942 року на Київщинi. Закiнчив Житомирський культосвiтнiй технiкум, три роки служив у армiї, три роки навчався в Київському унiверситетi iм. Т.Г. Шевченка на фiлологiчному факультетi за спецiальністю українська мова i лiтература. Два роки працював лiтературним редактором у видавництвi «Музична Україна», пiсля чого, переслiдуваний КДБ за полiтичну дiяльнiсть, працював на рiзних роботах (кочегар, завклубом, слюсар), понад шість рокiв просидiв у тюрмах i спецпсихотюрмах.

За книгу вiршiв «Химера» (1989) отримав лiтературну премiю iм. В. Симоненка. 1992 року журнал «Київ» опублiкував роман «На протилежному боцi вiд добра», вiдзначений лiтературною премiєю iм. Є. Маланюка. 1992 року побачила свiт книжка «Берегиня», а 1994-го журнал «Київ» опублiкував роман «Помирав уражений пролiском снiг», за який письменника свого часу було заарештовано.

Олексій Довгий, 7 жовтня

Поет, автор понад 40 поетичних збірок. Серед найвідоміших: «Земля співає», «Кам’яна роса», «Келих троянд», «Зеніт», «Заповіт синові”, «Дотик блискавки» та ін. Був одним з упорядників п’ятитомного видання творів Олександра Довженка.

Книги Довгого видані не тільки в Україні, але й у Франції, Грузії, Чорногорії, Македонії та ін. Близько 100 його віршів покладено на музику відомих українських композиторів.

Володимир Сапон, 3 жовтня

Письменник, журналіст, краєзнавець, член Національної спілки письменників та Національної спілки краєзнавців, Заслужений журналіст України. Закінчив філологічний факультет Ніжинського педінституту ім. М. Гоголя.

Більше 30 років працював журналістом у Чернігові, зокрема, в обласних газетах «Гарт» та «Деснянська правда». У 1992 разом з колегами засновують журнал «Чернігів» (з 1993 виходить під назвою «Літературний Чернігів». З того часу — член редколегії цього журналу.

Микола Томенко, 31 серпня

Поет, прозаїк, драматург, публіцист, журналіст. Народився 1937 року на Черкащині. Закінчив Київський університет ім. Т.Шевченка, філологічний факультет. Працював у журналістиці та видавничій справі. Був головним редактором журналу «Профспілки України». Також працював у Міністерстві культури — в репертуарно-редакційній колегії з драматургії.

Автор 19 книг поезій, прози, п’єс: «Дика груша», «Червоні вершники», «Трагічні етюди», «Дика груша» (Вибране) (2006), «З трудової книжки матері», «Орел-Срібнокрилець» та ін.

Микола Бучко, 2 червня

Поет, член Національної спілки письменників. Народився 1948 року на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Працював журналістом, редактором чернівецького муніципального видавництва «Місто», займався видавничою справою. Літературну діяльність розпочав у 1960-х роках.

Автор збірок віршів «Сонячні сходи», «Назустріч літу», «Після десяти заповідей або Вірші для сина». Низку поезій Бучка покладено на музику. Перекладав твори румунських письменників Ґеорґе Асакі, Міхая Емінеску, Богдана Гашдеу, Василя Левицького та інших, а також Пауля Целана. Окремі поезії Бучка перекладені російською, англійською, румунською мовами.

Роман Гамада, 27 січня

Сходознавець, перекладач, редактор-упорядник. Народився 1961 року на Львівщині. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Одночасно закінчив дворічний факультатив перської мови та літератури, а також дворічні курси гідів-перекладачів (чеське відділення) при БММТ «Супутник» (Бюро міжнародного молодіжного туризму). Більше 20 років працював у науковому видавництві «Світ» та паралельно викладав перську мову й літературу в ЛНУ Франка.

Лауреат літературної премії ім. Миколи Лукаша, першої літературної премії Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку та премії ім. Максима Рильського. Був постійним автором журналу іноземної літератури «Всесвіт».

Читайте також: Смерті знаменитостей у 2017 році: кого втратив літературний світ