Казкарка

У каталозі «Білі круки-2016» Міжнародної бібліотеки для дітей та юнацтва Україну представлено двома книжками – повістю для молодшого підліткового віку «Вітер з-під сонця» Оксани Лущевської (видавництво «Фонтан казок») та книжкою-картинкою для читачів від трьох років «Хто росте у парку» Катерини Міхаліциної та Оксани Були (ВСЛ). У 2010-х з розвитком ринку Україна нарешті почала активніше надавати свої дитячі та підліткові книжки до відбору. Але огляд тенденцій у щорічних каталогах переконливо свідчить, що нам іще далеко до книжкового авангарду.

Українські пташки

«Хто росте у парку» – книжка-картинка гібридного типу. Це легко й талановито написана, ілюстрована й адаптована до вікових потреб пізнавальна історія про різні види дерев у міських парках. Але ліричні акценти та завершення не втримують книжку в чітких межах нон-фікшн.

Ілюстрації мають ніжну й життєствердну кольорову гаму, вони достатньо прості, з чіткими, упізнаваними деталями, що робить їх легкими для сприйняття читачами від 3 років. Пізнавальна цінність книжки також робить її чудовим матеріалом для тематичних занять у дитсадку чи школі. Книжка спонукає до вдумливого розглядання й порівнювання зображень, чим сприяє розвитку візуальної грамотності.

«Вітер з-під сонця» – повість, що перемогла в конкурсі «Напишіть про мене книжку», ініційованому видавництвом «Фонтан казок». Його ідейна засада – наголосити на важливості образів сучасної дитини в українській дитячій і підлітковій літературі, своєрідний відрух на домінування консервативних і відірваних від життя наративів.

Події в повісті охоплюють лише один день. Женька разом з мамою приїздить у Затоку. Тут вони відпочивають щоліта. Утім за рік багато що змінилося. Вони більше не єдина дружна сім’я, мама не проти завести новий роман, поруч роздає поради її неприємна подруга. А Женьці лишається тільки море, схожий на нього здичавілий кіт та ще, може, надія знову побачити ту дівчинку, яка йому дуже сподобалася.

Починаючись на меланхолійно-ностальгійній ноті, події швидко скручуються в цупкий емоційний клубок та вибухають майже театральною розв’язкою. Письменниця майстерно створює драматичну напругу й голоси справді живих, реалістичних дітей і дорослих. Атмосферні ілюстрації Яни Гавриш нагадують про напівзабуту українськими видавцями привабливість чорно-білої графіки.

Що таке «Білі круки»

«Білі круки» («The White Ravens») – це щорічний каталог Міжнародної бібліотеки для дітей та юнацтва в Мюнхені, що презентує 200 (часом більше) найкращих дитячих і підліткових видань року з різних країн світу.

Сам каталог віднедавна презентують на осінньому книжковому ярмарку у Франкфурті, а книжки, що увійшли до нього, можна погортати на спеціальній виставці в межах ярмарку дитячої літератури в Болоньї вже навесні. Зазвичай після офіційних презентацій колекції «білих круків» подорожують світом. Наприклад, 2013 року останнє із зібрань презентували в межах «Книжкового Арсеналу» в Києві.

Читайте також: Найкращі ілюстратори світу: Мексика

Каталог «Білі круки» – це, фактично, рекомендаційний список, складений з метою привернути увагу бібліотекарів, видавців, авторів, ілюстраторів та широкої громадськості до найкращих дитячих і підліткових видань світу.

Механізм відбору книжок до каталогу доволі простий: видавці, автори або зацікавлені організації тої чи тої країни надсилають до бібліотеки примірники своїх найкращих книжок, а вже експерти бібліотеки відбирають до каталогу ті з них, які, за концепцією, не лише є новаторськими на рівні тексту та/чи ілюстрацій, але й презентують універсальні людські цінності та сприяють порозумінню між культурами та людьми.

Зазвичай країни представлено в каталозі 2-3 книжками, зрідка – більшою кількістю. Такий зріз, зокрема, дає змогу простежити провідні тенденції книговидання на локальному, регіональному та глобальному рівнях.

Міжнародна бібліотека для дітей та юнацтва (англ. International Youth Library, нім. Internationale Jugendbibliothek) – це найбільше у світі зібрання дитячої та підліткової літератури, а також одна з найавторитетніших установ із пропагування дитячого читання. Її було засновано після Другої світової війни громадською діячкою, журналісткою та письменницею Єллою Лепман із переконанням, що саме дитяча література допомагає долати кордони та краще розуміти один одного попри культурні відмінності, тож допоможе людям знаходити спільну мову та уникати конфліктів. За останніми даними, у сховищах бібліотеки зберігається понад 600 тисяч дитячих і підліткових книжок із понад 130 країн світу.

Як представлено Україну в «Білих круках»

Українські книжки у каталозі вперше з’явилися 1997 року. Це були казки російського письменника Віктора Кротова, видані мовою оригіналу у свого часу видатному одеському видавництві «Два слона», що спеціалізувалося на найкращих класичних і сучасних книжках християнського спрямування.

Відтак була значна пауза, що цілком відповідала кризі книговидання в Україні. Наприкінці 90-х на арену виходить видавництво Івана Малковича «А-ба-ба-га-ла-ма-га» і тривалий час залишається єдиним спроможним гідно представити українську дитячу книжку для міжнародних фахівців. 2001 року до «Білих круків» потрапляє вже книжка українською мовою. Це «Рукавичка» від «А-ба-ба-га-ла-ма-ги», яку проілюстрував Володимир Голозубів, уперше видана ще 1997 року.

Наступного року до каталогу потрапляють славетна «Снігова королева» з ілюстраціями Владислава Єрка, книжка Георгія Химича з ілюстраціями Сергія Савченка «Песик та його місячні друзі», а також «Козак Петро Мамарига» Миколи Вінграновського з книжками Костя Лавра. Усі – від видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

Читайте також: 22 найкрасивіші польські книжки

2003 року Україну не представлено в каталозі жодною книжкою. Так само й 2004-го.

Через рік видавництво Івана Малковича продовжує своє одноосібне «панування» в каталозі ­– до «круків» зараховано книжку «Казки Туманного Альбіону» з ілюстраціями Владислава Єрка.

Відтак – величезна пауза. 2010 року українські видавці знову згадують про важливість свідчити про себе в міжнародній спільноті. Українськими круками – 2010 стає книжка Олени Комової «Піратські історії» з ілюстраціями Євгенії Гапчинської (видавництво «Розумна дитина»), а 2011-го – поетична збірка Василя Голобородька «Віршів повна рукавичка» (вид-во «Грані-Т» саме перебуває на піку своєї активності) з ілюстраціями художниці Інги Леві.

2012-го до каталогу ввійшли «Казка про Старого Лева» Мар’яни Савки з ілюстраціями Володимира Штанка («Видавництво Старого Лева») та казка «Рукавичка» в чудовому оформленні творчої майстерні «Аґрафка» (вид-во «Навчальна книга – Богдан»).

Читайте також: Найкращі дитячі книжки світу від Bologna Award-2015

2013-го Україну представили «Вісім днів із життя Бурундука» Івана Андрусяка з ілюстраціями Ганни Осадко та «Ріпка» в оформленні «Аґрафки».

2014 року до каталогу ввійшли «Із життя хитрих слів» Романа Скиби з ілюстраціями Тетяни Денисенко, «Лісова пісня» Лесі Українки з ілюстраціями Поліни Дорошенко та «Хто зробить сніг» Тараса Прохаська та Мар’яни Прохасько.

2015 року українськими «круками» стали книжка-картинка «Війна, що змінила Рондо» («Аґрафка») та путівник Анастасії Денисенко «Мій маленький Київ» у художньому оформленні Олени Старанчук і Олега Грищенка.

Читайте також: Україна на Франкфуртському книжковому ярмарку. Програма

Протягом усіх цих років, за винятком хіба кількох останніх, Україну в каталогах представляє обмежена кількість видавництв з тими кількома виданнями, які не соромно показати ширшій аудиторії. Більшість же видавців доволі довго продовжує продукувати естетично вторинні видання, орієнтовані на невибагливий смак. Міжнародні процеси та мистецькі амбіції проходять повз них.

Є куди рости

Польщу в каталозі 2016 року представлено відразу п’ятьма виданнями (серед них, до речі, резонансна книжка «Ігнатек шукає друга» про скелета, який мріє з кимось подружитися), Росію – чотирма (серед книжок – «Діти ворона» Юлії Яковлевої про терор 1937-38 років), Угорщину – двома (одна з книжок про родину, де мама – алкоголік), Туреччину – однією (книжку-картинку присвячено темі гендерної нерівності та булінгу). Це – лише книжки наших сусідів.

Читайте також: У книжці «Зірки і макові зернята» – філософія маленьких кроків

Окремого обговорення варті ілюстрації до видань з різних країн. Навіть побіжний аналіз дозволяє говорити про авангардні, сміливі візуальні рішення, що задають тон та скеровують видавців і ринок у нових мистецьких напрямах.

На тлі таких тем, малюнків та дизайну українські книжки різних років у каталозі мають переважно доволі консервативний, поміркований вигляд. Якщо ілюстрації останніх років іще змогли прорватися крізь домінування барокових пишнот і строкатості, то з наративами усе складніше. Це доволі об’єктивно відображає страх багатьох українських видавців торкатися складних тем, мовляв, покупець іще не готовий. Куди безпечніше паразитувати на перевіреному, надійному, а головне – добре продаваному кітчі, милих і приємних усім темах. Продажі передусім, а мистецтво – за залишковим принципом.

Читайте також: Книжкові перемоги українців у конкурсах світу-2015

З іншого боку, не готові й самі автори та ілюстратори. Адже не достатньо сформулювати потребу на зразок «Нам потрібні книжки про історичну травму» й чекати, що на голову посиплються шедеври про Голодомор і більшовицький терор. Не посиплються, це зрозуміло всім. Письменниками й ілюстраторами не народжуються. Їм потрібен час для самоосвіти та розвитку, а головне – готовність видавця до сміливих, авангардних рішень.

Дитячі та підліткові книжки допомагають формувати смак та інтелект читача, закладають важливі смислові, естетичні та ідеологічні пласти для майбутніх поколінь. Це стратегічна річ, якій має бути приділено максимально уваги та зусиль. Тож тішимося досягненнями – вони немалі – але розуміємо, що нам є куди рости.