Новини

Внаслідок Голодомору, уявлення багатьох українців про самих себе було викривлено: хто вони є, якій державі вони мають бути віддані, якою є їхня мова. Про це під час презентації книжки “Червоний голод. Війна Сталіна проти України” сказала історик, журналіст і письменниця Енн Епплбаум, передає ВВС-Україна.

Книжка вийшла друком наприкінці жовтня. В листопаді, у дні вшанування пам’яті жертв Голодомору, авторка представила її у Києві. Незабаром “Червоний голод. Війна Сталіна проти України” має з’явитися у перекладі українською. Можливо також, що в Україні книжка вийде й російською. Це шоста книжка дослідниці. За “Історію ГУЛАГу”, що вийшла у 2003 році, Енн Епплбаум отримала Пулітцерівську премію.

За словами авторки, її праця багато в чому заснована на інших книжках. Зокрема, не лише дуже хороших західних істориків, але й цілого нового молодого покоління українських істориків. Два розділи, які розповідають про те, як відбувалися реквізиції, обшуки, що відбувалося на місцях, як люди виживали, значною мірою ґрунтуються на письмових і усних спогадах, які були зібрані в останні роки Радянського Союзу і на початку української незалежності.

“Коли я почала вивчати джерела 1932, і те, що Сталін писав тоді, (я зрозуміла), що він постійно повертався до теми Громадянської війни. Я зрозуміла, що ця книга має починатися у 1917, щоб можна було побачити політику Радянського Союзу щодо України від того часу, і зрозуміти, як пояснювали голод у ті часи. Для Сталіна Україна була екзистенційною проблемою, бо він вірив, що заперечення більшовизму в Україні може вплинути на Москву. Мета голоду, з точки зору Сталіна, була в тому, аби радянізувати Україну. І голод був лише частиною цієї історії. Другою частиною був його напад на українську національну інтелектуальну еліту – письменників, художників, акторів, музейних працівників, релігійних діячів, а також українських партійних діячів”, – заявила Епплбаум.

У її книзі йдеться про те, що голод був у всьому СРСР, у деяких регіонах гірший, ніж в інших. Був і зв’язок із етнічною складовою, як у Казахстані. Проте в Україні Сталін використав голод, який вже поширювався у 1932, аби вирішити проблему – проблему України і українського націоналізму, його страху перед селянським бунтом і його зв’язку із національною ідеєю, – зазначила авторка.

“Якщо дивитися на довготермінові наслідки Голодомору, то знищення довіри до держави, напевне, є найважливішим, але далеко не єдиним. Наприклад, русифікація, яка йшла за Голодомором, створила багато викривлень у тому, як росіяни розуміли, що таке Росія, і що таке Україна. Так само це спотворило уявлення багатьох європейців про Україну, відмінності якої від Росії вони довго не усвідомлювали. Проте і уявлення багатьох українців про самих себе було викривлено: хто вони є, якій державі вони мають бути віддані, якою є їхня мова, чи є це двомовна країна, – я вважаю, що двомовність є серед великих переваг України”, – заявила вона.

За її словами, це поки що найважча для неї історична книжка, бо події, про які вона розповідає, були надзвичайно жахливими.

“Голодомор є беззаперечною трагедією, яка не має спокути чи надії. Але історія України не є трагедією. Голодомор у тому сенсі, як його замислював Сталін, не спрацював. Його винищення інтелектуальної еліти – так само. Ви – тут. Ваша мова – жива. Україна є незалежною державою”, – наголосила Епплбаум.

Також вона висловилася щодо теперішніх подій на Сході України.

“Від самого початку конфлікту між Україною і Росією я вважала, що це є цивілізаційною війною. Це війна довкола того, у якій країні українці хочуть жити, якою державою буде Україна. Це не лише військовий конфлікт. Це війна ідей”, – підкреслила історик.

Читайте також: Голокост і література: тексти як свідчення доби

Чільне зображення: oslofreedomforum.com