Інтерв’ю

Вже два тижні у Києві на Хрещатику експонуються 60 найкращих плакатів від дизайнерів із 45 країн світу. За час виставки «Голос миру» кілька плакатів вже розібрали на сувеніри, але організатори не стомлюються додруковувати нові. Чималого розголосу набуло й надсилання 10 тис. листівок президенту Російської Федерації Владіміру Путіну, аби той почув «голос миру». Про розквіт плакатного мистецтва за часів Майдану, про сприйняття іноземців революції в Україні й подальші мандри плакатів «Голосу миру» світом розповів куратор виставки й голова правління Спілки дизайнерів України «Варто» Євген Семененко.

– Як виникла ідея організувати виставку? Хто допомагав у її реалізації?

– Ідея визрівала давно. Як на мене, будь-яка людина, яка живе в цій країні, незважаючи на те, чим вона займається, не може не реагувати на останні події. Але що я міг вчинити як дизайнер, як людина, яка опікується такою організацією, як «ВАРТО»? Мене раптом осяяла ідея конкурсу плакатів, все відбулося спонтанно – і я фактично за день з командою прописав умови конкурсу, створив сторінку у Facebook. Це був так би мовити «арт-опір».

Несподівано навіть для мене, ініціатив отримала колосальний фідбек, зворотній зв’язок: за 5 днів майже зі всього світу ми отримали біля сотні плакатів. І кожен з них яскраво ілюстрував те, що непокоїть вже мільйони людей, небайдужих до того, що відбувається в Україні. Кожна робота була настільки виразна, що я зрозумів: її повинні бачити люди! Тоді й виникла ідея створити виставку. До того ж, саме вуличну. Адже плакат – це вулична інформаційна зброя, так склалося історично.

Євген Семененко – куратор, Анастасія Самойленко – PRщик, Оксана Шевченко – координатор, а також ціла армія волонтерів, які допомогали вішати плакати, роздавати листівки, пересилати плакати та друкувати їх.

– Чи взаємодіяли ви з спільнотою Страйкплакат?

– Як такого співробітництва не було – лише підтримка цією мережею, яка поширила анонс події.

– Як відбувався відбір плакатів? Були якісь критерії?

– Насправді на тему, що була заявлена, роботу міг надіслати будь-хто. А ось уже в експозицію на Хрещатику потрапили найкращі роботи, географія яких – майже 45 країн світу. Але хочу зазначити, що відбір був дуже нелегкий: майже всі роботи є вартими того, щоб їх бачив широкий загал.

– Як іноземні дизайнери сприймають події в Україні? Чи завдяки плакатам світ дізнався більше про Україну?

– Як виявилося, всяка розумна людина – незалежно від країни, в якій живе, – абсолютно правильно розуміє, що є правда, що політика, а що є наслідки інформаційної війни. Це мене ще раз переконало, що найкращі людські якості та ясність розуму неможливо витравити інформаційною брехнею. Тож, правильніше казати не те, що завдяки плакатам світ дізнався про Україну. А навпаки, весь світ пильно слідкує за тим, що тут відбувається, та все правильно розуміє.

– Чи були дизайнери з Росії?

– Так, з Росії ми отримали кілька дуже виразних робіт. До речі, і з Білорусі також.

– Скільки висітиме виставка?

– Виставка триватиме до 12 квітня. До речі, майже третину робіт з паркану розібрали «на сувеніри». І це не тільки нормально, але й чудово. Значить, мистецтво знайшло своїх прихильників. Тож, довелося додруковувати частину робіт.

– Чи не плануєте її показати в інших містах України?

–  Виставка отримала величезний резонанс. Вже маємо кілька пропозицій щодо подальшого життя проекту – наприклад, 4 квітня відкривається виставка в Нідерландах, в галереї Омнотопі, що в Ейдховені, колисці європейського дизайну. Ведемо перемовини щодо виставки у Любляні (Польща) влітку.

– Наскільки відомо, плакати пізніше трансформувались у листівки?

– Ідея надрукувати «Листівки миру» виникла на другий день з дня старту проекту як додатковий спосіб донести інформацію. Адже листівка – це така зручна мала поліграфічна форма, більш «інтимна», ніж плакат. А для чого існують листівки? – звісно, для того, щоб їх надсилати «кому треба». Тож, ми влаштували демонстративно-символічну акцію на Головпоштамті: відправляли листівки миру в уряд Російської Федерації. Зокрема, Владіміру Путіну. Потім ми роздали на вулицях майже 10 000 листівок. Гадаю, за багато років вони можуть стати раритетом.

– Хтось допоміг із фінансуванням проекту?

– Дуже актуальне питання. Звісно, без допомоги ми б не запустили цей проект. Ініціативу підтримала одна з найоперативніших типографій країни – Print з Одеси, за що ми їй дуже вдячні. Також кошти на друк додаткових матеріалів ми збирали у соціальних мережах: люди перераховували гроші на друк листівок, плакатів та бордів з усієї країни. Ця допомога кожного була вкрай важливою – завдяки їй плакати побачили багато тисяч людей.

–  Наскільки популярним в Україні був до Майдану плакатний рух? Чи можете сказати, що завдяки подіям в Україні плакатне мистецтво переживає розквіт?

–  Плакат – особливий жанр. Він завжди відіграє велику роль у буремні часи історії. Плакату понад сто років надавалася важлива агітаційна роль. Утім, не завжди вона була «чистою». Сьогодні, у перенасиченому інформацією і візуальною зокрема, сучасному житті, він стає наче QR-кодом. Він миттєво прочитується людиною. Як важка інформаційна зброя, він може швидко влучити у ціль – свідомість. А з останніми подіями не можна не сказати про розквіт плакатного мистецтва та плакатних рухів в Україні та високу якість плаката.

–  Але чи були в історії України ще такі потужні інформприводи для плакатів? Якщо так, то які саме?

– Звісно, в історії нашої країни були такі приклади, міркуючи над запитанням, я згадав «4th Block» з плакатною акцією в підтримку Антона Стогова та «Страйк плакат». Перед засіданням Апеляційного суду 3 січня учасники Міжнародного трієнале еко-плакату «4th Block» організували акцію на підтримку відомого дизайнера, художника, лауреата Міжнародних конкурсів Антона Стогова, який сам є призером трієнале. Плакати для цієї акції намалювали художники і дизайнери з різних країн.

В той день Апеляційний суд Києва змінив запобіжний захід на час слідства з перебування під арештом у СІЗО на домашній арешт восьми затриманим. Їм всім інкримінують організацію або участь у масових заворушеннях. Серед тих, кого відпустили на час слідства додому, – і Антон Стогов. Також не можу не сказати про «Страйк плакат», у групі на Facebook якої усім охочим пропонують долучитися до створення плакатів, які можна додавати собі на сторінку у соцмережі, або роздрукувати та вийти з креативним плакатом на мітинг. Те, що активісти «Страйк плакат» робили під час Майдану, заслуговує однозначної поваги.