Book Art

«Що означає цей малюнок?» ? з цим питанням не надто тверезий чоловік в пошарпаному одязі наближається до Аліни, яка через трафарет замальовує фарбою зображення на стіні. Неділя. Друга година дня. Поділ. Аліні ніде дітись ? доводиться розповідати перехожому про ідею свого проекту.

Вона, як і інші учасники воркшопу, так само розповідала ідею своїх site-specific малюнків польським дизайнерам та ілюстраторам Аґаті Дудек та Яну Байтліку. Художники обговорили з кожним проект графічних вуличних інтервенцій на Подолі, а далі справа залишилася за малим – швидко це втілити та залишитись неушкодженими.

Короткий, хоч і не дуже приємний, контакт із місцевими ? теж неодмінна риса такого формату, і надає йому якоїсь завершеності ? як сприймають те, що ти робиш ті, яким це адресовано?

Більше фото

«Коли говоримо про проектування та ілюстрацію, важливо вже на такому концептуальному етапі завдання, думати про те, що завтра станеться з цією роботою, яку вона має функцію: чи це авторська робота в стіл, чи це майбутня публікація чи робота, яка радше буде комунікатом в чомусь, ? пояснює Ян Байтлік. ? Коли я з Аґатою приїхав сюди, то нас дуже цікавило, що тут люди, творці можуть нам переказати, що ми можемо від них дізнатись ? не лише з розмов, але й з їхніх робіт. Ми подумали: добре було би вийти в простір через творчі дії, і це була би якась інтервенція, може не зовсім стріт-арт».

«На самому початку ми думали про речі, які були би пов’язані з актуальною ситуацією, але потім ми приїхали сюди і Янек запропонував потрактувати це простіше, не концентруватися на речах, пов’язаних з політичною ситуацією, ? додає Аґата ? Ви тут мешкаєте, знаєте це місто, отже це є таке заглиблення історії, мені здається це дуже істотним і те, що придумали деякі учасники, має величезну вартість. Поєднання з архітектурою, з конкретним місцем — сила цієї теми. І те, що це є Київ, власне».

Аґата та Янек приїхали в Київ на «Вікенд ілюстраторів» — проект клубу ілюстраторів Pictoric, який залучає іноземних художників, дизайнерів та теоретиків до спілкування з українськими молодими художниками на воркшопах та широкою аудиторію ? на лекціях.

Завдяки підтримці Польського інституту в Києві вдалося організувати цей візит.

Гасла Аґати Дудек

Аґата Дудек ? молода дизайнерка та ілюстраторка з Варшави, яка працює у найрізноманітніших жанрах. На її рахунку ? престижні нагороди, і польські, і закордонні: у конкурсі «Добре запроектована книжка» (The Well Designed Book), гран-прі SATYRYKON LEGNICA 2009). Кілька разів її роботи номінувалися на премію «Найкраща книжка року» та «Книжка року польської секції IBBY», також її ілюстрації з’являлися на міжнародних виставках у Болоньї, Берліні, Нью-Йорку, публікувалися у багатьох виданнях, зокрема Newsweek, PANI, Przekr?j, Bluszcz та Zwierciad?o. Аґата закінчила Варшавську художню академію, де навчалася на факультеті графічних мистецтв під керівництвом професорів Зигмунта Янушевського та Моніки Гануляк. У співпраці з колегою Малґожатою Новак заснувала Acapulco Studio. В неї купа проектів, але в розмові Аґата поділилася планами ? вона хотіла би створити авторську книжку зі своїм текстом, скоріше за все це буде щось про кулінарію.

Напередодні воркшопу Аґата та Ян розповіли про те, чим займаються та що вважають важливим у роботі. Для кожного жанру своєї творчості Аґата виділила гасла, які є характерними для неї як для художника.

Проектування книжки: фабула, тяглість зображення та оповідь

«Для мене книга має бути цілісносною: картинки і текст мають створювати єдність. От, скажімо, в книжці ?o?o i Lulu, де я поєднувала фотографічні елементи міського простору із власними рисунками карта Парижа, місця були виділені в тексті кольором, таким само як мої малюнки.

Важливо для мене щоб ілюстрація було на рівні з текстом, щоб текст в ілюстраторській книжці не був маргіналізований.

З книжкою про композитора Вітольда Лютославського складність була в тому, що тут немає традиційної фабули, адже йдеться про музику. Потрібно в неї вслухатися, вона досить складна, її динамічний малюнок змінюється ? це все абстрактно і важко втілюється в образ.

Тут я придумала героя, який ніби входить у матерію музики і трансформується, перетворюється в ноти, потім в графічні смужки…

Більше фото

Для того, щоб текст і рисунок гармоніювали, іноді текст стає частиною ілюстрації ? як в Трилогії міста Ґданська. Книжка про кожну особистість, пов’язану з Ґданськом, побудована на окремій жанровій концепції: про Шопена — на концепції листів, про Фаренґейта — у формі детектива, про Хевеліуша – звичайна оповідь.

Більше фото

Ілюстрації для журналів: гумор, саспенс, конденсація

В журналах для ілюстрацій зазвичай менше місця, тому мусимо сконцентруватися на одному мотиві який відобразить ідею публікації. Хороша ілюстрація — це та, яка може існувати самостійно, сама по собі. Вона буде гарно виглядати навіть, якщо її вийняти з простору тексту. Вона буде промовляти своїм змістом — така картинка найдосконаліша.

Ілюстрація для Tygodnik Przekr?j

Плакат: ідея, символ, метафора, меседж

Я не вважаю себе плакатистом, і коли створюю плакат, то завжди пробивається моя ілюстраторська сутність. Досить рідко випадає нагода зробити плакат на якусь соціальну тему, але коли таке трапляється, то намагаюсь знайти дуже прозорий образ.

Найчастіше роблю афіші, тут намагаюся якнайбільше використовувати леттеринг, літеру як інструмент, загалом літери у мене виступають як головні герої. Мені цікаво гратися літерами, вибудовувати з них різноманітні форми.

Ян Байтлік: I can’t get no satisfaction

Ян Байтлік лише два роки тому закінчив Варшавську художню академію, але вже має вражаючі творчі досягнення. Він створює дитячі книжки, плакати, шрифти, візуальну ідентифікацію, проводить майстер-класи. Найвідоміша його книжка Typogryzmol минулого року отримала Bologna Ragazzi Award в категорії non-fiction.

Перед приїздом до Києва Ян закінчив проект візуальної ідентифікації фестивалю музики Шопена, який відбудеться в Парижі в червні. Після Києва на Яна чекав Берлін, де він виступав на TYPO Berlin.

«Наше дитинство ? як матриця, те, що ми переживаємо в дитинстві, потім відображається в нашому житті. Так і у мене. Я з дитинства займався скалолазанням, збирався стати альпіністом. А потім речі, яких навчився в горах, знадобилися і в роботі: відповідальність, тренинг психічний і фізіологічний, ризик, контроль стресу, можливість робити кілька речей одночасно», — починає Ян свою лекцію.

У нього теж є, якщо не гасло, то лейтмотив творчості: йому постіно бракує повного задоволення тим, що зробив, водночас це і спонукає до нових проектів.

Далі розповідає про навчання у Варшавській художній академії. Одного разу він вирішив зробити плакат і дати йому справжнє життя, на відміну він звичної студентської практики, коли робота створюється для конкурсу або просто для здачі. Він сам зробив фарбу, клей, віддрукував та за ніч нелегально розклеїв 10 плакатів. Так все і почалося: плакат помітили, багатьох він зачепив, його запропонували видати і розклеїти вже легально, опублікували в газеті, плакат потрапив на аукціон, його почали продавати і ось — він вже висить у когось вдома, повністю змінивши свою первісну функцію.

Про навчання

Я постійно розвиваю естетичну царину, в якій працюю і не замикаюсь в одній площині. В академії нас вчили використовувати якнайменше засобів для створення образу. Коли я закінчив академію, то страшенно зрадів, що можу віддатися роботі, почав поміщувати якнайбільше форм, часто навіть в кітчевому стилі, що є досить ризикованим. Тепер постійно працюю в мінімалістичному стилі, мені близькі напрацювання і стилістика польського плакату.

Про проектування книжки

Люблю ілюстрацію на суспільну тематику. Мені постійно чогось не вистачає, тому я намагаюся працювати з книжками для дітей. Це тривалий і клопіткий процес, але тішить, що можна мати вплив і формувати покоління нових людей.

Книжка — це продукт, який може існувати в різних вимірах, до того ж Польща одна з найцікавіших країн, де графік може мати вплив на все: може написати і текст, і розробити проект і формат, принести видавцеві і має шанси, що таке буде видане. Водночас не можу сказати, що я ілюстратор дитячих книжок.

Ніколи не поділяю на книжки для дітей і для дорослих, книжка має бути цікавою і для дорослого читача. Хоча, я звісно, звертаю увагу на вік читача.і вважаю, що книжка має цілісність і не може бути поділу на текст і картинки.

Про освіту для дітей

Я зацікавився освітою для дітей і побачив, як це виглядає тепер, наприклад, ось ці розфарбовки, в яких прописані соціальні ролі. Спостерігав за тим, як чудова ідея польских політиків пропагувати і видати «Першу книжку мого дитинства», на яку витратили бюджетні кошти, була жахливо втілена, а текст і графічне оформлення викликали нищівну критику професіоналів.

І от я почав проводити майстер-класи для дітей про літери і став ще дещо помічати: навіть даючи повну свободу все одно дитина втілює якісь кліше і традиційні образи. Чому більшість малюють сонечко в лівому верхньому куточку, або ж малюють спочатку контур предметів, а потім їх розфарбовують? Впевнений, що це вплив батьків.

Мій метод — треба дати великий аркуш, великий пензель, лише три кольорі і не втручатися. Діти так розходяться, що починають малювати руками, підписуються відтисками долонь.

Найважливіше для мене також — це ставитися до дітей серйозно, чому вони часто дивуються.

Підключаю уяву дітей: на одному з майстер-класів діти малювали те, чого не існувало – це спосіб повністю творчо використати їхню енергію. Або ж так: я даю 20 хвилин на малюнок, діти мають намалювати одну літеру тушшю на папері (туш на папері – один з найважчих інструментів, по ньому чудово видно характер дитини).

Ми робимо вправи з графічних знаків, з дітьми у віці 10 років робимо книжки, в яких вони розповідають якусь історію.

В такий природній спосіб я намагаюся передати те, чому я навчився в академії і в контакті з видавцями. Я так само працював із вчителями, бібліотекарями, які часто мають сильну волю, але не мають ідеї. І ми робили з ними ті самі речі, що й з дітьми — коли вони відчувають як це, що це дає, їм стає легше працювати.

Загалом протягом 2014 року я провів 63 майстер-класи з кількістю людей у 1300 осіб.
Але все одно не мав сатисфакції.

Typogryzmol

Так я напрацював базу для створення книжки Typogryzmol — це пропозиція, як можна займатися з дітьми типографікою. Книжка для дітей віком від 4 до 7 років, які йдуть до школи і вчаться писати.

Кожну сторінку я перевіряв: давав її дітям, і дивився, чи може набути форми малювання літер і каракуль. Я включив до книжки і вправи для моторики руки: наприклад, малювання спіралей, які важко даються дітям, але в цікавій формі розвивають навички писання.

Зараз Typogryzmol став міжнародним проектом: я готую іспанську, потім італійську та англійську версії книжки.

Check-in Kyiv

В Києві Аґата та Ян вперше провели спільний воркшоп і зізнаються, що результати стали для них приємною несподіванкою.

Ян Байтлік: «Мені щастить на людей, і тут загалом прекрасні люди, які цікаво міркують, які дуже талановиті. Зокрема, якщо йдеться про роботу руками, їм вдається швидко оперувати художніми матеріалами, вони в стані імпровізувати, так як музикант, який грає на різних інструментах, можуть жонглювати техніками, змінювати поняття. Ми почали з начерків, і коли їх переглянули, то у нас відпали щелепи! Ми спочатку вагалися, думали, що люди не зрозуміють, про що нам йдеться, до чого ми їх запрошуємо. Але коли принесли нам пропозиції, які були вражаючі, але також розвивали те, про що ми собі міркували.

Так що я на самому старті вже відчув щось нове — і це плюс таких кроскультурних зустрічей.

Ніби однокровні культури — а з Україною можу сказати, що вже маю багато спільного, бо знаю багато людей звідси, крім Києва та Харкова був також в Одесі, в Київській області, в Криму, в Дрогобичі, — і в таких кроскультурних зустрічах, окрім природньої різниці, одночасно є й багато близьких речей; мова, польська та українська, але кожна з них оперує іншим алфавітом та типографікою, звісно спільна історія, яка десь там переплітається, є якесь одне розуміння, хоча весь час говоримо про дві різні речі і реалії.

Але що захоплює — так це енергія та величезна снага до того, щоб щось створювати».

Аґата Дудек: «Я також приємно здивована тим, що тут ви прагнете робити такі речі, що є такий клуб Pictoric, люди, які взаємно один з одним щось творять, запрошують для цього своїх студентів — це є перевага такої ситуації, хотіла би, щоб у Варшаві було щось подібне. Мені здається, що у нас не настільки це присутньо, у Варшаві радше кожний прагне робити щось окремо.

І тут з одного боку є конфлікт, про який люди не хочуть розмовляти, бо це дуже важка ситуація, але ви тут живете нормально, не відчувається цього в такому щоденному житті. І це важливо, що тут є звичайне життя, бо до нас до Польщі доходить зовсім інша інформація, нам показують фото військових, барикади, поранених людей.

Мені сподобалося в Києві, все тут виглядає зовсім інакше, ніж я собі уявляла. Велике враження на мене справила архітектура та її маштаби, багато зелені, річка така велика, монументи та пам’ятники, декораційність цієї архітектури — мені особисто це дуже подобається, оскільки такого мало у Варшаві і я дуже хотіла би ще сюди повернутися».

Результати воркшопу

Ілля Угнівенко:

На Подолі раніше був такий бар «Подол», під брезентом, з прозорими пластиковими віконцями, де подавали лише пиво та закуски. Там завжди відпочивали люди, у яких в кишені не густо, а іноді сиділи студенти Академії мистецтв.

Але бар зруйнували і перенесли в інше приміщення. Там пиво стали подавати не те, й атмосфера змінилася. На старому місті залишився лише фундамент з плитки та дерев’яні дошки на стіні житлового будинку.

Ландшафт змінився, а люди й досі збираються тут побалакати ні про що, випити більше, ніж їм потрібно і поскаржитися на погане пиво або життя. Хіба що студенти-художники знайшли цікавіші заклади.

Аліна Кропачова

БЕЗдому. Проект покликаний звернути увагу перехожих на проблеми бездомних людей. Звичайні речі, які необхідні людям, кожного дня: ліжко, стілець, душ, це речі яких бездомні люди позбавлені. Вулиці, стіни будинків, паркани стають для них місцями для сну і життя.

К-И-Ї-В. Квест. Світлана Акатьєва

К — означає культура, та знаходиться біля Я-галереї
И — знаходиться у парку морячків, але нажаль не несе в собі сенсу
Ї — це їжа, постер знаходиться на вулиці повній різноманітних кафе
В — означає вода, та висить на Рибальському мосту.

Помітивши плакат, маєш зробити фото та відірвати папірець з координатами наступної літери.

Оля Терещенко та Поліна Дорошенко:

Як об’єкт ми вибрали найстаріший та культовий ринок Києва — Житній ринок. Це місце живого спілкування та непідробних яскравих емоцій. З давніх часів ринок був місцем обміну інформації та комунікації людей. Сюди приходили не лише, щоб купити найсвіжіші продукти, але й обмінятись свіжими «новинами», плітками…

І сьогодні, завітавши на «Житній», можна відчути самобутність та колорит цього місця. Тож провівши трохи часу серед натовпу, можна помітити «хто і яку функцію виконує». У наліпках використано деякі найяскравіші образи та вислови, які органічно вписались в шалену атмосферу та стали своєрідним ринковим навігатором.

Більше фото

Фотографії звідси: www.bajtlik.eu, www.facebook.com/jan.bajtlik, www.facebook.com/pictoric.ua, www.agatadudek.pl, www.arcydzielko.blogspot.com