Book Art

Під час цьогорічної книжкової ярмарки в Москві “Non/Fiction” відбулася п’ята виставка “Книга художника” (куратор Михайло Погарський www.pogarsky.ru, організатори дизайн-студія “Треугольное колесо”, галерея “КульТТовары”), яка зібрала художників книжки з Росії, Італії, Франції, Японії. Свої твори представляла на ній і мисткиня з України – Юлія Табенська. Юля живе і працює в Кам’янці-Подільському, місті чудовому і старовинному, яке, однак, їй доводилось покидати задля навчання спочатку в столиці (на поліграфічному факультеті КПІ), а потім у Львові, в Українській Академії Друкарства. Тепер Юлія й сама викладає на кафедрі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва Кам`янець-Подільського національного університету. Окрім “книги художника”, серед її зацікавлень як митця є дизайн поліграфічної продукції, станкові роботи в техніці колажу та змішаній техніці. Як ілюстратор певний час співпрацювала з журналом “Пізнайко”. До вашої уваги – розмова з Юлею.

– Юліє, коли саме Ви почали працювати в жанрі “книги художника”? Які особливі можливості Вам він надає для творчого вираження?

– Книга художника – це завжди більше, ніж просто мистецький твір. Для мене це ще й можливість стати співавтором певної історії, переосмислити її по-своєму,  щось  додумати та розставити власні акценти, самостійно знайти й активізувати в книжці внутрішні зв’язки.

Певне тяжіння до скасування “поліграфічних” правил я відчула, коли навчалась у Києві. Ми створювали макети видань, чітко підкоряючись ГОСТам, наперед приблизно прораховуючи вартість виробництва майбутньої книжки. Часто мої навчальні проекти були надто дорогими для масового друку завдяки незвичним матеріалам або ускладненим формам. Проте першу свою книжку художника створила декілька років тому для магістерської роботи в Українській Академії Друкарства. Це був “Подорожній архів Марко Поло”, російську версію якого я представляла на виставці “Книга художника” у Москві.

– Як втілювався і чим обумовлений вибір техніки виконання книжки?

– Взагалі “Подорожній архів Марко Поло” – це частина виставкового проекту “Незримі міста”, в який, крім, власне, “Архіву” увійшли шість картин-колажів. У “Незримих містах” є літературна основа – це постмодерністський, експериментальний за формою роман італійського письменника Італо Кальвіно, який я намагалась переписати засобами образотворчого мистецтва. Роман складається із п’ятдесяти п’яти описів різних міст, які відвідав або нібито відвідав мандрівник Марко Поло за дорученням татарського імператора Кублай-Хана. Кожна глава – це  опис, “зріз”, “моментальне фото” з життя невідомого міста. В романі міста згруповані в одинадцять тематичних груп: “Міста і пам’ять”, “Міста і бажання”, “Міста і знаки”, “Міста-загадки” тощо. Такі ж назви мають колажі, створені на тему “Незримих міст” Кальвіно. Це своєрідний “археологічний гербарій” – єдине свідчення існування  фантастичних міст.

“Подорожній архів Марко Поло” – це такий собі альбом або записна книжка, в яку Марко Поло занотовував свої спостереження або замальовки  під час мандрівки. Текст у «подорожньому архіві» не несе особливого змістового навантаження, хоча, при  бажанні, можна прочитати деякі записи, які безпосередньо стосуються міст із роману Італо Кальвіно.

Альбом немає обкладинки у звичайному розумінні – це сторінки, зібрані у вигляді книжкового блоку, який прикріплений до дошки бамбуковою стеблиною та мотузкою. Такий задум пояснюється бажанням акцентувати увагу на тому, що це записи саме мандрівника, які створювались під час подорожі. Дерев`яна основа є більш зручною – такий альбом можна поставити на кришку релікварія та робити необхідні примітки.

“Подорожній архів Марко Поло”, швидше, річ не для прочитання, а для експонування та споглядання. Він не містить важливої інформації та не має історичної достовірності, проте він як постмодерністський артефакт створює власну історію та нові переплетіння вигадки та реальності.

– А які інші ваші видання “засвітилися” у Москві?

– Ще одна книжка, яку я представляла на ярмарку в Москві, – це “Словарь малороссийских слов”, який було зроблено спеціально для проекту “НГ”, присвяченому 200-річчю від дня народження М. В. Гоголя.

“Словарь малороссийских слов” – це зошит М. В. Гоголя з малюнками та тлумаченням українських слів, які трапляються у його творі “Вечори на хуторі біля Диканьки”. В книжці використані фрагменти живописних творів українських народних художників, малюнки за мотивами керамічних кахлів, фотографії мешканців України. Протягом виставки “Книги художника” чотири “Словники” купили колекціонери, а останній, п`ятий, можливо, належатиме музею Гоголя в Москві.

– Чим для Вас є таке співвідношення подорожі і книги?

– Книга, літературний твір – це завжди подорож, до речі, сам Італо Кальвіно, випустивши в листопаді 1972 року у світ свою книгу, пояснював: “Книга (мені здається) – це щось, що має початок і кінець (навіть якщо це не роман у звичайному розумінні), це простір, у як

ий читач може входити, гуляти, навіть заблукати, але у певний момент знайти вихід або, можливо, кілька виходів …”. А мистецька книжка, “книжка художника” – це ще більш захоплива подорож, адже вона відображає прагнення увійти у стан перебування поміж текстом і зображенням та у такий спосіб віднайти власну мову.

– Розкажіть, будь ласка, про Ваш твір у вигляді гральних карт, адже це теж є свого роду  засобом комунікації, як і книга.

– У вигляді гральних карт ми разом із Подільською Гільдією Ремісників реалізували проект – сувенірні карти, створені з нагоди проведення фестивал

ю історичної реконструкції Terra Heroica в місті Кам`янці-Подільському. Це було спробою “оживити” історію Старого Кам`янця. Герої фестивалю (а це команди з України, Росії, Польщі та Чехії, які вже не перший рік приймають участь в дійстві), опинились на сторінках карт, відтворюючи унікальні моделі старовини. Художня стилістика карт зумовлена особливостями доби, яку реконструює цей фестиваль, а також етнічними та культурними традиціями учасників фестивалю: це особливості національного костюму, геральдична специфіка, елементи сфрагістики та нумізматики, основи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва представлених регіонів. Карти видані невеликим тиражем – всього 300 екземплярів.

– Чи важливим для Вас є звертання до історії мистецтва в процесі роботи для натхнення, до історії книги художника?

– Обов`язково. Середньовічні манускрипти, барокові гравюри, старі афіші та пожовклі фото невідомих людей. Мої твори є відкритою структурою, які охоче приймають у себе голоси контекстів та цитування. І недарма одна з моїх улюблених технік – колаж.

Розвиток і становлення “книжки художника” мене цікавить не тільки як митця, але і як науковця. Моє дисертаційне дослідження, сподіваюсь, буде пов’язане саме із історією книги художника. Починаючи від 1960-х, адже саме тоді художники поп-арту завдали відчутного удару по традиційному ставленню до книги, коли почали активно включати її до свого арсеналу. І саме вони зробили книгу мистецьким об’єктом.

– Які саме художники-класики Вас цікавлять?

Їх дуже багато? і вони різні. Художники Північного Відродження, постімпрессіоністи, експрессіоністи, митці поп-арту. Приорітети з часом мають здатність змінюватись. Перші кого зараз пригадала: Хуан Міро, Пауль Клеє і Фріденсрайх Хундертвассер.

–  Роботи яких сучасних митців Ви для себе виокремлюєте?

– Серед сучасних українських митців –  вражаючий містифікатор Павло Маков та Сергій Якутович. Якщо торкнутися “книги художника” –  подобаються твори Олега Дергачова, Леоніда Тішкова, Михайла Карасіка.

– Виставка “Книга художника” в Москві проводилась неодноразово. Які Ваші особисті враження від цьогорічної експозиції?

– Я вперше була на виставці “Книга художника” у Москві. Дуже рада, що взяла в ній участь і познайомилась з людьми, чиї зацікавлення подібні до моїх. Поруч зі мною виставляли свої твори художники із Краснодару – Павло та Наталя Мартиненки. У них все було рукотворним. Вони самі відливають папір із різними сухими рослинками, роблять обкладинки із паперової маси, і вони прекрасні графіки. Подружжя зізналось: все, що їм необхідно, вони створюють самі: речі, одяг, книжки. Така рукотворність, природність та тактильність їхніх творів просто захопила мене. Напевно, в наступні свої проекти я спробую додати більше натурального і живого. Проте робити все вручну для мене не є самоціллю. Я абсолютно за цифрові технології та нові матеріали.

Багато цікавих книжок на різні смаки представив організатор та куратор виставки Михайло Погарський. Хочеться окремо подякувати Михайлові за те, що він вже довгий час збирає художників, організовує подібні дійства, придумує проекти, до яких долучаються митці. Завдяки його творчій команді відбувається популяризація жанру “книга художника”, фестиваль існує і продовжується.

Також необхідно відмітити стильні яскраві та футуристичні книжки незалежного приватного видавництва Асф-Альтъ-Издат, та самвидав-журнал “Вухо Ван Гога”, який видає Григорій Канцельсон.

Медіа-книжки, керамічні віршекартини, серії об`єктів, льодові книжки та ще багато незвичного.

Виходячи із специфічності жанру, я уявляла що на виставці буде камерна, мистецька атмосфера, художники та кілька поціновувачів, але це був справжній ярмарок, дуже багато людей, які цікавились, купували та залюбки спілкувались.

– Як Ви вважаєте, чи є перспективною на сьогодні для художника робити в жанрі “авторська книга”?

– Вважаю, що перспективи є, адже за кордоном такі виставки та фестивалі проводять регулярно. Також за кордоном вже давно існують галереї, які спеціалізуються лише на книжці художника, малотиражні видавництва, колекціонери. Стосовно виставок в Україні, наскільки мені відомо проводились кілька, але про них я дізнавалась вже пост-фактум. Ще на Форумі видавців у Львові цього року також була представлена “книга художника”. А про закордонні виставки можна дізнатись в інтернеті, інформації вистачає.

– І, якщо говорити про масову книжку, тобто про книговидання в Україні. Яким, на Вашу думку, є рівень книжкового оформлення у сучасних українських видавництвах?

– Я намагаюсь слідкувати за новинками української книжки, але, на жаль, мені це погано вдається. Коли буваю у Києві або Львові, обов’язково купую якесь гарне українське видання. Остання книжка, яку я придбала, – альбом «Іоанн Георг Пінзель. Перетворення» київського видавництва «Грані-Т».

Записала Анастасія Денисенко

Всі фотографії надані Юлією Табенською.

«Подорожній архів Марко Поло». Цифровий друк на папері, плівці, дерев’яна основа. 32х22 см.