Інтерв’ю

Як творяться літературні фестивалі у Великій Британії? Бірмінгемський літературний фестиваль – лише література одного регіону й лише 40 подій на рік із бюджетом 1 млн 800 тисяч грн. Аби краще зрозуміти специфіку організації події, Читомо попросило програмну директорку Львівського міжнародного літературного фестивалю «Форум видавців» Софію Челяк підготувати 10 запитань директору Бірмінгемського фестивалю і британської організації Writing West Midlands Джонатанові Девідсону.
.

.

• Назва фестивалю: Бірмінгенський літературний фестиваль
• Місце, країна: Бірмінґен, Вест Мідланд, Велика Британія
• Заснований: 1997 року
• Аудиторія фестивалю: читачі загального спрямування, читачі, що спеціалізуються на літературі
• Концепція формування програми: створення простору, де поширюються та вітаються нові твори й ідеї
• Інформація про команду фестивалю та його партнерів: Бірмінгемський літературний фестиваль – проект організації «Writing West Midlands», і його підготовка займає 35% роботи організації, долучаються волонтери.
• Бюджет фестивалю: близько 50 тис фунтів стерлінгів (1 681 777,95 гривень).
  .

.
– Зараз Велика Британія (особливо Лондон) вважається центром світової моди. Всі найновіші тенденції запозичуються звідти. Чи можете ви те ж саме сказати про літературу? Через 50 років Британію називатимуть батьківщиною нових віянь 2020-их?

– Як один із фестивалів, що відбувається в провінції, ми досить обережно ставимося до впливів Лондона. Хоча там видається багато книжок, більшість письменників там не живуть, і кожен із регіонів намагається поширювати інформацію про своїх авторів.

Ми – країна, де написання творів і читання є досі популярними. Я не можу стверджувати, що Велика Британія пропонує нове бачення.

.

.
Але тисячі письменників, що приходять у літературу, постійно змінюють видавничий ринок (на якому багато малих видавництв).
.

.

Тоді як велика кількість організацій, що займаються підтримкою літературних заходів, доводить, що нова книжка – це завжди подія. Стають дедалі помітнішими твори представників різних середовищ (наприклад британсько-азіатських письменників, представників робочого класу та ін.). Поєднання письма з іншими формами мистецтва – це теж майданчик для зростання.

– Як впливають такі потужні фестивалі на розвиток міста загалом? Наскільки вагомою є частка книговидавничого ринку, зокрема й літературних фестивалів, у креативній економіці Великої Британії?

– Найчастіше література поширюється через університети, бібліотеки та книгарні. Фестивалі, як от наш, вливаються до великого ринку і проводять невеликі цікаві заходи та події. Такі фестивалі мають малопомітний вплив на місто, оскільки число зацікавленої аудиторії не настільки велике. Більший вплив помітний у сільській місцевості, оскільки аудиторія – це монокультурна група людей, представники середнього класу і середнього віку.

Читайте також: 15 важливих книжкових ярмарків 2017 року

Продаж книг є другорядним питанням для більшості фестивалів: читання і зустрічі з письменниками – ось що найголовніше. Продаж книг відбувається впродовж року, тож книжкові ярмарки – це непопулярне явище. Лондонський книжковий ярмарок, наприклад, це подія більше бізнесового значення, продажу прав, аніж вшановування написаного.

Оскільки, в країні існують сотні малих і середніх фестивалів, вплив помітний. Також, літературна складова стимулює дуже багато культурних заходів, поширюючи нову літературу й інформацію про талановитих молодих письменників. Це стає способом підтримки усіх культурних заходів.
.

.
– Бірмінгемський фестиваль пережив ребрендинг 2013 року: з книжкового ярмарку він перетворився на літературний фестиваль. Що стало причиною зміни формату, які втрати й здобутки принесло це рішення?

– До 2013 року більша частина наших заходів не була пов’язана з книгами. Книги, на жаль, це кінець зв’язку між авторами та їхньою аудиторією (слухання, читання, тощо). Ми завжди запрошували авторів, які працювали не з книжковими формами: драматургів, сценаристів, перформативних поетів. Наші відвідувачі купували книжки після того, як почули авторів, побачили їхні перформанси.

Також, за межами регіону, Бірмінгем не сприймався як літературне місто. Воно більш відоме як місто мануфактур і людей робочого класу. Змінивши назву фестивалю на «літературний», ми нагадали, що у нас живе багато письменників. Місто і ми після цього звільнили себе від відчуття, що ми повинні завжди звертатися до книг.

Читайте репортаж із літературного фестивалю у Бірмінгемі-2016

– Як вплинула на кількість відвідувачів зміна локації фестивалю? Як бібліотека, що є основною локацією, функціонує у не фестивальний час?

– Ми є досить малим фестивалем (40 заходів) і використовуємо мало локацій. Наш вплив буде помітніший в тому, як хтось читає і пише, ніж на «фізичному» вигляді міста, хоча, за можливості, ми зацікавлені у залученні нових локацій. Бірмінгемська бібліотека – це чудове і дуже популярне місце. Натомість бібліотека дозволяє нам проводити заходи впродовж року, що впливає на збільшення кількості її відвідуваності, хоча їхній бюджет було урізано цього року.

– У вашій програмі є досить багато іноземців, але, як відомо, британський книжковий ринок є досить закритим. Якщо ти не зірка, то видатися в Британії досить складно. Як публіка фестивалю сприймає іноземців, і які шанси в іноземного автора видатися у Великій Британії після участі в Бірмінгемському фестивалі?

– Наша мета: запрошувати до нашого міста й країни письменників, що живуть за межами Великої Британії й «Англійського світу». За останні 10 років це почало виходити краще.
.

.
Британський ринок не надто привітний до іноземних авторів, адже видавці вважають, що читачі хочуть читати тільки те, що їм близьке.
.

.

Ми хочемо змінити ситуацію, показуючи приклад. Поява на нашому фестивалі не означає, що іноземний автор з легкістю зможе видатися у Великій Британії, але це допоможе завоювати їхню прихильність. На жаль, головні видавці та літературні агенти, як правило, базуються в Лондоні, і відвідування Бірмінгемського фестивалю не матиме прямого впливу на видання книжки в нашій країні.

– У минулому році троє українських письменників взяли участь у вашому фестивалі. Чи були вони цікаві британському читачеві? Якщо так, то чи було це спричинено політичною ситуацією? Український продукт якось виділяється зі світового літературного контексту?

– Галина Шиян, Любко Дереш і Володимир Рафєєнко викликали зацікавлення аудиторії, хоча жоден з них не був відомий в нашій країні до того. Ними цікавилися, бо вони представляли український літературний простір і могли більше розповісти про політичну ситуацію в Україні.

Гаська Шиян: «Hunt, doctor, hunt!» потрібен, щоб сховатися від себе

Лише декілька українських письменників є відомими у Великій Британії. Хоча відомі вони лишень у вузькому колі читачів. Але зараз є великий попит на «невідоме», і ми сподіваємося, що видавці ризикнуть й почнуть видавати більше українських творів в майбутньому.
.

.
– Чи є український ринок перспективним? Що про це думають британські видавці? Що б ви порадили тим, хто хоче брати участь у найбільших книжкових подіях Великої Британії?

– Будь-який іноземний ринок є привабливий для британських видавців, особливо, якщо вони розуміють наскільки українці захоплені книгами, читанням і літературою. Сума перекладу завжди може стати на заваді, але окремі автори (включаючи й тих, яких ми привозимо) є надзвичайно цікавими.

Якщо українські видавці хочуть продавати права на своїх авторів у Великій Британії, то вони повинні звернутися до британського видавництва або літературної організації (наприклад, до Writing West Midlands), щоб вони допомогли з промоцією автора. Літературні фестивалі не є тим майданчиком, після якого можна видати книгу, але вони можуть забезпечити увагу до автора. Малі видавництва будуть більше зацікавлені у співпраці, бо вони піддаються більшим ризикам.

Читайте також: Лондонський книжковий ярмарок: без українського стенду і з комп’ютерними іграми

– Багато фестивалів та культурних організацій намагаються самостійно заробляти гроші на певних комерційних проектах, але також і отримують дотації від держави. Як на державному рівні у Великій Британії відбувається промоція літератури та підтримка книговидавничого сектору?

– Під партнерством ми розуміємо: фінансову підтримку, наприклад, від університетів і бізнес-сектору, а також програмне партнерство (допомога від локацій, видавництв, книгарень, від British Council та інших літературних організацій). Ми дістаємо ресурси з різних джерел. Намагаємося заробляти кошти, але й отримуємо фінансування від держави, через те, що ми займаємося важливою мистецькою діяльністю, яка орієнтована на довгостроковий результат, що не зчитується ринком за такі короткі терміни.

Arts Council England постійно фінансує близько тридцяти літературних організацій і надає гранти для багатьох інших. Також надається фінансування для окремих письменників для того, щоб вони могли виділити якийсь час для писання. Вони фінансують видавців, які працюють в різних напрямках: поезія, перекладна література, прозові твори. Також держава фінансує літературу через бібліотечну систему (вона фінансується місцевими державними органами) і через університети (які фінансуються за допомогою оплати курсів і з центрального бюджету).

– Зараз у Великій Британії є дуже поширені курси письменницької майстерності. Наскільки важко видатися людині, яка не пройшла спеціального навчання?

– Зараз працюють тисячі курсів письменницької майстерності, починаючи від курсу на півдня, закінчуючи рівнем PhD в університетах. Проходження курсів не гарантує публікацій і дуже багато хороших авторів їх не закінчували. Люди відвідують такі курси тому, що їм подобається процес креативного писання, а не тому, що вони сподіваються стати справжніми професійними письменниками. Але з іншого боку, багато хороших письменників були слухачами деяких курсів. Наприклад, майстер-клас з креативного письма, що дало можливість авторам трохи часу і впевненості у значенні своєї роботи. Але, на жаль, всі ці курси є платними й багато письменників втрачають цю можливість, якщо вони не можуть заплатити.

– Ви причетні й до платформи Writinh West Midlands. Учасники цих навчальних програм якось представлені на фестивалі?

– Ми запрошуємо на фестиваль багато письменників, що залучені до роботи з нами, але ми не гарантуємо цього всім авторам. Мета нашого фестивалю – підтримка локальних письменників, але запрошуючи авторів ми базуємося на якості творів, а не на приналежності до регіону.

Читайте також: Тетяна Горюшина про те, як взяти участь у Болонському ярмарку і не стати туристом

 Фото: Євгенія Перуцька